Рішення

від 27.01.2025 по справі 904/5086/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025м. ДніпроСправа № 904/5086/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Скриннікової Н.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників (без виклику представників сторін) справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ" ім. А.М. Кузьміна" (код ЄДРПОУ 00186536) до Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) ( код ЄДРПОУ 43315529) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 93 181, 20 грн

Рух справи та процесуальні дії у справі.

Приватне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ" ім. А.М. Кузьміна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 93 181, 20 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Скриннікову Н.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024р.

25.11.2024 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

26.11.2024 ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

02.12.2024 відповідач подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

04.12.2024 відповідач подав відзив на позов у якому просить відмовити у позові повністю.

12.12.2024 позивач подав відповідь на відзив (відправлено поштою 09.12.2024, що підтверджується трек номером 060099136 та конвертом, зареєстровано в суді 12.12.2024, подано в межах встановленого строку).

16.12.2024 своєю ухвалою господарський суд відмовив у розгляді справи за правилами загального позовного провадження та зазначив, що суд визнав справу малозначною, що підтверджується ухвалою від 25.11.2024, заперечення відповідача відносно розгляду цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження необґрунтовані.

18.12.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (через електронний кабінет 13.12.2024 відповідач отримав відповідь на відзив, відлік часу починається з 14.12.2024, отже заперечення подано у строк, встановлений судом).

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд врахував вимоги ч. 2 ст. 14 ГПК України, якою встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нежилого приміщення за грудень 2020, грудень 2021, січень 2022 вересень 2022 в сумі 93 181, 20 грн, обґрунтовуючи тим, що за умовами договору передав відповідачу нежиле приміщення в оренду, однак відповідач не заплатив оренду за період користування приміщенням. Також просить стягнути судові витрати у виді судового збору в сумі 3 028, 00 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач у відзиві на позов та у запереченнях просить суд відмовити у позові, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, належним відповідачем є Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції; заборгованість за договором виникла через особливості бюджетного законодавства, яке не дозволяє здійснювати оплати за попередній рік у наступному році; заборгованість виникла через те, що позивач не підписав новий договір оренди, що унеможливило у 2022 році заплатити за оренду по договору.

Господарський суд розглянув подані докази, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, достовірності, вірогідності та

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за Договором оренди №06190520 від 11.11.2019 в сумі 93 181, 20 грн разом з ПДВ.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з належним укладенням договору, погодженням умов договору, вартості оренди, наявності/відсутності суми заборгованості, строку його дії, порядку та строків сплати орендних платежів, наявність доказів на підтвердження наявності зобов`язань за договором зі сторони відповідача, настання обов`язку зі сторони відповідача заплатити за договором, допущення невиконання (прострочення боржника) зобов`язань відповідачем, наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача, встановлення факту належного/неналежного відповідача.

Підставою позову позивач визначає порушення відповідачем зобов`язань до договором оренди № 06190520 від 11.11.2019.

Суд має зокрема встановити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1) Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже твердження позивача, заперечення відповідача підлягають перевірці, а докази оцінці на предмет належності доказів і доведеності доказами тих обставин за для підтвердження яких вони подані.

Суд надав мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеного позивачем у позові, запереченням проти позову відповідача, встановив чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та навів мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Обставини справи встановлені судом.

11.11.2019р. між позивачем (Орендодавець) та Вознесенським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (Орендар) та Головним управлінням юстиції у Запорізькій області (Солідарний платник) укладено договір оренди № 06190520.

Відповідно до п.1.1. Договору та акту приймання-передачі від 01.11.2019 р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення («об`єкт оренди»), розташованого в будинку за адресою: (суд встановив адресу, але не зазначає в рішенні), загальною площею 328,27 м2, в тому числі: 181 м2 - основна площа та 147,27 м2 - місця загального користування.

