Ухвала

від 10.01.2025 по справі 335/170/25

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/170/25 2-з/335/2/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., розглянувши без повідомлення учасників справи, заяву представника позивача адвоката Цирулевського Романа Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації половини вартості частки майна внесеного подружжям у власність приватного підприємства,-

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 06.01.2025 разом з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації половини вартості частки майна, надійшла заява представника позивача адвоката Цирулевського Р.О. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 (прохальна частина заяви містить саме таке ім`я) ОСОБА_4 .

На час надходження заяви про забезпечення позову провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації половини вартості частки майна не відкрито.

Представник позивача адвокат Цирулевський Р.О. в інтересах ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову просить суд накласти арешт на:

1.Земельну ділянку, загальною площею 0,0213 га, кадастровий номер 4625 380300:01:007:6000, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2983358546253;

2. Квартиру, літ.Я4-3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2900318023060;

3.Приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , примiщення 225. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2069975123104;

4.Приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2069960723104;

5.Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1983178746101;

6.Нежилi приміщення № 8а,10,11,15 групи приміщень. №1, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1963671580000;

7.Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_6 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938247723101;

8.Нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1855533846101;

9.Нежитлове приміщення, літ. А-3, розташоване за адресою: АДРЕСА_8 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1666274123101;

10. Земельна ділянку, загальною площею: 0,0857 га, кадастровий номер якої: 2320355400:01:001:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1329798923203;

11.Магазин «Оксамит», розташований за адресою: АДРЕСА_9 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1326728823203;

12.Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_10 . Реєстрацiйний номер об`єкта нерухомого майна: 891334346101;

13.Приміщення будівлі торгівельного центру лiт.Б/, розташоване за адресою: АДРЕСА_11 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 873750323101;

14.Нежитлове приміщення, літ.А, загальною площею 61,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_12 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 861120423101;

15.Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_13 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687780823101;

16.Квартиру, загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_14 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 621821146101;

17.Нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_15 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 423695523101;

18. Квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_16 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 194338546101;

19.Приміщення будівлі торгівельного центру /лiт.Б/, розташоване за адресою: АДРЕСА_17 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1748223101;

20. Нежитлоле приміщення, лiт. А, розташоване за адресою: АДРЕСА_12 . Реєстраційний номероб`єкта нерухомого майна: 21070047;

21.Нежиле приміщення, лiт.Р (2), розташоване за адресою: АДРЕСА_18 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 11691410;

22. 29/100 частки нежитлового приміщення, літ. Р2-2, P3-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_19 .Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 33851364;

23.Квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_20 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3490316;

24.Будинок житловий, що розташований за адресою: АДРЕСА_21 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 10362334;

25. 100% частки ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_22 , у статутному капіталі ПП «ВІТАФАРМА», код за ЄДРПОУ 37526877;

26.50% частки ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_22 , у статутному капіталі ПП «ЛЬВІВСЬКА ФАРМАЦКВТИЧНА КОМПАНІЯ», код за ЄДРПОУ 40353823;

27.100% частки ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_22 , у статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ ГАЛ», код за ЄДРПОУ 45444307;

28.100% частки ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_22 , у статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ М», код за ЄДРПОУ 45503866;

29.100% частки ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_22 , у статутному капіталі ТОВ «ІНВЕСТ Р», код за ЄДРПОУ 45571950.

В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення компенсації половини вартості частки майна. Зазначає необхідність забезпечення тим, що між сторонами склалися напружені (складні) стосунки. Крім того, відповідач вже відчужила без згоди позивача частину спільного сумісного майна. Усе вищезазначене майно було набуте позивачем та відповідачем безпосередньо в період шлюбу. Хоча власником вищенаведених об`єктів виступає відповідач як фізична особа, або приватні підприємства, власником яких згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виступає відповідач, проте придбання нерухомого майна, що реєструвалось за ОСОБА_2 , створення приватних підприємств, формування статутного капіталу та відповідно придбання майна здійснювалось за рахунок спільних коштів тa спільних зусиль сторін. Також позивач має цілком обґрунтовані побоювання, що поки в суді буде розглядатись справа, відповідач, як власник нерухомого майна та власник приватних підприємств, може вжити заходи для відчуження майна, що підтверджується наступним.

