Ухвала

від 27.01.2025 по справі 926/767-б/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27 січня 2025 року Справа № 926/767-б/15 (758/2770/20)

Господарський суд Чернівецької області в складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши матеріали справи № 758/2770/20

за позовною заявою ОСОБА_1 , м. Чернівці,

до Акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Київ,

третя особа Акціонерне товариство "Дельта Банк", м. Київ,

про визнання договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали Подільського районного суду міста Києва від 20.12.2024 у справі № 758/2770/20 до Господарського суду Чернівецької області направлено за підсудністю справу № 758/2770/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача АТ "Укрсиббанк", третя сторона АТ "Дельта Банк", про визнання договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами недійсним.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.01.2025 справу № 758/2770/20 передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

Розглянувши матеріали справи № 758/2770/20, суд встановив наступне.

За змістом поданої до Подільського районного суду міста Києва позовної заяви позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8.12.2011, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк", з тих підстав, що згідно цього договору ПАТ "Укрсиббанк" було відчужено право вимоги за кредитним договором № 11389931000 від 2.09.2008 р. до позичальника Приватної фірми "Інтервал", засновником якої є ОСОБА_1 , без повідомлення про заміну кредитора, що суперечить вимогам норм Цивільного кодексу України.

Провадження у справі відкрито ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.01.2021 за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20.12.2024 вирішено передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "УкрСиббанк", третя сторона АТ "Дельта Банк" про визнання договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами недійсним за підсудністю на розгляд Господарського суду Чернівецької області для розгляду в межах справи № 926/767-б/15 про банкрутство Приватної фірми "Інтервал".

В обгрунтування підстав для передачі справи № 758/2770/20 з посиланням на норми п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України і ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства у даній ухвалі зазначено, що Господарським судом Чернівецької області розглядається справа № 926/767-б/15 про банкрутство Приватної фірми "Інтервал", вимоги за кредитним договором з якою було відчужено відповідачем третій особі АТ "Дельта Банк" за спірним договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відтак, дана справа підлягає розгляду Господарським судом Чернівецької області.

Так, Господарським судом Чернівецької області розглядається справа № 926/767-б/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" про банкрутство Приватної фірми "Інтервал", провадження в якій відкрито ухвалою від 27.05.2015, постановою від 31.08.2016 Приватну фірму "Інтервал" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ухвалою від 19.02.2020 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

За приписом частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Тобто законодавець визначив, що в межах справи про банкрутства розглядаються спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених саме боржником.

Частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За статтею 20 ГПК України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини 1 статті 20);

- справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника (пункт 8 частини 1 статті 20).

Таким чином, згідно наведених приписів КУзПБ і ГПК України господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство (неплатоспроможність) юридичної (фізичної) особи, розглядає всі інші справи позовного провадження, стороною в якій є така особа - боржник або банкрут.

Відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оспорюваний позивачем ОСОБА_1 у справі № 758/2770/20 договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року укладений між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", боржник Приватна фірма "Інтервал" не є стороною даного договору.

Склад сторін у справі № 758/2770/20 не відповідає нормам статті 7 КУзПБ, статті 4, пункту 1 частини 1 статті 20, статті 45 ГПК України, а саме: суб`єкт банкрутства - боржник Приватна фірма "Інтервал", не є стороною у даній справі - позивачем чи відповідачем. Більше того, ПФ "Інтервал" не є навіть третьою особою, як заявляє, чи не заявляє самостійних вимог на предмет спору (статті 49, 50 ГПК України).

Крім того, позивач у справі ОСОБА_1 є фізичною особою, а ініційований ним спір до відповідача АТ "УкрСиббанк" не є справою у спорі щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини 1 статті 20 ГПК України).

З введенням у дію Кодексу України з процедур банкрутства Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови ВП ВС від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б).

При цьому, усталеною є практика Верховного Суду стосовно відсутності підстав для розгляду в межах справи про банкрутство справ, у яких боржник не є стороною.

У постанові від 12 березня 2019 року у справі № 918/420/16 Велика Палата Верховного Суду висловилася про те, що вимоги про визнання недійсними правочинів підлягають розгляду в межах справи про банкрутство у випадках, коли їх стороною є безпосередньо боржник (пункти 25-30).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 910/3704/13 викладено правову позицію про те, що позовна заява Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між третіми особами, в якому боржник не є стороною, не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство боржника.

У постанові від 13.10.2020 у справі № 910/22904/15 Верховний Суд виснував, що виходячи з диспозиції статті 7 КУзПБ, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків). Водночас диспозиція статті 50 ГПК України, яка передбачає можливий вплив рішення суду у спорі на права або обов`язки третьої особи без самостійних вимог, допускає, що за результатами розгляду відповідного спору такі правові наслідки можуть не настати. Відтак, участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог, виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ.

Отже, у разі, якщо боржник не є стороною правочину, про визнання якого недійсним подано позовну заяву, така справа не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство такого боржника.

Відтак, оскільки боржник Приватна фірма "Інтервал" не є ані стороною оспорюваного позивачем ОСОБА_1 правочину, ані стороною - позивачем чи відповідачем, у справі № 758/2770/20, дану справу помилково надіслано до Господарського суду Чернівецької області для розгляду її в межах справи № 926/767-б/15 про банкрутство Приватної фірми "Інтервал".

Крім того, дана справа взагалі не підвідомча господарському суду, позаяк за своїм змістом є спором щодо захисту прав позивача фізичної особи ОСОБА_1 у спорі з юридичною особою АТ "УкрСиббанк" і не стосується інтересів позивача як фізичної особи-підприємця та не є спором щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За результатами розгляду матеріалів справи № 758/2770/20 суд встановив, що дана справа не підлягає розгляду Господарським судом Чернівецької області ані в межах справи про банкрутство, ані у відокремленому позовному провадженні, позаяк не підвідомча господарському суду, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 31 ГПК України унормовано, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

За частиною 2 цієї статті ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Як видно, дана норма ГПК України урегульовує передачу між господарськими судами справ, що розглядаються за правилами господарського судочинства, тобто тих, на які поширюється юрисдикція господарських судів (підвідомчість).

Однак справа № 758/2770/20 не підвідомча господарському суду, відтак, Господарський суд Чернівецької області не може прийняти до свого провадження дану справу, позаяк відповідно до частин 1, 2, 4 статті 278, частин 1, 2, 4 статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної/касаційної скарги з наступним закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства - п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Відповідно до частини 6 статті 30 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Однак, позаяк у даному випадку йдеться не про підсудність позову (територіальну чи інстанційну), а про підвідомчість справи (господарським судам чи цивільним судам), порушення якої матиме наслідком скасування рішення і закриття провадження у справі, що можна розцінювати як створення перешкод у доступі до суду учасникам провадження, справу № 758/2770/20 належить повернути до Подільського районного суду міста Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 4, 12, 20, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача АТ "Укрсиббанк", третя сторона АТ "Дельта Банк", про визнання договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами недійсним повернути за підвідомчістю до Подільського районного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Т.І. Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.