Ухвала

від 23.01.2025 по справі 686/29068/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/29068/23

Провадження № 11-кп/820/66/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2023 року № 12023243000003275, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_9 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2024 року,-

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, з базовою загальною середньою освітою, неодружену, непрацюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судиму:

-20.10.2008 Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

-21.09.2009 Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст.ст. 186 ч. 2, 70 ч. 4 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 79 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

-26.04.2010 Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська Дніпропетровської області за ст.ст. 15 ч. 2 і 185 ч. 2, ст.ст. 185 ч. 2, 70, 71 КК України на 2 роки позбавлення волі;

-29.03.2011 Кіровським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 15 ч. 2 і 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ухвалено вироки Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26.04.2010 та Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 21.09.2009 виконувати самостійно;

-11.08.2011 Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 15 ч. 2 і 185 ч. 2, ст.ст. 70 ч. 4, 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі;

-18.06.2014 Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 15 ч. 2 і 186 ч. 2, ст. 69 КК України на 1 рік 3 місяці позбавлення волі;

-05.09.2016 Кіровським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 15 ч. 2 і 185 ч. 2 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

-07.10.2016 Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

-02.12.2016 Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК на 2 роки 3 місяці позбавлення волі;

-09.12.2016 Кіровським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 185 ч. 2, 71 ч. 1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

-16.09.2019 Кіровським районним судом міста Дніпропетровська за ст.ст. 15 ч. 2 і 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

-17.09.2019 Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

-26.02.2021 Приморським районним судом міста Одеси за ст.ст. 185 ч. 2, 71 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі, звільнена 26.05.2023 по відбуттю покарання,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Зараховано ОСОБА_9 в строк відбуття покарання строк її попереднього ув`язнення з 13 вересня 2023 року по 15 листопада 2023 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_9 залишено у виді застави в розмірі 53690 грн.

Питання щодо речових доказів вирішенно відповідно до вимог ст.100 КК України.

Скасовано арешт, накладений на речові докази ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 та 21 вересня 2023 року (справа № 686/24435/23).

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 6124 грн. 30 коп. процесуальних витрат.

За вироком суду, ОСОБА_9 13 вересня 2023 року в обідню пору доби, перебуваючи в орендованій нею квартирі по АДРЕСА_3 , за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, вирішила заволодіти шляхом обману грошовими коштами особи похилого віку - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала одиноко по АДРЕСА_4 .

Тоді ж невстановлена досудовим розслідуванням особа жіночої статті, виконуючи попередньо узгоджений із ОСОБА_9 план злочинних дій, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи у невстановленому на досудовому розслідуванні місці, зателефонувала на стаціонарний телефон ОСОБА_12 № НОМЕР_3 та під час розмови, вдаючи опікуна потерпілої - ОСОБА_13 , повідомила завідомо неправдиві відомості про те, що остання нібито потрапила у дорожньо-транспортну пригоду та потребує невідкладної дороговартісної медичної допомоги.

Відразу після цього невстановлена досудовим розслідуванням особа чоловічої статті, перебуваючи у невстановленому на досудовому розслідуванні місці, продовжуючи реалізацію попередньо узгодженого із ОСОБА_9 плану злочинних дій, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, під час телефонної розмови по стаціонарному телефону з потерпілою ОСОБА_12 , вдаючи працівника лікарні, підтвердив завідомо неправдиві відомості про те, що нібито опікун потерпілої ОСОБА_12 потребує невідкладної медичної допомоги, за яку необхідно передати грошові кошти в найкоротший термін та перетелефонувавши на мобільний телефон потерпілої з абонентським номером НОМЕР_1 з абонентського номеру НОМЕР_2 під час розмови випитав наявну в потерпілої суму грошових коштів, а саме 4000 доларів США, та повідомив, що вказані грошові кошти необхідно передати особі, яка найближчим часом прийде за місцем проживання ОСОБА_12 .

У свою чергу ОСОБА_9 , реалізовуючи спільний із невстановленими досудовим розслідуванням особами злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, 13.09.2023 близько 20 год. 30 хв., будучи обізнаною про телефонні дзвінки до потерпілої ОСОБА_12 та їх зміст, одягнувши перуку чорного кольору, змінила свій зовнішній вигляд, після чого прибула до квартири АДРЕСА_5 , де, діючи повторно, з корисливих мотивів, умисно, за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, знаючи і розуміючи, що в Україні згідно з указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» діє воєнний стан, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 є особою похилого віку, шляхом обману, під приводом передачі грошових коштів для лікування ОСОБА_13 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, отримала від потерпілої ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 4000 доларів США купюрами по 100 доларів, що згідно з курсом НБУ станом на 13.09.2023 становило 146 274 грн. 40 коп.

Отримавши таким чином від ОСОБА_12 грошові кошти, ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію спільного із невстановленими особами умислу, спрямованого на заволодіння вказаними коштами шляхом обману, власноручно написала потерпілій розписку про отримання грошових коштів, в якій вказала вигадані прізвище, ім`я та по батькові - « ОСОБА_14 », підписала її власним підписом і, створивши видимість справжнього документу, передала його потерпілій, після чого з отриманими коштами покинула місце події і таким чином заволоділа ними, чим завдала потерпілій значної шкоди.

Обвинувачена ОСОБА_9 , в поданій апеляційній скарзі, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації її дій, посилаючись на невідповідність тяжкості призначеного покарання її особі внаслідок суворості, просить на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарння з випробуванням. На її думку, судом не враховано відсутність негативних наслідків від скоєного кримінального правопорушення, те, що вона щиро розкаялася у вчиненому, зробила відповідні висновки із своєї негативної поведінки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника - адвоката ОСОБА_10 , який підтримав подану апеляційну скаргу, з посиланням на зазначені в ній доводи, думку прокурора, яка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

ОСОБА_9 будучи належним чином, у встановленому законом порядку повідомлена про день, час і місце апеляційного розгляду, в тому числі телефонограмою, смс-повідомленням в судове засідання апеляційної інстанції вкотре не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення слухання кримінального провадження суду не надала.

Зокрема, ОСОБА_9 достовірно знаючи про те, що кримінальне провадження за її апеляційною скаргою розглядається в Хмельницькому апеляційному суді, не цікавилася рухом провадження та не проявила належної процесуальної поведінки щодо провадження у справі, зокрема не цікавилася станом розгляду кримінального провадження та результатами.

Апеляційним судом тривалий час вживалися заходи для належного повідомлення та встановлення місця проживання, перебування ОСОБА_9 , провадження неодноразово зупинялось, призначалося до розгляду, обвинувачена будучи повідомлена про дату, час та місце, не з`являлася в судові засідання фактично на протязі року, підтверджуючих документів поважностості неявки в судові засідання також наданно не було.

Враховуючи вищевикладене, наявність у обвинуваченої захисника - професійного адвоката, неналежну процесуальну поведінку обвинуваченої, тривалість розгляду апеляційного провадження, а також те, що апеляційний суд розглядає кримінальне провадження в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в яких не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченої, а ставиться питання виключно про застосування ст. 75 КК України, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд провадження у відсутності обвинуваченої ОСОБА_9 , яка належним чином повідомлена про час, дату, місце апеляційного розгляду в судові засідання систематично не з`являється.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування, з`ясування обставин та перевірка їх доказами у кримінальному провадженні проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою безумовне скасування судового рішення, у кримінальному провадженні не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах та не оскаржується в апеляційній скарзі, як і не оспорюється кваліфікація її дій за ч. 3 ст. 190 КК України.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку та правильність кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 190 КК України в поданій апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Призначаючи покарання обвинуваченій суд першої інстанції, дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання і врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання в силу ст. ст. 66, 67 КК України.

При цьому, колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченій призначене в межах санкції ч. 3 ст. 190 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, судом при призначенні обвинуваченій ОСОБА_9 покарання взято до уваги суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, особу винної, яка на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не працює, неодноразово судима за кримінальні правопорушення проти власності.

Згідно з даними досудової доповіді, складеної Чечелівським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області виправлення обвинуваченої без позбавлення або обмеження волі становить небезпеку для суспільства. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як дуже високий. (а.п. 96-104, т. 1).

Суд також обґрунтовано визнав пом`якшуючими покарання обставинами те, що обвинувачена ОСОБА_9 визнала вину та щиро розкаялась, а обтяжуючими покарання обставиною - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Разом з тим, місцевий суд, враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, вчиненого обвинувачою ОСОБА_9 , яка неодноразово судима за злочини проти власності, з попередніх числених судимостей жодних висновків не зробила, а продовжує вчиняти нові, умисні правопорушення, в тому числі під час іспитового строку, беручи до уваги систематичність вчинення кримінально карних діянь, правильно призначив їй покарання у виді позбавлення волі реально ближче до мінімального розміру.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання за своїм видом та розміром є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України.

А тому, колегія суддів не може погодитись з твердженнями обвинуваченої про призначення явно не справедливого покарання, внаслідок його суворості. При цьому, судом були враховані ті обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі.

Ті обставини, що ОСОБА_9 визнала свою винну у вчиненні кримінального правопорушення, сприяла органам досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, надавала зізнавальні показання, щиро розкаялася у вчиненому, в даному випадку, не є підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки це не спростовує встановлених судом обставин і висновків, та не дає підстав вважати, що виправлення обвинуваченої можливе без відбування покарання.

Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_9 , при даних конкретних обставинах провадження та особі обвинуваченої, є достатнім для її виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.

Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на неможливість застосування до обвинуваченої положень ст. 75 КК України та звільнення її від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Колегія суддів погоджується, що саме таке покарання, у цьому випадку, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень обвинуваченим, буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної.

З урахуванням наведеного, підстав для зміни чи скасування вироку у межах апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2024 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а подану нею апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3