Постанова

від 16.01.2025 по справі 369/5694/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025року м. Київ

Справа № 369/5694/21

Провадження: № 22-ц/824/3601/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шепелєва Олександра Андрійовича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Волчка А. Я.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний кадастровий реєстратор при міськрайонному Управлінні Держгеокадастру Києво-Святошинського району по м. Ірпінь Київської області, Громадська організація «Садове Товариство «Масив Оленівка», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання до вчинення певних дій та визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

у с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що у 2003 році відповідач змінив межі належних йому земельних ділянок з винесенням їх на проїзд та дорогу самочинно збудованим парканом, який виступає під прямим кутом 90 гр до 2 метрів від існуючого загального прямого рельєфу та межі проїзду вздовж ділянок інших членів товариства. Збудований таким чином паркан змінив прямий стан дороги у цій частині проїзду та його ширину. Зазначає про те, що такі обставини створюють незручності в користуванні дорогою та ускладнюють проїзд, більш того, відповідач умисно залишає автомобілі на дорозі біля калітки будинку і тому, через порушене функціональне призначення ширини дороги та існуючі постійні проблеми користування нею, порушене право підлягає відновленню до законних кадастрових меж. Також вказує, що технічна документація на земельну ділянку відповідача була виготовлена, на її думку, неправоздатною юридичною особою ТОВ «Агрогео-Груп», а в підтвердження свої доводів вказує на судову експертизу від 30.08.2019 року, яка була проведена на підставі ухвали суду у справі № 369/13857/17. За таких обставин, зазначає про фіктивність виготовленої технічної документації неіснуючої землевпорядної організації ТОВ «Агрогео Груп», державна реєстрація земельної ділянки 3222484200:03:003:5013 підлягає скасуванню судом на підставі та у порядку п. 4 ст. 94 ЦК України, ст. 79-1 ч. 13 абз 2 ЗК України, п. 6 ст. 16, п. 10 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» шляхом закриття Державним кадастровим реєстратором Поземельної книги та скасуванням її кадастрового номеру.

На підставі викладеного, просила суд: зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні частиною вуличного проїзду та виїзної дороги загального користування з приведенням меж належних йому на праві приватної власності земельних ділянок кадастровий номер 3222484200:03:003:5013 та кадастровим номером 3222481200::03:003:5229 у стан, що відповідає їх зовнішнім межам землекористування за площами визначеними у їх державних актах - стосовно суміжних землекористувачів, земель загального користування (проїзду та в`їзної дороги) через усунення зазначених у кадастрових планах та висновку судового експерта порушень землекористування шляхом знесення збудованого на нього бетонного паркану; визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222484200:03:003:5013 з закриттям Поземельної книги та присвоєння кадастрового номеру державним кадастровим реєстратором при міськрайонному Управлінні Держгеокадастру Києво-Святошинського району та по м. Ірпінь Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного Київської області від 19 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Шепелєв О. А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосусвання норм матеріального права, рішення суду просив скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно відмовив позивачці у виклику судового експерта для надання відповідних роз`ясень щодо наданого позивачкою висновку, а також не відреагував на ряд клопотань ОСОБА_1 , заявлених в ході судовго розгляду, чим порушив її процесуальні права. Крім того, відмітив, що рішення суду містить лише роз`яснення норм права, порядку звернення з позовами до суду та посилання на другорядні обставини, які не мають відношення до даного предмету позову, що в свою чергу підтверджує ухилення суду від розгляду доказів за предметом позову. Крім того, вважає, що суд залучив до участі у справі третю особу, яка позбавлена виконати вимоги ст. 58 ЦПК України, через відсутність правління та дієздатності. Також вважає, що суд свідомо не взяв до уваги докази фіктивності створення юридичної особи ТОВ «Агрогео Груп».

Ухвалами Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокатСергєєв П. О. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що земельні ділянки відповідача належним чином оформлені та належним чином винесені в натурі, й будь-яких порушень з його боку не вчинено. Вказує, що відповідно до відомостей кадастрової карти України відсутні будь-які червоні лінії, що в свою чергу підтверджує відсутність помилок в розміщені земельних ділянок відповідача на місцевості. Вказує, що жодного порушення прав позивачки не вчинялось, а навпаки, мало місце порушення з боку позивачки, по відношенню до прав відповідача, та щодо дороги загального користування, яку зайняла сама позивачка. Вважає, що даний позов був поданий до суду, не з метою захисту свого права (що навіть не було порушено), а виключно з метою помсти відповідачу за рішення, що було прийнято судами у справах № 369/11929/15- ц та № 369/13857/17.

В судовому засіданні адвокат Шепелєв О. А. апеляційну скаргу підтримав з викладених в ній підстав.

Адвокат Сергєєв П. О. в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1199, розташованої на території Малютянської сільської ради с/т «Оленівка».

ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок за НОМЕР_1, НОМЕР_2 (кадастрові номери: 3222484200:03:003:5013, 3222484200:03:003:5229) та садового будинку, що розташований на таких земельних ділянках.

Земельні ділянки ОСОБА_2 розташовані напроти земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 (№ НОМЕР_3, кадастрові номери: 3222484200:03:001:0019, 3222484200:03:003:5232, 3222484200:03:003:5231).

Обгрунтовуючи причини звернення до суду, ОСОБА_1 вказувала на те, що відповідач змінив межі належних йому земельних ділянок з винесенням їх на проїзд та дорогу самочинно збудованим парканом, який виступає під прямим кутом 90 градусів до 2 метрів від існуючого загального прямого рельєфу та межі проїзду вздовж ділянок інших членів товариства.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами порушення її прав, як і не надано правовстановлюючих документів на земельну ділянку (дорогу загального користування).

