Постанова

від 20.01.2025 по справі 914/572/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа №914/572/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіН.М. Кравчук

О.І. Матущак,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Місто Лева» б/н від 17.09.2024 року (вх. № 01-05/2610/24 від 18.09.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2024 року (суддя Ю.О. Сухович; повний текст рішення складено 30.08.2024 року)

у справі № 914/572/24

за позовом: Львівської міської ради

до відповідача: Приватного підприємства «Місто Лева» (надалі ПП «Місто Лева»)

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

за участю:

від позивача: Попович Я.Д. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача: Бартман Л.Б. адвокат (ордер серії ВС № 1310475 від 13.09.2024 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

28.02.2024 року Львівська міська рада звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Місто Лева» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за адресою місто Львів, вулиця Наукова, 3 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «Місто Лева» ( код ЄДРПОУ: 37205359) на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля «Я-1» площею 215,6 кв.м на вул.Наукова,3 у м.Льввові (реєстраційний номер майна 36862858) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у Державному реєстрі речових прав на майно міститься інформація про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Я-1» площею 215,6 кв.м. за ПП «Місто Лева» по вулиці Наукова, 3 у місті Львові. Така реєстрація здійснена на підставі договору купівлі-продажу Р№1555 від 23.10.2012 року, укладеного між відповідачем та ТзОВ «Салон «Же-О-Зе». В свою чергу ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» набуло права на таку будівлю за договором купівлі-продажу Р№964 від 05.07.2012 року, укладеним з ТзОВ «Інвестиційні ділові системи», яке первинно зареєструвало своє право власності на підставі рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у справі №5015/634/12. Однак таке рішення в подальшому скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі № 5015/634/12.

Зазначає, що власником земельної ділянки по вулиці Наукова, 3 у місті Львові є Львівська міська рада, містобудівні умови та обмеження на проектування будівлі не надавались. Також вказує на те, що Львівська міська рада не надавала згоду на передачу у користування чи у власність ПП «Місто Лева» земельної ділянки по вулиці Наукова, 3 у місті Львові.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.08.2024 року у справі №914/572/24 задоволено позов Львівської міської ради. Усунуто перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою місто Львів, вулиця Наукова, 3 шляхом припинення володіння правом приватної власності ПП «Місто Лева» на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля літ. «Я-1» площею 215,6 кв.м. на вулиці Наукова, 3 у місті Львові (реєстраційний номер майна 36862858). Стягнуто з ПП «Місто Лева» на користь Львівської міської ради 3028,00 грн судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у справі № 5015/634/12 за ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» було визнано право власності на нежитлову будівлю літ. «Я-1» площею 215,6 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3.

На підставі зазначеного рішення 11.06.2012 року за ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» зареєструвало право власності на нежитлову будівлю літ. «Я-1» площею 215,6 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3. В подальшому право власності на будівлю відчужувалось на користь ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» та ПП «Місто Лева», за яким станом на даний момент зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на майно. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі №5015/634/12 скасовано рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у зазначеній справі, а відтак правовстановлюючий документ, на підставі якого ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» набуло право власності та зареєструвало його у Державному реєстрі речових прав на майно, скасовано, тому він не може бути підставою виникнення у будь-якої особи права власності на нерухоме майно.

Також суд встановив, що спірна будівля збудована без документів, які дають право виконувати будівельні роботи, й особа, яка здійснила самочинне будівництво, не є власником чи користувачем земельної ділянки, а отже, вона (будівля) є самочинно збудованим об`єктом, а тому у ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» не виникло та не могло виникнути права власності на неї та ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» не мало права її відчужити на користь ТзОВ «Салон «Же-О-Зе», а останнє, в подальшому, відчужити ПП «Місто Лева».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з висновками суду першої інстанції, наведеними в рішенні. Вважає оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що Львівська міська рада була повідомлена та була учасником розгляду справ про визнання права власності на спірне майно. Вказує на те, що право власності на спірне нерухоме майно вперше було зареєстроване за ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» ще 11.06.2012 року, а відтак Львівська міська рада усвідомлювала та була повідомлена про наявність спору щодо визнання права власності на спірне майно. Заявляє про пропущену позовну давність. Також зазначає, що позивачем не наведено жодного аргументу, які дії ПП «Місто Лева» призвели до порушення прав та інтересів Львівської міської ради. ПП «Місто Лева» є добросовісним набувачем об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля літ. «Я-1» площею 215,6 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3 на підставі договору купівлі-продажу № 1555 від 23.10.2012 року. Просить рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2024 року у справі №914/572/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржуване рішення, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у справі № 5015/634/12 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» право власності на нежитлову будівлю літ. «Я-1» площею 215,6 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3.

На підставі зазначеного рішення 11.06.2012 року зареєстровано право власності за ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на нежитлову будівлю літ. «Я-1» площею 215,6 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу Р.№964 від 05.07.2012 року ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» відчужило ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» нежитлову будівлю літ. «Я-1» площею 215,6 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3, про що 23.07.2012 року внесено запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

На підставі договору купівлі-продажу Р№1555 від 23.10.2012 року ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» відчужило ПП «Місто Лева» нежитлову будівлю літ. «Я-1» площею 215,6 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3, про що 21.11.2012 року внесено запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Вказане відображено в Інформаційній довідці № 341010720 від 31.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі №5015/634/12 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у зазначеній справі.

Листом № 4-0006-12829 від 25.09.2023 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю повідомила юридичний департамент Львівської міської ради, що згідно даних з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що інформація про видачу дозвільних документів на виконання будівельних робіт та готовність об`єкта до експлуатації за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3 відсутня.

Листом № 4-2401-12885 від 26.09.2023 року Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР повідомило юридичний департамент ЛМР, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3 не надавалися.

Листом № 4-2403-13554 від 09.10.2023 року Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило юридичний департамент Львівської міської ради про те, що інформація щодо прийнятих рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі загальною площею 215,6 кв. м за адресою: вулиця Наукова, 3, місто Львів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 36859349) в управлінні земельних ресурсів відсутня. Також відсутня інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання згоди на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 36862858).

В Акті обстеження земельної ділянки № 398 від 13.11.2023 року зафіксовано відсутність об`єкта нерухомого майна (будівлі, споруди) з реєстраційним номером 36862858 під літерою «Я-1» площею 215,6 м2 на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136900:09:004:0010 по вулиці Наукова, 3 в місті Львові.

Наявність державної реєстрації на спірне майно за відповідачем стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, в якому просить усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою місто Львів, вулиця Наукова, 3 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «Місто Лева» (код ЄДРПОУ 37205359) на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля «Я-1» площею 215,6 кв.м. на вулиці Наукова, 3 у місті Львові (реєстраційний номер майна 36862858) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За приписами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, Львівська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Також колегія суддів зазначає, що спірна земельна ділянка належить Львівській міській раді та віднесена до земель комунальної власності в силу приписів статей 80 і 83 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У відповідності до частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, аналізуючи вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовою підставою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що земельна ділянка, розташована по вулиці Наукова, 3 у місті Львові, нікому не надавалась Львівською міською радою під будівництво.

Разом з тим, у Державному реєстрі речових прав на майно міститься інформація про реєстрацію на вказаній земельній ділянці права власності на нежитлову будівлю літ. «Я-1» площею 215,6 кв. м за ПП «Місто Лева».

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 4, 5 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Подібний висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі № 916/1174/22.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у справі № 5015/634/12 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» право власності на нежитлову будівлю літ. «Я-1» площею 215,6 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3.

На підставі зазначеного рішення 11.06.2012 року зареєстровано право власності за ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на нежитлову будівлю літ. «Я-1» площею 215,6 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі №5015/634/12 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у зазначеній справі.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовстановлюючий документ, на підставі якого ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» набуло право власності та зареєструвало його у Державному реєстрі речових прав на майно, скасовано, а відтак, він не може бути підставою виникнення у будь-якої особи права власності на нерухоме майно.

Суд вірно зазначив у рішенні про те, що спірна будівля збудована без документів, які дають право виконувати будівельні роботи, й особа, яка здійснила самочинне будівництво, не є власником чи користувачем земельної ділянки, а отже, вона (будівля) є самочинно збудованим об`єктом. У ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» не виникло та не могло виникнути права власності на неї.

Правомірним також є висновок суду першої інстанції про те, що нежитлова будівля літ.«Я-1» площею 215,6 кв. м, зареєстрована за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 3, не могла бути предметом договорів купівлі-продажу, зокрема, договору купівлі-продажу Р№1555 від 23.10.2012 року, на підставі якого ПП «Місто Лева» нібито набуло право власності на неї.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та правильно застосував норми метаріального права.

Доводи апеляційної скарги о суті не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Щодо позовної давності.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте, в матеріалах даної справи відсутні докази звернення відповідача до суду першої інстанції із заявою про застосування позовної давності у цьому спорі, що унеможливлює розгляд питання про застосування позовної давності на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду першої інстанції, Львівська міська рада просила усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою місто Львів, вулиця Наукова, 3 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «Місто Лева» (код ЄДРПОУ 37205359) на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля «Я-1» площею 215,6 кв.м. на вулиці Наукова, 3 у місті Львові (реєстраційний номер майна 36862858) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Задовольняючи позов Львівської міської ради, місцевий господарський суд помилково вказав у своїй резолютивній частині: «Усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою (79006, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 04055896) земельною ділянкою за адресою місто Львів, вулиця Наукова, 3 шляхом припинення володіння правом приватної власності Приватним підприємством «Місто Лева» (79031, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 71а, квартира 86, ідентифікаційний код юридичної особи 37205359) на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля літ. «Я-1» площею 215,6 кв. м на вулиці Наукова, 3 у місті Львові (реєстраційний номер майна 36862858)».

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, апеляційний господарський суд, погоджуючись із мотивами суду першої інстанції, змінює резолютивну частину відповідно до позовних вимог Львівської міської ради, в решті рішення місцевого господарського суду залишає без змін, а відтак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до частини 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення суду в резолютивній частині, в решті рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Місто Лева» б/н від 17.09.2024 року (вх. № 01-05/2610/24 від 18.09.2024 року) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2024 року у справі №914/572/24 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції: «Усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою м. Львів, вул.Наукова, 3 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «Місто Лева» (код ЄДРПОУ 37205359) на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля «Я-1» площею 215,6 кв.м. на вул. Наукова, 3 у м. Львові (реєстраційний номер майна 36862858) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяН.М. Кравчук

СуддяО.І. Матущак