Рішення

від 13.01.2025 по справі 916/3133/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3133/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Смокін П.О.;

від відповідача 1: Тихоша Д.С.;

від відповідача 2: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА" (73034, Херсонська обл., місто Херсон, просп. Адмірала Сенявіна, буд. 41; код ЄДРПОУ 32618769);

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАД ХЕРСОН" (73034, Херсонська обл., місто Херсон, просп. Адмірала Сенявіна, буд. 41; код ЄДРПОУ 34074625);

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

про визнання недійсними договору, -

1. Суть спору.

15.07.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3200/24) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА" до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАД ХЕРСОН" (73034, Херсонська обл., місто Херсон, просп. Адмірала Сенявіна, буд. 41; код ЄДРПОУ 34074625) та ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд: визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 28.12.2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАД ХЕРСОН" та ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу 27/100 часток у праві спільної часткової власності на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), загальною площею: 3002 (три тисячі два) кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, Яценко О.М., та зареєстрованого в реєстрі за №632.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуваний Договір від 28.12.2021 має фраудаторний характер та підлягає визнанню недійсним, оскільки зазначений Договір укладено з метою уникнення виконання взятих на себе зобов`язань і приховування майна, за рахунок якого ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії.

15.07.2024 разом із позовною заявою до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-1184/24).

Ухвалою суду від 17.07.2024 суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 22.07.2024 було відкрито провадження у справі № 916/3133/24 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

25.07.2024 до суду надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№28121/24).

У судовому засіданні 15.08.2024 суд відклав розгляд клопотання про витребування доказів до наступного судового засідання та ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 19.09.2024.

02.09.2024 від ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№31720/24).

13.09.2024 до суду надійшло клопотання ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» про надання можливості представнику відповідача брати участь у судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції (вх.№33467/24).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову скасовано, заяву ТОВ «АВТО-ПЛАЗА» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), що належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 27/100 часток у праві спільної часткової власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 58455165101, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею: 3002 кв.м. Заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т.ч. іншим особам та органам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна: Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), що належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 27/100 часток у праві спільної часткової власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 58455165101, розташований за адресою: м. Херсон, проспект Сенявіна Адмірала, буд. 41, загальною площею: 3002 кв.м. до набрання законної сили рішенням по даній справі.

18.09.2024 до суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів (вх.№34015/24).

У судовому засіданні 19.09.2024, за участі представника позивача та ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН», суд протокольною ухвалою залучив до матеріалі справи відзив (вх.№31720/24 від 02.09.2024), залишив клопотання представника позивача про витребування доказів (вх.№28121/24 від 25.07.2024) без розгляду та залишив на розгляді клопотання позивача про витребування доказів (вх.№34015/24 від 18.09.2024), встановив строк для надання відповіді на відзив до 02.10.2024 та відклав судове засідання на 21.10.2024.

21.10.2024 від ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№38128/24).

У судовому засіданні 21.10.2024, за участі представника позивача та представника відповідача 1, суд залучив до матеріалів справи документи що надійшли з відповідним клопотанням від відповідача (вх.№38128/24 від 21.10.2024) та ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 11.11.2024.

07.11.2024 до суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів (вх.№40276/24).

08.11.2024 до суду надійшло клопотання відповідача 1 про долучення до матеріалів справи документів (вх.№ 40401/24).

У судовому засіданні 11.11.2024, за участі представника позивача та представника відповідача 1 судом було вирішено питання про залучення документів, які позивач просив витребувати у клопотанні (вх.№34015/24 від 18.09.2024) та ухвалою у протокольній формі закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 05.11.2024.

У судовому засіданні 05.12.2024, за участі представника позивача та представника відповідача 1, суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи до 13.01.2025.

У судовому засіданні 13.01.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч. 6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА".

У якості обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, з 12.06.2019 ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" та ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» на праві спільної часткової власності належала будівля автосервісу (СТО з приміщенням по продажу автомобілів), що знаходиться за адресою: м. Херсон, просп. Сенявіна Адмірала, буд. 41,реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна Nє 58455165101, з наступним розподілом

- ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» власник 27/100 часток;

- ТОВ «АВТО-ПЛАЗА» власник 73/100 часток.