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів виходить з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить про те, що негаторний позов це вимога власника про усунення перешкод. Тобто, негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1 та 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Беручи до уваги, що предметом позову є правовідносини, що виникають з підстав порушення порядку відання та користування земельними ділянками, одна з яких знаходиться у власності ОСОБА_2 , а інша, є частина вуличного проїзду, тобто знаходиться у загальному користуванні співвласників, вимоги, щодо усунення перешкод у користуванні повинні відповідати нормам ст.391 Цивільного Кодексу України згідно якої, лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Проте, матеріали справи не містять правовстановлюючих документів ОСОБА_1 на земельну ділянку (дорогу), право користування на яку вона захищає, а отже є не доведеною наявність у неї права власності чи права користування земельною ділянкою, без чого не може виникнути право на негаторний позов щодо захисту неіснуючого у позивачки права.

ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що межі вулиць та проїздів були запроектовані, будь-яких документів з питань землеустрою щодо проекту доріг матеріали справи також не містять.

Фотографії певних сторінок документу, без надання всього документу в цілому не можуть вважатися належними доказами в розумінні положень ст. 77 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 522/13307/16-ц (провадження № 61-1831св21) зазначено, що: «підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником свого права. Таким чином, право власності має захищатися лише при доведенні самого факту порушення».

З матеріалів справи убачається, що відстань між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5013 та 3222484200:03:003:5231( ОСОБА_1 ) становить з одного боку - 5,48 м (на 0,52 м менше від 6 м), а з іншого боку 6,85 м (на 0,85 м більше від 6 м).

Фактичний порядок користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5013 та 3222484200:03:003:5229 за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, відповідає правовстановлюючим документам.

Дані обставини встановлені у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/13857/17.

Колегія суддів також бере до уваги ту обставину, що ГО «Оленівка-2» вже зверталося до суду з позовом за аналогічних підстав. При цьому, ОСОБА_3 виступала третьою особою.

Більш того, рішеннями судів у справі № 369/13857/17 було встановлено, що звуження проїзду загального користування виникло у зв`язку з встановленням паркану саме ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, за відсутності у справі належних та достовірних доказів, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач не порушував та не порушує будь-яких прав позивачки, в свою чергу позивачкою не доведено, які саме її права порушуються і яким чином заявлені позовні вимоги можуть їх поновити.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 152 Земельного Кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів протиправності набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, про скасування реєстрації якої заявлено ОСОБА_1 , так само як і не містять будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження порушення передбаченої законом процедури при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру.

Вказані земельні ділянки були набуті відповідачем у власність належним чином без будь-яких порушень, що встановлено постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/13857/17.

Встановивши з наданих позивачкою та досліджених і оцінених судом доказів, та беручи до уваги наведені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивачки є необґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів відмічає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи убачається, що висновок №23173/18-41/24057-24059/19-41(т. 1,а. с. 160-170), був виготовлений експертами КНІДСЕ на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.10.2018 у справі №369/13857/17, тобто, даний висновок вже був предметом дослідження в іншій справі, якому вже була надана відповідна оцінка та встановлено, що він має суперечності, відтак у суду не було обґрунтованих підстав для прийняття такого висновку.

Крім того, колегія суддів відмічає, що позивачка не була позбавлена права заявити клопотання про призначення експертизи у даній справі, або провести її самостійно, на замовлення, проте не скористалася наданим їй процесуальним правом.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивачки на те, що суд безпідставно відмовив у виклику експерта в судовому засіданні для надання роз`яснень щодо вищезазначеного висновку, оскільки таке клопотання мало місце під час розгляду в іншій справі, в якій проводилась така експертиза.

Колегія суддів не вбачає порушення судом процесуальних норм при залученні до участі у справі ГО СТ «Масив Оленівка», оскільки доводи щодо відсутності у третьої особи дієздатності ґрунтуються виключно на припущеннях позивачки та спростовуються висновком Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 369/11929/15-ц, в якому зазначено про те, що «ГО «СТ «Масив Оленівка» є юридичною особою, що здійснює розпорядження земельними ділянками, що знаходяться на її території, вирішує питання організації охорони території, здійснює контроль за правилами внутрішнього розпорядку, здійснює контроль за дотриманням правил забудови такої території в інтересах членів товариства, і ці висновки обґрунтовані судом з посиланням на пункт 10 Статуту ГО «СТ «Масив Оленівка», яким передбачено, що основним завданням садового товариства є вирішення загальних питань з благоустрою територій, організації водопостачання, електрифікації, будівництву під`їзних доріг, а також вирішення всіх інших питань товариства».

Також не знайшли свого підтвердження доводи скаржниці щодо фіктивності «Агрогео Груп» код ЄДРПОУ: 36964421, через те, що наразі товариство має назву ТОВ «Агро Фінанс Груп».

Як наголошує ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З відкритих даних ЄДРПОУ убачається, що компанія з кодом ЄДРПОУ: 36964421 була зареєстрована ще 03.03.2010 року і мала назву - «Агрогео Груп», а в 2014 році змінила назву на «Агро Фінанс Груп», що не заборонено чинним законодавством. Крім того, компанія є зареєстрованою і на сьогодні не ліквідована і не визнана банкротом, будь-якого рішення щодо визнання її «фіктивною»/«нелегітимною» не має, відтак такі доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, апеляційна скарга адвоката Шепелєва О. А. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2024 року без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Шепелєва Олександра Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова