Постанова

від 20.01.2025 по справі 380/8657/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8657/24 пров. № А/857/21441/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року (головуючої судді Крутько О.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/8657/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Каверін Сергій Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період лютий - червень 2022 року винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000 грн. на місяць, зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у виді додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць за період із лютого по червень 2022 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що постановою органу досудового розслідування від 02.06.2022 в рамках кримінального провадження №42022221750000087, внесено до ЄРДР 14.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України внесення змін до фабули про вчинення кримінального правопорушення, наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 19.06.2022 №130-ОС ОСОБА_1 продовжено військову службу та дію контракту, поновлено пільги та соціальні гарантії, зараховано на всі види забезпечення з 25.02.2022 як такій, що перебувала з 14.03.2022 в розпорядженні начальника загону у зв`язку з призупиненням військової служби.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції призначив апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у підрозділах охорони державного кордону НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ).

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 15.03.2022 № 13-ОС із 25.02.2022 виключено з усіх видів забезпечення, як таку, яка самовільно залишила військову частину сержанта ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (тип Б).

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 17.03.2022 № 16-ОС сержанту ОСОБА_1 із 14.03.2022 призупинено військову службу із застосування наслідків, визначених пунктом 48-3 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.

На підставі постанови органу досудового розслідування від 02.06.2022 в рамках кримінального провадження № 42022221750000087, внесеного до ЄРДР 14.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України про внесення змін до фабули про вчинення кримінального правопорушення, наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 19.06.2022 № 130-ОС ОСОБА_1 продовжено військову службу та дію контракту, поновлено пільги та соціальні гарантії встановлені законодавством для військовослужбовців, зараховано на всі види забезпечення з 25.02.2022 як такій, що перебувала із 14.03.2022 в розпорядженні начальника загону у зв`язку із призупиненням військової служби.

22.05.2023 адвокат Іванов О.О. в інтересах позивачки звернувся до відповідача з адвокатським запитом, просив повідомити інформацію про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з березня 2022 року по травень 2022 року.

У відповідь на адвокатський запит, відповідач проінформував позивачку, що у червні 2022 року було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення за період з березня 2022 року по червень 2022 року у розмірі 56 368,12 грн.

05.02.2024 адвокат Каверін С.М. в інтересах позивачки звернувся до відповідача з адвокатським запитом, просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у виді додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць за період з лютого по червень 2022 року.

Листом від 17.02.2024 відповідач повідомив, що з 25 лютого по травень 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на службі і не виконувала службові обов`язки та не була включена до бойових розпоряджень як така, що не виконувала бойові (спеціальні) завдання. З огляду на це, проведення нарахувань додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за період з лютого 2022 року по травень 2022 року не може бути здійснено у зв`язку з відсутністю на те законних підстав.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимоги суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, не включається до складу грошового забезпечення позивачки.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з врахуванням наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV (далі Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Нормами частин 1, 5 статті 14 Закону №661-IV передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із статтею 16 Закону №661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Статтею 25 Закону №661-IV встановлено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно із статтями 1-2 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, а також стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до положень частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частина 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, а також враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який не скасовано станом на час розгляду справи.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 5 Постанови № 168 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, указаною Постановою № 168 Кабінет Міністрів України установив, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби на період дії воєнного стану виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється у порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Суд зауважує, що у даному переліку державних органів, уповноважених затверджувати порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, а також особам рядового і начальницького складу, відсутня Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Відносно військовослужбовців, які проходять військову службу в органах Державної прикордонної служби України, згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558 було затверджено окрему Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558).

Згідно пунктів 3-4 Інструкції № 558 У цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Пунктом 7 розділу І Інструкції № 558, визначено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Згідно з пунктом 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 533 (далі - Положення № 533), визначено, що Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Пунктом 9 Положення № 533 визначено, що Адміністрація Державної прикордонної служби України в межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів МВС видає директиви, накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до абзаців 1-4 частини 2 статті 24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Абзацами 8-9 частини 2 статті 24 Закону № 2232-XII встановлено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Таким чином, вказаною нормою закону встановлено вичерпний перелік військовослужбовців, яким може бути припинено виплату грошового забезпечення у зв`язку з внесенням відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - військовослужбовці які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Згідно пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №115/2009), громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі в добровільному порядку або за призовом.

Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням.

Згідно пункту 7 Положення №1115/2009, закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби) у зв`язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.

Згідно пункту 48-1 Положенням № 1115/2009, встановлено, що для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Пункт 48-2 Положенням № 1115/2009 вказує, що військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Судом встановлено на підставі матеріалів справи, архівні відомості №1 за період з січня 2022 по грудень 2022 року ОСОБА_2 про суми нарахованої та виплаченого грошового забезпечення, а саме в частині додаткової грошової винагороди встановленої Постановою № 168 за період з лютого по червень 2022 року становить 0,00 грн. (а.с.17).

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 19.06.2022 № 130-ОС продовжено військову службу та дію контракту, поновлено пільги та соціальні гарантії встановлені законодавством для військовослужбовців, зараховано на всі види забезпечення з 25.02.2022 як такій, що перебувала із 14.03.2022 в розпорядженні начальника загону у зв`язку із призупиненням військової служби.

Колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи вищевикладене дії відповідача щодо не виплати грошового забезпечення позивачці в частині додаткової грошової винагороди встановленої Постановою № 168 за період з 25.02.2022 по 30.06.2022 є протиправними, оскільки на підставі постанови органу досудового розслідування від 02.06.2022 в рамках кримінального провадження № 42022221750000087, внесеного до ЄРДР 14.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 К України відносно ОСОБА_1 мало місце припинення кримінального переслідування у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.08.2022 № 212-ОС на підставі пункту 151 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 у зв`язку із закриттям кримінального провадження сержанта ОСОБА_1 , яка перебувала у розпорядженні начальника загону призначено на рівну посаду молодшим інспектором прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б).

Відповідно до пункту 151 Положення № 1115/2009 військовослужбовці, які були незаконно засуджені або незаконно притягнуті до кримінальної відповідальності, в разі скасування вироку суду або постановлення судом виправдувального вироку, в разі закриття кримінального провадження поновлюються у колишніх військових званнях (у разі їх позбавлення) і призначаються на рівні посади або звільняються з військової служби у запас чи відставку з поновленням у колишніх військових званнях (у разі їх позбавлення).

До загального строку військової служби, строку вислуги у військовому званні та строку контракту зараховується час відбування військовослужбовцями покарання в місцях позбавлення або обмеження волі та перебування під вартою, час тримання в дисциплінарному батальйоні, якщо вони були незаконно засуджені або незаконно притягнуті до кримінальної відповідальності, у разі скасування вироку суду або ухвалення судом виправдувального вироку, закриття кримінального провадження.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, застосувавши положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправних дій відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 30.06.2022 додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 грн. на місяць та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення у виді додаткової винагороди, встановленої постановою № 168 в розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць за період з 25.02.2022 по 30.06.2022.

Відповідно до пункту 8 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Отже, враховуючи, що у період з 25.02.2022 по 30.06.2022 позивач перебувала на грошовому забезпеченні НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що сторонами не заперечується та підтверджується відповідними витягами з наказів, то саме ним має бути нарахована та виплачена позивачу додаткова винагорода за спірний період.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених статтею 2 КАС України. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку по необхідність часткового задоволення позову зважаючи на те що призупинення військової служби і як наслідок невиплата грошового забезпеченнях ОСОБА_1 було необґрунтовано, відповідно позивачка набула право на застосування наслідків, встановлених Положенням № 1115/2009, щодо виплати недоотриманого грошового забезпечення в частині додаткової винагороди, а тому доводи апеляційної скарги є частково підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №380/8657/24 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 30.06.2022 додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 грн. на місяць.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у виді додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць за період з 25.02.2022 по 30.06.2022.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 24.01.2025