Згідно п. 1.3. Договору строк оренди був встановлений з « 01» листопада 2019р. по « 30» вересня 2022р. Договір містить застереження, що його положення розповсюджуються на правовідносини, що виникли між Орендарем та Орендодавцем до моменту укладення Договору, а саме з 01.11.2019р.

Відповідно до п.3.5. Договору Орендар взяв на себе зобов`язання своєчасно і в повному обсязі оплачувати Орендодавцю вартість оренди і компенсувати вартість спожитих енергоресурсів.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що за об`єкт оренди Орендар сплачує щомісячно Орендодавцю орендну плату за наступними тарифами: 38.60 грн в тому числі ПДВ за 1м.кв. основної площі; 1.50 грн. у тому числі ПДВ за 1 м.кв. місць загального користування.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що щомісячний розмір орендної плати, зазначений у п. 4.1., починаючи з другого місяця оренди та за кожний наступний місяць підлягає індексації на коефіціент інфляції за попередній місяць, індексування розміру орендної плати здійснюється Орендодавцем з наростаючим підсумком. У випадку зміни індексу інфляції у бік зменшення, розмір орендної плати за поточний місяць залишається без змін.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що оплату Орендар зобов`язаний перераховувати на розрахунковий рахунок Орендодавця, вказаний у п. 8 даного договору щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку пізніше зазначеного терміну, Орендар зобов`язаний оплатити рахунок протягом 10 днів з дня його поштового відправлення Орендавцем або вручення уповноваженому представнику Орендаря під підпис.

пунктом 4.6. У разі припинення дії цього договору орендна плата вноситься включно до дня фактичної здачі об`єкта оренди.

Згідно п. 7.4. Договору Орендодавець направляє кореспонденцію, рахунки, акти наданих послуг Орендарю за адресою (місце знаходження орендованого приміщення, суд встановив, але не зазначив у рішенні).

Пунктом 7.6 Договору встановлено, що у разі неотримання Орендарем рахунків, актів виконаних робіт з вини пошти або з будь-яких інших обставин, Орендар зобов`язується вжити всіх заходів щодо одержання даних документів і оплати орендних платежів відповідно до п.4 даного договору. При недотриманні цієї умови Орендарем, у разі виникнення спору, він позбавляється права посилатися на факт неотримання рахунків, актів виконаних робіт тощо.

Суд зазначає, що через особливості позовних вимог, які стосуються різних періодів нарахованої заборгованості за оренду, потрібно розглянути окремо позовні вимоги щодо кожного, а саме за грудень 2020, за грудень 2021, за січень вересень 2022.

Щодо орендної плати за 2020 рік

Позивач зазначив, що за грудень 2020 року відповідач має доплатити 1 880, 73 грн., оскільки заплатив лише 5 642, 19 грн. на підставі рахунку № 4275533 від 31.12.2020р. (загальна сума рахунку 7 522,92 грн).

Отже йдеться про позовну вимогу стягнення боргу за оренду 1 880, 73 грн. за грудень 2020.

Суд встановив, що 14.08.2020р. між позивачем та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), який є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 870 від 09.10.2019 до Договору оренди № 06190520 від 11.11.2019 було укладено Додаткову угоду №1.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони домовились в преамбулі договору та додатках «Вознесеньський відділ ДВС замінити на Південне-Східне міжрегіональне управління.

Пункт 1.2. договору викладено в такій редакції «Мета використання розміщення Вознесенського ВДС у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Солідарного платника Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області видалити.

Розділ 7 «Інші умови» доповнити п. 7.7. наступного змісту:

7.7. Додатки до цього договору є невід`ємною частиною договору: Додаток 1 Акт приймання-передачі; Додаток 2 Розрахунок орендної плати за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.

Пунктом 9 Додаткової угоди № 1 від 14.08.2020 встановлено, що «Сторони підтверджують, що сума орендних платежів згідно договору оренди № 06180543 від 27.11.2018 з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить 86 400, 00 (додаток №2 Розрахунок орендної плати за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 до договору оренди № 06190520 від 11.11.2019) з можливістю коригування на діючий індекс інфляції.

Суд встановив, що позивач та відповідач не надали суду у якості доказу договір оренди №06180543 від 27.11.2018, а тому суд не взяв до уваги посилання на цей договір під час надання оцінки доказам.

Пунктом 10 Додаткової угоди № 1 від 14.08.2020 встановлено, що згідно з ч.3 ст. 631 ЦК України сторони домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2020.

За твердженням відповідача (відзив на позов) сума, заявлена у додатковій угоді для забезпечення розрахунків на 2020 рік за оренду була узгоджена Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) в повному обсязі.

Також відповідач зазначив у відзиві, що за Договором у 2020 році за період січень-листопад 2020 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) було сплачено коштів на загальну суму 80 664,09 грн. на підставі отриманих рахунків. Рахунок-фактура № 4275533 від ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» за оренду приміщення за грудень 2020 року датований 31.12.2020 (останній день року), сума оренди стала відома після закінчення бюджетного року, то і проведення оплати в поточному бюджетному періоді не було можливим.

23.01.2024 Південне міжрегіональне управління міністерства юстиції м. Одеса (лист № 4883/14.6-11) повідомило позивача про те, що відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 14.08.2020 сума орендної плати становила 86 400, 00 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 328, 27 кв.м. у м. Запоріжжі (адреса судом встановлена, однак не зазначається) і була за січень-листопад 2020 заплачена повністю, акт за грудень 2020 не надходив, а станом на 01.01.2021 кредиторська заборгованість за договором оренди від 11.11.2019 № 06190520 не обліковується (доказ подано відповідачем як додаток до відзиву на позов від 04.12.2024).

Суд встановив, що відповідач визнав, що не заплатив за грудень 2020, а відомості про наявність заборгованості надав не станом на актуальну дату 23.01.2024 (дата надання відповіді), а станом на 01.01.2021. Тобто з урахуванням особливостей обліку та нарахування орендної плати, а саме, що плата за грудень 2020 мала здійснюватися у січні 2021, дійсно станом на 01.01.2021 заборгованість не була нарахована, однак це не спростовує підтвердження від відповідача про не здійснення оплати за оренду за грудень 2020.

Суд встановив, що відповідач має обов`язок заплатити за грудень 2020, однак розмір заборгованості становить 1 565, 31 грн.

Так, за даними розрахунку орендної плати за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (Додаток № 2 до Договору оренди № 06190520 від 11.11.2019) від 14.08.2020 Орендарем є Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Дніпро, орендна плата за січень 2020 складає 7200, 00 разом з ПДВ, орендна плата за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 (грудень 2020 не включено) складає 86 400, 00 разом з ПДВ у тому числі за перший місяць 7200, 00 грн.

Заразом суд встановив, що сторони договору оренди № 06190520 від 11.11.2019 визначили, що за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 орендна плата становить 86 400, 00 грн. разом з ПДВ. Вартість оренди за грудень 2020 сторонами не узгоджена.

Таким чином, до застосування належить ціна, визначена сторонами у п.4.1. договору оренди (181кв.м. * 38.60 грн; 147.27.кв.м * 1,50 грн) за даними якої судом здійснено розрахунок та встановлено, що загальна вартість оренди за місяць становить 7 207, 51 грн. разом з ПДВ.

Отже за грудень 2020 з урахуванням внесеної оплати в сумі 5 642, 19 грн належить до сплати 1 565, 31 грн.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що додатковою угодою № 1 від 14.08.2020 сторони визначили вартість оренди за січень-листопад 2020, а тому за грудень 2020 належить стягнути заборгованість з урахуванням здійсненої часткової оплати та ціни оренди, визначеної у договорі, що загалом до стягнення становить суму 1 565, 31 грн.

Щодо орендної плати за 2021 рік

Позивач зазначив, що за грудень 2021 року відповідач має заплатити 8317, 69 грн.

Отже позовна вимога стягнення боргу за оренду за грудень 2021 в сумі 8317,69 грн.

Суд встановив, що 17.05.2021р. між позивачем та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) до договору оренди № 06190520 укладено Додаткову угоду №2.

Пункт 4 Додаткової угоди № 2 містить застереження, що положення цієї Додатково; угоди №2 розповсюджуються на правовідносини, що виникли між Орендарем та Орендодавцем до моменту укладення Договору, а саме з 01.01.2021р.

Відповідно до Додатку №2 до Додаткової угоди №2 Сторони договору оренди № 06190520 від 11.11.2019 зазначили, що сума орендних платежів за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. складає 97 736,82грн. з ПДВ.

Пунктом 4 Додаткової угоди № 2 від травня 2021 встановлено, що згідно з ч.3 ст. 631 ЦК України сторони домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2021.

За даними розрахунку орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (Додаток № 3 до Договору оренди № 06190520 від 11.11.2019) від травня 2021 Орендарем є Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Дніпро, орендна плата за січень 2021 складає 7590, 62 разом з ПДВ, орендна плата за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням індексу інфляції складає 97 736, 82 разом з ПДВ.

Позивач зазначив, що за грудень 2021 відповідач не заплатив, ціна оренди сторонами узгоджена.

Відповідач у відзиві зазначив, що у 2021 році для забезпечення розрахунків за надані послуги оренди протягом 2021 року між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) та ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» була укладена додаткова угода № 2 від 17.05.2021 до Договору на загальну суму 97 736,82 грн.

За даними відзиву сума, заявлена у додатковій угоді для забезпечення розрахунків на 2021 рік за оренду нерухомого майна, була виконана в повному обсязі, однак відповідач підтвердив, що орендна плата була здійснена лише за період січень 2021 листопад 2021, тобто за грудень 2021 оренда не була заплачена, оскільки проведення його оплати в поточному бюджетному періоді не було можливим.

Суд встановив, що оскільки ціна оренди за період з 01.01.201 по 31.12.2021 сторонами узгоджена, то за грудень 2021 належить до стягнення сума 8 195, 11 грн. разом з ПДВ (97 736.82 (загальна ціна оренди за 2021) 7 590, 62 (ціна за січень) = 90 146, 20 (ціна за 11 місяців оренди); 90 146, 20 / 11 = 8 195, 11 грн (ціна за один місяць).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що додатковою угодою № 2 сторони визначили вартість оренди окремо за січень, та загалом за січень-грудень 2021, а тому за грудень 2021 належить стягнути заборгованість з урахуванням ціни оренди, визначеної у додатковій угоді № 2 до договору оренди в сумі 8 195, 11 грн.

Щодо орендної плати за 2022 рік

Позивач зазначив, що за січень-вересень 2022 року відповідач має заплатити 82 982, 78 грн.

Отже йдеться про позовну вимогу стягнення боргу за оренду за січень-вересень 2022 в сумі 82 982, 78 грн.

Суд встановив, що додаткова угоди до договору оренди, якою було б визначено суму орендних платежів за період з 01.01.2022р. по 30.09.2022р. між Сторонами не укладена, однак за твердженням позивача відповідач продовжував користуватися орендним приміщенням, керуючись тим, що договір оренди було укладено на період з 01.11.2019 по 30.09.2022. За цей період позивач виставляв рахунки за оренду, відповідач по ним не заплатив.

Позивач посилається на загальні умови договору оренди та зазначив, що відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням у 2022, а тому мав обов`язок заплатити оренду у сумах, зазначених у позові.

На виконання умов Договору з боку ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» для оплати орендної плати за Договором Орендарю/Позивачу було виставлено рахунки-фактури, які відповідачем не оплачені (№№ 4288399 4288947 4289227 4289489 4289627 4289817 4290360 4291251 4292010).

