Постанова

від 02.10.2024 по справі 293/35/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/35/24 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М.

Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №293/35/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг»

на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 квітня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Збаражського О.М. в смт Черняхові,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (далі - ТзОВ «УМ Факторинг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 44 275 грн, а також вирішити питання судових витрат, стягнувши судовий збір в розмірі 2 684 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Позов обґрунтований тим, що 22 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів №2162575, за умовами якого відповідач отримала позику в розмірі 11 500 грн строком на 30 днів шляхом переказу коштів на її банківську картку № НОМЕР_1 , призначення платежу - поповнення карти, проценти за користування кредитом складають 0,38% від суми кредиту за кожен день користування - знижена процентна ставка та 1,90% від залишку суми кредиту за кожен день - стандартна процентна ставка. Відповідно до п.1.2 договору споживач зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Перерахування кредиту, відповідно до умов договору від 22 липня 2021 року №2162575, здійснено поповненням банківської карти № НОМЕР_1 компанією ТзОВ «Універсальні платіжні рішення», яка має відповідний дозвіл та на підставі договору від 12 березня 2019 року №ФК-П-19/03-01 з ТзОВ «Лінеура Україна». Відповідачу було перераховано 11 500 грн. Знижена процентна ставка 0,38% у день застосовується, коли у межах 30 днів або протягом трьох календарних днів, що слідують за 30 днями, відповідач здійснить повне погашення кредитної заборгованості. Стандартна процента ставка 1,90% у день застосовується у межах 30 днів, якщо не виконані умови договору та не сплачено кредит. Сторони погодили автопролонгацію ще на 120 днів по обставинам несплати кредиту (п.4.2-4.2.8 договору). Оскільки відповідач не виконала умови договору, то позивач застосовує стандартну процентну ставку - 1,90% у день на 30 днів + 120 днів автопролонгації. У пункті 4.2.1 договору сторони домовилися, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредитування наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується (автопролонгація) із наступного дня після запланованої дати повернення кредиту на 15 календарних днів (п.4.2.2), але не більше ніж на 120 днів календарних днів поспіль (п.4.2.5). Отже, розрахунок заборгованості наступний: 44 275 грн (загальна заборгованість за кредитом) = 11 500 грн (тіло кредиту) + 6 555 грн (проценти за 30 днів із 23 липня по 22 серпня 2021 року за відсотковою ставкою 1,90% у день) + 26 220 грн (проценти на 120 днів із 23 серпня по 21 грудня 2021 року за відсотковою ставкою 1,90% у день). ТзОВ «Лінеура Україна» 26 липня 2023 року передало право вимоги за договором від 22 липня 2021 року №2162575 Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 квітня 2024 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УМ Факторинг» заборгованість за кредитним договором від 22 липня 2021 року №2162575 у сумі 18 055 грн, судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 094,51 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 631,16 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ТзОВ «УМ Факторинг» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за процентами за 120 днів користування кредитом в сумі 26 220 грн скасувати та у цій частині ухвалити нове, яким за 120 днів користування кредитом стягнути проценти у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася, жодних аргументів чи доказів щодо відсутності у неї заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами до суду не подала. Також відповідач не скористалася своїм правом та не ініціювала укладення додаткового договору про продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту. У зв`язку з тим, що відповідач упродовж 30 днів не повернула борг за кредитним договором та не скористалася своїм правом на укладення додаткового договору, до спірних правовідносин застосовані положення п.4.2.1 кредитного договору (автопролонгація). Отже, сторонами при укладенні договору врегульовані питання його пролонгації за настання певних умов, на що відповідач, як позичальник, надала свою згоду, уклавши договір. Окрім того, суд не звернув уваги на те, що за умовами договору кредитодавець лише інформує клієнта про новий строк користування кредитом та розмір процентної ставка за користування кредитом, а не просить згоду на його автопролонгацію (п.п.4.2.2. та 4.2.4 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту). Відповідач не заперечила отримання інформації про новий строк користування кредитом та розмір процентної ставки за користування кредитом. На час дії спірних правовідносин нормативної заборони внесення до умов договору умов автоматичного поновлення його дії не було, а відповідач, підписуючи умови договору, надала беззаперечну згоду на автоматичну пролонгацію, а недобросовісна поведінка останньої спрямована на невиконання умов договору. Жодних примусових дій зі сторони позикодавця у бік відповідача по укладенню договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту не вчинялося, а тому відповідач, підписуючи договір, діяла свідомо й була ознайомлена з усіма умовами цього договору. Наголошено й на тому, що до позичальника не пред`являлося вимоги про дострокове повернення позики та строк кредитування складає 150 днів. Посилається на судову практику в справах №216/4879/23 та №333/1060/21.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник ТзОВ «УМ Факторинг» Калачик В.В. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за 120 днів користування кредитом скасувати та ухвалити у цій частині нове, яким стягнути з відповідача суму 26 220 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Кореспонденція, у тому числі судова повістка, що надсилалася ОСОБА_1 , повернута Укрпоштою з відміткою у поштовому повідомленні «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.219-121). За положеннями частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не перевіряє рішення суду першої інстанції у частині стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом за 30 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом за 120 днів відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною у оскарженій частині з наступних підстав.

За приписами частин першої та другої ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша ст.626 ЦК України).

У силу частини першої ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.6 частини першої ст.3 вказаного вище Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з частиною першою ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями частини першої ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно з частиною першою ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша ст.599 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст.612 ЦК України)

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 22 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнтом) укладений договір №2162575 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого ТзОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, передбачені договором (а.с.10-13).

Відповідно до п.1.1. укладення цього договору здійснюється за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 підписала договір №2162575 про надання коштів на умовах споживчого кредиту 22 липня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором А509 (а.с.13). До договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту додано паспорт споживчого кредиту, який також підписаний електронним підписом (а.с.14).

Строк кредиту 30 днів, який може бути продовжений у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 договору (п.1.3. договору).

Відповідно до п.п.1.4.1 п.1.4 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту стандартна процента ставка становить 1,90% у день від суми кредиту та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, якщо споживач не виконала умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п.1.4 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п.4.2 договору. За умовами п.п.1.4.2 п.1.4 цього договору знижена процентна ставка становить 0,38% у день від суми кредиту та застосовується, якщо клієнт у межах строку, визначеного в п.1.3 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку з ініціативи клієнта відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну проценту ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.3 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п.2.1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п.2.4 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п.2.1 договору.

Послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків надає Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», яке внесено в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК від 02 жовтня 2012 року №342) та отримало ліцензію НБУ від 11 листопада 2013 року №3.

Листом ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18 серпня 2023 року №2643_230818142356 підтверджено, що останнє на підставі договору на переказ коштів від 12 березня 2019 року №ФК-П-19/03-01, який укладений між ним та ТзОВ «Лінеура Україна», перерахувало 22 липня 2021 року на платіжну картку ОСОБА_1 НОМЕР_1 кошти в сумі 11 500 грн, номер транзакції в системі іPay.ua - 98904804 (а.с.15).

Випискою про рух коштів також підтверджено зарахування 22 липня 2021 року на картку ОСОБА_1 НОМЕР_1 коштів у сумі 11 500 грн (а.с.24).

Отже, належними та допустимими доказами, які містяться у матеріалах справи, доведено одержання відповідачем ОСОБА_1 коштів у сумі 11 500 грн. за договором від 22 липня 2021 року №2162575 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Договором факторингу від 26 липня 2023 року №27072023 ТзОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» за договором від 22 липня 2021 року №2162575 (а.с.6-7).

Згідно з п.2.1 договору факторингу ТзОВ «Лінеура Україна» зобов`язується відступити ТзОВ «УМ Факторинг» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТзОВ «УМ Факторинг» їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «Лінеура Україна» за плату на умовах, визначених договором.

Згідно з п.2.2 договору факторингу ТзОВ «УМ Факторинг» набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з витягом із реєстру прав вимог №1 від 26 липня 2023 року, який є додатком до договору факторингу від 26 липня 2023 року №27072023 і підписаний ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «УМ Факторинг», відбулося відступлення права вимоги за договором від 22 липня 2021 року №2162575, де боржником є ОСОБА_1 (а.с.8).

Із копії платіжної інструкції від 24 серпня 2023 року №302 убачається, що ТзОВ «УМ Факторинг» сплатило ТзОВ «Лінеура Україна» згідно з договором факторингу та реєстром прав вимог №1 суму 137 203,64 грн. (а.с.9).

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 виснувала, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів визнання у судовому порядку договору факторингу від 26 липня 2023 року №27072023 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

За таких обставин, позивач за договором факторингу від 26 липня 2023 року №27072023 набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТзОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, не виконання останньою своїх зобов`язань щодо повернення отриманих у борг коштів та наявності у ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед позивачем, який на законних підставах за договором факторингу набув прав вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту до ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною третьою ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом із тим, у п.4.2.4 договору №2162575 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 липня 2021 року передбачено, що у випадку автопролонгації товариство не пізніше 4-го календарного дня після закінчення строку кредиту або продовження строку кредиту (п.1.3, п.4.1.5 договору) надсилає електронний лист-повідомлення на електронну адресу клієнта та/або СМС-повідомлення на номер телефону, вказані в розділі 10 цього договору, інформуючи клієнта про новий строк користування кредитом та розмір процентної ставки за користування кредитом.

Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів із приводу того, що відповідач ОСОБА_1 інформована у спосіб, передбачений умовами договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, про новий строк користування кредитом із 23 серпня по 21 грудня 2021 року, який дорівнює 120 календарних днів, а також про розмір процентної ставки за користування кредитом у цей період.

Приймаючи до уваги умови договору та відсутність у матеріалах справи доказів інформування відповідача про новий строк користування кредитом та розмір процентної ставки, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УМ Факторинг» процентів за користування коштами після спливу строку кредиту, який становить 30 днів, тобто після 22 серпня 2021 року, оскільки Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені проценти за кредитним договором припиняється.

Як вже зазначалося вище, строк кредиту за договором від 22 липня 2021 року №2162575 - 30 днів. Доказів того, що відбулася автопролонгація договору відповідно до умов договору та позичальник була інформована у встановленому договором порядку про новий строк користування кредитом і розмір процентної ставки у цей новий строк на рівні 1,90% за кожен день матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для стягнення процентів за користування кредитом, які нараховані за 120 днів, починаючи з 23 серпня по 21 грудня 2021 року, за так званою у договорі стандартною ставкою на рівні 1,90% за кожний день 120 днів, що складають суму 26 220 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що суд при вирішенні спору порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки сама по собі відсутність заперечень відповідача ще не є достатньою підставою для задоволення позову в частині процентів за користування кредитом за 120 днів, які обчислені після закінчення 30 днів строку кредиту.

Щодо судової практики, то при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування спірних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку наявним у справі доказам та з урахуванням всіх обставин у справі правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення в оскарженій частині з додержанням норм матеріального і процесуального законодавства, то підстав для його скасування або зміни у цій частині немає і рішення у оскарженій частині залишається без змін.

Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» залишити без задоволення.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді: