Постанова

від 23.01.2025 по справі 300/5311/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуСправа № 300/5311/24 пров. № А/857/26710/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Надвірнянської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (суддя Кафарський В.В., м.Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області (далі Міська рада), в якому просив:

визнати протиправною та скасувати відмову відповідача в наданні статусу особи, що проживає на території гірського населеного пункту та у видачі посвідчення встановленого зразка, як внутрішньо переміщеній особі, наданої у формі листа від 13.06.2024 №О/230;

зобов`язати Міську раду видати позивачу посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (далі - Закон №56/95-ВР) та «Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 №345 (далі Положення №345).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги покликається на те, що позивач не надав витягу з реєстру територіальної громади, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи. Місце проживання позивача набуло характеру постійного, адже не змінювалось з квітня 2022 року, а тому наявні всі підстави для видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач звернувся до Міської ради із заявою від 06.06.2024 про надання статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, та видачі посвідчення встановленого зразка, де зазначив, що постійно проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, що підтверджується довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 01.04.2022 №2609-7000147747, у зв`язку із чим має право на отримання статусу особи, яка проживає на території населеного пункту, якому присвоєно статус гірського.

Листом Міської ради від 13.06.2024 №О/230 відмовлено позивачу у наданні статусу особи, що постійно проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, та видачі посвідчення встановленого зразка.

Підставою відмови стало те, що внутрішньо переміщені особи відсутні у переліку осіб, які мають право на отримання посвідчення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України №56/95-ВР та Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII).

Критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються, встановлено Законом №56/95-ВР.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №56/95-ВР до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.

Згідно з статтею 2 Закону №56/95-ВР перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частинами 1, 3 статті 5 Закону №56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об`єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.

Пільги громадянам, яким надано статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, визначені статтею 6 Закону №56/95-ВР.

Відповідно до Закону №56/95-ВР Кабінет Міністрів України постановою від 19.03.1996 затвердив далі Положення №345.

Відповідно до пункту 4 Положення №345 посвідчення видаються громадянам відповідними місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевої ради.

Відповідно до пункту 7 Положення №345 посвідчення видаються таким категоріям громадян:

а) особам, які постійно проживають на території населених пунктів, яким надано статус гірських;

б) особам, які постійно працюють на території населених пунктів, яким надано статус гірських (у тому числі працівникам, які постійно працюють у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах і на робочих місцях в населених пунктах, що мають статус гірських, у разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського);

в) особам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у населених пунктах, яким надано статус гірських;

г) окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів і умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, в обсерваторіях та на інших об`єктах, розташованих поза межами населених пунктів у місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 8 Положення №345 посвідчення видаються на підставі паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 16 років), посвідки на проживання в Україні (для іноземних громадян та осіб без громадянства), і таких документів:

а) громадянам, які постійно проживають у гірському населеному пункті (у тому числі дітям), - витягу з реєстру територіальної громади;

б) громадянам, які постійно працюють у гірському населеному пункті, - довідки з місця роботи;

в) громадянам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у гірському населеному пункті, - довідки навчального закладу.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом №1706-VII.

Згідно з стпттею 1 цього Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на вебсайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.04.2022 №2609-7000147747.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт її внутрішнього переміщення та містить відомості про фактичне місце проживання.

За правилами частини першої статті 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону, тобто носить тимчасовий характер (видається на період наявності певних обставин). Отже, не може підтверджувати факт постійного проживання у гірському населеному пункті.

Пунктом 8 Положення №345 визначено, що посвідчення громадянам, які постійно проживають, працюють (навчаються) у гірському населеному пункті, видається на підставі, зокрема, витягу з реєстру територіальної громади/довідки з місця роботи/довідки навчального закладу.

Позивачем не надано доказів про наявність у нього і подання відповідачу витягу з реєстру територіальної громади, як і інших документів, визначених у пункті 8 Положення №345.

Положенням №345 визначено підстави для відмови у видачі посвідчення, серед яких відсутність документів або відомостей, зазначених у пункті 8 Положення №345.

Змін, які врегульовували б можливість надання статусу осіб, які проживають, працюють (навчаються) на території населеного пункту на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до Положення №345 не внесено.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав у відповідача для відмови у видачі позивачу відповідного посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту.

Відтак, за наведеного правового регулювання, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є підставними, а судом першої інстанції неправильно застосовано норми законодавства, що регулює спірні відносини, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову, з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич