Постанова

від 16.01.2025 по справі 910/7092/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. Справа№ 910/7092/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Кошенко С.М. (в порядку самопредставництва); Максимов М.В. - адвокат, посвідчення № 2101;

від відповідача: Левченко О.О. (в порядку самопредставництва);

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024

у справі № 910/7092/24 (суддя -Капцова Т.П.)

за позовом Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 002 689,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Акціонерне товариство «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - відповідач) про стягнення 1 002 689,00 грн, з яких 838 008,00 заборгованості, 118 217,95 грн інфляційних втрат та 46 463,05 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором № 181610/2-121-08-16-03914 на виконання проектних робіт від 23.09.2016.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" заборгованість в розмірі 838 008 грн 00 коп., 3% річних в розмірі 46 256 грн 42 коп., інфляційні втрати в розмірі 118 217 грн 95 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 037 грн 24 коп. В іншій частині позову відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 16.09.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція". Задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція". Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 по справі №910/7092/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" у стягненні сум з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція".

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/7092/24 залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір.

03.10.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/7092/24, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/7092/24. Розгляд справи призначено на 05.11.2024.

18.10.2024 (через Електронний суд) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції до спільного провадження в порядку ст. 263 ГПК України.

07.11.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/7092/24.

В судовому засіданні 03.12.2024 було залишено без розгляду нові подані скаржником докази (фінансовий звіт) на підставі ст. 118, 207 ГПК України.

У судовому засіданні 13.01.2025 з`ясовувалось питання наявності в матеріалах справи копій додаткових угод до договору з урахуванням того, що частина доводів апеляційної скарги фактично ґрунтується на строку виконання зобов`язання, визначеного додатковою угодою № 11. Так, сторонами в судовому засіданні було підтверджено відсутність в матеріалах справи таких додаткових угод. Водночас, представник апелянта зазначив, що в суді першої інстанції ним подавалось відповідне клопотання про витребування доказів, а саме: додаткових угод № 1-11 до договору № 181610 від 02.08.2016.

В розгляді справи неодноразово оголошувалась перерва, зокрема 13.01.2025 - на 16.01.2025.

У судове засідання 16.01.2025 з`явилися представники обох сторін. Адвокат апелянта подану скаргу підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні позивачем було надано на огляд суду оригінали первинний документів, а саме: договору № 181610 від 02.08.2016, додаткових угод № 1-10 до нього, акт № 22 від 30.06.2022 та акт № 23 від 30.06.2022. Оглянувши оригінали вказаних документів, судом апеляційної інстанції (з урахуванням подання відповідного клопотання відповідачем до суду першої інстанції) долучено засвідчені копії таких документів до матеріалів справи. При цьому, адвокат позивача пояснив, що оригінал додаткової угоди № 11 до договору відсутній, однак є копія, яку надав разом із поясненнями. Оскільки представник відповідача зазначив про відсутність у нього додаткової угоди № 11, спіп щодо редакції даної додаткової угоди між сторонами відсутній, суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи надану копію додаткової угоди № 11.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд апеляційної скарги здійснювався судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, з урахуванням узгодження сторонами продовження терміну розгляду апеляційної скарги на кожному судовому засіданні, з метою забезпечення рівності сторін, та надання сторонам часту для надання доказів на які вони посилались в суді першої та апеляційної інстанції, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Так, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що за укладеним договором №181610/2-121-08-16-03914 від 23.09.2016 підрядник/позивач зобов`язався за завданням замовника/відповідача виконати роботи за темою: «Заміна автономних кондиціонерів на кондиціонери, кваліфіковані на «жорсткі» умови і сейсмічні впливи. Розробка проектно-кошторисної документації. Енергоблок №2».

Строки виконання робіт за договором визначаються календарним планом робіт (п. 3.1 договору). Згідно з додатком №1 до додаткової угоди №11 до договору: початок - дата укладання додаткової угоди №11 закінчення - 30.06.2022.

Вартість робіт в редакції додаткової угоди №5 від 16.08.2018 до договору - 778 680,00 грн, крім того ПДВ - 155 736,00 грн. Оплата відповідачем/замовником виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі акта здачі-приймання, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 30 календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт Замовником (п. 2.2 договору).

Уповноваженими представниками сторін підписано протокол розбіжностей від 23.09.2016 до укладеного договору, за умовами якого введено пункт 2.3, який передбачає, що оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Таким чином, сторони договору визначили та погодили, зокрема, певний порядок здійснення оплати виконаних робіт: оплата частини вартості виконаних робіт здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання акту; оплата частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН. Таким чином, підставою для здійснення оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ є реєстрація належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН та отримання Відповідачем податкової накладної на дві електронні адреси замовника pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Окрім цього, в рішенні суд зазначив про те, що «критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач не надав докази реєстрації податкових накладних та не направив такі накладні на його електронну адресу, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для здійснення оплати в частині суми ПДВ. Згідно із протоколом розбіжностей до договору, відповідач запропонував включити до договору п. 2.3, яким передбачити оплату частини вартості робіт у сумі ПДВ після отримання ним податкової накладної, однак в договорі така умова відсутня, тому посилання на протокол розбіжностей є безпідставним.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати робіт, у тому числі у сумі ПДВ, є таким, що настав.

Також сторона зазначила про безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму грошового зобов`язання в розмірі 838 008,00 грн. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у поданому відзиві (прийнятому в порядку ст. 263 ГПК України) не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Так, позивач вважає, що має всі підстави для нарахування простроченої суми заборгованості з урахування суми ПДВ, а суд першої інстанції належним чином дослідив докази сторін та правильно застосував норми матеріального права при визначенні суми основного (боргу заборгованості за спірним договором), у тому числі частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ, яка підлягає оплаті позивачу.

Водночас, щодо відсутності вини скаржника і неможливості здійснення розрахунків, позивач зазначив, що зі сторони апелянта не було вжито жодних заходів щодо виконання своїх грошових (фінансових) зобов`язань за договором перед позивачем. Натомість, неодноразові звернення АТ КІЕП щодо довгострокової простроченої кредиторської заборгованості зі сторони АТ «НАЕК «Енергоатом» та його відокремлених підрозділів за належно виконану та прийняту проектну продукцію ігноруються, як наслідок, позивач змушений був звернутись до суду з метою захисту своїх порушених прав.

А тому, твердження (аргументи) скаржника щодо відсутності у нього вини і неможливості здійснення розрахунків є безпідставними, а позивач на законних підставах нарахував та вимагає сплати відповідачем, крім суми основного боргу за договором, суми інфляційного збільшення боргу, а також 3% річних від простроченої суми боргу, за весь час прострочення за договором. Таким чином, позивач просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.09.2016 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник) та Публічним акціонерним товариством «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (підрядник) було укладено договір № 181610/2-121-08-16-13914 на виконання проектних робіт (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого замовник доручає та зобов`язується оплатити, а підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання проектних робіт: «Заміна автономних кондиціонерів на кондиціонери, кваліфіковані на «жорсткі» умови і сейсмічні впливи. Розробка проектно-кошторисної документації. Енергоблок № 2».

Відповідно до п. 2.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт замовником.

Порядок здачі та приймання робіт визначено у розділі 6 договору.

Так, за умовами пунктів 6.1, 6.2, 6.4, 6.6 договору після завершення виконання робіт згідно з календарним планом, підрядник протягом 5 робочих днів надає замовнику проектно-кошторисну документацію, оформлену відповідно до п. 5.4 даного договору та Технічних вимог (невід`ємний додаток № 1 до договору). Замовник зобов`язаний протягом 40 календарних днів з дати отримання проектно-кошторисної документації, розглянути її, і направити підряднику повідомлення про результат вхідного контролю, або письмове повідомлення з переліком необхідних доробок і строками їх виконання, у разі виявлення в проектно-кошторисній документації відступів від Технічних вимог (невід`ємний додаток № 1 до договору). Підрядник надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт протягом 5-ти робочих днів у кількості 4-х примірників після отримання повідомлення про позитивний результат вхідного контролю. Замовник зобов`язаний підписати надані акти здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 робочих днів та один примірник акта надіслати на адресу підрядника.

Згідно з п. 6.5 договору підрядник зобов`язаний надати замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинним законодавством на дату складення, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначену законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом направлення її на дві електронні адреси замовника pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України. Разом з податковою накладною підрядник надає замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом п. 7.6 договору передбачено, що у випадку не надання виконавцем замовнику у встановлений в Податкового кодексу України строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену пунктом 2.1 цього договору на суму ПДВ.

Відповідно до актів здачі-приймання проектних робіт № 22 від 30.06.2022 та № 23 від 30.06.2022 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 838 008,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію (Вих. № 61522000.315.16135-КР-П від 18.05.2023), у якій вимагав сплатити заборгованість за договором в розмірі 838 008,00 грн.

У відповідь, листом № 21-3450/28-вих від 16.06.2023 відповідач визнав підписання сторонами актів здачі-приймання проектних робіт № 22 від 30.06.2022 та № 23 від 30.06.2022, однак зауважив, що своєчасному виконанню відокремленим підрозділом зобов`язань за договором перешкоджає введення в Україні воєнного стану.

Так, з урахування тієї обставини, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 838 008,00 заборгованості, 118 217,95 грн інфляційних втрат та 46 463,05 грн 3% річних.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статті 887 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 2.2 договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати робіт мали бути виконані протягом 30 календарних днів з дати підписання актів.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання договору виконав роботи на суму 838 008,00 грн, про що свідчить наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, акти здачі-приймання проектних робіт № 22 від 30.06.2022 на суму 623 562,00 грн та № 23 від 30.06.2022 на суму 214 446,00 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо оплати частини вартості робіт у сумі ПДВ після отримання ним податкової накладної з урахуванням наступного.

Згідно із протоколом розбіжностей до договору, відповідач запропонував включити до договору п. 2.3, яким передбачити оплату частини вартості робіт у сумі ПДВ після отримання ним податкової накладної, тоді як позивач запропонував не включати вказаний пункт до договору. А тому з урахуванням відсутності такої умови в тексті договору та фактично відсутності доказів досягнення згоди між сторонами за таким пунктом - посилання на протокол розбіжностей (підписаний сторонами) є безпідставним та таким, що не змінив порядок здійснення розрахунків (визначених договором).

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Суд також зазначає, що, незважаючи на можливість зменшення ціни договору в односторонньому порядку (п. 7.6 договору), відповідач таким правом не скористався, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача щодо одностороннього зменшення ціни договору.

таким чином, виходячи із умов укладеного сторонами договору, суд першої інстанції правомірно встановив, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати робіт, у тому числі у сумі ПДВ, є таким, що настав. протилежного відповідачем доведено не було.

А тому з урахуванням невиконання грошового зобов`язання відповідачем за договором, відсутності в матеріалах справи доказів сплати боргу, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 838 008,00 грн правомірно задоволена судом.

Щодо посилань апелянта на додаткову угоду № 11 до договору № 181610/2-121-08-16-13914 від 22.02.2022, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанцій вважає передчасним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (зокрема, додаткових угод) з урахуванням відсутності копій вказаних додаткових угод в матеріалах справи та обізніності щодо їх змісту.

Водночас з урахуванням подання відповідного клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції, таке клопотання підлягає задоволенню на стадії апеляційного перегляду. Так, судом апеляційної інстанції було оглянуто оригінали первинні документів (окрім додаткової угоди № 11), пов`язані з предметом спору, їх копії долучено до матеріалів справи. таким чином, судом апеляційної інстанції було усунуто процесуальні порушення, які були допущені судом першої інстанції. Разом з цим, вказані процесуальні порушення не призвели до ухвалення неправильного рішення у даній справі з урахуванням наступного.

Так, дослідивши подану додаткову угоду № 11 (на яку посилається апелянт в своїй скарзі), судом було встановлено, що укладеною додатковою угодою сторони погодили, зокрема:

« 1. Продовжити виконання робіт за договором № 181610/2-121-08-16-03914. Нові строки виконання проектних робіт зазначені в Календарному плані (додаток № 1 до додаткової угоди №11).

2. При виконанні робіт за договором №181610/2-121-08-16-03914 керуватися новим Календарним планом (додаток №1 до додаткової угоди Nє11).

3. Пункт 11.1. договору викласти в наступній редакції: «Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 30.12.2022».

4. Дана додаткова угода №11 набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами, скріпленими печатками сторін і є невід?ємною частиною договору №181610/2-121-08-16-03914.

5. У всьому іншому, що не обумовлено цією додатковою угодою №11, сторони керуються договором №є181610/2- 121-08-16-03914 від 02.08.2016.».

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що вказаною додатковою угодою сторони хоч і погодили продовження виконання робіт за договором, однак, як вбачається зі змісту самої ж додаткової угоди, інші обставини врегульовуються саме пунктами договору, які залишились незмінними.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає повторно, що підставою нарахованої заборгованості стали саме підписані обома сторонами акти здачі-приймання проектних робіт № 22 та 23 від 30.06.2022.

Тоді як, відповідно до п. 2.2. договору оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт замовником. Вказаний пункт залишився незмінним. А тому доводи апелянта про зміну строків виконання робіт (з посиланням на умови додаткових угод, а тому числі додаткової угоди № 11) відхиляються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення суду першої інстанції через необґрунтованість.

Окрім суми основного боргу, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 118 217,95 грн інфляційних втрат та 46 463,05 грн 3% річних.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. А тому в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта та відхиляє доводи відповідача та третьої особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, суд першої інстанції правомірно встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 46 256 грн 42 коп., інфляційні втрати в розмірі 118 217 грн 95 коп за загальний період прострочення за заявлені позивачем періоди. Заперечень щодо періоду нарахування, як і контррозрахунку відповідачем надано не було.

Щодо посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу. З метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення суми відсотків річних був обмежений судом.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості. В той час як у справі № 910/7092/24, проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних апеляційним судом не встановлено. Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2024 у справі №910/3323/23, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 21.06.2022 у справі №910/9905/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21.

Наведене у сукупності свідчить, що у справі №902/417/18 питання можливості зменшення неустойки та інших нарахувань вирішувалось за результатами аналізу конкретної ситуації, на підставі наданих сторонами доказів згідно зі ст. 86 ГПК України, і обставини у справі №902/417/18 не є тотожними тим, що склались у справі, що розглядається. У зв`язку з вказаним доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються через необґрунтованість.

Щодо доводів скаржника, що порушення зобов`язання відбулось не з його вини, то, за змістом положень пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509, статті 611, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, від 04.05.2022 у справі №761/28949/17, від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №908/153/21, від 07.09.2022 у справі №924/159/14 , від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

При цьому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Отже, визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21 та від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21.

Також скаржник в обґрунтування необхідності зменшення розміру 3% річних, зазначив, що втрата останнім значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, покладання на відповідача в умовах воєнного стану додаткового фінансового тягаря у вигляді спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення суспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС є надзвичайними обставинами, які перешкодили відповідачу своєчасно виконати свої зобов`язання. Як стверджував апелянт, зазначені втрати виробничих потужностей негативно вплинули на фінансовий стан останнього. Також відповідач наполягає на відсутності його вини в простроченні оплати за виконані роботи, у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості перед ним самим.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або відсутністю вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/18432/21.

В цій частині відхиляються доводи скаржника з посиланням на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, оскільки не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Через те, що інших доказів неможливості виконання своїх зобов`язань за договором відповідачем надано не було, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 617 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткову обґрунтованість позовних вимог. А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/7092/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/7092/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.01.2025.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім