Постанова

від 23.01.2025 по справі 140/3944/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3944/24 пров. № А/857/18210/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 140/3944/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії (рішення першої інстанції ухвалене суддею Костюкевичем С.Ф. в м. Луцьку Волинської області 20.06.2024 в порядку письмового провадження, справа за апеляційною скаргою сформована у змішаній (письмовій та електронній) формі), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплaти військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку тa захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 (далі Порядок № 178), без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього мaйнa до дaти підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2024 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 № 1030-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» (з урахуванням проведених виплат).

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що наказом Міністра внутрішніх справ України від 31.10.2016 № 1132 було затверджено Інструкцію про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №1132). Пунктом 10 Розділу І Інструкції № 1132 (в редакції, чинній на час звільнення позивача) передбачено, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Натомість, Порядок № 178 визначає механізм виплати вартості грошової компенсації за не отримане речове майно, а Інструкція № 1132 визначає організацію та порядок речового забезпечення визначених категорій осіб. Вказує, що позивач помилково вважає, що Інструкція № 1132 застосовується всупереч Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) і Порядку № 178. Дана Інструкція деталізує та розкриває Порядок № 178 в частині нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас у відповідності до Закону, а не визначає порядок нарахування. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Крім цього, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.01.2024 № 40-ос «Про особовий склад» штаб-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії дозиметриста 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.12.2023 № 1159-ос за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У зв`язку із звільненням з військової служби позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив, зокрема, нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно при звільненні з військової служби без врахування пропорції часу.

На вказану заяву відповідач листом від 15.03.2024 повідомив позивача про те, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно буде здійснена відповідно до довідки-розрахунку при надходженні коштів.

В той же час 27.02.2024 та 13.03.2024 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 25 561,58 грн та 78 575,62 грн як за грошову компенсацію за неотримане речове майно, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк».

В подальшому на адвокатський запит представника позивача від 15.03.2024 відповідач листом від 15.03.2024 № 06.1.4/2670-24-вх/38 надав копії наказу від 22.12.2023 № 1130-ОС «Про виплату військовослужбовцям грошової компенсації замість недоотриманого речового майна під час проходження служби» та довідки № 3/1 та № 3/2 про вартість речового майна, що належить до видачі, з якої вбачається, що позивачу нараховано грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в кількості 79 найменувань на загальну суму 105 723,04 грн., сума до виплати 104 137,20 грн.

Не погоджуючись з розміром грошової компенсації за неотримане речове майно, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Пунктом 3 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 01 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Формою довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, визначено включення до неї, зокрема, даних щодо: найменування речового майна, року і місяця виникнення права на отримання предметів речового майна, кількості предметів, вартість за одиницю, суми грошової компенсації.

Отже, при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується, шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік.

Наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.

Таким, чином, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що проведене нарахування грошової компенсації за неотримане позивачем речове майно не відповідає порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що відповідачем було застосовано пропорцію часу, що минув з дня виникнення в позивача права на отримання речового майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Крім того, вартість одиниць речового майна повинні відповідати цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).

Отже, вказані дії відповідача не відповідають нормативному регулюванню даних правовідносин і не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України в сфері соціального захисту військовослужбовців.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що нарахування компенсації відповідно до вимог Інструкції № 1132.

Згідно пункту 10 Інструкції № 1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок № 178, тоді як норми Інструкції № 1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.

Однак, відповідно до частини першої статті9-1 Закону № 2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Гарантоване статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ право військовослужбовців на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як і інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, Конституційний Суд України у рішеннях від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Таким чином, розрахунок проведений відповідачем не у відповідності з пунктом 5 Порядку № 178, згідно з яким довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Апеляційний суд зазначає, що розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» визначено вартість предметів обмундирування для визначення розміру компенсації за речове майно при звільненні військовослужбовців у 2024 році про що наголошено п. 1 вказаного розпорядження: «Нарахування військовослужбовцям грошової компенсації замість належних до видачі, але неотриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснювати відповідно до його розрахункової вартості згідно з додатком до цього розпорядження», а тому на день виплати позивачеві компенсації така мала бути розрахована за цінами вказаного розпорядження.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, колегія суддів звертає увагу на таке.

Із змісту статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Спір у цій справі виник з приводу розміру грошової компенсації вартості не отриманого під час проходження військової служби речового майна, яка підлягає виплаті, зокрема, в разі звільнення військовослужбовця з військової служби.

У постанові від 30.11.2020р. у справі № 480/3105/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що за своєю правовою природою речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

У зв`язку з цим грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, вимоги про стягнення якої обмежуються тримісячним строком відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2023р. у справі № 260/4686/22.

Відповідно до Витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15 січня 2024 року № 40-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення звільненого з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З даним позовом до суду позивач звернувся 10.04.2024.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу апелянта, що у справах даної категорії строк звернення до суду становить один місяць з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що у наказі від 15 січня 2024 року № 40-ОС не було зазначено про виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби.

15 січня 2024 року позивач звернувся до відповідача із рапортом про виплату у зв`язку із звільненням з військової служби грошової компенсації за неотримане речове майно.

27.02.2024 та 13.03.2024 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 25 561,58 грн. та 78 575,62 грн. відповідно, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК.

Разом з тим, із наданих відповідачем довідок про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 № 3/1 та № 3/2 за період проходження військової служби вбачається, що відповідач не у повному обсязі нарахував компенсацію за неотримане речове майно, право не яке останній набув у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби.

Отже, даний позов подано в порядку, визначеному статтею 122 КАС України, у місячний строк з дня, коли позивач дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 140/3944/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар