Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/19852/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"22" січня 2025 р. Справа№ 910/19852/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 22.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 (повний текст складено 14.10.2024)

у справі №910/19852/23 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Південний"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 58 146 233,12 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Південний" (далі - ТОВ "Вітряний парк Південний") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") про стягнення 58 146 233,12 грн, з яких: 38 683 159,13 грн - основний борг, 1 426 291,00 грн - три проценти річних, 7 150 110,00 грн - інфляційні втрати, 3 112 810,00 грн - штраф, 7 773 863,00 грн - пеня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору від 09.08.2019 №506/01 не виконав свої грошові зобов`язання по оплаті, виробленої ТОВ "Вітряний парк Південний", електричної енергії за "зеленим" тарифом, придбану у позивача у період з 31.10.2021 до 31.08.2022, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 38 683 159,13 грн. Також позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання за вищенаведеним договором нараховано відповідачу 1 426 291,00 грн трьох процентів річних, 7 150 110,00 грн інфляційних втрат, 3 112 810,00 грн штрафу, 7 773 863,00 грн пені.

Господарський суд міста Києва рішенням від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Вітряний парк Південний" 38 197 839,34 грн заборгованості, 1 426 291,00 грн трьох процентів річних, 7 150 110,00 грн інфляційних втрат, 701 613,61 грн судового збору та 44 243,33 грн витрат на професійну правничу допомогу. Закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 485 319,79 грн основного боргу. В іншій частині позову відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справі в частині стягнення 485 319,79 грн основного боргу підлягає закриттю. У той же час, вимога позивача про стягнення заборгованість у розмірі 38 197 839,34 грн (38 683 159,13 грн - 485 319,79 грн) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача вищенаведених компенсаційних виплат за заявлені ним періоди, встановив, що зазначені розрахунки є арифметично праивльними, і тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 426 291,00 грн трьох процентів річних та 7 150 110,00 грн інфляційних втрат є також обґрунтованими.

Разом із тим, на переконання місцевого господарського суду, правові підстави для задоволення позову в частині стягнення 7 773 863,00 грн пені та 3 112 810,00 грн штрафу відсутні.

Крім того, враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження, часткове задоволення позовних вимог, наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співвмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції вважає що співвмірною сумою витрат позивача на професійну правничу допомогу є 55 000,00 грн, а з урахуванням часткового задоволення розміру позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 44 243,33 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ДП "Гарантований покупець" звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення у частині задоволення позовних вимог ухвалено з неповним дотриманням норм матеріального права та процесуального права.

При ухваленні оскаржуваного рішення, на переконання відповідача, місцевий господарський суд не взяв до уваги наступні обставини, що мають значення для вирішення справи:

- не врахував положень наказів Міненерго №140 та №206;

- не врахував висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2024 у справі №910/4439/23;

- не врахував усіх обставин, при вирішенні питання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Також відповідач вказує, що суд першої інстанції не надав належного обґрунтування відносно наявності простроченого зобов`язання та правомірності нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги мітиться клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.11.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19852/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23.

Матеріали справи №910/19852/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 25.11.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.11.2024 відмовив ДП "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23; апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.12.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 21.01.2025 о 13 год 30 хв.; учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 30.12.2024.

27.12.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, а апеляційна скаргу ДП "Гарантований покупець" не підлягає задоволенню.

Так, на думку позивача, місцевий господарський суд правильно оцінив обставини підтверджені доказами та дійшов законодавчо обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості. Крім того, суд першої інстанції врахував норми законодавства та практику Верховного Суду і, відповідно, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат.

07.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 10 000,00 грн, а саме: копію акта приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 30.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 06.10.2023.

21.01.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення разом із контррозрахунком 3% річних та інфляційних втрат.

21.01.2025 від відповідача надійшли заперечення щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, за якими відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а у разі прийняття рішення про стягнення таких витрат, зменшити їх розмір до 1 грн.

У судовому засіданні 21.01.2025 представник позивача погодився із наведеним відповідачем у контррозрахунку розміром 3% річних та інфляційних витрат.

У судовому засіданні 21.01.2025 виникла необхідність оголосити перерву до 22.01.2025.

21.01.2025 представник відповідача у судовому засіданні частково підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 в частині стягнення з нього суми основного боргу та стягнути з нього на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, у розмірі наведеному у його контррозрахунку.

Представник позивача у судовому засіданні 21.01.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 в частині стягнення на його користь суми основного боргу, та стягнення з відповідача на його користь 3% річних та інфляційних втрат, у розмірі наведеному відповідачем у контррозрахунку.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 оскаржується відповідачем в частині стягнення з нього 38 197 839,34 грн заборгованості, 1 426 291,00 грн трьох процентів річних, 7 150 110,00 грн інфляційних втрат, 701 613,61 грн судового збору та 44 243,33 грн витрат на професійну правничу допомогу, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

03.12.2019 між ТОВ "Вітряний парк Південний" (виробник за "зеленим" тарифом) та ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) укладено договір №506/01, відповідно до пункту 1.1 якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2.1 договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього договору.

Відповідно до пунктів 2.3-2.5 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом, з урахуванням надбавки до тарифу.

Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим тарифом" встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим тарифом".

За умовами пункту 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається, відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

За змістом пункту 3.3 договору оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до пункту 4.1 договору виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції, відповідно до глави 3 цього договору.

Згідно з пунктом 4.5 договору гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030) (пункт 7.4 договору).

На виконання умов договору позивач продав, а відповідач купив відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електроенергії, а саме:

- актом від 31.10.2021 у загальному обсязі 2000250,000 кВт*год на загальну суму 7 841 060,02 грн;

- актом від 30.11.2021 у загальному обсязі 1731254,000 кВт*год на загальну суму 6 786 584,93 грн;

- актом від 31.12.2021 у загальному обсязі 3163783,000 кВт*год на загальну суму 12 402 155,92 грн;

- актом від 31.01.2022 у загальному обсязі 3391927,000 кВт*год на загальну суму 12 972 492,65 грн;

- актом від 28.02.2022 у загальному обсязі 2508444,000 кВт*год на загальну суму 9 593 594,24 грн;

- актом від 31.03.2022 у загальному обсязі 3226717,000 кВт*год на загальну суму 12 340 643,70 грн;

- актом від 30.04.2022 у загальному обсязі 3630402,000 кВт*год на загальну суму 13 884 545,05 грн;

- актом від 31.05.2022 у загальному обсязі 2276659,000 кВт*год на загальну суму 8 707 127,88 грн;

- актом від 30.06.2022 у загальному обсязі 1654911,000 кВт*год на загальну суму 6 329 240,22 грн;

- актом від 31.07.2022 у загальному обсязі 1430490,000 кВт*год на загальну суму 5 470 937,62 грн;

- актом від 31.08.2022 у загальному обсязі 1474538,000 кВт*год на загальну суму 5 369 400,07 грн.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання зі сплати за отриманий об`єм електроенергії за спірним договором здійснив частково на уму 63 284 623,17 грн, що підтверджується копіями наявних у матеріалах справи відповідних платіжних інструкцій.

Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, позивач стверджує, що виконав взяті на себе за договором зобов`язання належним чином. Однак відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату купленої у позивача електроенергії своєчасно та у повному обсязі не здійснив у зв`язку із чим, у останнього виникла заборгованість у розмірі 38 683 159,13 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань, в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 426 291,00 грн трьох процентів річних та 7 150 110,00 грн інфляційних втрат, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників справи, що в силу положень частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань, регулюються нормами ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про ринок електричної енергії" та відповідними підзаконними нормативними актами.

Згідно з вимогами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 ГК України).

Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належить забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця.

Відповідно до частини 2 статті 65 цього Закону гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, з урахуванням надбавки до нього/неї, протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.

Згідно з пунктом 3.3 договору, сторони встановили, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим тарифом" у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Таким чином, пункт 3.3 договору відсилає до приписів Порядку, а саме глави 10, відповідно до якої визначена детальна процедура розрахунку платежів та порядок їх здійснення між виробником за "зеленим" тарифом і гарантованим покупцем..

Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.2 Порядку, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Пунктом 10.3 Порядку передбачено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у такі три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2021 року - серпні 2022 року позивач, на виконання умов договору, здійснив поставку електричної енергії відповідачу на загальну суму 101 967 782,30 грн з ПДВ, яка була прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, наявними в матеріалах справи, а саме:

- актом від 31.10.2021 у загальному обсязі 2000250,000 кВт*год на загальну суму 7 841 060,02 грн;

- актом від 30.11.2021 у загальному обсязі 1731254,000 кВт*год на загальну суму 6 786 584,93 грн;

- актом від 31.12.2021 у загальному обсязі 3163783,000 кВт*год на загальну суму 12 402 155,92 грн;

- актом від 31.01.2022 у загальному обсязі 3391927,000 кВт*год на загальну суму 12 972 492,65 грн;

- актом від 28.02.2022 у загальному обсязі 2508444,000 кВт*год на загальну суму 9 593 594,24 грн;

- актом від 31.03.2022 у загальному обсязі 3226717,000 кВт*год на загальну суму 12 340 643,70 грн;

- актом від 30.04.2022 у загальному обсязі 3630402,000 кВт*год на загальну суму 13 884 545,05 грн;

- актом від 31.05.2022 у загальному обсязі 2276659,000 кВт*год на загальну суму 8 707 127,88 грн;

- актом від 30.06.2022 у загальному обсязі 1654911,000 кВт*год на загальну суму 6 329 240,22 грн;

- актом від 31.07.2022 у загальному обсязі 1430490,000 кВт*год на загальну суму 5 470 937,62 грн;

- актом від 31.08.2022 у загальному обсязі 1474538,000 кВт*год на загальну суму 5 369 400,07 грн.

Постановами НКРЕКП від 09.09.2022 №1117, від 31.05.2022 №557, від 20.09.2022 №1190 та від 14.03.2023 №473, затверджено розмір вартості послуги з забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року, у лютому-червні 2022 року, у січні 2022 року, у липні 2022 року та у серпні 2022 року відповідно.

Враховуючи вимоги статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 530 ЦК України, пункту 10.4 Порядку, пункту 3.3 договору ДП "Гарантований покупець" зобов`язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акта.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за жовтень 2021 року - серпень 2022 року є таким, що настав.

У той же час, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії виконав неналежним чином, сплативши вартість електроенергії частково.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що у відповідача за договором від 09.08.2019 №506/01, з урахуванням закриття судом першої інстанції провадження, в частині стягнення 485 319,79 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору, виникла заборгованість у сумі 38 197 839,34 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги, в частині стягнення суми основного боргу, підлягають задоволенню у наведеному розмірі.

Щодо застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 11 Закону України "Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період" забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період, який визначається відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України", покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.

На виконання вимог частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" Міненерго в межах, визначених йому повноважень, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України видало накази від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" №140 та від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом" №206.

Наказ №140 видано з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії та зобов`язано ДП "Гарантований покупець" забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", з дотриманням Порядку №641.

Наказом встановлено розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець", в такому порядку:

- п.п. 1.1.1 Станом на 10 число розрахункового місяця сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозавантаженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії сонячного випромінювання;

- п.п. 1.3 За подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених, зокрема, підпунктом 1.1.1.

Таким чином, Міненерго встановило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу покладено саме на ДП "Гарантований покупець" та у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку і надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Отже, у наказі №140:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";

- наказ не звільняє ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- наказ не змінює обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

З 05.07.2022 наказ №140 втратив чинність, натомість набув чинності наказ №206.

Метою наказу №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Міненерго змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Зокрема, підпунктом 1 пункту 2 наказу установлено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності ДП "Гарантований покупець") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно: сума, що дорівнює 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання.

За результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності ДП "Гарантований покупець") станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Отже, у наказі №206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";

- наказ не звільняє ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- наказ не змінює обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Правовий аналіз названих підзаконних правових актів дає підстави для висновку про те, що на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

ДП "Гарантований покупець" не надав суду належні та допустимі докази відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідний підзаконний нормативний акт прийнятий в рамках та на виконання приписів законодавства та, зокрема, з метою уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану, а отже не може тлумачитись всупереч меті його прийняття.

