Постанова

від 16.01.2025 по справі 910/7092/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. Справа№ 910/7092/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Кошенко С.М. (в порядку самопредставництва); Максимов М.В. - адвокат, посвідчення № 2101;

від відповідача: Левченко О.О. (в порядку самопредставництва);

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024

у справі № 910/7092/24 (суддя - Капцова Т.П.)

за позовом Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 002 689,00 грн

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення у даній справі

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 заяву Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/7092/24 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 496 грн 19 коп. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

2. Надходження заяви на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 03.10.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 910/7092/24 та відкрити апеляційне провадження. Задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" у справі № 910/7092/24. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7092/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ "КНДПКІ "Енергопроект" у стягненні з АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати покласти на позивача.

17.10.2024 (через Електронний суд) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції до спільного провадження в порядку ст. 263 ГПК України.

18.10.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 910/7092/24. Розгляд справи призначено на 05.11.2024.

07.11.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 910/7092/24.

Північним апеляційним господарським судом неодноразово оголошувалась перерва, зокрема 13.01.2025 - на 16.01.2025.

У судове засідання 16.01.2025 з`явилися представники обох сторін. Адвокат апелянта подану скаргу підтримала, просила її задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін.

Оскільки додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, враховуючи ухвалення постанови судом апеляційної інстанції лише 16.01.2025 - заява про розподіл витрат на професійна правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції була розглянута «в розумний строк» в розумінні ст. 6 Конвенції.

3. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Скаржник зазначив, що не погоджується з додатковим рішенням з урахуванням наступного. Так, скаржник вважає, що позивачем не дотримано норми процесуального закону при зверненні з відповідною заявою, що обґрунтовується наступним.

За доводами скаржника, заява з доказами про понесені витрати на професійну правничу допомогу відповідачу направлені не були. Лише 18.09.2024 відповідач ознайомився зі сканованою судом заявою в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», де судом було створено картку руху документу 12.09.2024. При цьому, зі сканованої копії заяви про винесення додаткового рішення по справі №910/7092/24 не можливо дізнатись, якою є дата направлення відповідної заяви із доказами витрат на правничу допомогу до суду. Описи вкладення в цінні листи, як докази направлення заяви з додатками на адреси суду та відповідача, відсутні.

Отже, документи, на підставі яких суд ухвалив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 18 500,00 грн, не були направлені позивачем відповідачу ні засобами поштового зв`язку, ні за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Окрім цього, скаржник зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні помилково зазначив, що вартість правничої допомоги при розгляді цієї справи була визначена у фіксованому розмірі за кожний вид послуг, оскільки ні умови договору №05/01/24 про надання правової допомоги від 05.01.2021, ні умови додаткової угоди №08/05-2 від 08.05.2024 не містять домовленості сторін про порядок оплати послуг «у фіксованому розмірі за кожний вид послуг». Так, розділ 4 договору №05/01/24 про надання правової допомоги від 05.01.2021 визначає порядок здійснення розрахунків, який визначається актами виконаних робіт, які є невід`ємною частиною договору.

Також апелянт зазначив, що позов з вимогами про стягнення боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на прострочене грошове зобов`язання, не є складним і не потребує значного часу виконання як юридичної, так і технічної роботи, оскільки не вимагає додаткового вивчення й аналізу законодавства України і судової практики.

А тому, відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу у справі №910/7092/24 є завищеними, вартість послуг адвоката не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності її розміру у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, не є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, тому просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7092/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у поданому відзиві (прийнятому в порядку ст. 263 ГПК України) не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Так, позивач зазначив, що твердження відповідача не ґрунтуються на матеріалах справи та є хибними. Оскільки до заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, у справі № 910/7092/24, що була направлена суду засобами поштового зв`язку (кур`єром) додані відповідні докази направлення в адресу відповідача копії заяви про ухвалення додаткового рішення, у справі № 910/7092/24, з доданими документами. Крім того, позивач зазначив, що відповідач до ухвалення додаткового рішення у даній справі подав 18 вересня 2024 року, через систему «Електронний суд» заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 910/7092/24. Вказане свідчить про обізнаність з поданою заявою, а також, що відповідач скористався своїми процесуальними правами, щодо висловлення заперечень на подану заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, у справі № 910/7092/24.

Стосовно тверджень відповідача, щодо «не визначеності оплати правничої допомоги у фіксованому розмірі». Так, відповідно до заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, у справі № 910/7092/24, що була подана до суду, було надано на підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 05/01/24 від 05.01.2024, укладеного між позивачем, як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська асоціація адвокатів», додаткову угоду № 08/05-2 від 08.05.2024 до договору, акту прийому-передачі послуг № 27/08-1 від 27.08.2024 та рахунку на оплату № 21 від 27.08.2024 на суму 22 500,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі послуг № 27/08-1 від 27.08.2024 адвокатським об`єднанням надано, а позивачем прийнято послуги на суму 22 500,00 грн. Таким чином, позивач вважає, що розмір гонорару фактично є фіксованим. А тому, позивач просив апеляційну скаргу на додаткове рішення у даній справі залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до правового висновку, викладеного у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднана палата Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) зроблено висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції у розмірі 22 500,00 грн підтверджуються договором про надання правової допомоги (послуг) № 05/01/24 від 05.01.2024; додаткова угода № 08/05-2 від 08.05.2024 до договору про надання правової допомоги (послуг) № 05/01/24 від 05.01.2024; акт прийому-передачі послуг № 27/08-1 від 27.08.2024; рахунок на оплату № 21 від 27.08.2024.

Як вбачається з акту приймання-передачі послуг № 27/08-1 від 27.08.2024 адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська асоціація адвокатів» було надано позивачу наступні послуги: усна консультація з вивченням документів - 2 000,00 грн; підготовка аналітичної довідки щодо судової практики - 1 000,00 грн; додаткові усні консультації (дві консультації) - 3 000,00 грн; складання позовної заяви - 15 000,00 грн; складання додаткових документів в межах судової справи (заяви, клопотання) - 1 500,00 грн.

Водночас, предметом апеляційного оскарження є стягнення сума адвокатських втрат у розмірі 18 496,19 грн (що буда вирахувана судом, виходячи із пропорційно задоволених позовних вимог). Щодо обґрунтованості вказаної суми, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана сума, виходячи із фактично наданих послуг - є частково необґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката. Оскільки, зокрема, усна консультація з вивченням документів, підготовка аналітичної довідки щодо судової практики та додаткові усні консультації (дві консультації) - вказані послуги фактично охоплюються підготуванням (написання) позовної заяви. А тому виокремлення вказаних послуг (та витрат за надання останнім) - є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу адекватності та реальності наданих адвокатських послуг.

Щодо доводів скаржника про порушення порядку звернення з відповідною заявою, суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи скаржника з урахуванням того, що рішення суду першої інстанції було ухвалено 27.08.2024, тоді як заява про ухвалення додаткового рішення із доказами розміру понесених судових витрат була надіслана до суду 30.08.2024, що підтверджується накладною оператором поштового зв`язку, тобто з дотриманням встановлено законом строку, у зв`язку з чим доводи скаржника відхиляються через необґрунтованість. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що 19.09.2024 відповідачем було подано заперечення на подану заяву позивача. Таким чином, відповідач скористався своїм правом на подання заперечень. А тому відхиляються доводи скаржника в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з позовної заяви, що позивачем було зроблено заяву про попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що становив 20 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає, що дана справа є справою незначної складності, предметом спору є стягнення коштів, розмір яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, збір і оцінка зібраних доказів не вимагала багато часу та зусиль; матеріали справи не є об`ємними (1 том), а тому сума витрат (пропорційно задоволеним позовним вимогам) на послуги адвоката у розмірі 18 496,19 грн - є частково необґрунтованим. А тому в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи скаржника та вважає їх частково обґрунтованими. Таким чином, обґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції становить - 10 000,00 грн. А тому апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення зміні в частині розміру суми, що підлягає стягненню.

Керуючись ст. 2, 129, 244, 269, 270, ст. 275-277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7092/24 - задовольнити частково.

2. Змінити пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7092/24 (в частині стягнення з відповідача 18 496,19 грн) з ухваленням нового рішення про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд.3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Промислова, буд.133, м.Енергодар, Запорізька обл., 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (пр.Берестейський, буд.4, м.Київ, 01135; ідентифікаційний код 16392628) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. В решті додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7092/24 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

4. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Порядок та строки оскарження передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.01.2025.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім