Рішення

від 22.01.2025 по справі 914/1548/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 Справа № 914/1548/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Плаксій В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Яхонт", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Ексім", м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 45 905,84 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Яхонт" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Ексім" про стягнення заборгованості в розмірі 45 905,84 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024, справу № 914/1548/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.06.2024 р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Яхонт" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Ексім" про стягнення заборгованості в розмірі 45 905,84 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28.06.2024 р. представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2024 р., направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 17280/24 від 03.07.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.07.2024, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 13.08.2024.

Судове засідання, призначене на 13.08.2024 не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 09.08.2024 по 16.08.2024 включно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.08.2024, розгляд справи по суті призначено на 11.09.2024.

Судове засідання, призначене на 11.09.2024 не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та продовженням додаткової відпустки судді Долінській О.З. з 22.08.2024 по 14.12.2024 включно.

16.12.2024 представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання з додатками за вх. № 30323/24, зокрема, долучено платіжні інструкції про оплату заборгованості перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2024, розгляд справи по суті призначено на 22.01.2025.

21.01.2025 від представника позивача на адресу суду в систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 251/25, в якій позивач зазначає про те, що відповідачем повністю оплачено основний борг в розмірі 35 000,00 грн., та просить стягнути з відповідача 940,77 грн. - 3% річних, 1 544,17 грн. - втрат від інфляції 8 397,46 грн. пені та понесені судові витрати: 3 028,00 грн. - судовий збір, 5 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

22.01.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

21.01.2025 від представника позивача надійшла заява за вх. № 1611/25, в якій позивач просить проводити судове засідання 22.01.2025 без участі повноважного представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі із врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 1611/25 від 21.01.2025.

22.01.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 08.07.2024 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 22.01.2025 не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд 223 В, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі, які направлялися судом на адресу відповідача -79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд 223 В, повернуті Укрпоштою на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвала суду від 19.08.2024 направлялась на адресу засновника та керівника відповідача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2024 представником відповідача подано на адресу суду клопотання (за вх. № 22465/24) про ознайомлення з матеріалами справи № 914/1548/24. На вказаному клопотанні наявна відмітка представника відповідача - адвоката Ємельянової А.М. про ознайомлення з матеріалами справи № 914/1548/24 - 18.09.2024 року.

Крім того, 16.12.2024 від відповідача подано на електронну адресу суду клопотання з додатками за вх. № 30323/24, зокрема, долучено платіжні інструкції про оплату заборгованості перед позивачем.

Відтак, відповідач належно повідомлений про розгляд справи 914/1548/24 Господарським судом Львівської області.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/1548/24 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, а також те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1548/24.

В судовому засіданні 22.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 03 липня 2023 року між ТОВ «ТД «Яхонт» та ТОВ «Терра Ексім» було укладено Договір поставки № 030723П-ТД (далі - Договір). За умовами Договору Постачальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти (передавати) у власність Покупцеві товар, в асортименті, кількості та за вартістю згідно з рахунками-фактурами та накладними, а Покупець зобов`язувався приймати Товар і оплачувати його. Рахунки-фактури та накладні, складаються на підставі замовлень Покупця, (п.1.1., 1.2. Договору). Позивач вказує на те, що наданий суду екземпляр Договору підписаний лише з боку Позивача через те, що після погодження усіх умов, Позивач склав та засвідчив проект договору. Після чого, оскільки сторони знаходяться в різних містах, направив поштою два автентичних примірники Відповідачу з проханням також засвідчити і повернути один екземпляр. Чого в подальшому Відповідач, як зазначає позивач, нажаль, не зробив. Також, Позивач вказує на те, що на виконання умов Договору, Постачальник здійснив на користь Покупця ряд поставок на загальну суму 189 998,78 грн, що підтверджується видатковими накладними, які складалися на кожну партію поставок. Товар був прийнятий Покупцем без жодних зауважень. Претензій щодо номенклатури, комплектності, якості, кількості ТОВ «ТД «Яхонт» не отримувало, дефектні акти не складалися, а отже Товар є прийнятим Покупцем та підлягає оплаті. Позивач вказує на те, що відповідачем проведено часткову оплату за поставлений товар. На думку позивача, покупець не розрахувався за наданий товар. Відповідач і сам визнав свій основний борг, підписавши Акт звірки взаємних розрахунків та провівши часткову оплату боргу з посиланням на Акт звірки у призначенні платежу, чим відповідно до приписів ч. 1 ст. 264 ЦК України вчинив дію, що свідчить про визнання боргу, і таким чином перервав термін позовної давності, як для основного зобов`язання, так і для нарахування штрафних санкцій. У позовній заяві позивач зазначає про те, що керуючись ч.2 ст. 530 ЦК України, ч.2 ст. 222 ГК України, ст. 6 ГПК України, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, в березні 2024 року на адресу Відповідача було направлено претензію, після чого він і здійснив часткове погашення боргу, після чого знову став уникати переговорів. У позовній заяві, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 000,00 грн. основної заборгованості, 940,77 грн. - 3% річних, 1 544,17 грн. - втрат від інфляції та 8 397,46 грн пені згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи, а також стягнути з позивача понесені ним судові витрати, а саме: судовий збір та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

21.01.2025 від представника позивача на адресу суду в систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 251/25, в якій позивач зазначає про те, що відповідачем повністю оплачено основний борг в розмірі 35 000,00 грн., та просить стягнути з відповідача 940,77 грн. - 3% річних, 1 544,17 грн. - втрат від інфляції 8 397,46 грн. пені та понесені судові витрати: 3 028,00 грн. - судовий збір, 5 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 08.07.2024 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд 223 В, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі, які направлялися судом на адресу відповідача -79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд 223 В, повернуті Укрпоштою на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвала суду від 19.08.2024 направлялась на адресу засновника та керівника відповідача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2024 представником відповідача подано на адресу суду клопотання (за вх. № 22465/24) про ознайомлення з матеріалами справи № 914/1548/24. На вказаному клопотанні наявна відмітка представника відповідача - адвоката Ємельянової А.М. про ознайомлення з матеріалами справи № 914/1548/24 - 18.09.2024 року.

Крім того, 16.12.2024 відповідачем подано на електронну адресу суду клопотання з додатками за вх. № 30323/24, зокрема, долучено платіжні інструкції про оплату заборгованості перед позивачем.

Відтак, відповідач належно повідомлений про розгляд справи 914/1548/24 Господарським судом Львівської області.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

Позивачем здійснено поставку товару відповідачу. Факт поставки товару відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними: видаткова накладна № ТД-0002812 від 24.05.2023 на суму 21 936,00 грн; видаткова накладна № ТД-0002813 від 24.05.2023 на суму 15 264,00 грн.; видаткова накладна № ТД-0003667 від 20.07.2023 на суму 25 440,00 грн.; видаткова накладна № ТД-0003684 від 20.07.2023 на суму 6 269,10 грн; видаткова накладна № ТД-0003756 від 26.07.2023 на суму 31 945,07 грн.; видаткова накладна № ТД-0003962 від 09.08.2023 на суму 24 271,54 грн.; видаткова накладна № ТД-0004139 від 23.08.2023 на суму 5 484,43 грн.; видаткова накладна № ТД-0004330 від 05.09.2023 на суму 5 484,43 грн.; видаткова накладна № ТД-0004630 від 26.09.2023 на суму 20 748,43 грн.; видаткова накладна № ТД-0004698 від 29.09.2023 на суму 12 084,00 грн.; видаткова накладна № ТД-0004765 від 05.10.2023 на суму 15 587,35 грн. Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2023 по 20.12.2023, який долучений позивачем до матеріалів справи поставка товару відповідачу здійснена на загальну суму 189 998,78 грн.

Вказаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2023 по 20.12.2023 між ТзОВ "Торговий дім "Яхонт" (постачальник за договором) та ТзОВ "Терра Ексім" підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Позивачем долучено до матеріалів справи Договір поставки № 030723П-ТД від 03.07.2023, між ТзОВ "Торговий дім "Яхонт" та ТзОВ "Терра Ексім" (позивач у справі), проте підписаний лише зі сторони позивача та скріплений печаткою позивача.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що наданий суду екземпляр Договору підписаний лише з боку позивача через те, що після погодження усіх умов, позивач склав та засвідчив проект договору. Після чого, оскільки сторони знаходяться в різних містах, направив поштою два автентичних примірники відповідачу з проханням також засвідчити і повернути один екземпляр. Чого в подальшому відповідач, не зробив.

Як доказ направлення Договору поставки № 030723П-ТД від 03.07.2023 на адресу відповідача, позивачем долучено експрес накладну № 2040035059665 від 27.09.2023. У вказаній експрес накладній в графі «Інформація про відправлення» зазначено - «Електричне обладнання та матеріали». Опису вкладення у цінний лист про направлення Договору поставки № 030723П-ТД від 03.07.2023 на адресу відповідача, позивачем не додано до матеріалів справи і такі в матеріалах справи відсутні, тому твердження позивача про відправлення відповідачу такого договору для підписання та укладення, не підтверджується належними і допустимими доказами зі сторони позивача.

У зв`язку з частковою оплатою відповідачем поставленого товару, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 35 000,00 грн. основної заборгованості, 940,77 грн. - 3% річних, 1 544,17 грн. - втрат від інфляції та 8 397,46 грн. - пені згідно приведених ним розрахунків та стягнення понесених судових витрат, а саме: судовий збір та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

21.01.2025 від представника позивача на адресу суду в систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 251/25, в якій позивач зазначає про те, що відповідачем повністю оплачено основний борг в розмірі 35 000,00 грн., та просить стягнути з відповідача 940,77 грн. - 3% річних, 1 544,17 грн. - втрат від інфляції 8 397,46 грн. пені згідно приведених ним розрахунків та понесені судові витрати: 3 028,00 грн. - судовий збір, 5 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведене, а також те, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 251/25 від 21.01.2025 подана до початку першого судового засідання з розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 251/25 від 21.01.2025 прийняти до розгляду та подальший розгляд справи № 914/1548/24 здійснювати з її врахуванням.

16.12.2024 представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання з додатками за вх. № 30323/24, зокрема, відповідачем долучено до матеріалів справи платіжні інструкції про оплату заборгованості перед позивачем: платіжна інструкція № 217 від 09.04.2024 на суму 3 419,78 грн.; платіжна інструкція № 317 від 08.05.2024 на суму 5 000,00 грн.; платіжна інструкція № 367 від 15.05.2024 на суму 2 560,00 грн.; платіжна інструкція № 400 від 20.05.2024 на суму 1 500,00 грн.; платіжна інструкція № 401 від 20.05.2024 на суму 11 715,47 грн.; платіжна інструкція № 2698 від 03.06.2024 на суму 2 000,00 грн.; платіжна інструкція № 2728 від 17.06.2024 на суму 5 000,00 грн.; платіжна інструкція № 2750 від 25.06.2024 на суму 3 000,00 грн.; платіжна інструкція № 2758 від 27.06.2024 на суму 4 000,00 грн.; платіжна інструкція № 2860 від 12.08.2024 на суму 5 224,53 грн.

Із врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 251/25 від 21.01.2025, позивач просить стягнути з відповідача 940,77 грн. - 3% річних, 1 544,17 грн. - втрат від інфляції та 8 397,46 грн. - пені згідно приведених ним розрахунків та стягнення понесених судових витрат, 3 028,00 грн. - судовий збір, 5 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

Оцінка суду.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними: видаткова накладна № ТД-0002812 від 24.05.2023 на суму 21 936,00 грн; видаткова накладна № ТД-0002813 від 24.05.2023 на суму 15 264,00 грн.; видаткова накладна № ТД-0003667 від 20.07.2023 на суму 25 440,00 грн.; видаткова накладна № ТД-0003684 від 20.07.2023 на суму 6 269,10 грн; видаткова накладна № ТД-0003756 від 26.07.2023 на суму 31 945,07 грн.; видаткова накладна № ТД-0003962 від 09.08.2023 на суму 24 271,54 грн.; видаткова накладна № ТД-0004139 від 23.08.2023 на суму 5 484,43 грн.; видаткова накладна № ТД-0004330 від 05.09.2023 на суму 5 484,43 грн.; видаткова накладна № ТД-0004630 від 26.09.2023 на суму 20 748,43 грн.; видаткова накладна № ТД-0004698 від 29.09.2023 на суму 12 084,00 грн.; видаткова накладна № ТД-0004765 від 05.10.2023 на суму 15 587,35 грн.

Вказані видаткові накладні долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.

Таким чином, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідача 940,77 грн. - 3% річних та 1 544,17 грн. - втрат від інфляції згідно приведених розрахунків, суд зазначає наступне.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку, позивач здійснив нарахування 3% річних та втрат від інфляції за кожною видатковою накладною, строк оплати якої прострочив відповідач, а саме: 1) за видатковою накладною ТД-0002812 від 24.05.2023 р. на суму 21 936,00 грн.; 2) за видатковою накладною ТД-0003756 від 26.07.2023 на суму 31 945,07 грн.; 3) за видатковою накладною ТД-0003962 від 09.08.2023 на суму 24 271,54 грн; 4) За видатковою накладною ТД-0004139 від 23.08.2023 р. на суму 5484,43 грн.; 5) За видатковою накладною ТД-0004630 від 26.09.2023 р. на суму 20 748,43 грн.; 6) За видаткового накладного ТД-0004698 від 29.09.2023 р. на суму 12084,00 грн.; 7) За видатковою накладною ТД-0004765 від 05.10.2023 р. на суму 15587,35 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних, є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: 1 544,17 грн. - втрат від інфляції, відповідно, за визначений позивачем період.

Стосовно нарахованих відповідачем 3% річних, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 зазначила та вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, беручи до уваги проплати відповідача, які не враховані позивачем при розрахунку 3 % річних, зокрема, 08.05.2024 року на суму 5 000,00 грн (платіжна інструкція № 317 від 08.05.2024 на суму 5 000,00 грн.); 15.05.2024 - 2 560,00 грн. (платіжна інструкція № 367 від 15.05.2024 на суму 2 560,00 грн.); 20.05.2024 - 1 500,00 грн. (платіжна інструкція № 400 від 20.05.2024 на суму 1 500,00 грн.); 20.05.2024 - 11 715,47 грн. (платіжна інструкція № 401 від 20.05.2024 на суму 11 715,47 грн.); 03.06.2024 - 2 000,00 грн. (платіжна інструкція № 2698 від 03.06.2024 на суму 2 000,00 грн.), вважає, що обгрунтованою до стягнення є розмір 3% річних, який становить 919,54 грн. за визначений позивачем період.

В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення 3% річних суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування таких.

Щодо стягнення з відповідача 8 397,46 грн. - пені згідно приведених ним розрахунків, суд зазначає наступне.

При розрахунку пені, позивач посилається на п. 5.2.1 Договору поставки № 030723П-ТД від 03.07.2023 - у разі порушення терміну оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції, зазначеної в рахунках-фактурах на поставку даного товару, за кожен день прострочення). Проте вказаний Договір поставки № 030723П-ТД від 03.07.2023 підписаний лише зі сторони позивача.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що наданий суду екземпляр Договору підписаний лише з боку позивача через те, що після погодження усіх умов, позивач склав та засвідчив проект договору. Після чого, оскільки сторони знаходяться в різних містах, направив поштою два автентичних примірники відповідачу з проханням також засвідчити і повернути один екземпляр. Чого в подальшому відповідач, не зробив.

Як доказ направлення Договору поставки № 030723П-ТД від 03.07.2023 на адресу відповідача, позивачем долучено експрес накладну № 2040035059665 від 27.09.2023. У вказаній експрес накладній в графі «Інформація про відправлення» зазначено - «Електричне обладнання та матеріали». Опису вкладення у цінний лист про направлення Договору поставки № 030723П-ТД від 03.07.2023 на адресу відповідача, позивачем не додано до матеріалів справи і такі в матеріалах справи відсутні, тому твердження позивача про відправлення відповідачу такого договору для підписання та укладення, не підтверджується належними і допустимими доказами зі сторони позивача.

За загальним правилом, згідно з ч.3 ст.232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, боржник сплачує на користь позивача пеню, яка встановлюється за згодою сторін, тобто передбачена умовами укладеного Договору.

Згідно з ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

У платіжних інструкціях про оплату товару позивачу, які долучені відповідачем до матеріалів справи, в призначенні платежу йдеться посилання на акт звірки взаєморозрахунків.

Відтак, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 8 397,46 грн., яка передбачена п. 5.2.1 Договору поставки № 030723П-ТД від 03.07.2023.

Станом на день ухвалення рішення, доказів оплати зі сторони відповідача 3% річних і втрат від інфляції, та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 919,54 грн. - 3% річних та 1 544,17 грн. - втрат від інфляції, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 3% річних та пені, суд відмовляє.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі положень п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 162,59 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач має право на повернення судового збору, у зв`язку із зменшенням позовних вимог, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», проте така заява позивача про повернення судового збору, на час постановлення рішення у даній справі, в матеріалах справи відсутня.

Щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., то суд зазначає наступне.

На підтвердження факту понесення представником позивача витрат на правничу допомогу при розгляді даного спору в розмірі 5 000,00 грн., позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛГ № 000371 від 21.08.2020, яке видано адвокату Шарко Д.Р., а також ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВВ № 1022049 від 14.06.2024. Інших доказів понесення представником позивача витрат на професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять.

Положенням ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач зазначив, що з метою отримання правової допомоги в даній справі, ТОВ «ТД «Яхонт» та адвокат Шарко Дмитро Равілійович уклали договір про надання правової допомоги, предметом якого є представництво Товариства. За умовами вказаного договору сторони узгодили фіксований адвокатський гонорар в розмірі 5 000,00 грн.

Вказана сума підтверджується відповідним Договором про надання правничої допомоги та іншими документами, які будуть надані в судовому засіданні. Проте Договір про надання правничої допомоги та інші докази понесення представником позивача витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи № 914/1548/24 не містять.

У зв`язку із наведеним та враховуючи те, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно підстави для покладення на відповідача заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Ексім" (79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 223-в; код ЄДРПОУ №40698765) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Яхонт" (01135, м. Київ, вул. Полтавська, буд 9; код ЄДРПОУ 38517114) 919,54 грн. - 3% річних, 1 544,17 грн. - втрат від інфляції та 162,59 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 27.01.2025.

Суддя Долінська О.З.