Рішення

від 22.01.2025 по справі 910/8455/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/8455/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва (04212, м. Київ, вул. Героїв полку "Азов", 10, код ЄДРПОУ 02910019) в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04205, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 16, код ЄДРПОУ 37371727)

до 1) Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Йорданська, 11-а, код ЄДРПОУ 37445442) та

2) Фізичної особи-підприємця Надюк Василя Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 504 172,45 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Синюк І.А.

Від позивача: не з`явився

Від відповідача 1: МанджулаА.М.

Від відповідача 2: Головко О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця Надюка Василя Павловича про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 23.08.2023 до договору № 0607-КР та стягнення штрафних санкцій у розмірі 504 172,45 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.07.2024 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

19.07.2024 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/8455/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2024.

02.08.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

06.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.

09.08.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, які залучено до матеріалів справи.

19.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 21.08.2024 прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з відзивом на позовну заяву, оскільки останній надійшов до прокуратури, лише 19.08.2024.

Представники відповідачів заперечень щодо задоволення даного клопотання не навели.

Розглянувши клопотання прокурора про відкладення розгляду справи, суд його задовольнив.

Позивач участь свого представника у засідання суду 21.08.2024 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду мста Києва від 21.08.2024 відкладено підготовче засідання на 02.10.2024.

22.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.

27.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, які залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 02.10.2024 присутніми представниками учасників судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Позивач участь свого представника у засідання суду 02.10.2024 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду мста Києва від 02.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2024.

06.11.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю 06.11.2024 представника відповідача 1 Манжули А.М., що приймає участь у даній справі, у слідчих діях в порядкустатті 159 КПК України з тимчасового доступу до документів, які пребувають у відповідача 1.

Прокурор та представник відповідача заперечень щодо задоволення даного клопотання не навели.

Розглянувши клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи, суд протокольною ухвалою задовольнив дане клопотання.

Позивач та відповідач 1 участь своїх представників у засідання суду 06.11.2024 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 відкладено судове засідання на 11.12.2024.

02.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшла заява про участь у судовому засіданні 11.12.2024 о 10:40 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 заяву представника Фізичної особи-підприємця Надюка Василя Павловича - Головка Олексія Ігоровича про участь у судовому засіданні по справі № 910/8455/24 в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду мста Києва від 11.12.2024 відкладено судове засідання на 22.01.2025.

У судовому засіданні 22.01.2025 прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідачі проти задоволення позову заперечили у повному обсязі та просили відмовити у його задоволенні.

22.01.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2023 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro - публічні закупівлі» (далі - веб-портал «Prozorro») Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - управління освіти, замовник) було оголошено про проведення відкритих торгів на проведення робіт з капітального ремонту місць загального користування (аварійний) в школі І-ІІІ ступенів №226 Оболонського району м. Києва, вул. Прирічна, 19-Є (ідентифікаційний номер закупівлі UA-2023-06-20-009421-a ) за предметом ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація, джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.

За результатами проведеної закупівлі, на підставі протоколу №167/1 щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 28.06.2023, між Управлінням освіти та Фізичною особою - підприємцем Надюк Василем Павловичем (далі - ФОП Надюк В.П., підрядник, відповідач-2) було укладено договір від 06.07.2023 №0607-КР.

Відповідно до п.1 договору підрядник зобов`язується власними та залученими засобами та силами на свій ризик виконати роботи з капітального ремонту ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація («Капітальний ремонт місць загального користування (аварійний)».

Об`єкт підряду - заклад освіти Оболонського району м. Києва, а саме: школа І-ІІІ ступенів №226 Оболонського району м. Києва, вул. Прирічна, 19-Є (п.2.2 договору).

Підрядник зобов`язаний виконувати роботи згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору.

Дата закінчення робіт за узгодженням сторін - до 25.08.2023 року. Виконання робіт може бути закінчено достроково з обов`язковим дотримання вимог щодо якості робіт (п.п. 3.2, 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору строки виконання робіт можуть бути змінені (з оформленням додаткової угоди) у разі виникнення обставин непереборної сили; внесення змін до кошторисної документації; потреби в усуненні недоліків робіт, що виникли внаслідок невідповідності встановленим вимогам кошторисної документації; виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт.

Пунктом 3.5 договору передбачено що будь-які зміни строку виконання робіт оформляються сторонами шляхом укладення відповідної додаткової угоди, в якій зазначається час, на який збільшується чи зменшується строк виконання робіт, вказується дата закінчення виконання робіт та обставини, на підставі яких сторони переглянули строк виконання робіт.

Відповідно до п. 4.6 договору розрахунок здійснюється в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів.

Оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника за фактично виконані роботи на підставі оформлених, затверджених та підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3 (п. 4.8 договору).

Згідно з п. 5.4.2 договору підрядник зобов`язаний забезпечити якісне та своєчасне виконання робіт у відповідності до технічної послідовності виконання робіт у строки, визначені договором.

У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, винна сторона сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, від вартості невиконаних зобов`язань за кожен день прострочки (13.1 договору).

У випадку порушення строку виконання робіт більш ніж 15 календарних днів замовник має право стягнути з підрядника штраф у розмірі 1% від загальної ціни договору за кожен день затримки (п.13.3).

У випадках, не передбачених договором, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, передбачену чинним законодавством України (п.13.6).

Прокурор у позові звертає увагу та те, що незважаючи на визначений сторонами у договорі строк закінчення робіт до 25.08.2023, фактично роботи завершено підрядником з його грубим порушенням, а саме, відповідно до платіжної інструкції №88 підрядником у встановлений термін виконано лише частково роботи на суму 118 575,00 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №1/226 від 24.08.2023 та актом №1/226 приймання виконаних будівельних робіт від 24.08.2023. Однак, значна частина робіт виконана після закінчення обумовленого строку - 27.09.2023, про що свідчить довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №2/226 від 27.09.2023 та акт №2/226 приймання виконаних будівельних робіт від 27.09.2023, у зв`язку з чим, управлінням освіти була здійснена оплата в розмірі 1 331 821,00 грн.

Як зазначає прокуратур, за два дні до закінчення строку виконання робіт строк виконання було продовжено сторонами до 20 листопада 2023 року на підставі додаткової угоди №1 від 23.08.2023 до договору № 0607-КР, в якій відсутнє будь яке документальне обґрунтування такого продовження.

При цьому, з вивчених матеріалів, отриманих на запит прокуратури від управління освіти вбачається, що підставою для укладення додаткової угоди став лист ФОП Надюк В.П. від 21.08.2023 № 17 про неможливість вчасного виконання робіт в школі І-ІІІ ступенів №226 Оболонського району м. Києва по вул. Прирічній, 19-Є, згідно з умовами договору №0607-КР у зв`язку з військовим станом, наявності повітряних тривог, проблеми з логістикою та обставинами сімейного характеру у працівників, задіяних у виконанні ремонтних робіт.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом прокурор зазначає, що додаткова угода № 1 від 23.08.2023 року була укладена всупереч п.4 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки, на думку прокурора, лист відповідача 2 від 21.08.2023 року за № 17 не може вважатись документальним обґрунтуванням, що підтверджує об`єктивні обставини, які б могли спричиняти продовження строку виконання відповідачем 2 зобов`язань щодо виконання робіт.

З огляду на зазначене прокурор просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 23.08.2023 до договору № 0607-КР.

Крім того, прокурор стверджує, що укладання даної угоди стало підставою для ненарахування замовником штрафних санкцій за порушення умов договору з боку підрядника - ФОП Надюк В.П., передбачених п. 13.1, 13.3. договору, тому просить суд стягнути з відповідача-2 на користь на користь Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до місцевого бюджету штрафні санкції у сумі 504 172, 45 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Суд зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяви самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.

Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачено абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Статтею 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що адміністрації здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням та раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконання державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, завданій державі.

Основні засади організації діяльності Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, її апарату та структурних підрозділів визначаються Конституцією України, законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про столицю України - місто - герой Київ», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про державну службу», положеннями про управління, відділи та інші структурні підрозділи Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, розпорядженнями Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з організаційних питань та Регламентом.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п.5 ч.1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Тобто, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Поряд з цим, ч. 2 ст. 230 ГК України, суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації є учасником бюджетного процесу, а саме, розпорядником бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб`єктом, наділеним відповідними владними повноваженнями щодо розпорядження бюджетними коштами.

Згідно з Положенням про Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління освіти), затвердженого розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації №18-к від 27.12.2010 (в редакції розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.10.2019 №672), Управління освіти утворюється головою Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, входить до її складу і в межах Оболонського району міста Києва забезпечує виконання покладених на Управління освіти завдань (п.1 Положення).

Управління освіти підпорядковується голові Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, а також підзвітне та підконтрольне Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Координує та контролює діяльність Управління освіти заступник голови Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації згідно з розподілом обов`язків.

Відповідно до п. 6 Положення, основним завданням Управління освіти є забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів, крім того, управління здійснює фінансове, матеріально-технічне забезпечення підпорядкованих навчальних закладів. Начальник управління є розпорядником коштів, які виділяються на утримання управління, розпоряджається коштами у межах затвердженого головою Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації кошторису Управління освіти.

Оболонською окружною прокуратурою м. Києва 12.06.2024 направлено лист до Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації та Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі, зокрема про неналежне виконання господарських зобов`язань ФОП Надюк В.П. за договором №0607-КР від 06.07.2024, а саме - прострочення виконання зобов`язання.

Натомість, листом від 17.06.2024 за №104/18-1506 Управління освіти, як сторона правочину, повідомило окружну прокуратуру, що не вбачає за доцільне стягувати штрафні санкції з ФОП Надюк В.П. та правомірно прийняла рішення про продовження строку виконання робіт за договором, базуючись на достатності наданих підрядником доказів про об`єктивність обставин для продовження строку договору.

Аналогічна відповідь надійшла від Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації листом від 18.06.2024 №104-4895.

Таким чином, Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, як орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення захисту інтересів держави, не вжила.

Оболонською окружною прокуратурою міста Києва, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», 27.06.2024 скеровано до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації повідомлення №54-5006вих-24 про намір звернутися до суду в інтересах держави із зазначеним позовом. Вказаний лист позивач отримав 27.06.2024 та зареєстрував за № 104/3697.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Заступником керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця Надюка Василя Павловича про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 23.08.2023 до договору № 0607-КР та стягнення штрафних санкцій у розмірі 504 172,45 грн.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто правомірність правочину презюмується. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У якості підстав для визнання недійсною додаткової угоди №1 від 23.08.2023 до договору №0607-КР прокурор вказує на відсутність випадку, передбаченого пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» для внесення додатковою угодою № 1 від 23.08.2023 змін до договору № 0607-КР від 06.07.2023 про продовження строку виконання зобов`язань відповідачем 2 з виконання робіт. Отже, на думку прокурора, вказана додаткова угода була укладена всупереч наведеній нормі законодавства та підлягає визнанню недійсною.

Спірні правовідносини випливають з договору № 0607-КР від 06.07.2023, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 за результатами закупівлі № UA-2023-06-20-009421-a на виконання робіт з капітального ремонту, ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація («Капітальний ремонт місць загального користування (аварійний)») в школі І-Ill ступенів №226 Оболонського району м. Києва, вул. Прирічна, 19-Є).

Пунктом 3.3 договору було визначено дату закінчення робіт - до 25 серпня 2023 року.

Водночас, пунктом 3.4 договору передбачено, що строки виконання робіт можуть бути змінені (з оформленням додаткової угоди) у разі: виникнення обставин непереборної сили; внесення змін до кошторисної документації; потреби в усуненні недоліків Робіт, що виникли внаслідок невідповідності встановленим вимогам кошторисної документації; виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт.

