Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/3875/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2025Справа № 910/3875/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОКО"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов`язання вчинити дії та зобов`язання відшкодувати збитки у розмірі 12 050 016, 67 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Лисовець Т.В., Соломко Г.В.

від відповідача: Гутник А.Ж.

від третьої особи: Цуканова С.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптичний Дім" (далі - позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний банк" (далі - відповідач, банк) про зобов`язання вчинити дії та зобов`язання відшкодувати збитки у розмірі 12 050 016, 67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, в рамках здійснення процедури ліквідації банку придбав у відповідача приміщення згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.2022 на підставі протоколу електронного аукціону №GFE001-UA-20220902-51131 від 20.09.2022. За результатами електронного аукціону та умов договору ціна придбаного приміщення склала 73 300 100 грн, в тому числі ПДВ 20% у розмірі 12 050 016, 67 грн. Втім, відповідач не виконав свого обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної, чим позбавив позивача прав на податковий кредит з ПДВ у сумі 12 050 016, 67 грн. Викладене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про:

- зобов`язання Уповноваженого Фонду на ліквідацію ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" провідного спеціаліста з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича, включити суму збитків у розмірі 12 050 016,67 грн, завдану Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТИЧНИЙ ДІМ" Публічним акціонерним товариством "ПРОМІНВЕСТБАНК" у зв`язку з нереєстрацією останнім податкової накладної, яку банк був зобов`язаний зареєструвати за наслідками продажу ТОВ "ОПТИЧНИЙ ДІМ" приміщення згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.2022 р. на підставі Протоколу електронного аукціону №GFE001-UA-20220902-51131 від 20.09.2022 р., до кошторису "поточних витрат", пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку, та подати його на затвердження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" в особі Уповноваженого Фонду на ліквідацію ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" провідного спеціаліста з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича позачергово відшкодувати ТОВ "ОПТИЧНИЙ ДІМ" збитки у розмірі суми ПДВ 12 050 016,67 грн., які виникли у ТОВ "ОПТИЧНИЙ ДІМ" у зв`язку з нереєстрацією ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" податкової накладної.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3875/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.05.2024. Даною ухвалою суд також залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

30.04.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до справи.

30.04.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому останній просив суд витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №130 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

У підготовчому судовому засіданні, призначене на 01.05.2024, позивач підтримав подане разом з позовною заявою клопотання про витребування доказів в частині витребування у відповідача витягу з Державної податкової служби України про відкриття рахунку Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та підтримав клопотання про витребування у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №130 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 суд відклав підготовче засідання на 15.05.2024, зобов`язав Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний банк" надати суду належним чином засвідчену копію витягу з Державної податкової служби України про відкриття рахунку Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зобов`язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати суду належним чином засвідчену копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №130 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" та попередив Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний банк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що у відповідності до ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, судом будуть застосовані заходи процесуального примусу, передбачені пунктом 4 частини 1 статті 132 Господарського процесуального Кодексу України.

15.05.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення щодо позову або відзиву та надано належним чином засвідчену копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №130 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 15.05.2024, представник позивача просив суд повторно витребувати у відповідача витяг з Державної податкової служби України про відкриття рахунку Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у зв`язку з тим що, останній не виконав ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 суд відклав підготовче засідання на 05.06.2024, повторно зобов`язав Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний банк" надати суду належним чином засвідчену копію витягу з Державної податкової служби України про відкриття рахунку Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та попередив Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний банк" що, у відповідності до ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, судом будуть застосовані заходи процесуального примусу, передбачені пунктом 4 частини 1 статті 132 Господарського процесуального Кодексу України.

30.05.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.

31.05.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому останній просив суд визнати поважними причини неподання позивачем у строк, встановлений статтею 81 Господарсько-процесуального кодексу України клопотання про витребування доказів та поновити строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати у Державної податкової служби України інформацію про рахунок ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у системі адміністрування податку на додану вартість, а саме інформацію щодо реквізитів рахунок ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у системі адміністрування податку на додану вартість.

04.06.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про врахування виправлення допущеної описки у відповіді на пояснення третьої особи, а саме абзац 11 на сторінці 7 Відповіді має бути викладений у редакції: "Виконання зобов`язань перед одним не означає виконання зобов`язань перед іншим.", замість викладеного в редакції: "Виконання зобов`язань перед одним означає виконання зобов`язань перед іншим."