Відповідач зазначив, що для врегулювання договірних відносин та недопущення заборгованості за оренду нерухомого майна у 2022 році Південно-Східним міжрегіональним правлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) було надіслано лист від 28.09.2022 № 13.1-64/2268 з проханням подовжити договір оренди на новий термін, а саме з 01.10.2022 по 31.08.2025, але відповіді від ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не надходило.

Суд зазначає, що правовідносини щодо яких суд вирішує спір виникли на підставі договору оренди № 06190520 від 11.11.2019, строк дії договору з 01.11.2019 по 30.09.2022.

28.09.2022 (лист № 13.1-64/2268, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Дніпро) визнано, що договір оренди нежитлового приміщення № 06190520 від 11.11.2019, загальна площа 328, 27 кв.м. у м. Запоріжжі (адреса судом встановлена, однак не зазначається) укладено для розміщення Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління. Також зазначено, що у зв`язку із закінченням терміну дії договору управління просить продовжити його на строк з 01.10.2022 по 31.08.2025.

Відповідач також зазначив, що за 2022 мала була укладена додаткова угода, однак це не було зроблено. Як підтвердив відповідач Південно-Східним міжрегіональним правлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) було надіслано лист від 28.09.2022 № 13.1-64/2268 про продовження договору оренди, який лишився без відповіді. Враховуючи відсутність зазначеної додаткової угоди за 2022 Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не мало можливості здійснювати оплату по рахункам.

Суд встановив, що управління повідомило про те, що фінансується за рахунок державного бюджету, не є платником податку на додану вартість, однак про неможливість здійснення розрахунків за оренду або наявність особливостей відносно порядку розрахунків у цьому листі нічого не зазначено.

22.11.2024 (лист № 60417/15.3-09) відповідач повідомив позивача, що є бюджетною установою, а відповідно до вимог бюджетного законодавства, бюджетна установа має право брати зобов`язання на певний бюджетний період, що становить календарний рік. З метою дотримання вимог бюджетного законодавства до договору оренди приміщення, щорічно мали укладатись додаткові угоди в частині розрахунку суми орендної плати за поточний календарний рік (доказ подано відповідачем як додаток до відзиву на позов від 04.12.2024).

Суд встановив, що відповідач не заплатив заборгованість за 2022 через те, що позивач не підписав договір оренди на новий термін 01.10.2022 по 31.08.2025. Заразом наявність статусу бюджетної установи не надає право не виконувати зобов`язання за договором, який вже виконаний належним чином.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже позивач є вільним у прийняті рішення відносно укладання договору, а відповідач не може примусити до укладання нового договору, обґрунтовуючи це тим, що лише в такому випадку заборгованість за вже укладеним договором оренди буде сплачена.

Укладення або не укладення нового договору не повинно ставитися в залежність відносно виконання чи не виконання зобов`язань, які виникли на підставі іншого договору.

Суд критично оцінив твердження відповідача відносно обов`язку позивача укладати щорічно додаткові угоди до договору оренди з метою дотримання вимог бюджетного законодавства, оскільки договір оренди № 06190520 від 11.11.2019 не містить таких умов.

Суд оцінив доводи відповідача про причини несплати заборгованості як такі, що підтверджують позовні вимоги позивача, і хоча відповідач просить суд відмовити у позові, зміст його відзиву на позов та заперечення зводяться до того, що заборгованість за договором оренди виникла: через особливості бюджетного законодавства, якого відповідач має дотримуватись під час здійснення розрахунків; через не укладення позивачем договору оренди на новий термін; при цьому відповідач не зазначив конкретні норми законодавства, які дозволяють не виконувати наявні зобов`язання.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що позивач зазначив з яких саме сум було зроблено розрахунок заборгованості за січень-вересень 2022, тобто, що за основу було взято ціну, визначену у договорі оренди, відповідач користувався орендованим приміщенням у період сечня-вересня 2022, але не заплатив за оренду, відтак відповідач є боржником.

Суд встановив, що оскільки вартість оренди за 2022 сторонами окремо не узгоджувалась, а за даними договору оренди №06190520 від 11.11.2019 вартість за один місяць оренди становить 7 207, 51 разом з ПДВ, що відповідає розрахунку наданим суду позивачем, з урахуванням індексу інфляції (п.4.2. Договору) то належить визначити вартість оренди за період з січня 2022 по вересень 2022 за один місяць в сумі 7 207, 50 грн., а всього за 2022 до стягнення належить заборгованість з урахуванням інфляційних втрат становить 82 982, 78 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач власний розрахунок заборгованості не надав суду, а тому у суду відсутні підстави для здійснення перерахунку заборгованості за 2022.

Щодо належного/неналежного відповідача

Відповідач у відзиві та запереченнях зазначив, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918) перебуває у стані припинення, реорганізація не завершена, а тому його не можна вважати таким, що припинило свою діяльність. Пред`явлення позовних вимог до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є передчасним.

Твердження відповідача відносно того, що позов подано до неналежного відповідача спростовуються наведеними самим відповідачем обґрунтуваннями та наявними у справі доказами.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

09.10.2019 Постановою Кабінету Міністрів України № 870 установлено, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області.

16.08.2022 Постановою Кабінету Міністрів України № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) реорганізовано шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

22.09.2022 Наказом Міністерства юстиції України № 4011/5 реорганізовано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Статтею 117 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

18.08.2022 Постанова № 912 від 18.08.2022 набрала чинність за даними сайту Верховної Ради України.

Відтак Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 18.08.2022 є правонаступником Південно-Східного міжрегіонального управління та є належним відповідачем у цій справі.

Висновки суду

За приписами статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.п. 1 та 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1 та 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Суд встановив, що відповідач дотримується суперечливої поведінці у своїй позиції відносно наявності у нього обов`язку заплатити борг за договором оренди.

Так, до подання позову, відповідач у своїх листах не заперечив проти наявного боргу, однак зазначив про неможливість заплатити, а після відкриття судом провадження, відповідач у супереч наявним доказам, заявив, що він є неналежним відповідачем.

Відтак суд встановив, що відповідач більш вірогідно визнає наявність у нього обов`язку заплатити заборгованість, однак заявив про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що суперечливу поведінку відповідача, який є зобов`язаною стороною, і визнавав це, однак у заявах по суті повністю змінив свою правову позицію, потрібно тлумачити на користь позивача.

Принцип естопель (лат. estoppel) є правовим принципом, який забороняє особі заперечувати свої власні заяви, дії або поведінку, якщо це протирічить її попереднім зобов`язанням або вчинкам. Цей принцип базується на принципі добросовісності та чесності взаємодії між особами.

Принцип «естопель» застосовано у практиці Європейського суду з прав людини (справа Рефаг парті зі Партія добробуту Туреччини та інші проти Туреччини) він підлягає застосуванню і господарським судом (приклад застосування принципу - Постанова Касаційного господарського суду № 910/19179/17 від 13.11.2018)

Суд зазначає, що відповідач мав добросовісно та чесно взаємодіяти з позивачем, а тому суд вирішив застосувати принцип «естопель», тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано.

Позивач зазначив у розрахунку заборгованість з урахуванням умов п. 4.2. договору, суд не здійснював перерахунок, а визначив, що до стягнення належить заборгованість за договором оренди №06190520 від 11.11.2019 за період за грудень 2020, грудень 2021, січень-вересень 2022 в сумі 92 743, 20 грн.

Суд встановив, що позивач є кредитором, а відповідач боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Суд вирішив частково задовольнити позов та стягнути 92 743, 20 грн.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 3 012, 86 грн (99.5% позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (адреса: 49005, вул. Дмитра Яворницького, 21-А, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43315529) на користь Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна (адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, будинок 81, код ЄДРПОУ 00186536) заборгованість в сумі 92 743, 20 грн. та судовий збір в сумі 3 012, 86 грн.

Відмовити у задоволені інших позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.01.2025

Суддя Н.С. Скриннікова