Рішення

від 27.01.2025 по справі 914/2799/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 Справа № 914/2799/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли», с. Суходоли, Бродівський р-н., Львівська обл.;

до відповідача: Фермерського господарства «Рончка», с. Дернів, Кам`янка-Бузький р-н., Львівська обл.;

про стягнення збитків, пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки в сумі 39 407,69 грн.

Представники сторін не викликалися.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли» до Фермерського господарства «Рончка» про стягнення 39 407,69 грн., з яких пеня в розмірі 8298,05грн., збитки у розмірі 14 881,40 грн. та штраф в розмірі 16 228,24 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.

Відповідач письмового відзиву не подав. Причин не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвали суду від 27.11.2024р. в електронній формі до Електронного кабінету відповідача та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 27.11.2024р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 27.11.2024р., та доставлена до електронного кабінету 27.11.2024р. о 13:50год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвалу від 27.11.2024р. доставлено до електронного кабінету відповідача 27.11.2024р. о 13:50год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 27.11.2024р.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано та доставлено ухвалу Господарського суду Львівської області до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а також оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 січня 2024 року між Фермерським господарством «Рончка» (Постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли» (Покупець, позивач) був укладений договір поставки зернових культур №04012024-2 ЗР (Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався протягом дії цього договору передавати у власність покупцю окремими партіями сільськогосподарські зернові культури, а покупець в свою чергу зобов`язався щоразу приймати кожну відвантажену партію товару постачальником та оплачувати її вартість на умовах цього договору.

Позивач вказує, що 04 січня 2024 року сторони підписали специфікацію №1 до договору поставки зерна №04012024-2 ЗР відповідно до умов якої відповідач зобов`язався поставити позивачу 200 тон кукурудзи по ціні 4900,00 гривень за 1 тону, на загальну суму 980 000,00 гривень з ПДВ 14%.

Позивач стверджує, що на виконання договірних зобов`язань відповідач протягом січня 2024 року поставив позивачу 192 тони 630 кілограм кукурудзи на суму 943 887,00 гривень, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Таким чином, відповідач недопоставив позивачу за умовами договору поставки зерна №04012024-2 ЗР від 04.01.2024 року і специфікації №1 від 04.01.2024 року до цього ж договору поставки зерна кукурудзи в кількості 7 тон 370 кілограм по ціні 4900,00 гривень за 1 тону на загальну суму 36 113,00 гривень.

У зв`язку із простроченням строків поставки товару позивач на підставі п. 7.5 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 8 298,05 гривень, за період з 11.01.2024 року по 11.11.2024 року на суму непоставленого товару.

Додатково, позивач зазначає, що пунктом 10.2. договору поставки передбачено обов`язок постачальника надати покупцеві податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням умови щодо її реєстрації, згідно ст. 201 ПК України, з електронним підписом уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач вказує, що відповідач зобов`язаний був зареєструвати податкові накладні на відвантажений товар до 31.01.2024 року, однак, несвоєчасно зареєстрував податкові накладні на відвантажений товар, а саме: податкова накладна №1 від 04.01.2024 року зареєстрована відповідачем лише 24.10.2024 року, податкова накладна №2 від 05.01.2024 року зареєстрована відповідачем лише 07.11.2024 року, а податкова накладна №3 від 06.01.2024 року на суму ПДВ 14 881,40 гривень не зареєстрована відповідачем.

Позивач стверджує, що внаслідок таких дій відповідача, останній завдав позивачу збитків, оскільки позивач позбавлений права скористатись податковим кредитом на суму 14 881,40 гривень і таким чином зменшити на цю суму свої податкові зобов`язання зі сплати ПДВ.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідно до п. 7.7. договору у разі нездійснення постачальником обов`язкової згідно з податковим законодавством України реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення постачальником строків чи порядку реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, та/або зазначення в податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної коду товару (продукції), що не відповідає коду товару (продукції) згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, та/або не виконання виконавцем його зобов`язань, передбачених в даному пункті та в п.10.2. цього договору, постачальник протягом 7 (семи) календарних днів з моменту направлення йому покупцем вимоги, сплачує покупцю штраф у розмірі 14 % від ціни (вартості) товару (продукції) згідно із вказаною податковою накладною або від ціни (вартості) товару (продукції) за якими податкову накладну не було складено.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасності реєстрації податкових накладних на поставлений товар, позивач на підставі п. 7.7 договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 16 964,79грн., із врахуванням заяви за вх. № 28287/24 від 22.11.2024р. про усунення недоліків позовної заяви.

Позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з вимогою №18- 09/24 від 18.09.2024 року, однак зазначена вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 40 144,24грн., з яких пеня в сумі 8 298,05 гривень, збитки у розмірі 14 881,40 гривень за відсутність реєстрації податкових накладних та штраф в розмірі 16 964,79 гривень за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

04.01.2024р. Фермерським господарством «Рончка» (Постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли» (Покупець, позивач) було укладено договір поставки зернових культур №04012024-2 ЗР.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом дії цього договору передавати у власність покупцю окремими партіями сільськогосподарські зернові культури (надалі за текстом цього договору - товар), а покупець в свою чергу зобов`язується щоразу приймати кожну відвантажену партію товару постачальником та оплачувати її вартість на умовах цього договору. Цей договір укладається для забезпечення багаторазових поставок постачальником партій товару безпосередньо покупцю до 31 грудня 2024 року.

Згідно із п. 1.3 договору асортимент, кількість та ціна на кожну партію товару може бути інша, ніж передбачено п. 1.2. цього договору і визначатиметься сторонами щоразу у специфікаціях та видаткових накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень покупця.

За приписами п. 1.4 договору товар передається покупцю - частинами (партіями). під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій видатковій накладній, який доставлений на територію покупця автомобільним транспортом постачальника, або уповноваженим ним перевізником.

За умовами п. 1.6 договору ціни на кожну партію товару є вільними і можуть змінюватися протягом дії даного договору в залежності від кон`юнктури ринку, якості товару, сезонних коливань цін на товар, тощо. Ціна товару включає в себе його доставку до місця доставки, визначеного в п. 5.1. цього договору, а також всі податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов`язується доставляти власним, або залученим автотранспортом і передавати у власність покупцю партії товару, згідно підписаних специфікацій по видатковим накладним; виписувати покупцю видаткову накладну та товарно-транспортну накладну на кожну автомобільну партію товару та інші товаро-супроводжувальні документи на партію товару, які підтверджують її якість (якісні посвідчення).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка кожної партії товару здійснюється в строки, погоджені сторонами при прийнятті замовлення і визначається у Специфікації. Доставка товару здійснюється транспортом, силами та за рахунок постачальника. Місце доставки кожної партії товару: 80641 Львівська обл., Золочівський р-н., с. Суходоли,

вул. Заводська, 36. Допускається дострокова поставка товару. У разі дострокової поставки товару, постачальник зобов`язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату дострокової поставки товару.

Згідно із п. 6.1 договору даний договір набирає чинності з « 04» січня 2024 року і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь - якому випадку до моменту повного і належного його виконання.

За приписами п. 7.5 договору у випадку прострочення строків поставки певної партії товару, визначеної кожного разу у специфікації, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день прострочки до моменту поставки покупцю відповідної партії товару.

За умовами п. 7.7 договору у разі нездійснення постачальником обов`язкової згідно з податковим законодавством України реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення постачальником строків чи порядку реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, та/або зазначення в податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної коду товару (продукції), що не відповідає коду товару (продукції) згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, та/або не виконання виконавцем його зобов`язань, передбачених в даному пункті та в п.10.2. цього договору, постачальник протягом 7 (семи) календарних днів з моменту направлення йому покупцем вимоги, сплачує покупцю штраф у розмірі 14 % від ціни (вартості) товару (продукції) згідно із вказаною податковою накладною або від ціни (вартості) товару (продукції) за якими податкову накладну не було складено.

Відповідно до п. 7.8 договору сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов`язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов`язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Згідно з п. 10.2 договору постачальник надає покупцеві податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням умови щодо її реєстрації, згідно ст. 201 ПК України, з електронним підписом уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постачальник зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у наступному порядку та строки: реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо інше не буде передбачено нормами чинного законодавства України, повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Податкова накладна складається на кожну повну або часткову поставку товару (партії товару), а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок постачальника, як попередня оплата (аванс).

Постачальник, в порядку передбаченому податковим законодавством України, зобов`язаний при складанні податкових накладних вказувати в таких податкових накладних код товарів, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

Договір поставки зернових культур №04012024-2 ЗР від 04.01.2024р. підписано сторонами, скріплено їх печатками, копію договору долучено до матеріалів справи та оригінал представлено суду для огляду.

04.01.2024р. позивачем та відповідачем підписано специфікацію № 1 до договору поставки зернових культур №04012024-2 ЗР від 04.01.2024р., у якій сторони погодили, зокрема найменування товару - кукурудза, ціну 4900,00грн. за тону з ПДВ, обсяг 200 тон та період поставки товару з 04.01.2024р. по 10.01.2024р. включно.

На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу товар у кількості 192,63 тони на загальну суму 943 887,96грн., що підтверджується видатковими накладними № 1 від 04.01.2024р. на суму 233 730,24грн. (47,7 тон); № 2 від 05.01.2024р. на суму 588 980,60грн. (120,2 тон) та № 3 від 06.01.2024р. на суму 121 177,12грн. (24,73 тон).

Видаткові накладні підписано сторонами, скріплено їх печатками, копії накладних долучено до матеріалів справи та оригінали представлено суду для огляду.

В підтвердження обставини щодо порушення відповідачем зобов`язань в частині реєстрації податкових накладних позивачем до матеріалів справи долучено копію податкової накладної № 1 від 04.01.2024р. на суму 233 730,24 грн. та рішення № 11958045/41252525 від 24.10.2024р. про реєстрацію податкової накладної; податкової накладної № 2 від 05.01.2024р. на суму 588 980,60 грн. та рішення № 12023183/41252525 від 07.11.2024р. про реєстрацію податкової накладної; податкової накладної № 3 від 06.01.2024р. на суму 121 177,12грн. та квитанції №9014105547 від 31.01.2024р. про зупинення реєстрації податкової накладної № 3 від 06.01.2024р.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару в повному обсязі та реєстрації податкових накладних, позивач 18.09.2024р. скерував відповідачу вимогу № 18-09/24, якою повідомив про недопоставку товару на суму 36113,00 грн., невиконання зобов`язань в частині надання якісних посвідчень і сертифікатів якості товару та в частині реєстрації податкових накладних. З огляду на наведене, позивач вимагав у строк до 25.09.2024р. надати оригінали якісних посвідчень та сертифікатів якості товару, а також негайно, у строк до трьох операційних банківських днів зареєструвати у ЄРПН/НК податкову накладну на суму ПДВ 115 916,06 грн. В підтвердження скерування вимоги позивачем до матеріалів справи долучено копію опису вкладення у цінний лист та квитанції № 7947600009560 про приймання поштового переказу. Однак, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи прострочення строків поставки товару позивач на підставі п. 7.5 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 8 298,05 гривень, за період з 11.01.2024 року по 11.11.2024 року на суму непоставленого товару та з огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасності реєстрації податкових накладних на поставлений товар, позивач на підставі п. 7.7 договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 16 964,79грн., а також просить стягнути з відповідача збитки в сумі 14 881,40 гривень.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів оплати заборгованості суду не надав.

Позиція суду.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки зернових культур №04012024-2 ЗР від 04.01.2024р. Доказів розірвання договору, визнання його в судовому порядку недійсним чи неукладеним сторонами суду не представлено.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом дії цього договору передавати у власність покупцю окремими партіями сільськогосподарські зернові культури (надалі за текстом цього договору - товар), а покупець в свою чергу зобов`язується щоразу приймати кожну відвантажену партію товару постачальником та оплачувати її вартість на умовах цього договору. Цей договір укладається для забезпечення багаторазових поставок постачальником партій товару безпосередньо покупцю до 31 грудня 2024 року.

Згідно із п. 1.3 договору асортимент, кількість та ціна на кожну партію товару може бути інша, ніж передбачено п. 1.2. цього договору і визначатиметься сторонами щоразу у специфікаціях та видаткових накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень покупця.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов`язується доставляти власним, або залученим автотранспортом і передавати у власність покупцю партії товару, згідно підписаних специфікацій по видатковим накладним; виписувати покупцю видаткову накладну та товарно-транспортну накладну на кожну автомобільну партію товару та інші товаро-супроводжувальні документи на партію товару, які підтверджують її якість (якісні посвідчення).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка кожної партії товару здійснюється в строки, погоджені сторонами при прийнятті замовлення і визначається у Специфікації. Доставка товару здійснюється транспортом, силами та за рахунок постачальника. Місце доставки кожної партії товару: 80641 Львівська обл., Золочівський р-н., с. Суходоли,

вул. Заводська, 36. Допускається дострокова поставка товару. У разі дострокової поставки товару, постачальник зобов`язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату дострокової поставки товару.

За приписами п. 7.5 договору у випадку прострочення строків поставки певної партії товару, визначеної кожного разу у специфікації, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день прострочки до моменту поставки покупцю відповідної партії товару.

04.01.2024р. позивачем та відповідачем підписано специфікацію № 1 до договору поставки зернових культур №04012024-2 ЗР від 04.01.2024р., у якій сторони погодили, зокрема найменування товару - кукурудза, ціну 4900,00грн. за тону з ПДВ, обсяг 200 тон та період поставки товару з 04.01.2024р. по 10.01.2024р. включно.

На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу товар у кількості 192,63 тони на загальну суму 943 887,96грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними № 1 від 04.01.2024р. на суму 233 730,24грн. (47,7 тон); № 2 від 05.01.2024р. на суму 588 980,60грн. (120,2 тон) та № 3 від 06.01.2024р. на суму 121 177,12грн. (24,73 тон).

Суд зазначає, що з врахуванням положень п. 5.1 договору та специфікації № 1 до договору поставки зернових культур №04012024-2 ЗР від 04.01.2024р. строк виконання зобов`язання з поставки товару настав 10.01.2024р.

При цьому, за період з 04.01.2024р. по 06.01.2024р. поставлено товару у кількості 192,63 тони на загальну суму 943 887,96грн. Таким чином, відповідач не поставив позивачу товар у кількості 7,37 тон на загальну суму 36113,00грн. з ПДВ.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч. ч. 1,7 ст. 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

З огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, визначених п. 5.1 договору поставки зернових культур №04012024-2 ЗР від 04.01.2024р. та специфікації № 1 до договору позивач на підставі п. 7.5 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 8 298,05 гривень, за період з 11.01.2024 року по 11.11.2024 року на суму непоставленого товару 36 113,00грн.

Перевіривши проведені нарахування, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку пені. Відтак, в перерахунку, підставними є вимоги, щодо стягнення пені в розмірі 8 275,40грн. Врешті вимог щодо стягнення пені належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо поставки товару в повному обсязі чи оплати проведених нарахувань відповідачем не представлено.

Щодо стягнення збитків.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 02.03.2021р. у справі № 922/1742/20.

Пред`явлення вимоги про відшкодування збитків, зокрема покладає на кредитора обов`язок довести, що ці витрати не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були понесені внаслідок неналежного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості понесення витрат, ще не є підставою для їх стягнення.

Господарський кодекс України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах, тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються (п. 41 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України"). За Господарським кодексом підлягають стягненню витрати, які фактично понесені на день пред`явлення позову. Витрати, які позивач може понести або понесе в майбутньому (так звані майбутні передбачувані витрати, наприклад нараховані, але не сплачені штрафні санкції, нарахована, але не сплачена заробітна плата тощо), за Господарським кодексом, не підлягають стягненню за цими позовними вимогами. Втім, за позивачем завжди залишається право пред`явити позов про стягнення цих збитків у майбутньому, після того як вони будуть фактично понесені.

Водночас необхідно враховувати, що відшкодуванню підлягають не будь-які витрати управненої сторони, які складають реальну шкоду, а лише так звані вимушені, необхідні, "корисні" витрати, тобто витрати, які є дійсно необхідними, мінімальними за даних умов, в даній конкретній ситуації, щоб усунути наслідки невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (вчинення господарського правопорушення). До таких витрат відносять також витрати, які були понесені з метою запобігти збиткам або зменшити їх розмір. Втім, витрати на реалізацію цих заходів не повинні перевищувати самих збитків, в іншому разі вони підлягають відшкодуванню лише в межах понесених збитків. Не підлягають відшкодуванню витрати, які дійсно були зроблені, але з перевищенням їх нормально допустимого рівня.

Важливим елементом доказування є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг. Тому, з огляду на положення ст.201 ПК, саме на Фермерське господарство «Рончка» (як продавця за договором) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.04.2023р. у справі №906/824/21, від 10.01.2022р. у справі №910/3338/21, від 03.12.2018р. у справі №908/76/18.

Хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2023р. у справі №904/72/22.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.04.2023р. у справі №906/824/21 належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних.

Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021р. у справі №904/982/19, від 21.07.2021р. у справі №910/12930/18, від 21.09.2021р. у справі №910/1895/20, від 18.10.2022р. у справі №922/3174/21.

Відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Обов`язком платника податку є не лише скласти та подати на реєстрацію, а саме зареєструвати податкові накладні в порядку та строки визначені ПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач склав та направив на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну №3 від 06.01.2024р., на суму 121 177,12грн. реєстрація якої була зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до квитанції №9014105547 від 31.01.2024р.

Причиною зупинення реєстрації стало те, що обсяг постачання товару/послуги 1005, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доказів подання відповідачем податковому органу інформації та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної суду не представлено.

Пунктом 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.09.2019 № 520 (надалі Порядок прийняття рішень про реєстрацію), зазначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Таким чином, строк для надання відповідачем пояснень контролюючому органу станом на момент подання даного позову не закінчився.

Водночас, наявність у відповідача права вчинити дії для реєстрації податкових накладних, не зберігає за позивачем право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі відповідних податкових накладних.

Право позивача щодо включення суми ПДВ до складу податкового кредиту, із застосуванням відкладальних обставин, які не факт, що настануть, не спростовує того, що у звітному податковому періоді позивач уже не зміг зменшити свого податкового зобов`язання на суму податкового кредиту.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.06.2023р. у справі №916/334/22, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Отже, відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, власне і є протиправною поведінкою іншого контрагента.

Верховний Суд у постановах від 03.12.2018р. у справі №908/76/18, від 10.01.2022р. у справі №910/3338/21, від 19.04.2023р. у справі №906/824/21 дійшов висновків про наявність підстав для стягнення збитків, завданих тим, що податковий орган відмовив відповідачу у реєстрації податкових накладних, через що позивач як контрагент відповідача за господарським договором не зміг скористатися правом на податковий кредит.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023р. у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015р. ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Законодавство надає саме відповідачу право подавати до податкового органу письмові пояснення та копії документів для підтвердження інформації, зазначеної у зареєстрованих податкових накладних. Після отримання таких пояснень та документів податковий орган упродовж 5 днів або реєструє такі податкові накладні, або відмовляє у їх реєстрації. Незважаючи на це, відповідач протягом тривалого періоду не подав до податкового органу ані письмових пояснень, ані документів для підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних. Доказів вчинення відповідачем будь-яких дій для зміни статусу податкових накладних, реєстрація яких зупинена податковим органом суду не представлено.

Таким чином, протиправна поведінка зі сторони відповідача полягає у недотриманні ним вимог податкового законодавства, що призвело до зупинення реєстрації податкової накладної податковим органом, а також у бездіяльності, що полягає у не вчиненні відповідачем жодних дій щодо подання документів та/або пояснень податковому органу, не оскарженні в адміністративному чи судовому порядку рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної.

Зупинення реєстрації податкової накладної №3 від 06.01.2024р., на суму 121 177,12грн., та відсутність доказів в підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на належне виконання зобов`язань щодо реєстрації такої податкової накладної є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача.

В даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо реєстрації податкової накладної №3 від 06.01.2024р. в Єдиному реєстрі податкових накладних не представлено, відтак підставними є вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 14 881,40 грн. за нереєстрацію податкової накладної №3 від 06.01.2024р., на суму 121 177,12грн.

Щодо стягнення штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В п. 7.7 договору сторони погодили, що у разі нездійснення постачальником обов`язкової згідно з податковим законодавством України реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення постачальником строків чи порядку реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, та/або зазначення в податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної коду товару (продукції), що не відповідає коду товару (продукції) згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, та/або не виконання виконавцем його зобов`язань, передбачених в даному пункті та в п.10.2. цього договору, постачальник протягом 7 (семи) календарних днів з моменту направлення йому покупцем вимоги, сплачує покупцю штраф у розмірі 14 % від ціни (вартості) товару (продукції) згідно із вказаною податковою накладною або від ціни (вартості) товару (продукції) за якими податкову накладну не було складено.

Згідно з п. 10.2 договору постачальник надає покупцеві податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням умови щодо її реєстрації, згідно ст. 201 ПК України, з електронним підписом уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постачальник зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у наступному порядку та строки: реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо інше не буде передбачено нормами чинного законодавства України, повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Податкова накладна складається на кожну повну або часткову поставку товару (партії товару), а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок постачальника, як попередня оплата (аванс).

Постачальник, в порядку передбаченому податковим законодавством України, зобов`язаний при складанні податкових накладних вказувати в таких податкових накладних код товарів, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

Відповідно до пункту 201.1, абзаців 1,2 пункту 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник ПДВ зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлюючи відповідальність постачальника у вигляді штрафу в розмірі 14 % від вартості товару, тобто у розмірі ПДВ, який сплачує покупець при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку з цим податкового кредиту.

Тобто передбачена п. 7.7 договору відповідальність продавця не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2024 року у справі № 927/1252/23, за характером, змістом та підставами виникнення суми, яка визначена позивачем, як штраф, вона виникає із зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а не з господарських зобов`язань.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 908/1568/18 (пункти 23-25) та постановах Верховного Суду від 02.05.2018р. у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018р. у справі № 917/799/17 та від 07.02.2019р. у справі № 913/272/18.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за нереєстрацію податкових накладних на поставлений товар слід відмовити, у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю.

Позивачем в позовній заяві визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи та зазначено, що позивач планує витрати на правничу допомогу адвоката орієнтовно 20 000,00 гривень.

Однак, доказів в підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною позивача не надано та заяв про стягнення з відповідача вказаних витрат не подано. Відтак, враховуючи вимоги ст. 126 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для розподілу витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача в частині стягнення пені в розмірі 8 275,40грн. та збитків в розмірі 14 881,40 грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. Врешті вимог щодо стягнення пені та штрафу належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір»(із змінами та доповненнями).

Згідно із ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частина 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що за подання позовних заяв майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовних заяв немайнового характеру до господарського суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024р.» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00 гривень.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2087 від 16.10.2024р. на суму 3028,00 грн., копія якої долучена до матеріалів справи.

За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи позовна заява, подана через систему «Електронний суд», позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення коштів в сумі 40 144,24грн., відповідно до заяви за вх. № 28287/24 від 22.11.2024р. про усунення недоліків позовної заяви відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» підлягав оплаті судовий збір у розмірі 2 422,40грн., який відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися до Господарського суду Львівської області із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Рончка» (80430, Львівська обл., Кам`янка-Бузький р-н, село Дернів, вулиця Івана Мазепи, будинок 62, ідентифікаційний код 41252525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли» (80641, Львівська обл., Бродівський р-н, село Суходоли(з), вул.Заводська, будинок 36, ідентифікаційний код 41125547) 8 275,40грн. пені, 14 881,40 грн. збитків та судовий збір в розмірі 1 397,34грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 27.01.25р.

СуддяІванчук С.В.