04.06.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення, у яких останній зазначив що, позивач повинен був заявити свої вимоги до податкового органу який у своїй діяльності не враховує особливості правового статусу окремих платників податку, відповідач, який за фактом погашає податкові зобов`язання, в тому числі і по ПДВ, не може нести відповідальність перед іншим платником податків, який має право на отримання відшкодування по ПДВ, просив суд відмовити позивачу у задоволені позову повністю.

Протокольною ухвалою від 05.06.2024 суд долучив, наданий в судовому засіданні представником відповідача, лист Державної податкової служби України № 430/31-00-19-03-14 від 27.06.2023 щодо управління по роботі з податковим боргом до матеріалів справи та відклав підготовче засідання на 26.06.2024.

17.06.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі, у яких третя особа просила врахувати дані пояснення при прийнятті рішення та відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

25.06.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

26.06.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення третьої особи.

26.06.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про не врахування направленого документу.

Цією ж датою через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про залучення третьої особи до участі у справі, у якій відповідач просив суд з метою ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення залучити до участі у справі у якості третьої особи Державну податкову службу України.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 26.06.2024, представник відповідача підтримав подану заяву про залучення третьої особи - Державної податкової службу України до участі у справі, представник позивача заперечував щодо заяви відповідача, третя особа підтримала заяву. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, на місці ухвалив відмовити в задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи до участі у справі.

У судовому засіданні розглянуто усне клопотання учасників судового процесу стосовно необхідності витребування певної інформації у Державної податкової служби України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 суд відклав підготовче засідання 31.07.2024 та зобов`язав Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8) надати суду наступну інформацію:

1. Яким чином відбувається зарахування заборгованості відповідача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з податків у разі надходження коштів на погашення акцептованих вимог, заявлених ДПС ?

2. Чи зарахована фіскальним органом заборгованість по ПДВ у сумі 12 050 016, 67 грн, яка виникла в результаті відчуження на користь позивача - ТОВ "Оптичний Дім" об`єкту нерухомості, згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.2022, та була включена відповідачем до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року № 513 від 11.10.2022, із суми надходжень в результаті погашення Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" кредиторських вимог?

3. За якою процедурою відбувається відновлення у покупця/позивача (ТОВ "Оптичний Дім") права на податковий кредит у разі, якщо заборгованість із ПДВ в сумі 12 050 016, 67 грн, яка виникла в результаті відчуження на користь позивача об`єкту нерухомості, уже погашена за рахунок надходжень від погашення сьомої черги акцептованих вимог кредиторів?

30.07.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті спору.

Протокольною ухвалою від 31.07.2024, у зв`язку з неотриманням відповіді від Державної податкової служби України на ухвалу суду від 26.06.2024 та враховуючи клопотання сторін, суд відклав підготовче засідання на 04.09.2024.

21.08.2024 загальним відділом діловодства суду зареєстрована відповідь Державної податкової служби України на ухвалу суду від 26.06.2024.

03.09.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача у справі та додаткові пояснення у справі.

Протокольною ухвалою від 04.09.2024 суд відклав підготовче засідання на 18.09.2024 за клопотанням представника відповідача.

16.09.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 18.09.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, на місці ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу для розгляду по суті на 09.10.2024.

03.10.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 09.10.2024 судом заслухано пояснення представників позивача та відкладено розгляд справи на 30.10.2024 за клопотанням представника позивача.

24.10.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про заміну позивача у справі його правонаступником.

24.10.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від ТОВ "ІНТЕРОКО" надійшла заява про заміну позивача у справі № 910/3875/24 його правонаступником.

Аналогічна заява подана ТОВ "ІНТЕРОКО" до Господарського суду міста Києва 25.10.2024.

У судовому засіданні 30.10.2024 судом проголошена протокольна ухвала про відкладення розгляду клопотання про заміну сторони та відкладення розгляду справи на 27.11.2024

20.11.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів звернення позивача до ДПС України та відповіді на вказані запити.

21.11.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів звернення позивача із запитом до відповідача та відповідь на вказаний запит.

27.11.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи в доповнення до клопотання про заміну сторони наступні докази, а саме: копію Додатку № 16 до передавального балансу "Розшифрування активів, зобов`язань і капіталу, які передаються ТОВ "ІНТЕРОКО" Рахунок № 374 Розрахунки по претензіям, рядок балансу 1190", копію Додатку № 18 до передавального балансу "Розшифрування активів, зобов`язань і капіталу, які передаються ТОВ "ІНТЕРОКО" Рахунок № 381 Резерв сумнівних боргів за товари, роботи послуги, рядок балансу 1190", копія Квитанції № 2, копія довідки АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" вих. б/н від 17.10.2024 року.

У судовому засіданні 27.11.2024 судом розглянуто клопотання позивача про долучення доказів, представники відповідача та третьої особи не заперечували щодо долучення вказаних доказів, а тому судом вирішено долучити подані позивачем докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.11.2024 судом досліджено матеріали заяви про заміну позивача її правонаступником у справі №910/3875/24, заслухано думку учасників судового процесу.

За наслідками судового засідання 27.11.2024 судом була постановлена ухвала, якою вирішено замінити позивача у справі №910/3875/24 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТИЧНИЙ ДІМ" ідентифікаційний код юридичної особи - 32334827 на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОКО" ідентифікаційний код юридичної особи - 31905094.

У судовому засіданні 27.11.2024 заслухано пояснення представника відповідача та оголошено перерву до 16.12.2024.

12.12.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 910/3875/24, в обґрунтування якого зазначив, що під час надання своїх пояснень представниками відповідача було озвучено заперечення, зокрема підняті важливі правові питання, які не були порушенні відповідачем під час підготовчого провадження ні в паперовому, ні в усному вигляді. А відтак, позивач був позбавлений права на подання в підготовчому провадженні на спростування цих заперечень, своїх пояснень, доказів і клопотань.

13.12.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження, зазначивши при цьому, що вказівка позивача на те, що відповідачем замовчувались якісь факти чи обставини не знаходить свого підтвердження, оскільки, на думку відповідача, позивач є обізнаним із положеннями статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», із строками реєстрації податкових накладних, які встановлені Податковим кодексом України. крім іншого, відповідач ніяк не міг впливати на реалізацію позивачем його права на визначення відповідача у даній справі. А також правові позиції Верховного Суду щодо залучення уповноваженої особи Фонду у якості відповідача у господарському процесі є у загальному доступі.

Також на думку, враховуючи те, що позиція позивача, яка викладена у прохальній частині позовної заяви не змінювалась, відповідач вважає, що пояснення з тих чи інших питань можуть бути надані як під час розгляду справи по суті так і під час судових дебатів.

У судовому засіданні 16.12.2024 представники позивача підтримали клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, представники відповідача та третьої особи заперечували щодо вказаного клопотання. За результатами розгляду вказаного клопотання судом було відмовлено у його задоволенні з підстав не доведеності та необґрунтованості.

У даному судовому засіданні представниками позивача також були подані клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та письмових пояснень.

Судом заслухано думку учасників процесу щодо вказаних клопотань та вирішено залишити без розгляду клопотання позивача про долучення додаткових доказів, згідно з ч. 2 ст. 207 ГПК України та долучити до матеріалів справи письмові пояснення.

У судовому засіданні 16.12.2024 судом заслухано доводи представників сторін, пояснення третьої особи по суті спору та за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 14.01.2025, надано час представнику позивача підготуватися до судових дебатів.

13.01.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано пояснення на судові дебати.

У судовому засіданні 14.01.2025 судом заслухано заключні слова представників сторін та третьої особи, та долучено до матеріал справи письмові дебати позивача.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу Украї.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 № 130 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (далі - Банк) строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно. Вказана інформаціє розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет за посиланням https://www.fg.gov.ua/articles/51119-rozpochato-likvidaciyu-pat-akcionerniy-komerciyniy-promislovo-investiciyniy-bank-ta-delegovano-povnovazhennya-likvidatora-banku.html.

У силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України наведені обставини є загальновідомими та не потребують доказування.

12.09.2022 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет за посиланням https://www.fg.gov.ua/articles/51595-neruhomist-prominvestbanku-v-kiyevi-vistavleno-na-prodazh.html було розміщене повідомлення про те, що 20.09.2022 в системі Prozorro.Продажі відбудуться аукціони з продажу двох об`єктів нерухомості, що розташовані на лівому березі р. Дніпро у місті Києві. Активи перебувають на балансі ПАТ «Промінвестбанк», що нині ліквідується Фондом гарантування вкладів, і на торги виставляються уперше. На продаж виставлено, зокрема, лот № G22N021283: Нежитловий будинок (літ. А), комерційна нерухомість, офісна, загальною площею 2 152 кв.м, розташована за адресою: м. Київ, вулиця Драгоманова, будинок 21-А.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТИЧНИЙ ДІМ» (далі - Товариство), в рамках здійснення процедури ліквідації банку придбало у Банку приміщення згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.2022, укладеного за результатами електронного аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону № GFE001-UA-20220902-51131 від 20.09.2022.

З представленої суду копії протоколу електронного аукціону № GFE001-UA-20220902-51131 від 20.09.2022 та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.2022 вбачається, що вартість предмета купівлі-продажу - Нежитловий будинок (літ. А), комерційна нерухомість, офісна, загальною площею 2 152 кв.м, розташована за адресою: м. Київ, вулиця Драгоманова, будинок 21-А становить 72 300 100,00 грн у тому числі 12 050 016,67 грн ПДВ.

Вартість предмета купівлі-продажу була перерахована на користь Банку у розмірі 72 300 100,00 грн 10.10.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 800Е від 10.10.2022.

Оскільки Банк на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.2022 був платником податку на додану вартість, тому в нього, згідно з приписами статті 201 Податкового кодексу України, виник обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну на загальну суму 73 300 100 грн, в тому числі ПДВ 12 050 016,67 грн внаслідок зазначеної господарської операції.

За твердженнями позивача, Банк обов`язку щодо реєстрації зазначеної податкової накладної не виконав, чим позбавив Товариства права на податковий кредит з ПДВ у сумі 12 050 016,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2023 Товариство звернулось до Банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із запитом щодо отримання інформації про реєстрацію податкової накладної на загальну суму 73 300 100 грн, в тому числі ПДВ 12 050 016,67 грн, оскільки Товариству стало відомо з електронного кабінету платника податків, що податкова накладна № 513 від 11.10.2022 відхилена.

У відповідь на вказане звернення позивача Банк в особі Уповноваженої особи Фонду листом № 1616/08 від 31.05.2023 повідомив, що 11.10.2022 - на дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, відповідач склав податкову накладну № 513 в електронній формі на загальну суму 73 300 100,00 грн, в тому числі ПДВ 12 050 016,67 грн та подав її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних . Проте, вказана податкова накладна не була прийнята ДПС України до реєстрації. Згідно з квитанцією №1 від 28.10.2022, отриманою Банком від ДПС України, податкова накладна № 513 від 11.10.2022 не може бути прийнята, оскільки сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні. У квитанції вказано, що така сума для відповідача складає "-" (мінус) 34 730 188,20 грн.

Оскільки за твердженнями позивача Банк не забезпечив виконання умов, необхідних для реєстрації податкової накладної, а лише формально направив податкову накладну, Товариством була скерована відповідачу вимога вих. № 08/06 від 08.06.2023 вчинення дій щодо усунення перешкод в реєстрації податкової накладної № 513 від 11.10.2022, реєстрації податкової накладної № 513 від 11.10.2022 в строк до 19.06.2023.

Також позивачем було подано запит до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про надання інформації щодо проведення податкової перевірки Банку та отримано відповідь від 22.08.2023, в якій ЦМУ ДПС зазначала, серед іншого: «Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 Закону №4452. Таким чином, норми Закону №4452-VI поширюються на банківські установи з моменту початку ліквідаційної процедури до задоволення відповідних вимог кредиторів. Оскільки заява-скарга ТОВ «ОПТИЧНИЙ ДІМ» від 20.06.2023 надійшла за період дії ліквідаційної процедури ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», вимоги п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу встановлюють обмеження виконання функцій контролюючими органами».

За твердженнями Товариства нереєстрація податкової накладної Банком стала причиною завдання позивачеві збитків у розмірі 12 050 016,67 грн, оскільки позивач позбавлений права скористатись податковим кредитом з ПДВ.

У зв`язку з цим 06.02.2024 Товариство повторно подало відповідачу вимогу 03-06/02/2024 від 06.02.2024, в якій просило, на його вибір: скласти та зареєструвати податкову накладну або включити до кошторису витрат Банку суму збитків у розмірі 12 050 016,67 грн та позачергово здійснити відшкодування.

Оскільки вказана вище вимога була проігнорована відповідачем, 09.02.2024 Товариством направлено Банку адвокатський запит (вих. № S01- 09/02/24) про надання інформації, зокрема:

1. Надати інформацію, чи включені податкові зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зі сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". У випадку включення описаних вище податкових зобов`язань, надати інформацію з яких саме податків та на яку суму по кожному податку?

2. У випадку включення податкових зобов`язань Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зі сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", надати інформацію чи враховане в цих зобов`язаннях зобов`язання з ПДВ, яке виникло у зв`язку зі здійсненням фінансово - господарської операції з придбання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВИЙ ДІМ" нерухомого майна, згідно договору купівлі-продажу від 18.10.2022 на підставі Протоколу електронного аукціону № GFE001-UA-20220902-51131 від 20.09.2022.

17.02.2024 Товариством отримана відповідь на адвокатський запит листом №803/08 від 16.02.2024, в якому Банк зазначив, що кредиторські вимоги на суму податкового боргу ПАТ «Промінвестбанк», з них зобов`язання з податку на додану вартість (каб 14060100) склали 238 335 082,13 грн. ПАТ «Промінвестбанк» акцептував вимоги зі сплати податку на додану вартість в сумі 238 333 975,60 грн., що визнані банком та документально підтверджені Податковими деклараціями, за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, в тому числі включено та акцептовано зобов`язання з ПДВ згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року № 9246449939 від 18.11.2022 в сумі 87 269 269,00 грн в цій сумі включено і зобов`язання з ПДВ, яке виникло згідно Договору купівлі-продажу від 18.10.2022, укладеного Банком з ТОВ «Оптичний дім» на підставі Протоколу електронного аукціону № GFE001-UA-20220902-51131 від 20.09.2022. ПАТ "Промінвестбанк" здійснено погашення кредиторських вимог на електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість в Державній казначейській службі, отримувач ГУК у м. Києві - 50% від загальної акцептованої суми по податку на додану вартість, що нарахована в період ліквідації Банку, в розмірі 166 775 069, 80 грн.

Разом з тим, 09.01.2024 позивачем направлено до Державної податкової служби України запит на отримання індивідуальної податкової консультації, в якому детально описана ситуація з нереєстрацією відповідачем податкової накладної за операцією придбання останнім активу відповідача в процесі його ліквідації згідно Закону №4452 з наступних питань: : 1. Чи наявний у Публічного акціонерного товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" обов`язок реєстрації Податкової накладної № 513 від 11.10.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з реалізацією майна банку в процедурі його ліквідації? 2. Якщо у Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" наявний такий обов`язок, як практично він має це зробити враховуючи положення Закону України №4452-VI? 3. Які дії, у відповідності до норм Податкового кодексу України, має вчинити ТОВ "ОПТИЧНИЙ ДІМ" аби повернути право на податковий кредит згідно податкової накладної № 513 на загальну суму 73 300 100,00 грн., ПДВ 12 050 016,67 грн.

20.02.2024 Товариством отримана індивідуальна податкова консультація ДПС України, в якій вказано, що продавець за операцією з реалізації приміщення, яка є об`єктом оподаткування ПДВ та відбулася під час процедури його ліквідації, на дату виникнення податкових зобов`язань зобов`язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін. Також ДПС України зазначила, що питання реєстрації податкових накладних в ЄРПН платниками податків, на яких відповідно до вимог статті 201 Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, у тому числі, які перебувають у стадії ліквідаційної процедури, регулюються виключно Кодексом та не можуть здійснюватися у будь-який інший спосіб, ніж визначений Кодексом. Отже, з метою забезпечення виконання платником податку, у тому числі, який перебуває у стадії ліквідаційної процедури, обов`язку щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН, такий платник має скласти податкову накладну та подати її на реєстрацію до ЄРПН відповідно до вимог Кодексу та Порядку № 1246. У податковій консультації ДПС України зазначила, що лише після фактичної реєстрації платником податку продавцем податкової накладної в ЄРПН така накладна дає право покупцю на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту. Суми ПДВ на підставі несвоєчасно зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної можуть бути включені до складу податкового кредиту починаючи із звітного періоду, в якому така податкова накладна зареєстрована, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення такої податкової накладної.