Відповідно до пункту 12.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань.

Усі додатки, додаткові угоди та зміни до договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють протягом строку дії даного договору (пункт 14.3 договору).

Листом від 21.08.2023 № 17 відповідач-2 просив відповідача-1 укласти додаткову угоду до договору про продовження строку виконання робіт, у зв`язку з відставанням від календарного графіку виконання робіт, яке стало наслідком частих повітряних тривог в місті Києві, під час яких працівники відповідача-2, які безпосередньо виконують роботи, вимушені знаходитися в укриттях; логістичної проблеми в Україні через яку відбувається затримка з постачанням певних матеріалів, що планувалися використовуватися під час виконання робіт, а також непередбаченими обставинами сімейного характеру у деяких із вищезазначених працівників відповідача 2, через які вони певний час були відсутні на об`єкті.

23.08.2023 між Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем Надюком Василем Павловичем було укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої датою закінчення ремонту було визначено 20.11.2023.

Тобто, додатковою угодою було змінено дату терміну виконання робіт - з 25.08.2023 на 20.11.2023, без продовження строку дії договору. Відповідне повідомлення було оприлюднено в електронній системі закупівель «Prozorro» (через майданчик «Е-tender») в розділі «Зміни до договору» у визначений Законом строк.

У якості підстав для укладання додаткової угоди, серед іншого, в ній зазначалася частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зазначена норма закону передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (можливість зміни істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Зазначена норма закону про наявність виключних підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання кореспондується з підпунктом 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (надалі також Особливості), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року за № 1178.

Отже, змінюючи таку умову договору як строк виконання зобов`язання з виконання робіт, відповідачі керувалися необхідною нормою Закону, якою передбачені виключні випадки за яких може здійснюватися зміна істотних умов договору про закупівлю.

Водночас, ані Закон, ані Особливості не містять визначення поняття «документально підтверджених об`єктивних обставин» та переліку документів, що їх підтверджують.

Такий висновок містить постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 500/919/21.

Натомість, як зазначає сам прокурор, відповідно до роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 року за № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору»: форма підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку дії договору Законом не визначена, оскільки вона залежить від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства.

З огляду на наведене вище, враховуючи той факт, що продовження терміну виконання робіт було зумовлено об`єктивними обставинами, продовження терміну виконання робіт не призвело до збільшення суми, визначеної в договорі, при укладенні додаткової угоди між відповідачами було повністю дотримано вимоги ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Судом також враховано, що відповідачем-2 був розроблений та затверджений Наказом № 2 від 03.04.2023 року Алгоритм дій працівників у разі оголошення повітряної тривоги, яким визначено, що при отриманні сигналу про оголошення повітряної тривоги вийти з приміщення, пройти та зайняти місце у найближчих спорудах або укриттях.

Крім того, пунктом 3.10 розділу 3 «Умови виконання робіт» договору сторони погодили, що підрядник не може використовувати матеріальні ресурси та не може виконувати роботи у способи, що загрожують життю та здоров`ю людей, чи призводять до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки, інших встановлених законодавством вимог та несе відповідальність за їх недотримання.

Відповідно, працівники, задіяні при виконанні робіт за договором, змушені були проводити тривалий час в укриттях.

Так само і постачальники матеріалів (які використовувались для виконання робіт за договором) вимушені були припиняти роботу під час сповіщень про повітряну тривогу, що, в свою чергу, призводило до несвоєчасної поставки матеріалів (проблеми з логістикою).

Збільшення сповіщень про повітряну тривогу у місті Києві також негативно впливало і на технологічний процес виконання робіт.

Сукупність наведених вище об`єктивних обставин призвело до відставання у календарному графіку виконання робіт за договором.

І, відповідно, відповідач-2 вимушений був звернутись до відповідача-1 з проханням щодо продовження строку виконання робіт в межах строку дії договору.

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що своїми діями сторони узгодили істотні умови спірного правочину та засвідчили факт його реального виконання, що робить неможливим визнання цією додаткової угоди недійсною.

Твердження прокурора про те, що в додатковій угоді повинні бути зазначені конкретні посилання на документально підтверджені об`єктивні обставини, у тому числі непереборної сили, що спричинили продовження строку виконання робіт, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Положення пункту 4 частини 5 статті 41 Закону та підпункту 4 пункту 19 Особливостей не містять імперативних вимог щодо змісту додаткової угоди, якою продовжується строк виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг.

Відповідно, включати до змісту такої додаткової угоди опис об`єктивних обставин, що спричиняють продовження строку виконання зобов`язань, відповідно до наведених норм права, не є обов`язковою умовою.

Крім того, у позові, прокурор зазначає про порушення інтересів держави та обґрунтовує таке порушення тим, що в ході проведеної закупівлі, на його думку, було порушено принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, максимальної ефективності та економії бюджетних коштів територіальної громади.

Прокурор також зазначає про те, що укладання оспорюваних правочинів за державні кошти всупереч норм Цивільного кодексу, Господарського кодексу, Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави в частині наповнення бюджету, який в подальшому буде витрачено на соціальні потреби.

Проте, суд зазначає, що визнання додаткової угоди недійсною з визначеної позивачем підстави немає нічого спільного з ефективністю, прозорістю вищезазначеної закупівлі та економією бюджетних коштів.

Також суд зазначає, що договір є повністю виконаним, як зазначалось вище, за грошові кошти, що відповідають розміру тендерної пропозиції відповідача 2, тобто, в процесі виконання договору його ціна не збільшувалася.

Продовження строку виконання робіт (у повній відповідності до норм чинного законодавства) не мало жодного впливу на результати вищезазначеної закупівлі.

Так, метою вказаної закупівлі був капітальний ремонт місць загального користування (аварійний) в школі І-ІІІ ступенів № 226 Оболонського району міста Києва, вулиця Прирічна, 19-Є.

Відповідач 2 виконав вказаний капітальний ремонт якісно, у повній відповідності до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, за грошові кошти, що відповідають розміру тендерної пропозиції, що не заперечується сторонами у справі.

Враховуючи вищевикладені обставини, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 23.08.2023 до договору № 0607-КР.

Більше того, суд зазначає, що прокурор не довів порушення прав чи безпосереднього законного інтересу позивача.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20.

Доводи прокурора, наведені у судовому засіданні стосовно того, що порушення відповідачем-2 строків виконання зобов`язань за договором порушили права позивача в тій частині, що учні та вчителі навчального закладу не могли користуватися ремонтованими приміщеннями, суд оцінює критично, з огляду на те, що останнім не було надано доказів на підтвердження таких тверджень і не обґрунтовано порушення права саме позивача.

Щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача стягнення штрафних санкцій у розмірі 504 172,45 грн, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач не є стороною договору № 0607-КР від 06.07.2023, а також зважаючи на те, що підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 23.08.2023 до договору № 0607-КР судом не встановлено, то і вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 504 172,45 грн, які фактично є похідними, також не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно інших доводів учасників справи в частині визнання договору недійсним, суд враховує усталену практику Європейського Суду, відповідно до якої у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України").

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 23.08.2023 до договору № 0607-КР та стягнення штрафних санкцій у розмірі 504 172,45 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва задоволенню не підлягають.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст. 193 ГК України).

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Зважаючи на викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, а судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Позивач - Заступник керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва (04212, м. Київ, вул. Героїв полку "Азов", 10, код ЄДРПОУ 02910019) в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04205, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 16, код ЄДРПОУ 37371727)

Відповідачі - Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Йорданська, 11-а, код ЄДРПОУ 37445442) та Фізична особа-підприємець Надюк Василь Павлович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.01.2025

Суддя І.О. Андреїшина