Постанова

від 07.01.2025 по справі 918/442/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року Справа № 918/442/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

за участю представників сторін:

прокурора - Гіліс І.В.

позивача Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області - не з`явилися

відповідача ОСОБА_1 - не з`явилися

відповідача Фермерського господарства "Валентина" - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2024 р.

постановлене у м. Рівне, повний текст складено 18.10.2024 р.

у справі № 918/442/24 (суддя Романюк Ю.Г)

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області

до відповідачів:

1. ОСОБА_1

2. Фермерського господарства "Валентина"

про витребування земельних ділянок

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 10.10.2024 р. Господарський суд Рівненської області задоволив позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області у справі № 918/442/24. Судом ухвалено рішення про витребування у ОСОБА_2 та Фермерського господарства "Валентина" у комунальну власність на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради земельну ділянку площею 0,4466 га з кадастровим номером 5624682700:01:012:0008 та земельну ділянку площею 2,5356 га з кадастровим номером 5624682700:01:001:1291.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним внаслідок необ`єктивного дослідження доказів та неправильної їх оцінки, що призвело до порушення застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_1 отримала оспорювані земельні ділянки в загальному порядку, що не суперечило нормам чинного на той час законодавства України. Пояснює, що спірні земельні ділянки отримані ОСОБА_1 в загальному порядку, що підтверджується наказами ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. № 17-1030/16-17-СГ і від 06.04.2017 р. № 17-1031/16-17-СГ, у преамбулі яких є посилання на статі 15-1, 116, 118, 121, 122, 186 Земельного кодексу України, які передбачають отримання земельних ділянок у загальному порядку, та немає посилань на ст. 32 ЗК України та ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство", які передбачають приватизацію земельних ділянок для фермерського господарства і на які помилково послався суд першої інстанції.

Зауважує, що легітимні очікування відповідача щодо набуття у власність земельної ділянки були поставлені під сумнів, однак не через його поведінку, котра була в достатній мірі правомірною, а через поведінку держави, в особі уповноваженого органу. Тому вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що саме поведінка відповідача, стосовно адекватності та співмірності дій для набуття права власності на земельну ділянку, була належною для отримання відповідного права.

Посилається на норми ч. 1, 2 ст. 116, ст. 118, ст. 121 Земельного кодексу України і доводить, що норми, щодо права засновника та членів фермерського господарства на приватизацію земельної ділянки, наданої у користування фермерського господарства, є чіткими, зрозумілими і набуття права власності на частку у такій земельній ділянці може бути обмежено лише у випадку, якщо член фермерського господарства вже набув право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку її приватизації.

Також звертає увагу, що у даній справі має місце спір про приватну і можливо комунальну власність (у разі задоволення позову) і вважає, що якщо відсутнє спірне майно яке відноситься до державної власності то і відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави. Доводить, що не існує норми Закону, яка наділила б повноваженнями прокурора представляти інтереси комунальної власності (Дядьковицької сільської ради), тому участь у справі прокурора як позивача/представника позивача є незаконною та безпідставною, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Вважає, що суд першої інстанції мав би закрити провадження у справі з огляду на суб`єктивний склад сторін та характер спірних правовідносин згідно п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, а справу мав би передати до загального суду для розгляду за правилами цивільного судочинства.

Доводить, що суд першої інстанції, вказуючи на «незаконно» отримані (приватизовані) у власність земельні ділянки - «без проведення земельних торгів», не врахував тієї обставини, що відповідно до ч.7 ст.130 ЗК України продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності забороняється. Виходячи з того, що відсутні норми Закону, які дозволяли б продаж земель сільськогосподарського призначення державної/комунальної власності в Україні, тому проводити земельні торги такої категорії і цільового призначення земель законодавством непередбачено, так само як і не передбачено конкурсу на приватизацію.

Просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2024 р. у справі № 918/442/24 повністю, і ухвалити нове рішення, яким у позові керівника Рівненської окружної прокуратури - відмовити.

Рівненська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу у якому вважає, що скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду від 10.10.2024 р. у справі № 918/442/24 є законним та обґрунтованим.

Пояснює, що ОСОБА_2 , будучи членом ФГ «Валентина», але не його засновником, не отримувавши попередньо у користування та не передававши земель до цього господарства, безоплатно, незаконно отримала у власність земельні ділянки площами 0,4466 га з к.н. 5624682700:01:012:0008 та 2,5356 га з к.н. 5624682700:01:001:1291.

Зазначає, що метою отримання спірних земельних ділянок було не створення фермерського господарства та здійснення відповідної підприємницької діяльності ОСОБА_4 одноосібно або з членами родини, а її отримання безкоштовно, за пільговою процедурою в обхід загальному порядку.

Зауважує, що інтереси держави охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як розпорядження землями державної, комунальної власності, а також об`єктами права комунальної власності.

Посилається на правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 і доводить, що спори з приводу користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин та з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Рівненської області від 10.10.2024 р. у справі № 918/442/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області та відповідач Фермерське господарство "Валентина" відзивів на апеляційну скаргу не подавали.

До початку судового засідання 07.01.2025 р. відповідач Фермерське господарство "Валентина" подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що представник ФГ «Валентина» адвокат Янчук В.В. не зможе взяти участь в судовому засіданні у зв`язку з сімейними обставинами. Доказів на підтвердження таких обставин до клопотання про відкладення скаржник не долучив.

Прокурор в судовому засідання заперечила проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача Фермерського господарства "Валентина" про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє таке клопотання як необгрунтоване.

Колегія суддів зазначає при цьому, що відповідно до ч. 1,2 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Згідно із п. 4-6 ч. 1 ст. 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника, підстави заяви (клопотання, заперечення) та перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).

Відповідно до норм ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів встановила, що пояснення скаржника щодо сімейних обставин представника як підстава для відкладення не підтверджена будь-якими доказами в порядку ст.ст. 74, 76-78 ГПК України та у відповідності до норм ст. 170 ГПК України, тому клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим. Колегія суддів бере до уваги, що скаржник жодним чином не доводить, що участь представника в судовому засіданні є необхідною, тоді як суд не визнав обов`язковою явку представників сторін. При цьому відповідач був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 28 у т.2/.

Позивач Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області та відповідач/скаржник ОСОБА_2 також не забезпечили явку представників у судове засідання, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 28, 39 у т.2/.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідачів.

В судовому засіданні 07.01.2025 р. прокурор заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Згідно з Державним актом на право користування землею серії В № 050063, виданого на підставі рішення Верхівської сільської Ради народних депутатів від 02.02.1993 р. за № 58, ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства загальною площею 25,7 га на території Верхівської сільської ради Рівненського району. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 240 /а.с. 61 - 67 у т.1/.

Фермерське господарство "Валентина" створено 02.02.1993 р. засновником ОСОБА_3 , і до Єдиного державного реєстру внесені відомості про господарство за № 16021200000000445 /а.с. 46 - 47 у т.1/.

Розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 28.02.1997 р. № 122 "Про відведення земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_3 для розширення селянського (фермерського) господарства" ОСОБА_3 надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 24,9 га. /а.с. 68 у т.1/.

Згідно з п. 1.4 статуту Фермерського господарства "Валентина", затвердженого головою Фермерського господарства "Валентина" ОСОБА_3 09.12.2008 р. /а.с. 30 - 42 у т.1/, зі змінами, які затверджені головою ФГ "Валентина" ОСОБА_3 22.12.2015 р. /а.с. 43 - 45 у т.1/, членами господарства є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Пунктом 5.1 статуту передбачено, що до земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства у власність, постійне користування та надані господарству в оренду.

14.03.2016 р. ОСОБА_4 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Рівненської області із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,50 умовних кадастрових гектара для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності /а.с. 69 у т.1/.

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 14.04.2016 р. № 17-1504/16-16-СГ ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) площею 3,50 умовних кадастрових гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 на території Верхівської сільської ради /а.с. 70 у т.1/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. № 17-1030/16-17-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) як члену Фермерського господарства "Валентина" за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебували у постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 , розташовані на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області /а.с. 72 у т.1/. Одночасно цим наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4466 га гр. ОСОБА_3 , яка надана для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Також, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. № 17-1031/16-17-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) як члену Фермерського господарства "Валентина" за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебували у постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 , розташовані на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області /а.с. 73 у т.1/. Одночасно цим наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,5356 га гр. ОСОБА_3 , яка надана для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 11.04.2017 р. зареєструвала за собою право приватної власності на земельну ділянку площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер: 1224496756246) та на земельну ділянку площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер: 1224479956246) /а.с. 24 - 29 у т.1/.

В подальшому ОСОБА_4 земельні ділянки площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008 і площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291 передала в оренду Фермерському господарству "Валентина", що підтверджується типовим договором оренди землі від 01.11.2019 р. /а.с. 74 - 82 у т.1/.

Відповідно до п. 1 договору, укладеного ОСОБА_4 як орендодавцем та Фермерським господарством «Валентина» як орендарем, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008 і площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291.

Договір укладений на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. (п. 8 договору).

Право оренди земельних ділянок зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.11.2019 р. /а.с. 24 - 29 у т.1/.

Обґрунтовуючи позов, прокурор доводить, що ОСОБА_4 будучи членом ФГ "Валентина", яка не є засновником ФГ "Валентина" та не передавала земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримала у власність земельні ділянки площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008 і площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291 із земель, які перебували у користуванні фермерського господарства. У таких діях ОСОБА_4 прокурор вбачає порушення вимог ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" та ст. 32 Земельного кодексу України.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.

Так, листом Рівненської окружної прокуратури від 09.04.2024 р. № 50-56-3203вих-24, /а.с. 89 - 96 у т.1/ до Дядьковицької сільської ради прокурор повідомив орган місцевого самоврядування про факти порушення ОСОБА_4 вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками для ведення фермерського господарства, що перебували у користуванні Фермерського господарства "Валентина". Також прокурор просив повідомити про вжиті Дядьковицькою сільською радою заходи із вказаного питання, в тому числі, про проведену претензійно-позовну роботу. Також прокурор зазначив, що у разі невжиття відповідних заходів претензійно-позовного характеру окружна прокуратура з метою захисту порушених інтересів держави звертатиметься до суду із відповідною позовною заявою.

Листом від 15.04.2024 р. № 300/01-10 Дядьковицька сільська рада у відповідь на лист прокурора зазначила, що орган місцевого самоврядування не заперечує щодо звернення Рівненської окружної прокуратури до суду для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, в тому числі в частині дотримання вимог чинного законодавства при приватизації земель Фермерського господарства "Валентина" /а.с. 97 у т.1/.

Листом від 24.04.2024 р. № 50-56-3735вих-24 Рівненська окружна прокуратура повідомила орган місцевого самоврядування про прийняте рішення звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_4 та Фермерського господарства "Валентина" про витребування земельних ділянок площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008 і площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291 /а.с. 98 у т.1/. Дядьковицька сільська рада на такий лист не відреагувала.

Позивач є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого у відповідності до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

27.05.2021 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, і з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, які вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. № 722-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області" визначено, що до складу Дядьковицької територіальної громади входять Дядьковицька, Верхівська та Малошпаківська територіальні громади.

Отже, за доводами прокурора, спірні земельні ділянки з 27.05.2021 р. мали б перебувати у комунальній власності Дядьковицької сільської ради.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 визначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.

Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст. 236 ГПК України.

Отже, прокурор відповідно до норм ч.4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, оскільки компетентний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відреагував на стверджуване порушення законності у сфері земельних відносин. Звертаючись до Дядьковицької сільської ради до подання позову, прокурор надав їй можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача/скаржника про те, що прокурор безпідставно заявив позов в інтересах держави в особі неналежного позивача, а також про те, що участь у справі прокурора як позивача є незаконною та безпідставною, оскільки прокурор не може представляти інтереси Дядьковицької сільської ради.

Під час розгляду справи судом першої інстанції Рівненська окружна прокуратура подала заяву про уточнення позовних вимог, до якої долучила свідоцтво про шлюб від 04.01.2022 п. серія І-ГЮ № 196758, відповідно до якого, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 04.01.2022 р. зареєстрували шлюб, у зв`язку з чим прізвище ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_10 /а.с. 171 у т.1/. Суд першої інстанції таку заяву прокурора прийняв та продовжив розгляд справи з урахуванням такого уточнення позовних вимог.

Суд першої інстанції задоволив позов прокурора про витребування з володіння ОСОБА_1 та ФГ "Валентина" у комунальну власність на користь Дядьковицької сільської територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради земельні ділянки площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008 і площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291, і колегія суддів з таким рішенням суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Нормами ч.1 статті 32 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Згідно з нормами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої та шостої статті 118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Отже, для реалізації права на приватизацію землі відповідно до норм ст..32 ЗК України та ст..13 Закону України "Про фермерські господарства" фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства має попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Якщо особа увійшла до фермерського господарства після його створення та не отримувала для такого створення земельної ділянки, тоді така особа не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 ЗК України.

Таким чином, член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 р. у справі № 633/408/18.

Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст. 236 ГПК України.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду.

Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Судом у даній справі встановлено, що Фермерське господарство "Валентина" створене ОСОБА_3 /а.с. 46 - 47 у т.1/, якому на підставі Державного акту на право користування землею надано для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 25.7 га в межах згідно з планом, що розташована на території Верхівської сільської ради. В подальшому розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 28.02.1997 р. № 122 "Про відведення земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_3 для розширення селянського (фермерського) господарства" ОСОБА_3 надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 24,9 га /а.с. 68 у т.1/.

Згідно з п. 1.4 статуту Фермерського господарства "Валентина" у редакції 2008 року та зі змінами, які затверджені головою Фермерського господарства "Валентина" ОСОБА_3 22.12.2015 р. /а.с. 43 - 45 у т.1/, ОСОБА_2 була членом фермерського господарства.

Як зазначено вище, 14.03.2016 р. ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Рівненської області із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3,50 умовних кадастрових гектара для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності /а.с. 69 у т.1/ та згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 14.04.2016 р. № 17-1504/16-16-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою /а.с. 70 у т.1/.

На час такого звернення і розроблення проєкту землеустрою спірна земельна ділянка була надана в постійне користування ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства і перебувала в користуванні Фермерського господарства "Валентина" в межах земельної ділянки загальною площею 24,9 га.

На підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. № 17-1030/16-17-СГ та від 06.04.2017 р. № 17-1031/16-17-СГ передано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008 і площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) як члену Фермерського господарства "Валентина" за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебували у постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 , розташовані на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області /а.с. 72 - 73 у т.1/. Одночасно зазначеними наказами припинено право постійного користування земельними ділянками площею 0,4466 га та площею 2,5356 га громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

На підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. № 17-1030/16-17-СГ та від 06.04.2017 р. № 17-1031/16-17-СГ були внесені відомості про право власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки до Державного реєстру речових правна нерухоме майно /а.с. 24-29 у т.1/.

ОСОБА_2 після отримання спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства, їх за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства не використовувала, натомість передала спірні земельні ділянки в оренду ФГ "Валентина".

Отже встановлено, що передача спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_2 із подальшою реєстрацією за нею права власності вчинена із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_2 як член фермерського господарства, який не отримував земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства, могла б отримати таку земельну ділянку у власність (в т.ч. шляхом безоплатної приватизації) виключно на загальних підставах, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. № 17-1030/16-17-СГ та від 06.04.2017 р. № 17-1030/16-17-СГ не визначено, що у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008 і площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291 передано в процесі приватизації. Натомість зазначено, що земельна ділянка передається у розмірі земельної частки (паю) як члену Фермерського господарства "Валентина" за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, тоді як ОСОБА_2 була членом фермерського господарства, яка не отримувала у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшла до складу членів цього господарства, про що зазначено вище.

Враховуючи, що безоплатна передача земельних ділянок у власність ОСОБА_2 вчинена з порушенням норм чинного законодавства, зокрема норм ст. 32 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України "Про фермерські господарства", тому відповідачка/скаржник неправомірно здійснює правомочності власника щодо землі та, відповідно, неправомірно розпорядилась землею шляхом передачі її в оренду ФГ "Валентина". Тому Дядьковицька сільська рада вправі витребувати у комунальну власність належну територіальній громаді земельну ділянку з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідно до норм статей 387 і 388 ЦК України власник вправі витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не є ефективним способом захисту права власника оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18).

Колегія суддів бере до уваги, що право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе. Отже, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря. Таким чином у Фермерського господарства "Валентина" існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельних ділянок призводять до порушення майнових прав територіальної громади.

Втручання у право на мирне володіння спірними земельними ділянками ґрунтується на законі, про що зазначено вище. Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом, та право громади на володіння землею після припинення права на цю земельну ділянку попереднього користувача гр. ОСОБА_3 відповідно до вищенаведених норм п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

При цьому доводи скаржника про непропорційне втручання у мирне володіння майном відхиляються судом, враховуючи, що майно (земельні ділянки) набуті ОСОБА_2 всупереч вимогам закону безоплатно, що виключає обгрунтування позиції скаржника про надмірний тягар для її інтересів як особи, яка зазнає такого втручання.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із обґрунтованими висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, враховуючи наступне.

Відповідно до норм ст. 2, 4 ГПК України завданням господарського судочинства є вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та інших справ як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання, відповідно до ст. 20 ГПК України, норми якої визначають особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів.

Так, у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа).

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Згідно з нормами частини першої, пункту 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.02.2023 р. у справі № 917/1701/23, від 12.09.2023 р. у справі № 556/889/22, від 28.02.2024 р. у справі № 182/8900/19.

Такі правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст. 236 ГПК України.

У даній справі наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-1030/16-17-СГ від 06.04.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" та наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-1031/16-17-СГ від 06.04.2017 р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" земельні ділянки з кадастровими номерами 5624682700:01:012:0008 і 5624682700:01:001:1291 передано у власність громадянці ОСОБА_2 саме для ведення фермерського господарства. Згідно з інформаційними довідками від 09.04.2024 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна /а.с. 24 - 29 у т.1/ 11.04.2017 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,4466 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0008 і площею 2,5356 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1291 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Отже, спір у справі стосується надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, тому має вирішуватися господарським судом.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06.04.2017 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.04.2017 р. були внесені відомості про право власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_2 . Натомість відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 р. на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 р. продовжено на території України дію карантину до 30.06.2023 р.

24.02.2022 р. Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.

Відповідно до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тому колегія суддів висновує, що прокурором не пропущений строк позовної давності, який є продовженим на підставі вищенаведених норм.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість оскаржуване рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає нормам ст. 236 ГПК України та практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2024 р. у справі № 918/442/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2024 р. у справі № 918/442/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 918/442/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 27.01.2025 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.