Рішення

від 22.01.2025 по справі 904/4981/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4981/24За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс", м. Київ

про ухвалення додаткового рішення

у справі:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Метал Плюс", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Машінвест", м. Київ

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Колісник О.М.

Представники:

Від позивача: Жадан К.М., ордер серія АІ №1555453 від 05.11.2024, адвокат

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: Мацак О.Ю., ордер серія АН №1544114 від 28.10.2024, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 125000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" про ухвалення додаткового рішення та призначено її до розгляду в засіданні на 22.01.2025.

Від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, вважає, що витрати на правову допомогу адвоката позивача повинні бути зменшені до 4581,40 грн із розрахунку вартості 1 години адвоката в розмірі 178,82 грн. До такого розрахунку представник відповідача дійшов проаналізувавши заробітну плату адвоката позивача за 2023 рік вказану у декларації про доходи. Також відповідач зазначає, що позовна заява складається із 7 аркушів, де 1 аркуш це реквізити сторін, 5 аркуш це відомості про наявність електронного кабінету, прохальна частина позову та розпочинається перелік додатків до позову, 6 аркуш перелік додатків до позову, 7 аркуш містить одну строку щодо дати позову та ПІБ особи, яка підписала позов. Тобто, ну думку відповідача, фактичний зміст позову викладено на 3 аркушах. Також відповідач звертає увагу, що до позовної заяви долучено розрахунок суми основного боргу (неповернутого тіла кредиту) за договором про надання фінансового кредиту № 25-23/К від 15.09.2023, який здійснено без урахування домовленостей щодо суми боргу відповідача станом на 01.04.2024. Крім того, зауважує, що до позовної заяви долучено розрахунок прострочених нарахованих процентів за користування кредитом та загальної суми боргу за договором про надання фінансового кредиту №25-23/К від 15.09.2023, який здійснено без урахування домовленостей щодо прощення процентів з 15.09.2023 по 31.03.2024, щодо визначення іншої суми боргу відповідача на 01.04.2024. До того ж відповідач вказує, що нарахування процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування є безпідставним, а тому розрахунок прострочених нарахованих процентів за період з 20.01.2024 по 04.11.2024 є безпідставним. Представник відповідача вважає, що представник позивача склав позовну заяву, відобразивши в ній короткі відомості про господарську операцію, нормативно-правові акти, які зазначає суд в кожному судовому рішенні в аналогічних категоріях справ, зробив розрахунок процентів за періоди, які прощені та за періоди на які не нараховуються проценти. Крім того відповідач звертає увагу, що відповідь заяву фактично викладено на двох аркушах. Таким чином, відповідач вважає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 125000,00 грн необґрунтовано завищеними, та такими, що не відповідають складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Представник третьої особи письмових пояснень на заяву про ухвалення додаткового рішення не подав, проте у судовому засіданні просив задовольнити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача та відповідач продовжує не виконувати свої зобов`язання. Також представник третьої особи зазначив, що гонорар для адвоката є його заробітком за надану клієнту правову допомогу. Клієнт сплачуючи адвокату гонорар має сподівання на його відшкодування витрат, понесених на правову допомогу, відповідно таке відшкодування має бути здійснене стороною, з вини якої виник спір.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини не явки суду не повідомив, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні у справі документи (додатні до заяви про ухвалення додаткового рішення докази), суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Метал Плюс" 1400000,00 грн - основного боргу та 1110666,48 грн - прострочених процентів за користування кредитом за період з 15.09.2023 по 04.11.2024.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Метал Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" заборгованість за кредитом у розмірі 353634,38 грн та судовий збір у розмірі 4243,61 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 125000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Так, 05.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Абсолютне право" (адвокатське об`єднання, виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу щодо захисту порушеного права клієнта за договором про надання фінансового кредиту №25-23/К від 15.09.2023 та представництво його інтересів перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Метал Плюс", іншими особами (підприємствами, установами та організаціями, захисту прав, свобод та законних інтересів в судах).

Згідно з п.1.2 договору адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати без обмежень представництво (захист) інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов`язується оплатити виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість (ціна) правової допомоги за даним договором узгоджується сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди (додатку) до цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2025 (п. 7.1 договору).

04.11.2024 сторонами укладено додаткову угоду про узгодження суми гонорару (винагороди) - вартості послуг (робіт), згідно з п. 3.1 якої за надання правової допомоги (надання консультації, підготовка презентації, підготовка, складання відповідних процесуальних та інших документів, здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту) протягом підготовки до розгляду, розгляду справи в суді першої інстанції, гонорар (винагорода) складає 125000,00 грн.

Клієнт зобов`язаний сплатити: 50% суми гонорару (винагороди) протягом 10 робочих днів після прийняття рішення у справі та підписання судом повного тексту рішення. Клієнт зобов`язаний сплатити: 50% суми гонорару (винагороди) протягом 10 робочих днів після набрання рішенням законної сили (п.п.3., 3.4 додаткової угоди).

Згідно з п. 4 додаткової угоди за результатами надання правової допомоги складається відповідний акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), що підписується представниками кожної сторони та пойменований надалі за текстом - Акт.

Відповідно до звіту адвоката про надання правової допомоги у справі №904/4981/24 від 27.12.2024 адвокатом виконана наступна робота:

- 09.09.2024 - ознайомлення з договором про надання фінансового кредиту №25-23/К від 15.09.2023 та пов`язаними документами (3 год.);

- 10.09.2024 - консультація клієнта (0,50 год.);

- 11.09.2024 - підготовка та надсилання претензії від 11.09.2024 вих. №01-1109/24 відповідачу (2,50 год.);

- 11.11.2024 - підготовка (складання) позовної заяви та подача її до суду (3 год.);

- 09.12.2024 - підготовка (складання) відповіді на відзив (відповіді на заяву про заперечення проти позовних вимог) та подача її до суду (3 год.);

- 13.12.2024 - на виконання ухвали суду від 11.12.2024, надсилання третій стороні у справі копії позовної заяви з додатками; надсилання до суду доказів про виконання ухвали від 11.12.2024 (0,50 год.);

- 19.12.2024 - участь в судовому засіданні об 11:00 (10:45 - 11:19) (0,50 год.);

- 24.12.2024 - участь в судовому засіданні о 10:45 (10:30 - 12:56) (2,50 год.);

- 25.12.2024 - консультація з клієнтом, підготовка (складання) та надсилання додаткових пояснень від 25.12.2024 вих. №01-2512/24 щодо відображення "прощення боргу" у фінансовій і податковій звітності (2 год).

- 26.12.2024 - участь в судовому засіданні о 12:00 год (11:45-14:18) (2,50 год.).

Всього витрачено 20,00 год.

Адвокатським об`єднанням "Абсолютне право" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" рахунок-фактуру №Р-01-3012/24 від 30.12.2024 на суму 125000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №692 від 30.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" сплачено на користь Адвокатського об`єднання "Абсолютне право" 125000,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу адвоката до 4581,40 грн із розрахунку вартості 1 години адвоката в розмірі 178,82 грн та обсягу виконаної роботи.

Щодо пояснень позивача у судовому засіданні про стандартні ціни на ринку правничої допомоги у розмірі 10% від ціни, суд звертає увагу, що у кожному конкретному випадку необхідно враховувати всі обставини.

Сам лише розмір стягуваних сум не є єдиною визначальною обставиною для визначення розміру витрат на правничу допомогу. У даній справі ціна позову не є пропорційною складності справи. Як уже зазначалося, справа не є складною.

Верховний Суд у справі № 922/2685/19 звернув увагу на те, що незважаючи на значну суму позову матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків, значного обсягу матеріалів, що підлягають дослідженню тощо. Ціна позову не є визначальним фактором для визначення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню. Беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає максимальним розміром правничої допомоги, яка може бути розподілена між сторонами - 50000,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 7042,63 грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 221, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Метал Плюс" (49051, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 40А, офіс №5, ідентифікаційний код 42514124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 42-А, ідентифікаційний код 38421401) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7042,63 грн (сім тисяч сорок дві грн 63 коп).

У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено - 27.01.2025.

Суддя О.М. Крижний