Рішення

від 22.01.2025 по справі 570/1108/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/1108/24

Номер провадження 2/570/108/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті вособі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Рівнецивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання права на нерухоме майно та виділення земельної частки (паю), -

в с т а н о в и в :

Позивачка зазначає, що її мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері ОСОБА_1 в установленому законом порядку прийняла спадщину, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 01 червня 2021 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С.Г. Однак до спадкового майна, яке залишилося після смерті матері, не увійшла земельна частка (пай) розміром 2,8 (дві цілих вісімдесят сотих) умовних кадастрових гектари в межах території Дядьковицької об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області, на яку її мати мала право в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Україна". Так, ОСОБА_3 за життя реалізовувала своє право на працю, будучи членом КСП «Україна» з моменту його створення (перетворення), набула право на земельну частку (пай) у землях, які передані в колективну власність КСП «Україна». Громадянка ОСОБА_3 , згідно додатку № 1 до Державного акту, внесена до списків громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства за № 332. Сертифікат на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 , як члену ПСП «Україна» виданий не був. За наведеного позивачка звернулася до суду з позовом та просить суд визнати за нею право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті своєї матері.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 12.03.2024 р. справа була прийнята до провадження судді Красовського О., та призначена до підготовчого судового засідання на 15.04.2024 року.

15.04.2024 р. надійшло клопотання представника позивача - адвоката Чоланюка С.Ю. про розгляд підготовчого судового засідання без участі позивача та його представника.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15.04.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.05.2024 р.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 20.05.2024 р. витребувано з Рівненського обласного державного нотаріального архіву копію спадкової справи № 174/2019, заведену приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С.Г., відносно майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18.06.2024 р. витребувано від приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С.Г. копію спадкової справи № 174/2019, заведену відносно майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04.07.2024 р. на виконання ухвали Рівненського районного суду Рівненської області приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С.Г. було надіслано копію спадкової справи № 174/2019, заведену відносно майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19.08.2024 року представник позивача - адвокат Чоланюк С.Ю. подав клопотання про залучення до справи, в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

28.08.2024 року представник позивача - адвокат Чоланюк С.Ю. подав клопотання про прийняття позовної заяви в новій редакції.

02.09.2024 року представник позивача - адвокат Чоланюк С.Ю. подав клопотання про зупинення провадження у справі.

02.09.2024 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без його участі, позов визнає.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.09.2024 р. провадження усправі - зупинено до вирішення по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про відмову від спадщини.

04.12.2024 року представник позивача - адвокат Чоланюк С.Ю. подав клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 05.12.2024 р. провадження усправі поновлено, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивачка не з`явилася.

Представник позивачки в судове засідання не з`явився. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без його участі та без участі позивачки. Позов підтримує та просить його задоволити.

Представник відповідача - Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання не з`явився. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідач мав можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без їх участі. Відзив на позов до суду не подали.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Згідно поданої заяви позов визнає, просить справу розглядати без його участі.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов`язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення розгляду справи без участі сторін.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, про що виконавчим комітетом Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області складено актовий запис про смерть № 40 від 06 червня 2019 року, і що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті матері, ОСОБА_1 , в установленому законом порядку прийняла спадщину, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 01 червня 2021 року, приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С.Г.

Однак до спадкового майна, яке залишилося після смерті матері не увійшла земельна частка (пай) розміром 2,8 (дві цілих вісімдесят сотих) умовних кадастрових гектари в межах території Дядьковицької об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області, на яку її мати мала право в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Україна».

Так, ОСОБА_3 , за життя реалізовувала своє право на працю, будучи членом КСП «Україна» з моменту його створення (перетворення), набула право на земельну частку (пай) у землях, які передані в колективну власність КСП «Україна».

Згідно ст. 5 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Згідно відповіді Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області № 124/01-10/24 від 15 лютого 2024 року на адвокатський запит, надано інформацію про те, що Державний Акт на право колективної власності на землю КСП «Україна» РВ 00009 був виданий 04 вересня 1995 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 8.

Громадянка ОСОБА_3 , згідно додатку № 1 до Державного акту, внесена до списків громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства за № 332.

Сертифікат на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 , як члену ПСП «Україна» виданий не був.

У відповідності до п.2 рішення Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 14 березня 1994 року № 84 «Про погодження проекту роздержавлення і приватизації земель пайового сільськогосподарського підприємства «Україна» затверджено розмір середньої земельної частки (паю) в розмірі 2,8 га.

Позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті матері.

Норми закону, які підлягають до урахування та застосування при постановленні рішення.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.2 Указу Президента України №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п.5 Указу).

Аналогічні положення в подальшому були затверджені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) зазначено, що згідно зі статтею 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

На момент паювання земель КСП «Україна» та отримання ним Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_3 була членом сільськогосподарського підприємства, що стало підставою для включення її до громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства за № 332, який додається до державного акту серії РВ № 00009 від 04 вересня 1995 року, тому є особою, яка має право на земельну частку (пай).

За змістом ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08.09.95 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Станом на час подання позову до суду, відкриття провадження по справі та її розгляду в суді першої інстанції вже діяв Закон України № 2498 - VIII, яким внесені зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV.

Статтею 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», (яка діє з 01 січня 2019 року) встановлено новий порядок використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства та визначено організацію розподілу земель, що залишилися у колективній власності, яку здійснюють виключно сільські, селищні, міські ради на території якої такі землі розташовані.

Відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (який є чинним з 01 січня 2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законодавством оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та відповідно єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 р. справа № 383/993/18 (провадження № 61-5798св20) зазначив, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Де право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. Доводи касаційної скарги щодо застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставними, оскільки порушення прав позивача є триваючим.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, його положення застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Згідно пунктів 16, 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Як свідчить актуальна судова практика, зазначені умови можуть підтверджуватися, зокрема, витягами з Книг реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї), із зазначенням реквізитів виданого сертифікату, які надаються територіальними органами Держгеокадастру; витягами з Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю; довідками від сільських, селищних рад із зазначенням відомостей про земельні ділянки, які обліковуються за спадкодавцем.

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Щодо позовної давності, то суд зазначає наступне.

У постанові ВС від 30.09.2020 року у справі №584/639/19 (провадження №61-10930св20) зазначено, що: «за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутні».

Аналогічний висновок викладений і у наступних постановах, зокрема у постанові ВС від 18.08.2021 у справі №543/994/17.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст.6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд надав відповіді на всі питання, що були порушені позивачкою.

У ч. 1,2 та 5ст.263ЦПКУкраїни встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведеного наявні підстави для задоволення позову.

Судові витрати.

Позивачка не заявила про те, щоб понесені нею судові витрати були стягнуті з відповідачів на її користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивачка не бажає відшкодовувати понесені нею судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивача.

Таким чином понесені позивачкою судові витрати залишаються покладеними на неї.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на нерухоме майно та виділення земельної частки (паю) - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті мами - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) розміром 2,8 умовних кадастрових гектари, в межах території Дядьковицької об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області, в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Україна».

Зобов`язати Дядьковицьку сільську раду Рівненського району Рівненської області виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , земельну частку (пай) розміром 2,8 умовних кадастрових гектари в межах території Дядьковицької об`єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області (ЄДРПОУ 04387208, адреса: вул. Млинівська, буд. 33-А, с. Дядьковичі Рівненського району Рівненської області).

Суддя Красовський О.О.