Ухвала

від 27.01.2025 по справі 905/573/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

27 січня 2025 року м. Харків Справа № 905/573/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 69 Д/1)

на рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 04.07.2024, суддя Сковородіна О.М.)

у справі №905/573/24

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф". Донецька область, м. Лиман,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" , Харківська область, селище Вирішальний,

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-АГРО", Донецька область, м. Лиман,

до відповідача-4: ОСОБА_2 , м. Донецьк, пр. Ілліча,

до відповідача-5: ОСОБА_1 , м. Харків,

про солідарне стягнення 4 588 711,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф"; до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф"; до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-АГРО"; до відповідача-4 ОСОБА_2 ; до відповідача-5 ОСОБА_1 про солідарне стягнення: заборгованості за кредитом в розмірі 3 702 000,00 грн. - задоволено; заборгованості за відсотками в розмірі 886 711,76 грн. - задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФІДЛАЙФ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛАЙФ", Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-АГРО", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за Кредитним договором № 010/3-КБ/4484 від 02.07.2021р. до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/3-КБ/1573 від 07.09.2017р. 3 702 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 886 711,76 грн. заборгованості за відсотками та витрати на оплату судового збору у розмірі 55 064,54 грн.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Одночасно апелянт просив відстрочити сплату судового збору та поновити строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 08.01.2025 для розгляду справи № 905/573/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Плахов О.В., Тихий П.В.

09.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відкриття провадження у справі. Банк вказував, що ОСОБА_1 був обізнаний про рішення суду ще під час провадження, отримував інформацію про виконавчі дії, зокрема щодо арешту і опису його майна, і підтримував зв`язок із виконавцем та банком. Запровадження воєнного стану не унеможливлювало вчасне подання апеляції, а наведені апелянтом обставини не є поважними для поновлення строку.

10.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/573/24.

13.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла відповідь на заперечення про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі №905/573/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 69 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду: докази сплати (доплати) судового збору на суму 82 596,81грн; нову заяву\клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його пропуску та доказів на обґрунтування; роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, судом апеляційної інстанції буде повернуто апеляційну скаргу або відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

22.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останній повторно просить відстрочити судом сплату судового збору та надає нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

23.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про доходи.

Розглянувши нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до вимог частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга, зокрема, на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частин 2, 3 наведеної статті учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки цією статтею не визначено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення прийнято місцевим господарським судом 24.06.2024, повний текст якого складений 04.07.2024, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 24.07.2024, натомість апелянтом подано апеляційну скаргу лише 08.01.2025.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду більш ніж на 5 місяців.

В обґрунтування нового клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що останній не приймав участі у розгляді справи та рішення суду не отримував, не має електронного кабінету в підсистемі ЄСІСТ «Електронний суд», не одержував позовну заяву з додатками.

Також апелянт посилається на те, що саме у наданих позивачем до суду додатках до позову містяться порушення, які є підставою для апеляційного оскарження - платіжна інструкція про перерахування коштів та розрахунок заборгованості, які сталі відомі представнику відповідача лише після ознайомлення з матеріалами справи 03.01.2025, тому саме від цієї дати слід відраховувати строк на апеляційне оскарження.

Крім того, апелянт звертає увагу, що жодного посилання на необізнаність ОСОБА_1 про існування боргу та\або виконавчого провадження апеляційна скарга не містить, але своєчасному поданню скарги завадила саме відсутність документів зі справи внаслідок перебування за кордоном.

Судом апеляційної встановлено, що місцевим господарським судом здійснювалось направлення поштової кореспонденції ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, вул. Волошкова, буд. 12, індекс 61176, однак остання поверталася до суду першої інстанції з причин "за закінченням терміну зберігання".

Водночас, вказана адреса була зазначена самим апелянтом, зокрема, за текстом апеляційної скарги та поданих клопотань. Останнім правильність такої адреси не заперечується.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 тощо.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, тощо).

ЄСПЛ зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).

Таким чином, вказане свідчить про те, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, що надіслана за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції вчинялись всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, а неотримання судових рішень, та, відповідно, можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого відповідача, оскільки він мав можливість бути вчасно обізнаним про результат ухвалення судом рішення і при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, мав можливість своєчасно подати апеляційну скаргу.

З наявного в матеріалах справи договору про надання правової допомоги №03-12/24, підписаного між ОСОБА_1 та адвокатом Тесленко М.С., вбачається його укладення ще 12.12.2024.

В ухвалі суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху судом зазначалось, що скаржником (в особі його представника) 16.12.2024 вже було подано скаргу на дії приватного виконавця з виконання наказу, виданого на виконання оскаржуваного рішення від 24.06.2024 у цій справі, а тому апелянт або його представник не були позбавлені можливості ознайомитися зі змістом наведеного рішення ще до 03.01.2025, що свідчить про суб`єктивні причини пропуску строку.

Таким чином, ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи 03.01.2025, після більш ніж 5 місяців після закінчення строку на подання апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

Також судом апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху було взято до уваги те, що 31.10.2024 Кучеровим В.О. було підписано заяву до позивача щодо погодження ціни реалізації нерухомого майна в ході виконавчого провадження з виконання наказу у цій справі, яка була надана позивачем до заперечень про відкриття апеляційного провадження, що також свідчить про обізнаність останнього про наявність оскаржуваного судового рішення.

Відсутність активних дій з боку апелянта у зазначений період у розумінні положень процесуального закону свідчить про недотримання ним принципу розумності строків та належної обачності, що не підтверджує обґрунтованість підстав для поновлення процесуального строку.

Виявлення незгоди сторони із судовим рішенням (у тому числі з обставин, які, на переконання скаржника, були неналежним чином встановлені\не встановлені судом, зокрема, за наслідком дослідження наявних в матеріалах справи доказів) не може бути поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження за відсутності доведеності наявності об`єктивних та непереборних обставин на звернення з апеляційною скаргою.

Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про відсутність у наведеному випадку існування об`єктивно непереборних причин неможливості звернення ОСОБА_1 до апеляційного суду у встановлений законом строк.

Судом апеляційної інстанції враховано, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, може мати наслідком порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13.

Колегія суддів враховує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити з урахуванням преамбули Конвенції, у відповідній частині якої верховенство права оголошується частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 46- 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Відповідно до частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: 1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; 2) є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення; 3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; 4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене та враховуючи, що апелянтом на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху було надано нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, натомість причини, наведені в ньому, визнано судом апеляційної інстанції неповажними, судова колегія дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 69 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, клопотання апелянта про відстрочення від сплати судового збору не підлягає розгляду.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 254, 255, п.4 ч.1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 (вх. № 69 Д/1) та повернути апеляційну скаргу.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.В. Плахов

Суддя П.В. Тихий