Постанова

від 27.01.2025 по справі 904/2438/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2438/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024р.

(суддя Васильєв О.Ю.)

у справі

за позовом: Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення, м. Дніпро

до: Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про: стягнення 17 074,20грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Дніпропетровський обласний центр зайнятості (позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (відповідач), про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю, у розмірі 17 074,20 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини: внаслідок поновлення гр. ОСОБА_1 на роботі на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. у справі №160/19927/22, позивач набув право на стягнення з відповідача як роботодавця застрахованої особи страхових коштів, виплачених раніше на користь такої особи, у розмірі 17 074,20 грн., як допомога по безробіттю, за період з 12.12.2022р. по 22.03.2023р.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення 17 074,20грн. - на відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю та 3 028,00грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, через систему "Електронний суд", звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що Головним управлінням була надана відповідь на претензію, що згідно з пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Скаржник зазначає, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області здійснює свою фінансово-господарську діяльність відповідно до вимог бюджетного законодавства і основним документом є затверджений органом Держпраці кошторис доходів та видатків на відповідний бюджетний рік. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період. Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, як розпорядник бюджетних коштів, бере бюджетні зобов`язання та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Окрім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» від 09.06.2021р. №590 зі змінами вказані платежі не є пріоритетними видатками.

Скаржника зауважує на тому, що особливості використання державних коштів в умовах воєнного стану унеможливили з незалежних від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області обставин проведення оплати суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному. Таким чином, на думку Скаржника, в умовах сьогодення вимоги Дніпропетровського обласного центру зайнятості до Головного управління, тобто однієї державної установи до іншої установи, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, є неправомірними та безпідставними.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що він не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2438/24.

Матеріали справи № 904/2438/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

Згідно наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 06.12.2022р. гр. ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного інспектора відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг, управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на підставі п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю.

12.12.2022гр. ОСОБА_1 звернувся до Криворізького міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного (наказ №НТ221212 від 12.12.2022р.), на підставі якої його взято на облік. Згідно п.8 персональної картки №047022121200040 гр. ОСОБА_1 перебував на обліку в Криворізькому міськрайонному центрі зайнятості, як безробітний, з 12.12.2022р. по 22.03.2023р. Відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування па випадок безробіття» гр. ОСОБА_1 Центром зайнятості було призначено допомогу по безробіттю (наказ №НТ221213 від 13.12.2022). Так, за період з 12.12.2022р. по 22.03.2023р. було нараховано та виплачено допомоги по безробіттю на загальну суму 17 074,20грн., що підтверджується додатком №4 до персональної картки №047022121200040 гр. ОСОБА_1 «Нарахування допомоги по безробіттю та платежі».

На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. у справі №160/19927/22, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023р. у справі №160/19927/22, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області видано наказ №18-к від 05.05.2023р., яким поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.12.2022р. по 13.02.2023р., у розмірі 29 917,44 грн.

27.03.2023р. наказом Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення №НТ230327 гр. ОСОБА_1 знято з обліку у зв`язку з поновленням на роботі.

30.03.2023р. філією видано наказ №46 про відшкодування коштів на користь Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, Філією 10.05.2023 року було направлено претензію № 01-10/925 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. У відповіді на претензію Відповідач зазначив, що для перерахування коштів Філії треба звернутись до органів Казначейства. Але претензія не є виконавчим документом, який може бути направлений для примусового стягнення до органів Казначейства.

Відповідач не здійснив повернення виплаченої центром зайнятості гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, в розмірі 17 074,20 грн., що і стало причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законами України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття це соціально - економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування. Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Положеннями ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" закріплено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, визначено види забезпечення, зокрема, допомогу по безробіттю.

Допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що у відділі надання соціальних послуг Криворізького міськрайонного центру зайнятості, в період з 12.12.2022р. по 22.03.2023р., перебував на обліку, як безробітній, громадянин ОСОБА_1 , звільнений з посади головного державного інспектора відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг, управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області 06.12.2022р., на підставі п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю.

Наказом Криворізького міськрайонного центру зайнятості від 12.12.2022р. № НТ221212 ОСОБА_1 було надано статус безробітного 12.12.2022р., відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" та наказом від 13.12.2022р. № НТ221213, відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 22, частини ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначено допомогу по безробіттю, у встановленому законодавством розмірі строком на 180 к.д., з 13.12.2022р. по 12.03.2023р..

За період перебування на обліку, в період з 12.12.2022р. по 22.03.2023р., безробітному ОСОБА_1 виплачено з бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу по безробіттю в розмірі 17 074,20грн., що підтверджується додатком №4 до персональної картки №047022121200040 гр. ОСОБА_1 «Нарахування допомоги по безробіттю та платежі».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. у справі №160/19927/22 позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувано наказ голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №822-к від 05.12.2022 р. «про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 07.12.2022 року на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області. Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29 326,08 грн. з урахуванням з указаної суми податків та зборів. Постановлено допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023р. у справі №160/19927/22 апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. у справі №160/19927/22 в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці поновлення ОСОБА_1 з 07.12.2022 р. на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області та стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29 326, 08 грн. з урахуванням з указаної суми податків та зборів - скасовано, прийнято в цій частині нову постанову, якою позов в цій частині вимог задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 з 06.12.2022 р. на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 07.12.2022р. по 13 лютого 2023 р., у сумі 29 917 грн. 44 коп., який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріали справи свідчать, що на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.23р. у справі №160/19927/22, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області видано наказ №18-к від 05.05.23, яким поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.12.2022р. по 13.02.2023р., у розмірі 29 917,44грн.

27.03.2023р. наказом Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення №НТ230327 гр. ОСОБА_1 знято з обліку у зв`язку з поновленням на роботі.

Положеннями ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

У силу ч. 4 ст. 35 названого Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Щодо досліджуваної справи, то відповідач є роботодавцем по відношенню до гр. ОСОБА_1 , у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

З огляду на викладене, саме на Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області покладено обов`язок з відшкодування Дніпропетровському обласному центру зайнятості суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг гр. ОСОБА_1 , у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

30.03.2023р. філією видано наказ №46 про відшкодування коштів на користь Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Отже, з урахуванням положень наведених норм, вищезазначених фактичних обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, враховуючи факт незаконності звільнення гр. ОСОБА_1 та поновлення його на посаді за судовим рішенням, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача як з роботодавця, грошових коштів у розмірі 17 074,20 грн., які були виплачені позивачем гр. ОСОБА_1 , за період незаконного звільнення, як допомога по безробіттю.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024р. у справі № 904/2348/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус