Ухвала

від 25.01.2025 по справі 334/637/25

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 25.01.2025

Справа № 334/637/25

Провадження № 1-кс/334/286/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2025 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваної - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082050000161від 23.01.2025року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.194КК України,про обрання запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Запоріжжя, яка має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштована, не заміжня, яка не має на утриманні неповнолітніх дітей, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділом ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025082050000161 від 23.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 вступила у злочинну змову з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , спрямовану на виконання злочину на замовлення невстановленої в ході досудовим розслідуванням особи, шляхом підпалу та знищення майна, яке належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме транспортного засобу - автомобіля марки «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin транспортного засобу НОМЕР_2 .

Так, 13.01.2025 року ОСОБА_9 за допомогою месенджера «Telegram» вступила у злочинний змову з раніше невстановленою особою, яка запропонувала прийняти участь у спільній протиправній діяльності, пообіцявши грошову винагороду за вчинення підпалу автомобілів, що відносяться до будь-яких військових формувань.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію вчинення умисних знищень та пошкоджень чужого майна шляхом підпалів, ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прийняти участь у спільній протиправній діяльності, пообіцявши рівний розподіл грошової винагороди за підшукування, фіксування та вчинення підпалу автомобілів, які належать до будь-яких військових формувань.

Для реалізації злочинного умислу ОСОБА_4 підшукала та придбала мобільний телефон марки «Samsung», модель «Galaxy А30», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , у який було виставлено сім-картку НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_7 , для використання у своїй злочинній діяльності.

Для виконання замовлення невстановленої особи, ОСОБА_7 , здійснюючи роль виконавця, яка полягала у знищенні майна шляхом підпалу, 23.01.2025 близько 03 год. 00 хв., маючи кримінально-протиправний намір на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_6 , прибув на відриту ділянку місцевості, яка розташована біля б. 18 по вул. Зестафонській в м. Запоріжжя, де був припаркований автомобіль марки «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin транспортного засобу НОМЕР_2 . Реалізуючи свій намір, направлений на умисне знищення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , розраховуючи на те, що в нічний час доби за ними ніхто не спостерігає і здійсненню їх наміру ніхто не перешкодить, підійшли до автомобіля. ОСОБА_7 вчинив дії, які виразились у пошкодженні майна потерпілого, а саме за допомогою заздалегідь підготовленого предмета для розповсюдження вогню, а саме пластикової пляшки з нафтопродуктом, яка була придбана 23.01.2025 року з якої, він облив легкозаймистим нафтопродуктом передню частину кузова зазначеного автомобіля та за допомогою запальнички підпалив його, внаслідок чого відбулось займання автомобіля.

В результаті вчинення підпалу, автомобіль «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin транспортного засобу НОМЕР_2 було знищено вогнем, тобто приведено в стан непридатності для використання за своїм призначенням та відновлення його властивостей.

Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 впевнившись, що їм вдалось здійснити намір, спрямований на знищення автомобіля шляхом підпалу, залишили місце вчинення злочину, при цьому ОСОБА_6 утримувала при собі мобільний телефон марки «Samsung», модель «Galaxy А30» з сім-картою НОМЕР_5 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , та в подальшому для виконання злочинного завдання, яке виражалось у фіксуванні злочину був переданий у користування ОСОБА_6 .

Внаслідок пожежі знищено та пошкоджено деякі конструктивні елементи автомобіля «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin транспортного засобу НОМЕР_2 , чим завдано шкоду потерпілому ОСОБА_8 на суму 40000 грн.

Умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у умисному пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, її вина підтверджуються наступними доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події за адерсою: АДРЕСА_2 , від 23.01.2025;

- протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , від 23.01.2025;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.01.2025;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.01.2025;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 23.01.2025;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 23.01.2025;

-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 23.01.2025;

-протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_4 від 23.01.2025;

-протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_6 від 23.01.2025;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_7 від 23.01.2025;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_4 від 23.01.2025;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_6 від 23.01.2025

-протоколом огляду предмету за участю підозрюваних від 23.01.2025;

а також іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення ОСОБА_4 , кримінального правопорушення.

В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрювана, може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від трьох до десяти років, існує ризик, що підозрювана, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2) Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового

розслідування вважає, що ОСОБА_4 в подальшому може впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки їй відомо місце їх мешкання та контактні номери телефонів. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідка залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

3) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне

правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрювана вчиняючи злочин, в умовах воєнного стану, усвідомлювала небезпечність своїх дій, на аморальність та прямий умисел дій ОСОБА_4 вказує той факт, що злочин вчинений у період введеного на території України Указом Президента України воєнного стану, коли Українська держава перебуває у стані війни з російською федерацією та громадяни України гинуть та дістають шкоду здоров`ю, потерпаючи від дій агресора, що вказує на аморальність підозрюваної, та жадання отримати гроші більшими, ніж повага до суспільства.

З огляду на це, а також те, що підозрюваній загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання її винною або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження вчинення останньою злочинів проти власності, оскільки вона офіційно не працевлаштована, не має постійного джерела доходу, має потребу у грошових коштах.

Також, у ході розслідування даного кримінального провадження встановлено, що організація та фінансування злочину, який зумисно направлений на пошкодження автівок військових (ЗСУ, військових озброєних формувань, автомобілів з українською символікою тощо) здійснюється з використанням Інтернет ресурсів, зокрема месенджеру «Telegram», з метою порушення роботи та дестабілізації обороноздатності України, що вказує на аморальність підозрюваної.

Також, злочин за яким підозрюється ОСОБА_4 вчинений за попередньою змовою групою осіб, які спільно його вчинили, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

За таких обставин покладення обов`язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваної свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваної у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрювана, має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.

В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту ОСОБА_4 .

Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останньої міцних соціальних зв`язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов`язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрювана, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м`якого запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Таким чином, враховуючи, що підозрювана ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор просив суд задовольнити клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозрювана має реальну можливість сховатися від слідства або суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підозрювана ОСОБА_4 свою вину визнала повністю, просила застосувати стосовно неї більш м`який запобіжний захід домашній арешт.

Захисник підозрюваноїпроти клопотаннязаперечувала,просила застосувативідносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний західу виглядідомашнього арешту або віддати на поруки підозрюваної її дядьки ОСОБА_14 та знайомої бабусі підозрюваної ОСОБА_15 .

Крім цього в судовому засіданні ОСОБА_14 заявив клопотання про взяття на особисту поруку ОСОБА_4 , пояснив, що він є дядьком підозрюваної, відповідно до вимог ст.180 КПК України ручаються за належну поведінку та явку підозрюваної за викликом, а також виконання нею всіх покладених обов`язків.

Також в судовому засіданні ОСОБА_15 заявила клопотання про взяття на особисту поруку ОСОБА_4 , пояснив, що вона є знайома бабусі підозрюваної, відповідно до вимог ст.180 КПК України ручаються за належну поведінку та явку підозрюваної за викликом, а також виконання нею всіх покладених обов`язків.

Підозрювана та її захисник в судовому засіданні підтримали данні заяви.

Прокурор та слідчий просили у задоволенні заяв, депутата ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо зобов`язання про взяття на особисту поруку підозрюваної ОСОБА_4 відмовити.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, поручителів, з`ясувавши розуміння обов`язків поручителів і наслідків їх невиконання, права на відмову від прийнятих на себе зобов`язань, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначив, що при обранні такого запобіжного заходу, як особиста порука, суд має враховувати, що наявність одного поручителя може бути визнана достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру (народний депутат України, депутат місцевої ради, особа, яка відзначена державними нагородами тощо).

Судом встановлено, що при вирішенні питання можливості передачі ОСОБА_4 під особисту поруку суд вважає, що особиста порука є не достатнім запобіжним заходом, який би зміг забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Таким чином, дослідивши надані матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання слідчого.

Як вбачається з доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення.

23.01.2025 р. ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

24.01.2025 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

Матеріали провадження дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч. 1 п. 1,3,5 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від трьох до десяти років, існує ризик, що підозрювана, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

В судовому засіданні доведено ризик, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрювана вчиняючи злочин, в умовах воєнного стану, усвідомлювала небезпечність своїх дій, на аморальність та прямий умисел дій ОСОБА_4 вказує той факт, що злочин вчинений у період введеного на території України Указом Президента України воєнного стану, коли Українська держава перебуває у стані війни з російською федерацією та громадяни України гинуть та дістають шкоду здоров`ю, потерпаючи від дій агресора, що вказує на аморальність підозрюваного, та жадання отримати гроші більшими, ніж повага до суспільства.

З огляду на це, а також те, що підозрюваній загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання її винною або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження вчинення останньою злочинів проти власності.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання запобіжного заходу, щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою унеможливить ймовірність переховування її від органів досудового розслідування, вплину на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.

З наведених підстав, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинне бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчинені злочину.

З огляду на це, клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки досудове розслідування не може перевищувати строк у два місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчинені злочину.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 321 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму, а саме 242 240 гривень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчогоСВ ЗапорізькогоРУП ГУНПв Запорізькійобласті ОСОБА_16 у кримінальному провадженні №12025082050000161 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 терміном шістдесят днів у Запорізькому СІЗО задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Запорізькому СІЗО.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: № 378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрювану ОСОБА_4 ,провадження по справі №1-кс/334/286/25, ЄУН 334/637/25. Підозрювана звільняється з-під варти після внесення застави.

У разівнесення застави,покласти напідозрювану ОСОБА_4 ,обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,

2)не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз`яснити підозрюваній наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Виконання ухвали слідчого судді доручити Запорізькому РУП ГУНП в Запорізькій області.

Термін дії ухвали закінчується 23 березня 2025 року о 13 годині 00 хвилин.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: ОСОБА_1