Звертають увагу на те, що вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 , майна зареєстрованого за ППВКФ «АКВА ВИТА», ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ» є вкрай вимушеним заходом в даних обставинах. Відповідач, яка вже без згоди позивача відчужила спільне майно подружжя, може і ймовірно буде вживати заходи для відчуження і іншого спільного сумісного майна подружжя. Так, в силу специфiки об`єктiв майна зробити це вiдповiдач може безперешкодно, так як майно зареєстровано за приватними підприємствами. Так само, вiдповiдач може вжити заходи для зменшення розміру статутного капіталу приватних підприємств чи товариств. Тому, що вiдповiдач є засновником даних підприємств, керівником та підписантом, вона має можливість за власним бажанням зменшувати статутні капітали підприємств, реалізовувати майно, що знаходиться у власності підприємств, вносити зміни до установчих документів підприємств (що вона, як вище було зазначено та підтверджено належними доказами, вже почала робити). В той же час, внесення будь-яких змін в установчі документи, реалiзацiя будь-якого майна підприємств та зменшення статутного капіталу останніх звужують права та порушують інтереси позивача.

Окремо, в заяві зазначили про наявність рішення Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2733/23 за позовною заявою про визнання договору дарування недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя, яким позовні вимоги позивача задоволені частково. Також, зазначалося про наявність рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2023 у справі № 908/1339/23, яке було залишено в силі відповідно до постанови апеляційного господарського суду від 25.01.2024 та постановою Верховного суду від 05.09.2024, де позовні вимоги ОСОБА_1 щодо незаконного відчуження відповідачем частки у статутному капіталі задоволено повністю, встановлено, що ОСОБА_2 за спірним правочином розпорядилася спільною сумісною власністю без згоди позивача.

Відповідно до вимог ч.1ст.153ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Тому розгляд заяви про забезпечення позову провадиться без виклику учасників справи.

Дослідивши подані документи, на яких ґрунтуються вимоги про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно вимог ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч. 1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з преамбулоюпостанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.13ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідност. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскількист. 81 ЦПКзакріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частина 3ст.150 ЦПК Українипередбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 10ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Пунктом 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Згідно ізст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, в обґрунтування заявлених вимог представник заявника адвокат Цирулевський Р.О. посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову у вищевказаній справі істотно утруднить виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача.

Перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність забезпечення позову таким шляхом. Також у заяві не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову. Крім того, не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі не вжиття цих заходів забезпечення позову, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням сторони заявника. Тобто з наведеного вбачається, що заява належним чином немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

Із матеріалів справи встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 12.09.2003 року до 03.04.2024 перебували у зареєстрованому шлюбі.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, які долучені до матеріалів справи встановлено, що спірне майно у вигляді нежитлових приміщень у м.Запоріжжі та Запорізькій області в кількості 33 об`єкта, 6 об`єктів нежитлових приміщень у АДРЕСА_23 об`єкти нежитлових приміщень у м.Києві та придбання корпоративних прав на три приватні підприємства у м.Запоріжжі придбано подружжям у період перебування в шлюбі та в основному 2016-2020 роки.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2733/23 за позовною заявою про визнання договору дарування недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя, яким позовні вимоги позивача задоволені частково.

Так, судом визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступні об`єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення № 225, площею 72.8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2069975123104;

- нежитлове приміщення № 226, площею 88.9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2069960723104;

- нежитлове приміщення, площею 58.2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1983178746101;

- нежилі приміщення № 8а,10,11,15 групи приміщень №1, загальною площею 53.7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1963671580000;

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938247723101;

- квартиру, літ.Я4-3, загальною площею 87,95 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_24 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1694604223101;

- нежитлове приміщення, літ. А-3, площею 117.6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1666274123101;

- земельну ділянку, загальною площею: 0,0857 га, з кадастровим номером 2320355400:01:001:0002, розташована за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1329798923203;

- приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", площею 89.6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1326728823203;

- нежитлове приміщення площею 52.8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 891334346101;

- приміщення будівлі торгівельного центру /літ.Б/, площею 39.7, розташоване за адресою: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 873750323101;

- нежитлове приміщення, літ.А, загальною площею 61,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_25 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 861120423101;

- нежитлове приміщення № 23 площею 50,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_26 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687780823101;

- нежитлове приміщення № 139, група приміщень (в літ. "А"), загальною площею 65,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_27 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 47180980000;

- приміщення № 8 будівлі торгівельного центру /літ.Б/, площею 68, 1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_28 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1748223101;

- нежиле приміщення № 3, літ.Р{2}, площею 21.0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_29 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 11691410.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_22 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_22 ), право власності за кожним по 1/2 частки наступних об`єктів нерухомого майна:

- нежитлове приміщення № 225, площею 72.8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2069975123104;

- нежитлове приміщення № 226, площею 88.9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2069960723104;

- нежитлове приміщення, площею 58.2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1983178746101;

- нежилі приміщення № 8а,10,11,15 групи приміщень №1, загальною площею 53.7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1963671580000;

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938247723101;

- квартиру, літ.Я4-3, загальною площею 87,95 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_24 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1694604223101;

- нежитлове приміщення, літ. А-3, площею 117.6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1666274123101;

- земельну ділянку, загальною площею: 0,0857 га, з кадастровим номером 2320355400:01:001:0002, розташована за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1329798923203;

- приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", площею 89.6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1326728823203;

- нежитлове приміщення площею 52.8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 891334346101;

- приміщення будівлі торгівельного центру /літ.Б/, площею 39.7, розташоване за адресою: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 873750323101;

- нежитлове приміщення, літ.А, загальною площею 61,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_25 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 861120423101;

- нежитлове приміщення № 23 площею 50,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_26 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687780823101;

- нежитлове приміщення № 139, група приміщень (в літ. "А"), загальною площею 65,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_27 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 47180980000;

- приміщення № 8 будівлі торгівельного центру /літ.Б/, площею 68, 1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_28 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1748223101;

- нежиле приміщення № 3, літ.Р (2), площею 21.0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_29 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 11691410;

- нежиле приміщення № 23, розташоване за адресою: АДРЕСА_26 , площею 36,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1473442.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29/100 частки нежитлового приміщення № 4, літ.Р2-2,Р3-2, загальною площею 211,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_29 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 33851364.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_22 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_22 ), право власності за кожним по 50% від 29/100 частки нежитлового приміщення № 4, літ.Р2-2,Р3-2, загальною площею 211,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_29 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 33851364.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2/25 частки нежитлового приміщення загальною площею 258,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1855533846101.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_22 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_22 ), право власності за кожним по 1/25 часткинежитлового приміщення загальною площею 258,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1855533846101.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_22 ) на корись ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_22 ) 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень як компенсацію 1/2 (однієї другої) частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу Приватного підприємства «ВІТАФАРМА», код ЄДРПОУ 37526877, зареєстровано 02.02.2011, місцезнаходження: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30 приміщення, 3).

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_22 ) на корись ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_22 ) 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень як компенсацію 1/2 (однієї другої) частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу Приватного підприємства «МАКСФОРТ», код ЄДРПОУ 40907474, зареєстровано 21.10.2016, місцезнаходження: 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Академіка Ф.М.Муравченка, будинок 5).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як вбачається перелік майна, на яке бажає накладення арешту заявник було предметом розгляду і у справі, що зазначена вище.

Разом з тим, відповідно до ухвали Львівського апеляційного суду від 22.01.2024 було відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя.

Наразі справа перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, наступне судове засідання призначено на 28.01.2025.

Таким чином, рішення суду, на яке в своїй заяві посилається представник заявника на момент звернення з заявою про забезпечення позову не набуло чинності.

Звернення ж позовом до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було викликано тим, що при розгляді справи в Галицькому районному суді м. Львів було зазначено про невірний спосіб захисту, який обрано позивачем в частині визнання за ним права власності на нерухоме майно, що належить приватним підприємствам, а не стягнення компенсації частки виходячи з половини вартості нерухомого майна, внесеного подружжям до таких підприємств.

Розмір такої компенсації визначено на момент звернення до суду, виходячи з відповідних документів та підтвердженої ними вартості відповідного майна.

Тому, якщо відповідач здійснить відчуження будь-якого майна вже після відкриття провадження у справі, то на визначення розміру компенсації частки такі її дії не вплинуть. Позивач просить стягнути саме грошовий еквівалент, а не передати у його власність певне майно, яке, на його думку, може бути відчужене відповідачем.

Щодо приватних підприємств судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.12.2022 та положень Статуту ПП ВКФ «АКВА ВИТА» (в редакції 2021 року) власником ПП ВКФ «АКВА ВИТА» є ОСОБА_2 .

12 грудня 2022 року ОСОБА_2 прийнято рішення № 12/12/2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ПП ВКФ «АКВА ВИТА» та призначення на зазначену посаду ОСОБА_2 .

Згідно приписів ч.1 ст.98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених законом або статутом до виключної компетенції інших органів товариства.

Згідно абз.4 пункту 5.5 Статуту ПП ВКФ «АКВА ВИТА», затвердженого рішенням власника ПП ВКФ «АКВА ВИТА» №18-1 від 25.01.2021 (в редакції, яка діяла на дату прийняття рішення) виключно за рішенням власника підприємства призначається Генеральний директор підприємства, визначаються його повноваження та форми контролю за його діяльністю.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.03.2023 та положень статуту ПП «МАКСФОРТ» власниками ПП «МАКСФОРТ» є ПП ВКФ «АКВА ВИТА» та ПП «ВІТАФАРМА».

28 березня 2023 року ПП ВКФ «АКВА ВИТА» в особі генерального директора Колбіної Г.П. та ПП «ВІТАФАРМА» в особі директора Колбіної Г.П. було прийнято рішення № 28/03/2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП «МАКСФОРТ» та призначення на цю посаду ОСОБА_2 .

За приписами пункту 5.1 Статуту ПП «МАКСФОРТ», затвердженого протоколом установчих загальних зборів власників ПП «МАКСФОРТ» №1 від 20.10.2016, управління підприємством здійснюють його органи. Органами управління підприємства є загальні збори власників та виконавчий орган-директор. Вищим органом підприємства є загальні збори власників підприємства.

Пунктом 5.2 Статуту ПП «МАКСФОРТ» визначено, що до виключної компетенції вищого органу підприємства відносяться, серед інших питань, питання обрання (призначення) і відкликання директора.

Отже, прийняття рішень, на які посилається апелянт, повністю узгоджується та відповідає компетенції власника ПП ВКФ «АКВА ВИТА» та ПП «МАКСФОРТ» згідно з установчими документами підприємства та вимогами чинного законодавства, спростовує доводи заявника про незаконність прийнятих рішень.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 23.10.2023 у справі № 461/2733/23 встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовними заявами про визнання недійсними рішення власників ПП «МАКСФОРТ» № 28/03/2023 від 28.03.2023 та рішення власника ПП ВКФ «АКВА ВИТА» № 12/12/2022 від 12.12.2022.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.06.2023 у справі №908/1339/23 позов ОСОБА_1 до ПП ВКФ «АКВА ВИТА», приватного нотаріуса Запорізького МНО Запорізької області Кияниці О.В. про визнання недійсним рішення № 12/12/22 власника (засновника) ПП ВКФ «АКВА ВИТА» від 12.12.2022 було задоволено повністю.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 у справі № 908/1336/23 позов ОСОБА_1 до ПП «МАКСФОРТ», приватного нотаріуса Запорізького МНО Запорізької області Кияниці О.В. про визнання недійсним, зокрема, рішення власників ПП «МАКСФОРТ» № 28/03/2023 від 20.03.2023 було задоволено повністю.

В серпні 2023 року ПП ВКФ «АКВА ВИТА», ПП «МАКСФОРТ» та приватний нотаріус ЗМНО Запорізької області Кияниця О.В., не погоджуючись із вказаним рішенням суду, звернулися до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами на відповідні судові рішення, за наслідками чого ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та від 22.09.2023 було відкрито апеляційне провадження у справах № 908/1339/23 та 908/1336/23.

В липні 2023 року до Центрального апеляційного господарського суду звернулася відповідачка ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2023 у справі № 908/1339/23 провадження 908/1600/23), яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування частки корпоративних прав ПП ВКФ «АКВА ВИТА» від 21 березня 2023 року.

Із врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що питання корпоративних прав віднесено суто до компетенції загальних зборів, які вправі приймати рішення, які в подальшому можуть бути оскаржені тою чи іншою особою в судовому порядку.

Відтак, суд не наділений правом втручатися у господарську діяльність підприємства.

З аналізу наданих суду рішень Господарського суду встановлено, що Господарським судом Запорізької області прийнято рішення від 29.06.2023 року про визнання недійсним договору дарування частки корпоративних прав, визнання недійсним рішення власників підприємства, скасування реєстраційних дій у межах справи № 908/1339/23 про банкрутство ПП ВКФ «АКВА ВИТА».

Також, суд зазначає, що існує можливість порушене право позивача суд захистити через стягнення грошової компенсації половини вартості внесеного до статутного капіталу майна, половини отриманого доходу від діяльності підприємства, половини майна, що залишилось після його ліквідації.

29 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 916/2813/18 і відступила від висновків Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 569/6236/16-ц, і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18, про те, що частка у статутному капіталі приватного підприємства, яка «придбана» за спільні кошти подружжя, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути відчужена одним із подружжя без згоди іншого.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час державної реєстрації юридичних осіб). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України у редакції, чинній на час державної реєстрації).

Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами (частина перша статті 149 ЦК України).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) зроблено висновок, що позивач може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі визначену на дату пред`явлення позовних вимог.

Частково подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 15 червня 2022 року у справі № 450/624/15-ц та від 8 травня 2019 року у справі № 683/886/16-ц.

Окремо суд звертає увагу на те, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 392268488 від 23.08.2024, сформованою представником позивача у справі № 461/2733/23 ОСОБА_7 , Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 407598158, № 407598981, № 407592105 від 11.12.2024, сформованою представником позивача Цирулевським Р.О., а також взявши до уваги обставини викладені позивачем у заяві щодо ініціювання ним процесу поділу майна з листопада 2022 року, то вбачається, що ОСОБА_2 за останні два роки не здійснювала відчуження нерухомого майна, яке перебуває у її власності та власності приватних підприємств.

Також, деяке майно, на яке заявник просить накласти арешт взагалі знаходиться на окупованій території або території, яка є зоною активних бойових дій, що створює для відповідача певні перешкоди для його відчуження.

В ч.3 ст.150 ЦПК Українивказано, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірності відповідних заходів із передбачуваним порушенням прав позивача представником позивача ОСОБА_7 не доведено.

Відповідно до ч.4ст.151 Цивільного процесуального кодексу України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Суд, також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

З урахуванням вищенаведеного та долучених документів, суд вважає, що заява немотивована та до неї не додані інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як в ній зазначено.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вищевикладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає, тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити у її задоволенні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149-151, 153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача адвоката Цирулевського Романа Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації половини вартості частки майна внесеного подружжям у власність приватного підприємства залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 15.01.2025.

Суддя: О.О. Романько