Посилаючись на вищенаведені обставини, Товариство стверджує, що Банк завдав позивачу збитків, які викликані втратою права на податковий кредит у зв`язку з нереєстрацією Банком податкової накладної, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Банк в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідач наголошував, що на Товариство поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури Банку в окремому позовному провадженні. При цьому, вищезазначені обмеження стосуються всіх без виключення вимог кредиторів банку, що ліквідується, не залежно від моменту виникнення відповідного грошового зобов`язання останнього. Таким чином, вимога Товариства щодо позачергового відшкодування збитків у розмірі суми ПДВ 12 050 016,67 грн не може бути задоволена, виходячи із вищевказаних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Банк також зазначав, що ним виконані вимоги статті 36 Податкового кодексу України в частині обчислення та декларування податку на додану вартість, а тому відсутність в його діях складу цивільного правопорушення виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Крім цього, задекларована відповідачем сума ПДВ включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів і буде сплачена в порядку черговості, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Станом на день подання пояснень (04.06.2024) до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Промінвестбанк» включено суму 346 281 228, 60 грн, заявленої Державною податковою службою України по погашенню ПДВ. Із цієї суми Відповідачем сплачено 173 140 614, 30 грн. Таким чином, стягнення на користь позивача суми збитків призведе до подвійного стягнення з Банку.

На переконання відповідача Товариство мало заявляти свої вимоги до податкового органу який у своїй діяльності не враховує особливості правового статусу окремих платників податку. Тобто, Відповідач, який за фактом погашає податкові зобов`язання, в тому числі і по ПДВ, не може нести відповідальність перед іншим платником податків, який має право на отримання відшкодування по ПДВ.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в своїх поясненнях просив відмовити в задоволенні позову Товариства, зауважуючи те, що на виконання норм Податкового кодексу України, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 11.10.2022 (дата виникнення податкових зобов`язань) було складено в електронній формі податкову накладну №513 на загальну суму 73 300 100 грн, отримувач (покупець) товару ТОВ «ОПТИЧНИЙ ДІМ», та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, в строк визначений Податковим кодексом України. Відповідно банком було виконано обов`язок передбачений статтею 36 Податкового кодексу України щодо обчислення та декларування податку на додану вартість. Державною податковою службою України було відмовлено в реєстрації податкової накладної № 513, причиною відмови зазначено: «Сума ПДВ в документі (12 050 016,67) не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування (-34 739 188,29)». Рахунок у СЕА ПДВ є спеціальним рахунком та відповідно до чинного законодавства, метою поповнення платником податку рахунку у СЕА ПДВ є не тільки реєстрація податкової декларації, а й погашення податкових зобов`язань платника податку зі сплати ПДВ, шляхом перерахування коштів до державного бюджету.

Поповнення реєстраційного ліміту здійснюється шляхом перерахування коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок у СЕА ПДВ. Збільшення реєстраційної суми шляхом поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку з інших джерел чинним законодавством не передбачено. Тобто, платник податку може зареєструвати ПН і РК в ЄРПН лише за наявності достатньої суми ліміту реєстрації, який розраховується за спеціальною формулою. За відсутності належного залишку реєстраційного ліміту у платника відсутня можливість реєструвати податкові накладні в ЄДРПН. Крім того, у разі надходження коштів на електронний рахунок у СЕА ПДВ платника податку, такі кошти не залишаються у його розпорядженні, а спрямовуються на погашення податкових зобов`язань із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до державного бюджету центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за наявності коштів на електронному рахунку у СЕА ПДВ, а наслідком такого погашення є задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи банку поза межами ліквідаційної процедури банку та фактичним виведенням активів банку, що є недопустимим та порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, які гарантовані Фондом гарантування.

Також Фонд зазначав, що підпунктом 2 пункту 2 Розділу ІІІ «Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються» №3711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.09.2017 за №1104/30972, встановлено, що: до сьомої черги відносяться вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації. Підсумовуючи вищевикладене, зазначаємо, що поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ не відноситься до витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, а є зобов`язаннями банку зі сплати податків.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Перерахування коштів на електронний рахунок у СЕА ПДВ не відноситься до витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, а є зобов`язаннями банку зі сплати податків.

Відповідно, внаслідок неможливості сплати до бюджету сум податку на додану вартість, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не мав можливості зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки сума, на яку платник має право реєструвати податкові накладні, визначена відповідно до п.200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, була недостатньою для її реєстрації/мала від`ємне значення.

Водночас, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» акцептував вимоги ДПС зі сплати податку на додану вартість в сумі 238 333 975,60 грн., що документально підтверджені Податковими деклараціями, за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, в тому числі включено та акцептовано зобов`язання з ПДВ згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року № 9246449939 від 18.11.2022 року в сумі 87 269 269,00 грн. - в цій сумі включено і зобов`язання з ПДВ, яке виникло згідно договору купівлі-продажу від 18.10.2022, укладеного між банком та ТОВ «ОПТИЧНИЙ ДІМ», на підставі Протоколу електронного аукціону № GFE001-UA-20220902-51131 від 20.09.2022. Станом на 01.02.2024 на підставі заяв ДПС про задоволення додаткових кредиторських вимог на суму податкового боргу, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» включено в сьому чергу реєстру кредиторів вимоги з податку на додану вартість в період ліквідації банку з лютого 2022 по серпень 2023 року на загальну суму 330 534 433,60 грн.

