Рішення

від 22.01.2025 по справі 910/14070/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/14070/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Управління поліції охорони в м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК Монтаж Сервіс»

про стягнення 130.564,67 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

15.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Управління поліції охорони в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК Монтаж Сервіс» про стягнення 130.564,67 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору № 364/29/7-Гсп/2022 на виконання робіт з виготовлення та встановлення воріт гаражних в адмінбудівлі від 10.08.2022, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 470.032,80 грн в т.ч. ПДВ 78.338,80 грн, що становить 60% від суми договору та підтверджується платіжною інструкцією № 5007 від 17.08.2022, а також решту суми, визначену договором, у розмірі 313.355,20 грн в т.ч. ПДВ 52.225,87 грн, перераховано після підписання акта приймання виконаних робіт, що підтверджується платіжною інструкцією № 6751 від 24.10.2022. Позивачем встановлено, що відповідачем не були зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних ні за фактом попередньої оплати ні за фактом оплати після виконання робіт, внаслідок чого позивач втратив своє право на податковий кредит на суму 130.564,67 грн, тобто понесені збитки у вказаному розмірі. У зв`язку з цим, позивач на адресу відповідача направив претензію № 3944/43/31/5/02-2024 від 30.09.2024 з вимогою відшкодувати суму втраченого податкового кредиту ПДВ, яка залишена відповідачем без реагування. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вищевикладеними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/14070/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.11.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610211520771 за адресою: 02160, м. Київ, пр-т Соборності, 7-А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 22.11.2024 (номер відправлення 0610211520771) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою «відсутній за вказаною адресою».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2022 між Управлінням поліції охорони в м. Києві (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОК Монтаж Сервіс» (підрядник, відповідач) укладено договір № 364/29/7-ГСП/2022 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник бере на себе зобов`язання відповідно та у межах Кошторисної документації (додаток № 1) та Специфікацій на виготовлення воріт (додатки № 2 та № 3) на свій ризик, власними силами і засобами виконати та здати у строки, обумовлені договором, роботи з виготовлення та встановлення воріт гаражних в адмінбудівлі Печерського РВ Управлінням поліції охорони в м. Києві по вул. Сім`ї Прахових, 20 (далі - роботи), з дотриманням чинних будівельних норм і правил, а замовник - прийняти закінчені роботи та сплатити їх вартість згідно з умовами договору.

Згідно п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до закінчення воєнного стану (23.08.2022), а у разі продовження дій військового стану - до закінчення воєнного стану, але в будь якому випадку не більше ніж до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань до повного виконання зобов`язань сторонами.

Згідно з п. 5.1 договору сума договору згідно договірної ціни складає 783.388,00 грн в т.ч. ПДВ - 130.564,67 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата робіт здійснюється шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця грошових коштів поетапно:

-1 етап 60% від суми договору, зазначеної у п. 5.1 договору;

-2 етап протягом 5 (п`яти) діб після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору узгодили строк виконання робіт - 30 днів з дати підписання договору.

17.08.2022 позивачем було сплачено відповідачу 60% авансу за виготовлення та встановлення воріт за договором в сумі 470.032,80 грн, у тому числі ПДВ 78.338,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцію № 5007.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконано роботи за договором на суму 783.388,00 грн, що підтверджується наявними у справі актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) від 24.10.2022, довідкою про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2022 (КБ-3) від 24.10.2022.

24.10.2022 позивачем було сплачено відповідачу кошти за виготовлення та встановлення воріт за договором в сумі 313.355,20 грн, у тому числі ПДВ 52.225,87 грн, що підтверджується платіжною інструкцію № 6751.

Для оформлення в податковому обліку вказаних операцій відповідачем були сформовані податкову накладну № 1 від 17.08.2022 на суму 470.032,80 грн та податкову накладну № 1 від 24.10.2022 на суму 313.355,20 грн.

З наявних у справі квитанцій про реєстрацію податкової накладної від 15.09.2022 та від 11.11.2022 вбачається, що наведені вище податкові накладні доставлено до ДПС України, документ прийнято, проте реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 17.08.2022 № 1 та від 24.10.2022 № 1 в Єдиному реєстрі, податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 43.99, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З квитанції про реєстрацію податкової накладної від 21.09.2022 вбачається, що за результатами розгляду повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної № 1 від 17.08.2022, реєстрацію якої зупинено, Комісією регіонального рівня прийнято рішення від 21.09.2022 № 7368476/38576280 про відмову в реєстрації цієї податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, вказані податкові накладні не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач позбавлений права на формування податкового кредиту на суми податку у сукупному розмірі 130.564,67 грн, сплаченого у складі вартості виконаних робіт.

Спір виник у зв`язку з тим, що внаслідок нездійснення відповідачем реєстрації наведених вище податкових накладних позивач втратив право на формування податкового кредиту на суми податку у розмірі 130.564,67 грн, чим завдано позивачу збитки, які має відшкодувати відповідач.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» № 2198-VIII від 09.11.2017, який набрав чинності 03.12.2017 внесено зміни у наведених вище абзацах четвертому і п`ятому пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: цифри « 365» замінено цифрами « 1095».

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відтак, як вбачається з викладеного вище, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання позивача на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

У порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України відповідач належним чином не оформив податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 130.564,67 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника податку на додану вартість механізм, який би дозволяв йому включити податок на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник податку на додану вартість також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити податок на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками господарської операції, продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Судом встановлено, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних № 1 від 17.08.2022 та № 1 від 24.10.2022 за фактом здійснення господарських операцій з виконання робіт, сума ПДВ за такими накладними становить 130.564,67 грн, що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін спірних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.

За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю включення позивачем суми ПДВ 130.564,67 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на таку суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК Монтаж Сервіс» (02160, м. Київ, пр-т Соборності, 7-А, код ЄДРПОУ 38576280) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 40109147) 130.564 (сто тридцять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн 67 коп. збитків, 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова