Рішення

від 15.01.2025 по справі 910/11281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/11281/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/11281/24

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 89; ідентифікаційний код: 02910019) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 04633423)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвікс" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Філатова Академіка, буд. 22/8, оф. 205; ідентифікаційний код: 33062336)

про стягнення 69 337 363,63 грн

Представники учасників справи:

прокурор: Дергунов Д.С.;

від позивача: Шевченко І.Є., самопредставництво;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвікс" (далі - відповідач) про стягнення 66 183 721,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереженням відповідачем грошових коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11281/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.10.2024.

У підготовче засідання 16.10.2024 з`явились прокурор та представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 16.10.2024 судом було оголошено перерву до 13.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/11281/24 призначено на 13.11.2024.

06.11.2024 представником прокуратури сформовано в системі "Електронний суд" заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка 07.11.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідно до якої прокурор просить стягнути з відповідача 69 337 363,63 грн.

У підготовче засідання 13.11.2024 з`явились прокурор та представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 13.11.2024 судом було прийнято до розгляду заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 04.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/11281/24 призначено на 04.12.2024.

У підготовче засідання 04.12.2024 з`явились прокурор та представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 04.12.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025.

У судове засідання 15.01.2025 з`явились прокурор та представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Прокурор надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 15.01.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2007 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Мелвікс" (далі - забудовник) архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) №07-0601 на проектування будівництва торговельно-офісного центру з підземним та наземним паркінгами та благоустроєм ландшафтної зони на перетині вул. Борщагівської та проспекту Повітрофлотського у Шевченківському районі міста Києва.

11.12.2007 Розпорядженням Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) №1629 забудовнику надано дозвіл на проектування та будівництво громадського, торговельно-офісного, готельного комплексу та апартаментів підвищеної комфортності з підземним та надземним паркінгами та благоустроєм ландшафтної зони на перетині вул. Борщагівської та проспекту Повітрофлотського у Шевченківському районі.

28.12.2007 між Головним управлінням економіки та інвестицій (27.12.2012 перейменовано в Департамент економіки та інвестицій) виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та забудовником укладено Договір пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктур м. Києва №1201 (далі - Договір пайової участі).

Відповідно до п. 1.1 Договору пайової участі, предметом цього договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - пайовий внесок), у зв`язку з будівництвом торговельно-офісного готельного комплексу загальною площею 290 500,00 кв.м (в т.ч. приміщення громадського призначення (кафе) - 1500,00 кв.м, ресторан - 1000,00 кв.м, торговельні приміщення - 28 500,00 кв.м, офісні приміщення - 165 500,00 кв.м, готель - 34 200,00 кв.м), підземної автостоянки загальною площею 35 425,00 кв.м та надземної автостоянки загальною площею 21 575,00 кв.м на перетині вул. Борщагівської та проспекту Повітрофлотського у Шевченківському районі міста Києва.

Пунктом 3.5 Договору пайової участі передбачено, що у випадку збільшення загальної площі об`єкту, вказаного у п. 1.1 цього договору, або зміни інших характеристик об`єкту, внаслідок чого сума пайового внеску має бути збільшена, забудовник зобов`язаний письмово повідомити ці обставини Головному управлінню економіки та інвестицій не пізніше ніж через 30 днів з моменту, коли ці обставини стали відомі або мали стати відомі забудовнику.

Згідно з п. 3.6 Договору пайової участі після визначення додаткової суми пайового внеску, що підлягає сплаті у зв`язку зі збільшенням загальної площі чи в інших випадках, передбачених у п. 3.5 цього договору, забудовник укладає із Головним управлінням економіки та інвестицій додаткову угоду до цього договору, на підставі якої сплачує відповідні додатково визначені кошти.

27.08.2009 між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору пайової участі, відповідно до якої забудовником станом на 17.08.2009 перераховані пайові кошти у сумі 1 140 000,00 грн на виконання умов Договору пайової участі.

Окрім того, пункт 1.1 Договору пайової участі викладено у наступній редакції: "Предметом цього договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку із будівництвом громадського, торговельно-офісного, готельного комплексу та апартаментів підвищеної комфортності з підземним і наземним паркінгом загальною площею 298 846,00 кв. м (в тому числі площа офісів - 18503,00 кв. м, магазинів - 90,00 кв. м, готелю - 27915,00 кв. м, апартаментів - 28 630,00 кв. м, ресторанів - 7 528,00 кв. м, залу для проведення урочистих подій - 4 970,00 кв. м, фізкультурно-оздоровчого комплексу - 3 555,000 кв.м, завантажувального двору - 535,00 кв. м, наземного паркінгу 9 127,00 кв.м, підземного паркінгу - 46 792,00 кв.м, технічних приміщень загального призначення - 21 201,00 кв. м) на перетині вул. Борщагівської та просп. Повітрофлотського у Шевченківському районі м. Києва".

02.07.2014 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) та відповідачем у зв`язку з коригуванням проекту укладено Додаткову угоду №2 до Договору пайової участі, якою п. 1.1 Договору пайової участі викладено у наступній редакції: "Предметом цього договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв`язку з будівництвом торговельно-офісного комплексу загальною площею 1980,00 кв.м (в т.ч. торговий зал - 1375,00 кв. м, допоміжний технічний блок - 332,00 кв. м., адміністративно-офісний блок - 273,00 кв. м) з паркінгами (відкриті наземні автостоянки) загальною площею 578,00 кв. м та благоустроєм ландшафтної зони на перетині вул. Борщагівської та просп. Повітрофлотського у Шевченківському районі м. Києва (коригування проекту будівництва громадського, торговельно-офісного, готельного комплексу та апартаментів підвищеної комфортності з підземними та наземними паркінгами та благоустроєм ландшафтної зони на перетині вул. Борщагівської та просп. Повітрофлотського у Шевченківському районі м. Києва)".

У подальшому відповідач відмовився від будівництва об`єкту, щодо якого було укладено Договір пайової участі та відповідні Додаткові угоди № 1 та № 2 до нього.

Натомість відповідачем було прийнято рішення про будівництво іншого об`єкта. Так, рішенням Київської міської ради від 31.03.2016 №270/270 надано дозвіл забудовнику змінити вид використання земельної ділянки площею 1,6578 га (кадастровий номер 8000000000:88:217:0002) на перетині вул. Борщагівської та просп. Повітрофлотського у Шевченківському районі м. Києва, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку від 28.08.2009 №01-8-00185 та дозволено забудовнику використовувати цю ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування громадського, торговельно-офісного, житлового, готельного комплексу з підземним та наземним паркінгами та для благоустрою ландшафтної зони (справа А-22089).

Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки на перетині вул. Борщагівської та просп. Повітрофлотського у Шевченківському районі №441/16/12/009-16, виданими 31.05.2016 Департаментом містобудування та архітектури Київської міської ради (КМДА), зобов`язано забудовника протягом 10 (десяти) днів з дати реєстрації містобудівних умов та обмежень земельної ділянки звернутись до Департаменту для укладання договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.

У свою чергу, відповідачем було проігноровано вказаний припис, новий договір пайової участі не укладено.

14.12.2021 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано відповідачу Сертифікат № ІУ23211201777 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме: Будівництво громадського, торговельно-офісного, житлового, готельного комплексу з підземним та наземним паркінгами та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Борщагівської та просп. Повітрофлотського у Шевченківському районі м. Києва.

Позивачем встановлено, що відповідач, всупереч вимог законодавства, обов`язок щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Києва не виконав, про що прокурора повідомлено листом Департаменту економіки та інвестицій КМДА від 11.07.2023 №050/08-2625.

Окрім того, позивачем на адресу відповідача направлено вимоги №050/08-440 від 03.02.2023 та №050/08-3111 від 11.08.2023 про отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва з відповідним розрахунком.

З огляду на те, що відповідач не уклав договір пайової участі щодо новозбудованого об`єкта та безпідставно зберіг кошти пайової участі, прокурор звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 69 337 363,63 грн безпідставно збережених коштів.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок), за змістом пункту 3.1 розділу ІІІ якого пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту, а відтак саме Департамент є компетентним органом, у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор, у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до позивача з листами від 27.06.2023 № 41-6705ВИХ- 23 та від 08.08.2023 №41-8297 ВИХ23, щодо необхідності вжиття заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на стягнення коштів пайової участі.

Листами від 11.07.2023 №050/08-2625 та від 15.08.2023 №050/08-3152 позивач повідомив прокурора, що направляв відповідачу вимоги від 03.02.2023 №050/08-440 та від 11.08.2023 №50/08-3111 про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

Підставою для звернення до суду з даним позовом прокурор зазначив те, що вжиті позивачем заходи є недостатніми та не призводять до ефективного, дієвого та належного поновлення порушеного права держави щодо отримання коштів до бюджету, які б вона могла реально одержати за звичайних обставин.

Суд вважає, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з цим позовом, підстав для залишення позовної заяви без розгляду, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, після відкриття провадження у справі судом не встановлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

За статтею 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 Закону № 3038-VI визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Як зазначено вище, рішенням Київської міської ради від 31.03.2016 №270/270 надано дозвіл забудовнику змінити вид використання земельної ділянки площею 1,6578 га (кадастровий номер 8000000000:88:217:0002) на перетині вул. Борщагівської та просп. Повітрофлотського у Шевченківському районі м. Києва, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку від 28.08.2009 №01-8-00185 та дозволено забудовнику використовувати цю ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування громадського, торговельно-офісного, житлового, готельного комплексу з підземним та наземним паркінгами та для благоустрою ландшафтної зони.

03.10.2016 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано забудовнику дозвіл №ІУ115162772433 на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкта: "Будівництво громадського, торговельно-офісного, житлового, готельного комплексу з підземним та наземним паркінгами та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Борщагівської та проспекту Повітрофлотського у Шевченківському районі м. Києва".

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 3038-VI (у редакції, чинній на час видачі відповідачу дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 115153634265) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.

Суд звертає увагу на те, що на момент початку будівництва об`єкта стаття 40 Закону № 3038-VI була чинною. У той же час, означену статтю було виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-IX), який набув чинності 01.01.2020.

У свою чергу матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем відповідного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

З огляду на викладене, суд зазначає, що частиною 9 статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом із тим, абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Суд звертає увагу, що законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону №3038-VI, залишались дійсними та підлягали повному виконанню і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX.

Так, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX встановлено, що протягом 2020 замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

- кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Пайова участь не сплачується у разі будівництва:

об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Отже, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

За змістом зазначених норм відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє забудовника від зобов`язання сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 в справі № 910/9548/21.

Згідно з пунктом 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2021 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала замовнику будівництва (відповідачу) дозвільний документ - сертифікат № ІУ23211201777 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме: Будівництво громадського, торговельно-офісного, житлового, готельного комплексу з підземним та наземним паркінгами та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Борщагівської та просп. Повітрофлотського у Шевченківському районі м. Києва.

Разом із тим, внаслідок ігнорування приписів Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), викладених у Містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки на перетині вул. Борщагівської та просп. Повітрофлотського у Шевченківському районі №441/16/12/009-16, в частині необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

У такому разі слід виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Наведені вище правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Як було зазначено вище, відповідно до пунктів 3.3, 3.4 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту, який є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

Зі змісту наданого прокурором здійсненого позивачем розрахунку обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (долучений до заяви про збільшення розміру позовних вимог) вбачається, що останній здійснено, зокрема, на підставі сертифіката готовності об`єкта №ІУ123211201777, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 14.12.2021, а також відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 Порядку (в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033).

Згідно з п. 6.3 розділу VI Порядку розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції житлових будинків (багатоквартирних житлових будинків з вбудованими, вбудовано-прибудованими та прибудованими приміщеннями) та реконструкції квартир визначається Департаментом відповідно до опосередкованої вартості спорудження житла для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату розрахунку.

У пункті 6.4 розділу VI Порядку визначено, що розрахунок розміру пайової участі для житлових будинків (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями) та квартир визначається за формулою: РПУ = S об`єкта х N житл х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в пункті 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (м2); N житл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 м2 житлових будинків для м. Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/м2).

Як вбачається із розрахунку позивача, розмір пайової участі, який підлягає сплаті відповідачем, визначено виходячи із загальної площі житлових будинків, за вирахуванням загальної площі паркінгу та трансформаторної підстанції.

Так, розмір пайового внеску відповідача у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва згідно з наведеним розрахунком становить 69 337 363,63 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та здійснений на законних підставах. Відповідачем жодних заперечень щодо розміру пайової участі суду не надано.

Слід також зазначити, що докази, які б підтверджували здійснення комплексної забудови території на перетині вул. Борщагівської та просп. Повітрофлотського у Шевченківському районі м. Києва, зокрема, за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів, а також інші докази, які свідчать про звільнення забудовника від сплати коштів пайової участі, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Отже, замовник будівництва зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

При цьому, норми статей 526, 530 та 610 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Відповідачем, у свою чергу, не було дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) до дати прийняття збудованих об`єктів в експлуатацію. Враховуючи наведене, а також зважаючи на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача відповідного розміру пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно збережені кошти в сумі 69 337 363,63 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвікс" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Філатова Академіка, буд. 22/8, оф. 205; ідентифікаційний код: 33062336) до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 04633423), одержувач: ГУК у м. Києві; банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); код доходів 24170000; код ЄДРПОУ 37993783; рахунок ІВАN UA538999980314131921000026001; призначення платежу: "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту" пайовий внесок у розмірі 69337363 (шістдесят дев`ять мільйонів триста тридцять сім тисяч триста шістдесят три) грн 63 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвікс" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Філатова Академіка, буд. 22/8, оф. 205; ідентифікаційний код: 33062336) на користь Київської міської прокуратури (Україна, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) витрати по сплаті судового збору в розмірі 832048 (вісімсот тридцять дві тисячі сорок вісім) грн 36 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.01.2025.

Суддя О.В. Нечай