На переконання Фонду, з огляду на вказане Банком не було допущено протиправної поведінки та здійснено дії у межах та відповідно до чинного законодавства, зокрема, було виконано обов`язок щодо реєстрації податкової накладної у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОКО" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно статті 20 Господарського кодексу України і статті 16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з положеннями статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу статей 224, 225 Господарського кодексу України та статті 614 ЦК України випливає, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

У межах даного позову Товариство зазначає, що відсутність факту реєстрації платником податку Банком податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права позивачу на включення сум податку на додану вартість у розмірі 12 050 016,67 грн до податкового кредиту, що є протиправними діями відповідача у сфері господарювання, які завдали позивачу збитків у вигляді зайво сплаченої суми ПДВ.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кредиту України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.7.13. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що на виконання норм Податкового кодексу України ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 11.10.2022 (дата виникнення податкових зобов`язань - день здійснення оплати згідно з платіжної інструкції № 800Е від 10.10.2022) було складено в електронній формі податкову накладну № 513 на загальну суму 73 300 100 грн, отримувач (покупець) товару ТОВ «ОПТИЧНИЙ ДІМ», код ЄДР 32334827, та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, в строк визначений Податковим кодексом України.

Натомість, вказана податкова накладна не була прийнята ДПС України до реєстрації. Згідно з квитанцією №1 від 28.10.2022, отриманою Банком від ДПС України, податкова накладна № 513 від 11.10.2022 не може бути прийнята, оскільки сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні. У квитанції вказано, що така сума для відповідача складає "-" (мінус) 34 730 188,20 грн.

Система електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) - сукупність організаційних та технічних засобів, що спрямована на забезпечення обліку адміністрування податку на додану вартість в Україні в електронному вигляді.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків регламентується Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Пунктом 4 Порядку визначено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 9 Порядку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл= ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що ДПС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі

Пунктом 22 вказаного порядку передбачено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань: 1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка; 2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.

Разом з тим, як вказано судом вище 25.02.2022 було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Приписами частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; 41) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов`язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов`язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку; 9) заміна кредитора у зобов`язанні банку не змінює черговості задоволення акцептованих вимог кредиторів, визначених статтею 52 цього Закону.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 2 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюється, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд гарантування розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Отже, під час здійснення однієї зі своїх основних функцій під час ліквідаційної процедури, а саме, реалізації активів для задоволення вимог кредиторів, у банку виникає обов`язок нарахування витрат зі сплати податку на додану вартість, які полягають у збільшенні зобов`язань такого банку.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оплата витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать: 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати Фонду, пов`язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.

Аналізуючи питання щодо можливості виконання неплатоспроможним банком свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, слід враховувати, що на момент операцій останній перебував на стадії ліквідації, яка здійснювалась, в тому числі у відповідності до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/21893.

За змістом пунктів 3.2-3.4 глави 3 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку після початку процедури ліквідації, уповноваженою особою Фонду здійснюється відкриття накопичувального рахунку на який перераховуються залишки коштів банку із його кореспондентських рахунків, які, в свою чергу, підлягають закриттю. На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь, а також з нього проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації.

Фінансування витрат неплатоспроможного банку, згідно пункту 1.1 глави 1 розділу VI Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, здійснюється відповідно до кошторису витрат, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації або ліквідації банку. При цьому, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VI Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобов`язана використовувати кошти виключно на потреби та в межах, передбачених відповідним кошторисом. Із форми кошторису вбачається, що вона містить таку статтю витрат як "Витрати на податки та збори, обов`язкові платежі", однак згідно наявної примітки вона заповнюється при формуванні кошторису витрат на здійснення тимчасової адміністрації, а при здійсненні процедури ліквідації заповнюється лише в частині судового збору. Окрема стаття витрат на поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ у кошторисі відсутня.

Зазначене свідчить, що банк, який перебуває на стадії ліквідації, позбавлений можливості здійснити поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ шляхом перерахування на нього грошових коштів, оскільки положеннями законодавства не передбачена можливість включення відповідних витрат до кошторису витрат, пов`язаних із ліквідацією банку.

Підпунктом 2 пункту 2 Розділу ІІІ «Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються» № 3711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.09.2017 за №1104/30972, встановлено, що: до сьомої черги відносяться вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації.

З викладеного слідує, що поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ не відноситься до витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, а є зобов`язаннями банку зі сплати податків.

Крім того, керуючись наведеними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про те, що поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ Банком, що перебуває в ліквідаційній процедурі, може мати наслідком задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи банку поза межами ліквідаційної процедури банку та фактичним виведенням активів банку, що є недопустимим та порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, які гарантовані Фондом гарантування.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Системно проаналізувавши наведене, беручи до уваги факт подачі Банком податкової накладної № 513 від 11.10.2022 для реєстрації, причину відмови податкового органу в реєстрації вказаної податкової накладної та наявність законодавчих обмежень щодо зміни балансу рахунку у СЕА ПДВ шляхом його поповнення Банком, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність реєстрації податкової накладної не можна кваліфікувати, як протиправну поведінку або бездіяльність Банку в даному випадку. Отже відсутність елементу складу господарського правопорушення - протиправної поведінки Банку, свідчить про відсутність підстав застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Крім того, за змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)).

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 та від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 14).

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту.

Звертаючись із позовом до суду, Товариство, маючи на меті захистити свій майновий інтерес - отримання грошових коштів у розмірі 12 050 016,67 грн, просив суд зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити суму збитків до кошторису «поточних витрат», пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури та зобов`язати здійснити позачергове відшкодування.

Суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту майнового інтересу фактично спрямований на порушення, визначеної Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» черговості погашення кредиторських вимог до Банку, що може бути наслідком порушення прав певного кола фізичних та юридичних осіб, вимоги яких акцептовані Уповноваженою особою Фонду. На переконання суду, такий спосіб захисту не відповідає принципу диспозитивності, який передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд та порушує принцип пропорційності, який вимагає розумного поєднання законної та необхідної мети та засобів, що повинні відповідати конкретній ситуації і не носити дискримінаційного характеру.

З системного аналізу наведеного, беручи до уваги відсутність підстав застосування відповідальності до Банку у вигляді відшкодування збитків та обраний позивачем спосіб захисту, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на судову практику, зокрема, постанову Верховного Суду у справі № 908/1568/18, в якій зазначено, що покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми податку на додану вартість за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може. Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Так суд вважає, що наведені у вказаній постанові обставини та факти не є релевантними для цього спору з огляду на те, що з боку Банку вчинялись дії спрямовані на реєстрацію податкової накладної № 513 від 11.10.2022, як це встановлено судом вище.

Водночас, під час судового розгляду Товариство 10.10.2024 звернулось до податкових органів зі зверненням щодо визнання за позивачем права податкового кредиту на суму 12 050 016,67 грн, однак відомостей щодо результатів розгляду вказаного звернення сторонами на день розгляду спору суду не представлено.

Разом з тим, у межах цієї справи Фондом було повідомлено, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» акцептував вимоги ДПС зі сплати податку на додану вартість в сумі 238 333 975,60 грн за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, в тому числі включено та акцептовано зобов`язання з ПДВ згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 і зобов`язання з ПДВ, яке виникло згідно договору купівлі-продажу від 18.10.2022. Станом на 01.02.2024 на підставі заяв ДПС про задоволення додаткових кредиторських вимог на суму податкового боргу, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» включено в сьому чергу реєстру кредиторів вимоги з податку на додану вартість в період ліквідації банку з лютого 2022 по серпень 2023 року на загальну суму 330 534 433,60 грн.

Тобто фактично, податковими органами без реєстрації податкової накладної було визнано наявність зобов`язань Банку щодо сплати ПДВ за спірною господарською операцією, що у свою чергу, згідно приписів Податкового кодексу України, кореспондується із правом позивача на отримання податкового кредиту за такою господарською операцією. Натомість, у представленій Державною податковою службою України відповіді суду на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2024, значиться що Товариство матиме змогу на включення зазначених у податковій накладній сум до складу податкового кредиту лише після фактичної її реєстрації Банком. Дотримуючись принципів господарського процесу, у межах цієї справи суд не надає оцінку діям Державної податкової служби України, проте наведені факти, на переконання суду, мають ознаки суперечливої поведінки податкового органу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОКО" задоволенню не підлягають.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на Київську міську прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 27.01.2024.

Суддя Л. Г. Пукшин