Ухвала

від 21.01.2025 по справі 917/1823/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання судового рішення

"21" січня 2025 р. Cправа № 917/1823/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" вих. № б/н від 06.01.2025 (вх. канцелярії суду № 01-37/1/25 від 06.01.2025) про відстрочення виконання рішення та додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" (вул. Дзерджинського, 2, с. Шаровечка, Хмельницький район, Хмельницька область, 31336)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" (вул. Героїв Майдану, буд. 19, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000)

про стягнення 1770202,78 грн,

В С Т А Н О В И В :

19.09.2024 Господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 917/1823/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" про стягнення 1770202,78 грн, відповідно до якого позов задоволено повністю.

Окрім того, 15.10.2024 ухвалено додаткове рішення у справі № 917/1823/23 щодо розподілу витрат сторін на професійну правничу допомогу та за проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи.

Відповідно до постанов Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 рішення від 19.09.2024 та додаткове рішення від 15.10.2024 Господарського суду Вінницької області у справі № 917/1823/23 залишено без змін.

06.01.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" про відстрочення виконання рішення від 19.09.2024 та додаткового рішення від 15.10.2024 Господарського суду Вінницької області у справі № 917/1823/23.

Ухвалою суду від 08.01.2025 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2025 з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 13.01.2025 представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" Гороховській Альоні Олександрівні за її клопотанням забезпечено участь у судовому засіданні 21.01.2025 року об 11:30 год. у справі № 917/1823/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

14.01.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшло заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" щодо заяви боржника про відстрочення виконання рішення та додаткового рішення у справі № 917/1823/23.

20.01.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" на заперечення стягувача щодо відстрочення виконання рішень суду.

На визначений час у судове засідання 21.01.2025 повідомлені належним чином учасники справи (шляхом доставки ухвали від 08.01.2025 до Електронних кабінетів ЄСІТС) не з`явилися. Поряд з цим 14.01.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" про розгляд заяви про відстрочення виконання рішень суду у справі № 917/1823/23 за відсутності представника боржника.

У зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Визначаючись щодо поданої заяви про відстрочку виконання рішень, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

В ч. 1 ст. 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму розстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання в цілому. Наявність підстав для відстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що відстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суд повинен встановити чи не порушує це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" про відстрочення рішення та додаткового рішення у справі № 917/1823/23 мотивована тим, що вказане Товариство є юридичною особою, яку визнано критично важливою для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, в тому числі мають важливе значення для галузі національної економіки в сфері цифровізації, що підтверджується додатком до Наказу Міністерства цифрової трансформації України "Про визначення юридичних осіб критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період".

Загальна сума до стягнення з відповідача становить 1 800 202,78 грн, стягнення такої значної суми призведе до відсутності обігових коштів, необхідних для забезпечення діяльності Товариства, як такого, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

За твердженням відповідача, одномоментне виконання судового рішення від 19.09.2024 у справі № 917/1823/23 ускладнить роботу Товариства, що спричинить негативні наслідки у вигляді збитків через відтік споживачів, так як існують ризики, що відповідач не матиме можливості в повному обсязі надавати свої послуги, так як для їх безперебійного надання необхідно відповідне обладнання та обслуговування цього обладнання.

Крім того, враховуючи військовий стан на території України та періодичні пошкодження обладнання відповідача країною-агресором, Товариством постійно ведуться роботи по відновленню мереж та відповідного обладнання для безперебійного надання послуг.

Суть заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" щодо відстрочення виконання рішень зводиться до того відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження необхідності відстрочення судового рішення. Останнім не надано доказів ані щодо скрутного матеріального стану, ані щодо фактичного впливу особливого періоду в країні на його становище.

Крім того, відповідачем у клопотанні не деталізовано, яким чином, на який термін необхідно відтермінувати дане рішення та як це відтермінування вплине на його матеріальне становище.

Також стягувач звертає увагу, що при розгляді питання про забезпечення позову у даній справі встановлено, що у власності відповідача перебуває нерухоме майно:

- житловий будинок загальною площею 48, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер: 5323288901:01:001:0405;

- земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер: 5322686601:01:001:0615;

- група нежитлових приміщень (об`єкт житлової нерухомості) загальною площею 77,67 кв.м.;

- земельна ділянка площею 0,1883 га, кадастровий номер: 7425583400:05:000:9121.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" вказана інформація не спростовується, що свідчить про наявність у боржника нерухомого майна та про можливість сплачувати заборгованість перед кредитором.

У відповіді на заперечення проти заяви про відстрочку виконання рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" з-поміж іншого зазначає, що наразі функціонує за рахунок кредитних коштів та повинно виконувати кредитні зобов`язання щомісячно для запобігання зупинки діяльності підприємства.

Щодо наявності у власності відповідача нерухомого майна, боржник вказує, що таке майно використовується останнім при здійсненні ним своєї господарської діяльності, а тому його примусова реалізація або накладення на нього арешту спричинить негативні наслідки для Товариства, як такого, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може критично вплинути на діяльність відповідача.

Так, відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки.

Ризики від власної господарської діяльності не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Оцінюючи майновий стан суб`єкта господарювання при вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення, суду належить дотримуватись забезпечення балансу інтересів сторін спору.

Майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань та відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, хоча при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не підтверджена жодними актуальними фінансовими документами, які б свідчили про фінансове становище відповідача на момент розгляду заяви.

Крім того суд враховує, що заявником не надано доказів, які б свідчили про здійснення ним всіх можливих заходів для покращення стану розрахунків із стягувачем чи інших заходів, щодо покращення свого матеріально-фінансового стану. Не містить така і обґрунтованого плану дій, яким би визначалося за рахунок яких заходів та ресурсів відповідач має на меті у разі відстрочення виконання рішень покращувати своє матеріально-фінансове становище та здійснювати виконання судових рішень.

Разом з цим при вирішенні питання щодо доцільності відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Суд зазначає, що відстрочення виконання рішень суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора.

Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини для відстрочки виконання рішення, не можуть розцінюватись як виняткові та беззаперечно не підтверджують неможливості виконання рішень суду.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" вих. № б/н від 06.01.2025 (вх. канцелярії суду № 01-37/1/25 від 06.01.2025) про відстрочення виконання рішення та додаткового рішення у справі № 917/1823/23.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 42, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" вих. № б/н від 06.01.2025 (вх. канцелярії суду № 01-37/1/25 від 06.01.2025) про відстрочення виконання рішення та додаткового рішення у справі № 917/1823/23 відмовити.

2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами ч. 7 ст. 331 ГПК України ухвалу про відмову у розстроченні виконання судового рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Дата складання повного тексту ухвали 27.01.2025.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.