Зазначає, що 29.12.2020 між ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" та ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №29/12, відповідно до якого ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» мало повернути позивачу отримані грошові кошти у розмірі 1 558 555,00 грн. у строк до 31.12.2021

Разом з тим, позивач вказує, що не бажаючи повертати грошові кошти по зобов`язанню за Договором №29/12 від 29.12.2020 та намагаючись уникнути стягнення вказаної заборгованості в тому числі шляхом звернення стягнення на майно, ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» укладає зі своєю довіреною/пов`язаною особою - ОСОБА_1 (дружиною керівника), договір купівлі-продажу від 28.12.2021.

Окрім того, позивач стверджує, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у відповідача 1 відсутнє будь-яке інше майно на яке б можна було б звернути стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Так, 28.12.2021 року ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали Договір купівлі-продажу 27/100 часток у праві спільної часткової власності на будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), загальною площею: 3002 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що даний договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, Яценко О.М. та зареєстровано в реєстрі за №632.

ТОВ "АВТО ПЛАЗА" зазначає, що такий правочин має фраудаторний характер та підлягає визнанню недійсним, оскільки зазначений Договір укладено з метою уникнення виконання взятих на себе зобов`язань і приховання майна, за рахунок якого ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Позивач стверджує, що відчуження майна за Договором від 28.12.2021 було здійснено на пов`язану особу, фактично на безвідплатній основі (відсутність отримання ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" коштів за Договором) та укладено в порушення ст.362 ЦК України, без надання переважного права та пропозиції про купівлю такої частки співвласнику майна.

Також позивач, наводить наступні ознаки фраудаторності оспорюваного правочину:

1. Договір купівлі-продажу будівлі укладено 28.12.2021, в період коли у ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" виникло зобов`язання щодо повернення ТОВ "АВТО ПЛАЗА" поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 558 555,00 грн, за Договором поворотної фінансової допомоги, кінцевий строк повернення якого припадав на 31.12.2021.

2. Єдиний засновник (учасник) юридичної особи, єдиний бенефіціар та керівник ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" здійснив відчуження активу на користь своєї дружини, шлюб між якими був укладений ще 20.10.2007.

3. Відчуження будівлі було здійснено за ціною договору 3 600 000,00 грн. хоча відповідно до зазначеної в договорі оцінки майна від 28.12.2021 балансова вартість майна становила 2 639 624,03 грн.

4. У порушення приписів ст. 362 ЦК України, ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" здійснило відчуження частки у праві спільної часткової власності на ОСОБА_1 без надання переважного права та пропозиції про купівлю такої частки співвласнику ТОВ "АВТО ПЛАЗА".

Окремо позивач зазначає, що у зв`язку з неповерненням коштів за Договором поворотної фінансової допомоги у строк визначений договором, ТОВ "АВТО ПЛАЗА" було вимушене звертатися з позовом до суду та просити стягнути з ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" заборгованість за зазначеним Договором. за результатом розгляду якого рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 по справі №916/1328/23 стягнуто з ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" на користь ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" заборгованість у розмірі 1 558 555,00 грн. 3% річних у розмірі 57 132,78 грн., збитки від інфляції у розмірі 444 334,41 грн., судовий збір у розмірі 30 900,34 грн.

У зв`язку з чим, позивач просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу 27/100 часток у праві спільної часткової власності на будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), загальною площею: 3002 кв.м., що знаходиться за адресою м. Херсон, просп. Сенявіна Адмірала, буд. 41, що укладений між відповідачами 28.12.2021.

3.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАД ХЕРСОН" (Відповідач 1).

У якості заперечень позовних вимог, відповідач зазначає, що правовою метою реалізації нерухомого майна ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» було отримання певної грошової суми, за передане майно законним власником якого він був, з метою покриття зобов`язань перед іншими кредиторами, права вимоги яких настали раніше від прав вимоги ТОВ «АВТО-ПЛАЗА». У свою чергу, ОСОБА_1 мала на меті отримати конкретно визначене майно у свою власність.

Відповідач 1 зазначає, що правова та фактична мета договорів купівлі-продажу була досягнута шляхом: передачі майна, державної реєстрації права власності за новим власником, здійснення оплати ОСОБА_1 та її прийняття ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН», а також задоволення вимог інших кредиторів. Рішення про відчуження майна приймалось відповідачем з огляду на власні потреби та цілком відповідало положенням ст. 134 ГК України. Таким чином, момент укладення договорів купівлі-продажу та їх відповідність майновій основі господарювання свідчить про відсутність ознак їх фраудаторності.

Також у відзиві на позовну заяву, ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН», звертає увагу суду, що відчуження майна відбувалось виключно з метою погашення наявної кредиторської заборгованості і призвело виключно до зменшення кредиторської заборгованості ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН», заборгованість перед ТОВ «АВТО-ПЛАЗА» не може вважатись значною, з огляду на наявність ряду рухомих активів підприємства, вартість яких у кілька разів перевищує розмір заборгованості. Вказане відповідач підтверджує балансовими звітами підприємства за 2021, 2022 та 2023 роки, з яких вбачається зменшення кредиторської заборгованості за рахунок відчуження основних засобів.

Відповідач 1 вказує, що на момент відчуження об`єкту нерухомого майна ТОВ «АВТО-ПЛАЗА» не зверталась із відповідним судовим позовом про стягнення грошових коштів, а позиція ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» вказувала на невизнання кредиторської заборгованості.

Відчуження об`єкту нерухомого майна відбулось на відплатній основі, оскільки у відповідності до квитанції №ПН2342 ОСОБА_1 30.11.2021 року перерахувала на рахунок ТОВ «Автоград Херсон» в АБ «Південний» три мільйони шістсот тисяч гривень в якості платежу згідно договору купівлі-продажу від 28.11.2021 року за будівлю автосервісу (СТО з приміщенням по продажу авто.), вказаний платіж було враховано в якості оплати за основним договором.

Також, у якості спростування твердження позивача про відсутність будь-якого майна, ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» зазначає, що станом на 20.08.2024 року у нього наявне майно на яке можливе звернення стягнення.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "АВТО-ПЛАЗА".

3.3. Аргументи ОСОБА_1 (Відповідач 2).

Відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористався.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №19669636 від 28.03.2014 виданого Реєстраційна служба Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, Будівля автосервісу (СТО з приміщенням по продажу автомобілів) за адресою: м. Херсон, просп. Сенявіна Адмірала, буд. 41, загальною площею 3002 кв.м., перебувало в приватній спільній частковій власності ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" (код ЄДРПОУ 34074625) розмір частки 27/100.

29.12.2020 між ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" (Позичальник) та ТОВ "АВТО ПЛАЗА" (Позикодавець) укладено Договір №29/12 про надання зворотньої фінансової допомоги, за яким Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (зворотну фінансову допомогу) в розмірі, установленому Договором, а Позичальник зобов`язується повернути їх Позикодавцю.

Пунктом 2.1.-2.3. Договору №29/12 передбачено, сума ліміту позики за Договором становить 3 000 000,00 грн., яка може видаватися частинами.

Поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України (гривні) та на загальну суму, що складається із вартості всіх частин наданої поворотної фінансової допомоги за цим Договором.

За цим Договором відсотки не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно до п. 3.1. Договору №29/12, Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на реквізити, вказані Позичальником.

Згідно з п.4.1.-4.2. Договору №29/12, строк повернення позики становить 31 грудня 2021 року. Допускається повернення позики частинами достроково до повного погашення в строк зазначений у п.4.1. даного Договору.

Пунктами 5.1.-5.3. Договору №29/12 визначено, що Позичальник зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 цього Договору.

Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок/ в касу Позикодавця.

Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок / в касу Позикодавця.

Пунктами 7.1.-7.3. Договору №29/12 сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту надання Позикодавцем суми позики Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.

Строк повернення позики, установлений в п. 4.1, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору.

Усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням Договору та не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.

28.12.2021 між ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" (Продавець) та ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Тихоша Дмитро Сергійович (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу від 28.12.2021, за яким Продавець зобов`язується передати майно у власність Покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену суму.

Відповідно до п. 1.2. Договору купівлі-продажу, предметом Договору є 27/100 часток у праві спільної часткової власності на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), загальною площею 3002 кв.м., що розташована з адресою: м. Херсон, просп. Сенявіна Адмірала, буд. 41, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 58455165101.

Згідно з п. 1.3. Договору купівлі-продажу, предмет договору належить Продавцю на праві приватної спільної часткової власності, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні від 28 березня 2014 року, індексний номер - 19669636; право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.03.2614 року, номер запису про право власності 5144407.

Відповідно до п. 1.4. Договору купівлі-продажу, Продавець стверджує, що на момент укладання цього Договору будь-які обтяження щодо майна (заборона, арешт, іпотека, додаткова застава тощо) відсутні, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи користування з іншими особами, судового спору щодо нього та прав у третіх осіб немає, а також як юридична адреса - не використовується; реконструкції майна та самочинних переобладнань, перепланувань, не здійснювалось.

Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу сторони визначили що продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за - 3 600 000,00 грн. Таку вартість відчужуваного майна визначено Сторонами за взаємною згодою, за відсутності примусу як будь-якої зі Сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня визначена в цьому договорі, є справедливою і відповідає її дійсній вартості.

Також в даному пункті вказано, що нотаріусом доведено положення статті 1087 Цивільного кодексу України, Постанови правління Національного - Банку. України №148: від 29 грудня 2017 року (із змінами та доповненнями), а також загальний зміст ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», в тому числі статей 8, 9 та 15, - сторони стверджують, що гроші, передані Покупцем Продавцю за цим правочином, не одержані злочинним шляхом, не спрямовані на приховування джерела походження зазначених коштів чи сприяння особі, яка є співучасником у вчинені злочину.

Відповідно до п. 2.2. Договору купівлі-продажу, своїм підписом під цим договором, Представник Продавця, підтверджує факт повного розрахунку за продане нерухоме майно до підписання цього: Договору і відсутність щодо Покупця претензій будь-якого фінансового характеру.

За пунктом 2.3. Договору купівлі-продажу, згідно із Довідкою про оцінку майна від 28 грудня 2021 року, балансова вартість відчужуваного об`єкта, становить - 2 639 624,03 грн.

За пунктом 3.1. Договору купівлі-продажу, Продавець зобов`язаний передати майно Покупцю; попередити Покупця про прав а третіх осіб на відчужуване нерухоме майно; попередити Покупця про всі відомі йому недоліки речі та зберігати його у випадку, якщо право власності на майно перейде до Покупця раніш передання речі.

За пунктом 3.2. Договору купівлі-продажу, Продавець має право вимагати сплати встановленої ціни за відчужуване майно, відповідно до умов цього Договору.

За пунктом 3.3. Договору купівлі-продажу, Покупець зобов`язується сплатити за відчужуване майно ціну, встановлену цим Договором; прийняти відчужуване майно.

Пунктами 4.1. 4.2. Договору купівлі-продажу, сторони визначили, що вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз`яснено нотаріусом. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину. Договір Сторонами прочитано вголос. Українська мова сторонам, зрозуміла.

Про зміст прав та обов`язків за цим договором, про правові наслідки, пов`язані із умисним заниженням дійсної суми договору, у тому числі, але не обмежуючись, статей 182, 203, 210, 215-235, 334, 355-361, 368-372, 382, 383, 405, 631, 640, 654, 657-662, 673-682, 777, ч. 2 ст. 822 ЦК України, зміст ст. 81, 103-109, 120, 122, 125, 126 3К України, в тому числі ст. 162.1 статті 162, 167, 171.2., 172, 173 Податкового кодексу України, включно ст. 171.2, яка станом на день посвідчення цього Договору регламентує, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є платник податку, а також що умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку тягне за собою кримінальну відповідальність, - сторонам нотаріусом роз`яснено.

Пунктом 4.3. Договору купівлі-продажу, передбачено що у випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством. Таке ж правило діє у разі протиріччя цього Договору, імперативним нормам чинних законодавчих актів.

Вказаний Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. та зареєстровано в реєстрі за №362.

Із наявної в матеріалах справи копії квитанції №ПН2342 від 30.11.2021, вбачається, що ОСОБА_1 здійснено платіж на користь ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" в сумі 3 600 000,00 грн., призначення платежу передплата згідно попереднього договору від 28.11.2021 за будівлю автосервісу (СТО з приміщенням по продажу авто).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 по справі №916/1328/23 стягнуто з ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" на користь ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" заборгованість у розмірі 1 558 555,00 грн. 3% річних у розмірі 57 132,78 грн., збитки від інфляції у розмірі 444 334,41 грн., судовий збір у розмірі 30 900,34 грн.

В рамках даної справи Господарським судом Одеської області встановлено, що у порушення прийнятих на себе грошових зобов`язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020, ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" не здійснило повернення грошових коштів, які були перераховані ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" згідно платіжного доручення №61012 від 30.12.2020 у строк до 31.12.2021. У зв`язку із чим, ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" до сплати збитки від інфляції у розмірі 444 334,41 грн., які були нараховані на суму основного боргу із урахуванням показників інфляції за січень 2022р - лютий 2023р., 3% річних у розмірі 57 132,78 грн., які були нараховані на суму основного боргу протягом періоду з 01.01.2022 по 22.03.2023, щодо правильності якого господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 21.05.2024 по справі №521/10180/23 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості часток статутних капіталів юридичних осіб.

Як вбачається судом із інформаційної довідки №385775241 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 05.07.2024 об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером №58455165101 належить на праві спільної часткової власності:

- ОСОБА_1 розмір частки 27/100 (номер відомостей про речове право 45975852 від 28.12.2021, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62636614 від 28.12.2021, державний реєстратор - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М., документи, подані для реєстрації договір купівлі-продажу №632 від 28.12.2021, видавник - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М.);

- ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" розмір частки 3/100 (номер відомостей про речове право 31975064 від 12.06.2019, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47327607 від 12.06.2019, державний реєстратор - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Кличановська С.І., документи, подані для реєстрації договір купівлі-продажу №403 від 12.06.2019, видавник - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Кличановська С.І.);

- ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" розмір частки 70/100 (номер відомостей про речове право 5144241 від 24.03.2014, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11987058 від 28.03.2014, державний реєстратор Скакун С.О. Суворовське управління юстиції у м. Херсоні, документи, подані для реєстрації свідоцтво про право власності №19669134 від 28.03.2014, видавник - державний реєстратор Скакун С.О.).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи постанови про відкриття виконавчого провадження, 15.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. відкрито виконавче провадження №72802607 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1328/23 від 11.09.2023 про стягнення з ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" на користь ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" заборгованість у розмірі 1 558 555,00 грн., 3% річних у розмірі 57 132,78 грн., збитки від інфляції у розмірі 444 334,41 грн., судовий збір у розмірі 30 900,34 грн.

27.11.2019 між ПАТ "Херсонський завод карданних валів" та ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" укладено Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, за яким до ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" було передано у власність придбане на аукціоні майно, вартість якого становить 11 796 587,80 грн.

Відповідно до Довідки переліку рухомого майна (основних засобів) №1 від 20.08.2024, директор ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" повідомив про наявність на балансі ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" значної кількості рухомого майна (основних засобів), у відповідності із переліком.

Відповідно до Довідки про залишки товару № 2 від 20.08.2024, директор ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" повідомив, що на балансі ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» станом на 20.08.2024 рахуються залишки товару (аксесуари, комплектуючі, запчастини до легкових автомобілів) за собівартістю на загальну суму 1150177,57 грн. без ПДВ.

Відповідно до Довідки про наявність транспортних засобів №3 від 29.08.2024, директор ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" підтверджує, що у відповідності до умов Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шулік А.О., зареєстрованого в реєстрі за Nє1442, підприємство, серед іншого, набуло у власність ряд транспортних засобів. Станом на 29 серпня 2024 року у власності ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» вказані транспортні засоби нікому не були відчужені і їх фактичним місцем зберігання є 73003 м. Херсон, вул. Олександрівська, 26.

Відповідно до звіту про оцінку майна №16122019-1А виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕКСПЕРТ РЕЙТИНГ", ринкова вартість транспортних засобів які перебувають на балансі ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» становить 1 495 600,00 грн.

5. Позиція суду.

Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Цивільний кодекс України (ст. 204) установлює презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, то заперечувати його дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом, може як одна із сторін правочину, так і інша заінтересована особа.

За пунктом 6 статті 3 ЦК України, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Господарський суд зазначає, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 по справі №754/5841/17 зазначив, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 викладено правовий висновок: порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц).

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Формулювання зловживання правом необхідно розуміти як суперечність, оскільки, якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Водночас у цивілістичній доктрині фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 ЦК України.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 317/3272/16-ц, від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 24.02.2021 у справі № 757/33392/16, від 14.12.2022 у справі № 372/437/20.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Правові підстави для визнання правочинів недійсними, як фраудаторних, можуть бути різними. У постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках:

- фіктивних правочинів (стаття 234 ЦК України);

- порушення принципу добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);

- правочину, який порушує публічний порядок (частина перша та друга статті 228 ЦК України).

Водночас критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема:

- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

- відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

- майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);

- після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з`ясування при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

В свою чергу, суд зазначає, що пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Оскаржуючи правочин з підстав його фраудаторності, позивач повинен навести вагомі докази того, що майно було відчужене, наприклад, за явно заниженою ціною, або взагалі безвідплатно, тобто що відчужувач не набув у зв`язку з таким продажем майнових благ.

Натомість у позовній заяві позивач наводить наступні ознаки фраудаторності оспорюваного Договору купівлі-продажу:

1. Договір купівлі-продажу будівлі укладено 28.12.2021, в період коли у ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" виникло зобов?язання щодо повернення ТОВ "АВТО ПЛАЗА" поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 558 555,00 грн, за Договором поворотної фінансової допомоги, кінцевий строк повернення якого припадав на 31.12.2021.

2. Єдиний засновник (учасник) юридичної особи, єдиний бенефіціар та керівник ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" здійснив відчуження активу на користь своєї дружини, шлюб між якими був укладений ще 20.10.2007.

3. Відчуження будівлі було здійснено за ціною договору 3 600 000,00 грн. хоча відповідно до зазначеної в договорі оцінки майна від 28.12.2021 балансова вартість майна становила 2 639 624,03 грн.

Щодо зазначених ознак суд вказує, що як кожна окремо так і разом у своїй сукупності, вказані ознаки не дають можливості однозначно стверджувати що Договір купівлі-продажу від 28.12.2021 укладений між ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. та зареєстрований в реєстрі за №632, містить ознаки фраудаторності.

По-перше, як було встановлено судом, пунктом 4.1. Договору зворотної фінансової допомоги визначено, що кінцевий строк повернення позики становить 31 грудня 2021 року. Водночас, оспорюваний Договір купівлі-продажу укладений 28.12.2021, тобто в період, коли у відповідача ще не існувало обов`язку з повернення грошових коштів, як і не існувало прострочення виконання такого зобов`язання. Також матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідача за Договором зворотної фінансової допомоги 30.03.2023, провадження у справі відкрито 04.04.2023 а рішення Господарським судом Одеської області було ухвалено 12.08.2023. Окрім того, позивачем не наведено тверджень та не надано суду доказів стосовно існування в ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" перед ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" заборгованості за будь-яким іншим правочином.

Відтак, укладення оспорюваного правочину між відповідачами здійснювалося в момент коли за ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" не виникло заборгованості перед ТОВ "АВТО-ПЛАЗА", та останнім до боржника не було пред`явлено позову про її стягнення.

По-друге, як зазначалося позивачем, оспорюваний Договір купівлі-продажу був укладений між ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН", в інтересах якого діяв директор та єдиний засновник ОСОБА_2 , та між ОСОБА_1 , які на момент укладення оспорюваного правочину перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується і наявними в матеріалах справи документами. Також позивач вказує, що продаж майна було здійснено за завищеною ціною 3 600 000,00 грн., коли відповідно до зазначеної в договорі оцінки майна від 28.12.2021 балансова вартість майна становила 2 639 624,03 грн.

Стосовно зазначеного, господарський суд вказує, що дійсно майно відчужене на користь пов`язаної особи, оскільки укладення Договору купівлі-продажу Будівлі автосервісу (СТО з приміщенням по продажу автомобілів) за адресою: м. Херсон, просп. Сенявіна Адмірала, буд. 41, загальною площею 3002 кв.м., здійснювалося між ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" (в інтересах якого діяв директор ОСОБА_2 , який діяв на підставі Статуту) та Панасюк О.С. (в інтересах якої діяв представник Тихоша Д.С., який діяв на підставі довіреності), які станом на момент укладення цього правочину перебували в зареєстрованому шлюбі.

Однак суд зазначає, що майно було відчужено на платній основні. Як було встановлено судом, відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу, продаж майна за домовленістю сторін визначається за 3 600 000,00 грн. Водночас із наявної в матеріалах справи копії квитанції №ПН2342 від 30.11.2021 ОСОБА_1 здійснено платіж на користь ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" в сумі 3 600 000,00 грн., призначення даного платежу передплата згідно попереднього договору від 28.11.2021 за будівлю автосервісу (СТО з приміщенням по продажу авто).

Статтею 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ГК України, суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом

У пункті 2.1. Договору купівлі-продажу сторони визначили, що вартість відчужуваного майна (3 600 000,00 грн) визначено ними за взаємною згодою, за відсутності примусу як з будь-якої зі сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні об`єкти майна, вартість саме цієї нерухомості, на їх розсуд визначена в цьому договорі, є справедливою і відповідає її дійсній вартості.

Таким чином, суд доходить висновку що хоч і продаж майна було здійснено між пов`язаними особами (чоловіком та дружиною) однак матеріалами справи підтверджується оплатність оспорюваного правочину, зарахування грошових коштів покупцем на рахунок продавця за визначеною сторонами в договорі ціною.

Окрім іншого, про наявність ознак фраудаторності правочину може свідчити, що після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

У даній справі судом було встановлено, що 15.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. відкрито виконавче провадження №72802607 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1328/23 від 11.09.2023 про стягнення з ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" на користь ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" заборгованість у розмірі 1 558 555,00 грн., 3% річних у розмірі 57 132,78 грн., збитки від інфляції у розмірі 444 334,41 грн., судовий збір у розмірі 30 900,34 грн.

Станом на момент розгляду даної справи, виконавче провадження не закінчене, виконавчий документ до стягувача повернуто не було, виконавцем не було встановлено відсутність майна у ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН", на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до вимог статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Водночас, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом, вказаного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 25.10.2023 у справі №902/567/21.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд у постанові 25.06.2020 по справі №924/233/18, дійшов висновку, що згідно положень статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Господарський суд вказує, що позивачем під час розгляду справи не було доведено відсутності у відповідача будь-якого майна за рахунок якого можливе виконання рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 по справі №916/1328/23, вказане також не вбачається із матеріалів виконавчого провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Вказану правову позицію також було застосовано в постанові КГС ВС від 17.04.2024 року по справі № 910/18677/23, постанові КГС ВС від 13.03.2024 по справі № 906/91/20, постанові КГС ВС від 24.07.2024 року по справі 910/1869/23, постанові КГС ВС 03.09.2024 року по справі 910/2127/24.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем під час розгляду справи не було доведено належними та допустимими доказами, що Договір купівлі-продажу Будівлі автосервісу (СТО з приміщенням по продажу автомобілів) за адресою: м. Херсон, просп. Сенявіна Адмірала, буд. 41, загальною площею 3002 кв.м., який укладений між ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" та ОСОБА_1 28.12.2021, містить ознаки фраудаторності та з цих підстав підлягає визнанню судом недійсним.

Приймаючи до уваги відмову судом у позові у повному обсязі, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 23 січня 2025 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська