Ухвала

від 17.02.2025 по справі 334/637/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.02.2025 Справа № 334/637/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/637/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/151/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 183 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2025 року, якою відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, маючого середню - спеціальну освіту, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 березня 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 242240 грн. -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

За матеріалами провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_7 , будучі військовослужбовцем, 23 січня 2025 року приблизно о 03 год., перебуваючи біля б. 18 по вул. Зестафонській в м. Запоріжжя, вступив у злочинну змову з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , спрямовану на виконання злочину на замовлення невстановленої в ході досудовим розслідуванням особи, шляхом підпалу та знищення майна, яке належить ОСОБА_13 , а саме транспортного засобу - автомобіля марки «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , vin транспортного засобу НОМЕР_3 .

Так, 13 січня 2025 року ОСОБА_14 за допомогою месенджера «Telegram» вступила у злочинну змову з раніше невстановленою особою, яка запропонувала прийняти участь у спільній протиправній діяльності, пообіцявши грошову винагороду за вчинення підпалу автомобілів, що відносяться до будь-яких військових формувань.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію вчинення умисних знищень та пошкоджень чужого майна шляхом підпалів, ОСОБА_14 запропонувала ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , прийняти участь у спільній протиправній діяльності, пообіцявши рівний розподіл грошової винагороди за підшукування, фіксування та вчинення підпалу автомобілів, які належать до будь-яких військових формувань.

Для виконання замовлення невстановленої особи, ОСОБА_7 , здійснюючи роль виконавця, яка полягала у знищенні майна шляхом підпалу, 23 січня 2025 року близько 03 год., маючи кримінально-протиправний намір на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_11 , прибув на відкриту ділянку місцевості, яка розташована біля б. 18 по вул. Зестафонській в м. Запоріжжя, де був припаркований автомобіль марки «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , vin транспортного засобу НОМЕР_3 . Реалізуючи свій намір, направлений на умисне знищення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , розраховуючи на те, що в нічний час доби за ними ніхто не спостерігає і здійсненню їх наміру ніхто не перешкодить, підійшли до автомобіля. ОСОБА_7 вчинив дії, які виразились у пошкодженні майна потерпілого, а саме за допомогою заздалегідь підготовленого предмета для розповсюдження вогню, а саме пластикової пляшки з нафтопродуктом, яка була придбана 23 січня 2025 року з якої, він облив легкозаймистим нафтопродуктом передню частину кузова зазначеного автомобіля та за допомогою запальнички підпалив його, внаслідок чого відбулось займання автомобіля.

В результаті вчинення підпалу, автомобіль «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , vin транспортного засобу НОМЕР_4 було знищено вогнем, тобто приведено в стан непридатності для використання за своїм призначенням та відновлення його властивостей.

Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 впевнившись, що їм вдалось здійснити намір, спрямований на знищення автомобіля шляхом підпалу, залишили місце вчинення злочину. Внаслідок пожежі знищено та пошкоджено деякі конструктивні елементи автомобіля «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , vin транспортного засобу НОМЕР_3 , чим завдано шкоду потерпілому ОСОБА_13 на суму 40000 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

23 січня 2025 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082050000161 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України (а.с. 8).

23 січня 2025 року о 12 год. 13 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.с. 40-41).

23 січня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України (а.с. 43-46).

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваного більш м якого запобіжного заходу.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати оскаржувану та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не притягувався, має сім`ю, постійне місце проживання, визнає провину, щиро кається, активно співпрацює зі слідством та завірив суд, що не буду впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Вважає, що застосований до підозрюваного запобіжний захід є занадто суворим.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу та просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що не має наміру впливати на свідків, переховуватися, провину визнає в повному обсязі.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді просив залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, підозрюваного, його захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов`язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існують, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, а також встановлена недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З наданих суду матеріалів убачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо причетності ОСОБА_7 до подій вищевказаного кримінального правопорушення.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи слідчого в цій частині є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Отже, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Тому суд має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні відповідно до наявних в провадженні відомостей, передбачених в статті 178 КПК України.

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, у зв`язку із чим, ураховуючи суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, колегією суддів не здобуто відомостей про міцні соціальні зв`язки підозрюваного за місцем його постійного проживання, які б були для нього стримуючим фактором від переховування.

Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що наразі жоден із свідків не допитаний судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів, у той час як КПК встановлена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК), а тому будучі обізнаним про анкетні дані свідків, підозрюваний ОСОБА_7 може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вони повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.

Крім того, на переконання колегії суддів і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України також існує та обумовлюється тим, що підозрюваному ОСОБА_7 інкримінується злочин, вчинений з метою отримання прибутку, а тому будучі на волі, з метою власного збагачення, підозрюваний може продовжити вчиняти дії, направлені на вчинення інших аналогічних злочинів.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовані та підтверджені.

Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний ОСОБА_7 має місце проживання, до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро кається та активно співпрацює зі слідством, не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які б могли у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, урахувавши обґрунтованість пред`явленої останньому підозри, наявність вказаних ризиків, а тому законних підстав для скасування ухвали і прийняття нової, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів захисника, апеляційний суд не убачає.

Крім того, судом першої інстанції розглянуто питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 будь - якого більш м`якого та альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з встановленням розміру застави у розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2025 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 березня 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 242240 грн., залишити без змін.

Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4