Постанова

від 17.09.2024 по справі 916/3133/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3133/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Філінюка І.Г., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА": Смокін П.О.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАД ХЕРСОН": не з`явився

від ОСОБА_1 : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 про відмову у забезпеченні позову, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., в м. Одесі

у справі №916/3133/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА"

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАД ХЕРСОН";

2. ОСОБА_1

про визнання недійсними договору

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 у справі №916/3133/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА" у справі 916/3133/24 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), що належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 27/100 часток у праві спільної часткової власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 58455165101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 3002 кв.м. та заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т.ч. іншим особам та органам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), що належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 27/100 часток у праві спільної часткової власності; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 58455165101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 3002 кв. м. до набрання законної сили рішенням по даній справі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі спрямовані на визнання спірного договору недійсним, отже не стосуються безпосередньо повернення/витребування нерухомого майна на користь позивача, що свідчить про відсутність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Крім того, суд зауважив, що із матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що заява про вжиття судом заходів забезпечення позову подана з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у справі №916/1328/23 та для уникнення труднощів у виконанні такого рішення. Отже захист прав та інтересів позивача в межах справи №916/1328/23 не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення в межах справи №916/3133/24.

25.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА" на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 у справі №916/3133/24 скасувати; прийняте нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що якщо позовна вимога про визнання договору купівлі-продажу (вимога немайнового характеру) буде задоволена, то, відповідно, зазначене майно буде належати на праві власності попередньому власнику - ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН», а отже відсутні підстави вважати, що зазначені дії не стосуються безпосередньо повернення/витребування нерухомого майна на користь позивача, оскільки актив буде повернуто відповідачу, звернення стягнення, на який є правом позивача.

Додаткового зазначає, що не відповідають дійсності твердження суду 1-ї інстанції про звернення щодо захисту прав та інтересів позивача в межах справи №916/1328/23, що не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення в межах справи №916/3133/24.

Наразі провадження по справі №916/1328/23 має кінцевий результат у вигляді

рішення яке набрало законної сили. Зазначена ж справа стосується повернення майна боржника, яке було незаконно відчужено ним задля уникнення стягнення на нього.

Застосування заходів забезпечення по даній справі, спрямовано на уникнення подальших недобросовісних дій з боку ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» та пов?язаних осіб. Невжиття таких заходів, значно ускладнить процес поновлення порушених прав

ТОВ «Авто-Плаза».

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду даної справи у відповідності до норм чинного законодавства України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 у справі №916/3133/24 та призначено розгляд даної справи на 17.09.2024 о 12:00.

В судовому засіданні 17.09.2024 прийняв участь позивача, інші учасники в судове засіданні не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі виступають вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАД ХЕРСОН" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2021, укладеного між ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» та ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу 27/100 часток у праві спільної часткової власності на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), загальною площею: 3002 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, Яценко О.М., та зареєстрованого в реєстрі за №632.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він є власником 73/100 часток будівлі автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), загальною площею: 3002 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Співвласником даного об`єкту нерухомості було Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОГРАД ХЕРСОН" до 28.12.2021, зокрема, останньому на праві власності належало 27/100 часток спірної будівлі автосервісу, що підтверджується свідоцтвом про право власності №19669636 від 28.03.2014.

29.12.2020 між ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" (позикодавець, позивач у цій справі) та ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" (позичальник, відповідач у цій справі) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №29/12, відповідно до якого позичальник мав повернути позивачу отримані грошові кошти у розмірі 1 558 555 грн у строк до 31.12.2021, чого останнім не було здійснено.

Наявність зазначеної заборгованості підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 у справі №916/1328/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-плаза" до товариства з обмеженою відповідальністю „Автоград Херсон" про стягнення 2 060 022,19 грн та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Автоград Херсон" до товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-плаза" про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020.

Вказаним рішенням первісний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоград Херсон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-плаза" заборгованість у розмірі 1 558 555,00 грн, 3% річних у розмірі 57 132,78 грн, збитки від інфляції у розмірі 444 334,41 грн, судовий збір у розмірі 30 900,34 грн

У задоволенні зустрічного позову визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги №29/12 від 29.12.2020 відмовлено.

Разом з цим, як було зазначено позивачем у цій справі, 28.12.2021 між ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" та ОСОБА_1 (дружина керівника відповідача) було укладено договір купівлі-продажу 27/100 часток у праві спільної часткової власності на будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), загальною площею: 3002 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62636614 від 28.12.2021 приватний нотаріус Яценко О.М, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено відповідний запис про право власності ОСОБА_1 на спірне майно.

Позивач зазначив, що як вбачається з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна у відповідача - ТОВ "АВТОГРАД ХЕРСОН" відсутнє будь-яке інше майно, на яке б можна було звернути стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

На думку скаржника, вищевикладені обставини свідчать про те, що оскаржуваний Договір від 28.12.2021 купівлі-продажу 27/100 часток у праві спільної часткової власності на будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), загальною площею: 3002 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . має фраудаторний характер та підлягає визнанню недійсним, оскільки зазначений Договір укладено з метою уникнення виконання взятих на себе зобов`язань і приховування майна, за рахунок якого ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором (позивачем).

Крім того позивач вказав, що відчуження майна за Договором від 28.12.2021 року було здійснено на пов`язану особу та фактично на безвідплатній основі. А також, спірний Договір було укладено в порушення ст.362 ЦК України, без надання переважного права та пропозиції про купівлю такої частки співвласнику.

А тому, зважаючи на такі обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА" звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

-накладення арешту на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), що належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 27/100 часток у праві спільної часткової власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 58455165101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 3002 кв.м.;

-заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т.ч. іншим особам та органам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), що належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 27/100 часток у праві спільної часткової власності; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 58455165101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 3002 кв. м. до набрання законної сили рішенням по даній справі.

В обґрунтування необхідності вжиття вказаних заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що оскільки наявні ознаки, що спірна будівля була відчужена саме з підстав збереження такого активу та не звернення на нього стягнення, то, відповідно, існують обґрунтовані підстави вважати, що спірні 27/100 часток у праві спільної власності на Будівлю, відчужені за Договором від 28.12.2021 купівлі-продажу, можуть бути в такий самий спосіб відчужені на іншу пов`язану особу або реалізовано третім особам. Зазначене додатково ускладнить процес поновлення порушених прав ТОВ «Авто-Плаза».

Таким чином, на думку заявника, у даному випадку, застосування судом обраного заходу забезпечення позову сприятимуть запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення порушених прав, насамперед, в розумінні ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів заявника.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги у цій справі спрямовані на визнання спірного договору недійсним, отже не стосуються безпосередньо повернення/витребування нерухомого майна на користь позивача, що свідчить про відсутність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог. Крім того, суд зауважив, що захист прав та інтересів позивача в межах справи №916/1328/23 не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення в межах справи №916/3133/24.

Судова колегія не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020).

Враховуючи наведені висновки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 ще раз підкреслила, що ключовим при застосуванні заходів забезпечення позову є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові вказала також про те, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії чи забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Судова колегія зазначає, що враховуючи той факт, що належне боржникові майно вже один раз вибуло з його власності (з метою уникнення виконання рішення суду шляхом неможливості звернення стягнення на нього) позивач, задля недопущення повторного відчуження цього майна просив накласти арешт на це майно.

Позивач пояснював, що у разі невжиття таких заходів Відповідач-2 зможе розпорядитися вказаним майном і позивач буде змушений знову ініціювати новий судовий розгляд задля захисту своїх прав.

Ураховуючи наведені приписи ГПК України, оцінивши наведені позивачем обґрунтування та подані докази, судова колегія дійшла висновку про те, що заява про забезпечення позову у цій справі підлягає задоволенню, оскільки таке забезпечення є співмірним із позовними вимогами і адекватним, тоді як у разі невжиття пропонованих заходів ефективний захист та поновлення прав позивача може істотно ускладнитися або унеможливитись.

В свою чергу, місцевий господарський суд залишив поза увагою те, що позов у даній справі позивачем заявлено не з метою витребування майна у Відповідачів, а з метою скасування правової підстави вибуття належних ТОВ «АВТОГРАД ХЕРСОН» об`єктів із його власності.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, можуть бути спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до його вчинення.

В такому випадку власний інтерес заінтересованої особи полягатиме в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Таким чином, ураховуючи конкретні обставини цієї справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що пропоновані позивачем заходи забезпечення позову у цій справі є неспівмірними із заявленими позовними вимогами у ній.

Аналогічні висновки при подібних правовідносинах були викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №922/1119/23.

Крім того, колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на спірне майно, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, судова колегія зазначає, що відповідач не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів на спростування підстав для накладення арешту на майно, не зазначив про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо.

Також судова колегія зазначає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання позивача та накладення арешту на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), що належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 27/100 часток у праві спільної часткової власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 58455165101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 3002 кв.м. та заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т.ч. іншим особам та органам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), що належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 27/100 часток у праві спільної часткової власності; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 58455165101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 3002 кв. м. до набрання законної сили рішенням по даній справі

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі.

Враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача 2 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду відповідно - скасуванню.

Розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 у справі №916/3133/24 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА" про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), що належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 27/100 часток у праві спільної часткової власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 58455165101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 3002 кв.м.;

Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т.ч. іншим особам та органам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна: Будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), що належить на праві власності ОСОБА_1 у розмірі 27/100 часток у праві спільної часткової власності; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 58455165101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 3002 кв. м. до набрання законної сили рішенням по даній справі.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ПЛАЗА" (73034, м. Херсон, просп. Адмірала Сенявіна, буд. 41, код ЄДРПОУ: 32618769).

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.

Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 18.09.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:І.Г. Філінюк

Н.М. Принцевська