Згідно з Законом України "Про правотворчу діяльність" правотворча діяльність здійснюється відповідно до принципів: 1) верховенства права, що включає, але не виключно, принципи законності, юридичної визначеності, запобігання зловживанню повноваженнями, рівності перед законом та недискримінації, доступу до правосуддя; 2) пріоритетності утвердження та забезпечення прав і свобод людини, дотримання міжнародних стандартів у сфері прав людини; 3) демократичності; 4) пропорційності; 5) необхідності та обґрунтованості; 6) системності; 7) наукового забезпечення; 8) ресурсної забезпеченості.

Законодавство України - це взаємопов`язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів, яка структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили (стаття 19 цього Закону) з урахуванням: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи із змісту принципу пропорційності, як однієї з складових верховенства права, завжди передбачається існування легітимної та істотної мети, заради досягнення якої обмежується право. Процедура встановлення обмеження, обґрунтованість та виправданість засобу досягнення поставленої мети, пропорційність та сумірність обмежень залишаються прерогативою закону та суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 21.06.2024 у справі 910/4439/23 дійшла висновку, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" №206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Об`єднана палата у вищенаведеній постанові погодилась з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку №641, Наказу №206, згідно з якими положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.

У постанові від 21.06.2024 у справі 910/4439/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, зокрема зазначила, що: "об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку №641, Наказу №206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22.

Таким чином, положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку №641.

Враховуючи викладене, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, об`єднана палата доходить висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок, відповідно до чинного законодавства, Порядку №641 та укладеного між сторонами договору.

Поряд з цим, об`єднана палата звертає увагу на те, що Міністерство енергетики наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу №206 від 15.06.2022, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641.

Відтак, висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині наявності у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140 та №206 є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та приписам Наказів №140 та №206".

Крім того, оскільки відповідачем зобов`язання за договором виконано неналежним чином, позивач просить стягнути з відповідача 1 426 291,00 грн трьох процентів річних, 7 150 110,00 грн інфляційних втрат.

Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Отже, у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (статті 607 ЦК України) або на відсутність вини (стаття 614, 617 ЦК України чи статті 218 ГК України) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/18566/21, від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 27.03.2024 у справі №910/7717/23).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат позивача, за заявлені ним періоди, встановив, що зазначені розрахунки є арифметично правильними, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 426 291,00 грн трьох процентів річних та 7 150 110,00 грн інфляційних втрат є обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки останній неправильно визначив початок періодів прострочення з урахуванням положень пункту 10.4 Порядку №641, статей 253, 254, 530 ЦК України, правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 17.12.2024 у справі №910/20091/23 стосовно правильності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у контексті виконання покупцем грошового зобов`язання після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів із дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місці.

Перевіривши наданий відповідачем контррохрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з яким погодився представник позивача, суд апеляційної інстанції вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає умовам Договору, Порядку №641, обставинам справи та правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 17.12.2024 у справі №910/20091/23.

Щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн в суді першої інстанції, суд зазначає таке.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому відповідно до статті 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

06.10.2023 між ТОВ "Вітряний парк Південний" (замовник) та адвокатом Нечаєм Олександром Дмитровичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що за надану адвокатом правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду.

Згідно з пунктом 3.2 договору розмір винагороди адвоката визначається сторонами виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг. Обсяг наданих послуг узгоджується сторонами шляхом підписання акта приймання-передачі наданих послуг у кожному окремому звітному місяці.

Відповідно до пункту 4.1 договору винагорода адвоката за надання правової допомоги, оплачується замовником по факту надання адвокатом правової допомоги, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

18.07.2024 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги, згідно з яким вартість послуг адвоката 60 000,00 грн, а саме:

- аналіз та підготовка матеріалів справи, в тому числі і документів наданих клієнтом на підтвердження заборгованості ДП "Гарантований покупець", надання консультацій з приводу доцільності та перспектив звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, з урахуванням чинного законодавства та судової практики - 5 000,00 грн;

- складання та подання до суду процесуальних документів у справі №910/19852/23 (позовна заява, відповідь на відзив, пояснення, заяви та клопотання у справі) - 30 000,00 грн;

- участь у судових засідання у справі №910/19852/23 - 25 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції звертається до правової позиція, яка є сталою та підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18 про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Колегією суддів встановлено, що у суді першої інстанції відповідачем було подано заперечення на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, у якій останній просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Скаржник, зокрема зазначає, що надані представником позивача документи не містять розрахунку погодинної вартості правової допомоги та витрачений адвокатом час.

У той же час, згідно з пунктом 3.2 договору розмір винагороди адвоката визначається сторонами виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг. Обсяг наданих послуг узгоджується сторонами шляхом підписання акта приймання-передачі наданих послуг у кожному окремому звітному місяці.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження, часткове задоволення позовних вимог, наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що співмирною сумою витрат позивача на професійну правничу допомогу є 55 000,00 грн, а з урахуванням часткового задоволення розміру позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача в розмірі 44 243,33 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд ухвалюючи спірне рішення дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу. У той же час, за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням пропорційного розподілу судових витрат внаслідок часткового задоволення позову, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 40 628,75 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем подано до апеляційного господарського суду клопотання, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 06.10.2023 та врахувати його під час розгляду питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно з наведеним вище актом вартість послуг адвоката в суді апеляційної інстанції складає 10 000,00 грн, а саме ознайомлення з матеріалами апеляційного провадження у справі №910/19852/23, складання та подання до суду процесуальних документів у справі №910/19852/23 в апеляційній інстанції (відзив на апеляційну скаргу, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції), участь в судових засіданнях.

Розглянувши наведену вище заяву, дослідивши акт приймання-передачі наданих послуг, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 9 172,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 129 ГПК України пропорційно задоволених вимог.

Щодо заперечень відповідача про витрати позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, за якими відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а у разі прийняття рішення про стягнення таких витрат, зменшити їх розмір до 1 грн, то суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача, що заявлена позивачем сума не є надмірно великою у порівнянні із заявленою сумою до стягнення, виконаний адвокатом обсяг робіт (наданих послуг) документально підтверджений, а тому відсутні підстави для відмови у стягненні або зменшення до 1 грн.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції", від 07.03.2006 у справі "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", від 23.06.1993 у справі "Руїз-Матеос проти Іспанії").

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта з посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 879 452,99 грн інфляційних втрат та 31 912,95 грн трьох процентів річних, а тому в цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарги позивача підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 879 452,99 грн інфляційних втрат та 31 912,95 грн трьох процентів річних та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати зі сплати судового збору покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Південний" 3 879 452,99 грн інфляційних втрат та 31 912,95 грн трьох процентів річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/19852/23 викласти у наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Південний" (04070, місто Київ, вулиця Паркова дорога, будинок 16-А, приміщення 28; код ЄДРПОУ: 38297058) 38 197 839 (тридцять вісім мільйонів сто дев`яносто сім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн 34 коп. заборгованості, 1 394 378,05 (один мільйон триста дев`яносто чотири тисячі триста сімдесят вісім) грн 05 коп. 3% річних, 3 270 657,01 (три мільйона двісті сімдесят тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 01 коп інфляційних втрат, 650 220 (шістсот п`ятдесят тисяч двісті двадцять) грн 63 коп. судового збору та 44 730 (сорок чотири тисячі сімсот тридцять) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Південний" (04070, місто Київ, вулиця Паркова дорога, будинок 16-А, приміщення 28; код ЄДРПОУ: 38297058) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ: 43068454) 87 140 (вісімдесят сім тисяч сто сорок) грн 38 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Південний" (04070, місто Київ, вулиця Паркова дорога, будинок 16-А, приміщення 28; код ЄДРПОУ: 38297058) 9 172 (дев`ять тисяч сто сімдесят) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/19852/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 27.01.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська