Постанова

від 15.01.2025 по справі 910/8599/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа №910/8599/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Хомишин І.Б.

від відповідача: Акуленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 (повний текст складено 19.09.2024)

у справі №910/8599/24 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 324 550 802,63 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (далі - ТОВ "Тернопільелектропостач") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") заборгованості у розмірі 575 945 782,35 грн, з яких: 449 457 024,49 грн - борг за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, 91 572 327,25 грн - інфляційні втрати, 34 916 430,61 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 №2302/02/21, в частині оплати послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за період з березня 2022 року до травня 2024 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 449 457 024,49 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 91 572 327,25 грн інфляційних втрат та 34 916 430,61 грн трьох процентів річних, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкрито провадження у справі №910/8599/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

На стадії підготовчого засідання ТОВ "Тернопільелектропостач" подано до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 198 062 044,77 грн боргу за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, 91 572 327,25 грн інфляційних втрат, 34 916 430,61 грн трьох процентів річних, що разом складає 324 550 802,63 грн. Вказана заява прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду як така, що відповідає приписам статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8599/24, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 про виправлення описки, позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Тернопільелектропостач" 183 599 464,46 грн основного боргу, 91 572 327,25 грн інфляційних втрат, 34 916 430,61 грн трьох процентів річних та 1 012 573,36 грн судового збору.

Закрито провадження у справі в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Тернопільелектропостач" 14 462 580,31 грн основного боргу, зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 183 599 464,46 грн на підставі спірного договору, доказів погашення якого, відповідачем до матеріалів справи не надано, у зв`язку з чим позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню. При цьому, встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, місцевий господарський суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, з огляду на ненадання відповідачем власного контррозрахунку, дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Тернопільелектропостач" у цій частині також підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Гарантований покупець" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить закрити провадження у справі №910/8599/24 в частині вимог про стягнення боргу у сумі 19 438 059,64 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8599/24, в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" 164 161 404,82 грн (183 599 464,46 грн - 19 438 059,64) основного боргу, 91 572 327,25 грн інфляційних втрат, 34 916 430,61 грн трьох процентів річних, скасувати та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно відхилив та не надав належної оцінки доводам відповідача щодо неправильності розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат, наявності відкладальної обставини та необхідності зменшення трьох процентів річних. Не перевірив правильність розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат, фактично обмежившись твердженнями про те, що ДП "Гарантований покупець" не надано контррозрахунок, тим самим не виконав покладені на суд обов`язки щодо повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи та перевірки їх доказами.

Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" у справі №910/8599/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 відмовлено ДП "Гарантований покупець" у відстроченні сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

17.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8599/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.11.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8599/24.

31.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8599/24.

У судовому засіданні 20.11.2024 оголошено перерву до 04.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8599/24 до 15.01.2025. Зобов`язано ТОВ "Тернопільелектропостач" надати суду детальний розрахунок суми трьох процентів річних та збитків від інфляції, з урахуванням вартості фактично поставленої електричної енергії в межах сум, які були предметом розгляду в суді першої інстанції. У випадку розходження сум трьох процентів річних та збитків від інфляції, заявлених до стягнення в Господарському суді міста Києва та в поданому на виконання даної ухвали розрахунку, надати письмові пояснення щодо вказаних розбіжностей. Зобов`язано ДП "Гарантований Покупець" надати суду детальний контррозрахунок трьох процентів річних та збитків від інфляції.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

06.11.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2024 у справі №910/8599/24 залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, у відзиві позивач звертає увагу на те, що при розрахунку інфляційних нарахувань було взято мінімальну частинку боргу, яка тривала (була прострочена) протягом цілого розрахункового місяця. Таким чином, враховуючи норми закону і судову практику, розрахунок інфляційних нарахувань не перевищує допустимих меж.

Також, позивач зазначає, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої ніяким чином не доводиться відповідачем. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач має перед ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованість за електричну енергію, закуплену саме за результатами проведення електронних аукціонів.

Крім того, позивач вказує на помилковість висновків апелянта щодо наявності підстав для зменшення розміру трьох процентів річних, з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

19.11.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, в частині стягнення основного боргу в сумі 82 115 638,01 грн за серпень 2023 року.

20.11.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано заяву про долучення розрахунків безпідставно нарахованих трьох процентів річних.

04.12.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подані додаткові письмові пояснення по суті спору.

13.01.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подані письмові пояснення щодо контррозрахунку.

14.01.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подані додаткові письмові пояснення по суті спору.

14.01.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, в частині вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 183 599 464,46 грн.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 15.01.2024 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8599/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ТОВ "Тернопільелектропостач" є суб`єктом господарювання з виробництва електричної енергії. Цю діяльність позивач здійснює на підставі ліцензії, виданої за рішенням (постанова) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 №429.

15.09.2021, на виконання пункту 11 постанови Кабінету міністрів України від 05.06.2019 №483, між ДП "Гарантований покупець" (замовник) та ТОВ "Тернопільелектропостач" (постачальник) укладено договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2312/02/21, за умовами пункту 1 якого постачальник зобов`язується надати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов`язується отримувати надані послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладання спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (зі змінами).

Відповідно до пункту 3 договору строк надання послуг - з 01.10.2021 до 30.04.2022.

Згідно з пунктом 4 договору загальна вартість послуг, за цим договором, визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктами 5, 6 договору встановлено, що прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2-5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.

За умовами пункту 7 договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок з спеціальним режимом використання постачальника таким чином:

- перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

- другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість):

- третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

- четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

- п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

- шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць, відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.

Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Відповідно до пункту 8 договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником, відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних, даних.

Згідно з пунктом 9 договору до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1-4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.

Пунктом 10 договору встановлено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності-зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені. Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.

У підпункті 1 пункту 12 договору вказано, що постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з підпунктом 2 пункту 13 договору замовник зобов`язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному, пунктом 7 цього договору.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії" (пункт 29 договору).

30.12.2021 між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Тернопільелектропостач" укладено додаткову угоду №2619/02/21 до договору, відповідно до якої (пункти 1 та 2 додаткової угоди) оплата послуг ДП "Гарантований покупець" здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач".

Термін дії договору неодноразово пролонговувався, а саме:

- додатковою угодою від 20.04.2024 №762/02/22 - до 31.10.2022;

- додатковою угодою від 31.10.2022 №2243/02/22 - до 31.03.2023;

- додатковою угодою від 28.03.2023 №647/04/23 - до 30.04.2023;

- додатковою угодою від 27.04.2023 №856/04/23 - до 31.05.2023;

- додатковою угодою від 01.06.2023 №1717/04/23 - до 31.12.2023;

- додатковою угодою від 28.12.2023 №4364/04/23 - до 30.04.2024;

- додатковою угодою від 29.04.2024 №3090/04/23 - до 31.05.2024.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору протягом березня 2022 року - травня 2024 року ТОВ "Тернопільелектропостач" надавав, а ДП "Гарантований покупець" отримав послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг за розрахункові періоди, з березня 2022 року до квітня 2024 року, складеними відповідно до пункту 10 договору.

Разом із тим, у порушення пункту 7 договору, відповідач свої зобов`язання перед позивачем прострочив, надану послугу з березня 2022 року оплатив не в повному обсязі та з простроченням, у зв`язку з чим станом на 24.05.2024 його заборгованість становила 449 457 024,49 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, позивач стверджує, що виконав взяті на себе за договором зобов`язання належним чином. Однак відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів своєчасно та у повному обсязі не здійснив, в зв`язку з чим, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, у останнього виникла заборгованість у розмірі 198 062 044,77 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань, в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних у розмірі 34 916 430,61 грн та інфляційні втрати в сумі 91 572 327,25 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов спірного договору протягом березня 2022 року - травня 2024 року ТОВ "Тернопільелектропостач" надавало, а ДП "Гарантований покупець" отримувало послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг за розрахункові періоди з березня 2022 року до квітня 2024 року, складеними відповідно до пункту 10 договору, які наявні в матеріалах справи.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії виконав неналежним чином.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи судом в суді першої інстанції, сторонами підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.07.2024, відповідно до якого сторони, керуючись статтею 601 ЦК України дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зокрема зі сплати заборгованості за травень 2024 року в розмірі 7 273 894,70 грн та за червень 2024 року в розмірі 18 736 451,44 грн.

В наведеному акті сторонами також узгоджено, що залишкова заборгованість становить 198 062 044,77 грн та складається з заборгованості в розмірі 7 294 591,39 грн за липень 2023 року та 190 767 453,38 грн за серпень 2023 року.

За приписами статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Зарахування зустрічних однорідних вимог у даному випаду оформлене контрагентами у формі двосторонніх правочинів - актів, які підписані представниками сторін.

Як зазначалося вище, 22.08.2024 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та просив стягнути з відповідача на свою користь 198 062 044,77 грн боргу за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, три проценти річних у розмірі 34 916 430,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 91 572 327,25 грн.

Також, після підписання 15.07.2024 акта зарахування зустрічних однорідних вимог та узгодження сторонами у ньому залишку заборгованості в розмірі 198 062 044,77 грн, відповідачем сплачено частково заборгованість, згідно з платіжними інструкціями від 29.08.2024 №394990 на суму 2 884 886,70 грн, від 30.08.2024 №395084 на суму 4 409 704,69 грн, від 30.08.2024 №395085 на суму 2 268 263,28 грн, від 30.08.2024 №395106 на суму 1 834 465,71 грн, від 11.09.2024 №396918 на суму 3 065 259,93 грн, а всього на суму 14 462 580,31 грн.

Отже, в процесі розгляду справи, відповідачем погашено заборгованість за липень 2023 року та за серпень 2023 року в загальному розмірі 14 462 580,31 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 3 статті 231 ГПК України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі, в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 462 580,31 грн, підлягає закриттю.

Отже, заборгованість ДП "Гарантований покупець" перед позивачем на момент розгляду справи по суті становить 183 599 464,46 грн.

Доказів на підтвердження оплати заборгованості за спірний період у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Разом із тим, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги.

Підпунктом 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (далі - Положення про ПСО) передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Згідно з пунктом 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов`язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у ДП "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 №114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг" (далі - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано, учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, зобов`язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.

За змістом підпункту 1 пункту 2 Наказу, ДП "НАЕК "Енергоатом" має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об`єднання торгових зон була територія торгової зони "Острів Бурштинський ТЕС", за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.

Доказів в підтвердження купівлі позивачем електричної енергії у ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, відповідно до вимог пункту 5 Положення, за спірний період, до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів наявності у позивача заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом", що також не вбачається з долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву листів ДП "НАЕК "Енергоатом".

Запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859 фінансова модель ПСО передбачає авансування витрат постачальників універсальних послуг, які задіяні у процесі постачання електричної енергії побутовим та прирівняним до ним споживачам за фіксованими цінами. Саме в цьому контексті треба розуміти зміст підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО: "Гарантований покупець зобов`язаний, зокрема, оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію, згідно з пунктом 5 цього Положення".

Крім того, 21.03.2022 на час воєнного стану Міністерством енергетики України прийнято наказ №132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" (далі - Наказ №132), яким зобов`язано учасників ринку електроенергії забезпечити його виконання, а також виконання інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії зазначеними учасникам ринку, в частині, що не суперечать цьому наказу.

При цьому, у підпункті 7 пункту 6 Наказу №132 зазначено, у разі неспрямування постачальником універсальних послуг коштів, отриманих ним згідно з підпунктом 6 цього пункту (від ДП "Гарантований покупець"), до суб`єкта, визначеного підпунктом 4 пункту 5 цього наказу (ДП "НАЕК "Енергоатом"), ДП "Гарантований покупець" зобов`язаний призупинити перерахування коштів такому постачальнику універсальних послуг, відповідно до інформації ДП "НАЕК "Енергоатом" до повного виконання ним вимог підпункту 4 пункту 5 цього наказу.

В подальшому, з урахуванням вимог Наказу №132 та з метою врегулювання порядку розрахунків між учасниками ринку, Міністерством енергетики України приймається ряд інших наказів за якими здійснюються розрахунки в рамках механізму ПСО (наказ Міненерго від 17.01.2023 №17, наказ Міненерго від 24.01.2023 №22, наказ Міненерго від 08.02.2023 №43).

Таким чином, відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем.

Отже, в умовах недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію, згідно з пунктом 5 Положення про ПСО та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №910/1294/23.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про відсутність у відповідача підстав для посилання на положення підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.

Більше того, частковою сплатою послуг з забезпечення доступності електричної енергії та зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідач фактично визнав заявлені позивачем у даному спорі вимоги та погодився, що строк для їх оплати є таким, що настав.

З огляду на наведене, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 183 599 464,46 грн, доказів погашення якого, відповідачем до матеріалів справи не надано, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки відповідачем зобов`язання за договором виконано неналежним чином, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 34 916 430,61 грн та інфляційні втрати в сумі 91 572 327,25 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи доведеність факту порушення договірних строків оплати за надані послуги, суд першої інстанції, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов в цілому правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У той же час, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача про те, що на дату акта приймання-передачі послуг (закінчення розрахункового періоду), планові обсяги послуги змінюються на фактичні, відповідно у відповідача відсутні будь-які зобов`язання щодо здійснення оплат за першим-п`ятим платежем, згідно з договором. Натомість позивач у своїх розрахунках не змінював базу нарахування для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний.

Разом із тим, суд першої інстанції встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних втрат, з огляду на ненадання відповідачем власного контррозрахунку, дійшов висновку про його обґрунтованість.

Проте такий висновок суду не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справах із подібними спірними правовідносинами.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.07.2024 у справі №910/1083/23 дійшов такого висновку: "4.43 Натомість, як убачається зокрема із додаткових письмових пояснень відповідача, які останній подав до апеляційного господарського суду після ухвалення Верховним Судом постанови від 25.01.2024 у справі №921/1294/23, Підприємство наводило обґрунтовані заперечення стосовно того, що позивач у розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат здійснював нарахування цих платежів на планові обсяги послуги навіть після підписання акта приймання-передачі послуги за розрахункові періоди. Водночас відповідач зауважив на тому, що у справі №921/1294/23 нарахування здійснено на планові обсяги виключно до останнього дня розрахункового періоду, а не до моменту повного виконання грошових зобов`язань за розрахунковий період".

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд ,з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми трьох процентів річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

У постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Колегія суддів апеляційної інстанції, відповідно до вимог статей 79, 86 ГПК України, перевірила правильність наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат у частині бази нарахування, з огляду на зміну, відповідно до умов договору, прогнозного обсягу послуг на фактичний.

За результатами такої перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач продовжував нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати на прогнозований обсяг послуг після встановлення в акті приймання-передачі фактичного обсягу послуг у розрахунковому періоді. Тоді як у контррозрахунку відповідач здійснює заміну бази для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат із прогнозованої вартості послуг на фактичну вартість після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем у розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат неправильно визначено базу для нарахування цих платежів.

Разом із цим, перевіривши контррозрахунок відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач для розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат правильно визначив вартість послуг, змінюючи її на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну.

Так, здійснивши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, змінюючи базу для їх нарахування на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну, відповідач у контррозрахунку зазначив, що розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат, що підлягають до стягнення, становить 34 267 487,21 грн та 79 624 329,75 грн відповідно.

Натомість, неврахування позивачем зміни вартості послуг з прогнозної на фактичну, після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг, призвело до збільшення загального розміру позовних вимог до 12 596 940,90 грн (три проценти річних у сумі 648 943,40 грн та інфляційні втрати у сумі 11 947 997,50 грн).

Суд апеляційної інстанції погоджується із здійсненим відповідачем котррозрахунком щодо нарахування 34 267 487,21 грн трьох процентів річних та 79 624 329,75 грн інфляційних втрат за спірний період. Розрахунок є арифметично правильним.

Оскаржуване рішення суду не містить висновків та обґрунтувань щодо способу нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд першої інстанції не перевірив доводи відповідача щодо бази нарахування для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний у спірний період та не вказав наявність підстав для стягнення з відповідача зазначених у рішенні сум трьох процентів річних та інфляційних втрат.

За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом із тим, дійшовши висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох процентів річних, зазначивши про здійснення судом перевірки наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум, суд першої інстанції не врахував заперечень відповідача та не перевірив доводів відповідача щодо бази нарахування для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат після заміни прогнозної вартості послуг на фактичну. Оскаржуване рішення не містить висновків щодо належної правової оцінки доводів відповідача у контексті нарахування зазначених сум.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2024 у справі №910/15342/23 виснував про те, що в такій ситуації (правовідносини у вказаній справі є подібними до спірних правовідносин у справі №910/9351/23, яка розглядається) недостатнім є зазначення, що суд перевірив розрахунок і контррозрахунок, позаяк суд мав навести, які саме докази, покладені сторонами в основу здійснених ними розрахунків, були ним досліджені, оцінені і, відповідно, прийняті та/або відхилені із зазначенням відповідних мотивів такого прийняття/відхилення.

Відтак, доводи відповідача стосовно того, що позивач у розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснював нарахування цих платежів на планові обсяги послуг після підписання актів приймання-передачі послуг за розрахункові періоди, знайшли своє підтвердження та відповідають матеріалам справи.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, у зв`язку з чим відхилено посилання відповідача на обставини непереборної сили як недоведені документально.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає позов обґрунтованим у частині стягнення 34 267 487,21 грн трьох процентів річних та 79 624 329,75 грн інфляційних втрат.

Стосовно доводів відповідача про можливість зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За таких обставини, враховуючи, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як статтею 551 ЦК України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо можливості їх зменшення.

Також, відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Проте, колегія суддів вказує на те, що наведена постанова не є релевантною до правовідносин сторін.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, і встановили її у розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, є обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій.

Таким чином, правовідносини у справах №910/8599/24 та №902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, а тому суд не вбачає підстав для врахування зазначених висновків при розгляді даної справи.

Колегією суддів не встановлено відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.

Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22.

Зважаючи на конкретні обставини справи №910/8599/24, яка розглядається, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у даному випадку підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі №910/8599/24 в частині вимог про стягнення боргу у сумі 19 438 059,64 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору, судова колегія зазначає таке.

Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 95)).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

За статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини 1 цієї статті.

Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Разом з тим статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, у розумінні статті 278 ГПК України, підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

Подібна конструкція, до прикладу, передбачена процесуальним кодексом для подібного випадку, коли після ухвалення оскаржуваних рішень настали інші обставини, які також є підставою для закриття провадження у справі за правилами пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України. Так, за частиною 3 статті 278 ГПК України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини 1 цієї статті.

Водночас, на переконання колегії суддів, коли порушення ГПК України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення, згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Колегія суддів також зазначає про те, що ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини 2 статті 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду з відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Судове рішення також може бути переглянуто за правилами глави 3 ГПК України за наявності для цього відповідних підстав.

Таким чином, суд закриває провадження у справі, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до частини 3 статті 278 ГПК України, згідно з якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (пункт 6 частини 1 статті 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення статті 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення.

Отже, при застосуванні пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.

З огляду на колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі, в частині вимог про стягнення боргу у сумі 19 438 059,64 грн, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП "Гарантований покупець" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8599/24 підлягає скасуванню, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Тернопільелектропостач" 11 947 997,50 грн інфляційних втрат та 648 943,40 грн трьох процентів річних, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Зважаючи на часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8599/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8599/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" 11 947 997,50 грн інфляційних втрат, 648 943,40 грн трьох процентів річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8599/24 залишити без змін.

4. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/8599/24 викласти у наступній редакції:

"Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (46016, місто Тернопіль, проспект Злуки, будинок 2В, ідентифікаційний код 42145798) 183 599 464 (сто вісімдесят три мільйони п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 46 коп. основного боргу, 79 624 329 (сімдесят дев`ять мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі триста двадцять дев`ять) грн 75 коп. інфляційних втрат, 34 267 487 (тридцять чотири мільйона двісті шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 21 коп. трьох процентів річних та 971 438 (дев`ятсот сімдесят одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн 86 коп. судового збору.".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (46016, місто Тернопіль, проспект Злуки, будинок 2В, ідентифікаційний код 42145798) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) 41 134 (сорок одна тисяча сто тридцять чотири) грн 51 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/8599/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 27.01.2025.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран