Ухвала

від 06.02.2025 по справі 926/767-б/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06 лютого 2025 року Справа № 926/767-б/15Господарський суд Чернівецької області в складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ", м. Київ,

до Приватної фірми "Інтервал", м. Чернівці,

про банкрутство,

за участю секретаря судового засідання Орловської М.Л.,

представників сторін:

заявник Пелепчук В.В. - видалений з залу суду (стаття 132 ГПК України),

ПФ "Інтервал" - Лозовський В.М., адвокат, дов. від 01.01.2025 (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Чернівецької області розглядається справа про банкрутство Приватної фірми "Інтервал" за заявою Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ", провадження в якій порушено ухвалою від 27.05.2015 року.

Постановою від 31.08.2016 Приватну фірму "Інтервал" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПФ "Інтервал" призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

Ухвалою від 19.02.2020 припинено повноваження ліквідатора ПФ "Інтервал" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., новим ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою від 05.12.2024 (вх. № 3191 від 06.12.2024) з поточними грошовими вимогами до боржника, в якій просить затвердити його грошові вимоги як працівника Приватної фірми "Інтервал" щодо невиплаченої заробітної плати у розмірі 104434,80 грн., що складається з мінімальної заробітної плати 4450 грн., добуток середньоденного заробітку та кількості календарних днів невикористаних відпусток - 13347,84 грн., вихідна допомога - 1450 грн., інфляційні нарахування станом на 31.08.2016 - 25359,29 грн., інфляційні нарахування станом на 27.11.2024 - 58927,57 грн. На обгрунтування своїх вимог заявник у заяві зазначив, що після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом його було звільнено з посади директора ПФ "Інтервал" наказом ліквідатора Кучака Ю.Ф., але не виплачено заробітну плату за період з 01.06.2016 по 31.08.2016, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та вихідну допомогу (т.с. 75, а.с. 50-69).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2024 заяву ОСОБА_1 від 05.12.2024 передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 11.12.2024 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, заявнику встановлено 5-тиденний строк для усунення недоліків заяви, а саме подати до господарського суду: письмове обґрунтування підстав для обчислення вихідної допомоги та компенсації за дні невикористаних відпусток виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у вказаний у заяві період; детальні розрахунки компенсації за невикористані дні відпустки та інфляційних збитків; докази на підтвердження наявності невикористаних днів відпустки, їх кількості та періодів, за які відпустки мали надаватися, але не були надані.

24.12.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 21.12.2024 на виконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 11.12.2024 про залишення без руху заяви з поточними вимогами до боржника (вх. № 3347 від 24.12.2024), за результатами розгляду якої суд встановив, що заявник не подав документів, які зазначені в резолютивній частині ухвали від 11.12.2024 про залишення заяви без руху.

Однак, суд врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.11.2024 у справі № 320/14843/23, за змістом якого неподання позивачем доказів чи недостатнє правове обґрунтування заявлених ним вимог не може бути підставою для повернення позовної заяви у разі невиконання позивачем відповідних вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позаяк питання оцінки обраного позивачем способу захисту порушеного права, неповноти обгрунтування позовних вимог, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, можуть вирішуватись на інших стадіях судового процесу.

Відтак, з огляду на те, що заявник не позбавлений права і можливості подати докази на підтвердження своїх грошових вимог у ході їх судового розгляду, ухвалою від 27.12.2024 заяву ОСОБА_1 від 05.12.2024 з поточними кредиторськими вимогами до боржника прийнято і призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.01.2025 року за участю заявника і ліквідатора ПФ "Інтервал "Гусара І.О., запропоновано ОСОБА_1 подати докази на підтвердження грошових вимог та розрахунки компенсації за невикористані дні відпустки та інфляційних втрат, ліквідатору Гусару І.О. - надати відзив на заяву.

14.01.2025 заявник ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Ліквідатор Гусар І.О. надіслав до суду повідомлення від 22.01.2025 про результат розгляду грошових вимог, в якому вимоги ОСОБА_1 не визнав як такі, що не підтверджуються документально, вказав, що наданий заявником розрахунок не грунтується на жодному доказі, з якого можна було би встановити реальну наявність трудових відносин, розмір окладу, використання чи не використання відпусток, позаяк документів первинного бухгалтерського обліку та трудовий архів ОСОБА_1 , як колишній керівник банкрута, не передав. При цьому, вказує ліквідатор у повідомленні, повноваження ОСОБА_1 як керівника були припинені з 01.06.2016 та з цієї дати він трудових функцій не виконував, тому підстави для нарахування заробітної плати відсутні.

Представник ПФ "Інтервал" адвокат Лозовський В.М. надіслав до суду клопотання від 22.01.2025 про забезпечення його участі в судовому засіданні з розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, у матеріалах справи також наявна заява ОСОБА_2 від 10.01.2025 про участь в усіх засіданнях у справі № 926/767-б/15 у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EASY CON".

У судове засідання 23.01.2025 заявник ОСОБА_1 не з`явився.

Враховуючи клопотання ОСОБА_1 від 14.01.2025 про розгляд справи без його участі, думку представника ПФ "Інтервал" щодо можливості розгляду заяви за відсутності заявника, суд розпочав розгляд заяви ОСОБА_1 у засіданні 23.01.2025, оголосив стислий зміст заяви (ч. 6 ст. 202 ГПК України), заслухав пояснення представника ПФ "Інтервал", дослідив матеріали справи та в зв`язку із вичерпанням відведеного для відеоконференції часу оголосив перерву в судовому засіданні (ухвала від 23.01.2025).

Представник ПФ "Інтервал" у судовому засіданні 23.01.2025 відхилив грошові вимоги ОСОБА_1 , пояснив, що заявник не надав жодних документів на підтвердження належних йому виплат, не передав ліквідатору первинної документації, тому ліквідатор Гусар І.О. самостійно не може визначити ані оклад ОСОБА_1 , ані періоди роботи, які надають право на відпустку, книги по заробітній платі, які були передані до суду ОСОБА_1 і надіслані судом ліквідатору Гусару І.О., також не надають можливості достовірно встановити відповідні дані, оскільки містять записи, зроблені олівцем, не підписані відповідальною за їх ведення особою, графи, які мають містити інформацію про оклад/нараховані суми, не заповнені, крім того, протягом періоду часу, за який заявлено вимоги щодо невиплаченої заробітної плати, ОСОБА_1 трудові обов`язки не виконував, отже права на отримання заробітної плати не мав.

05.02.2025 ОСОБА_1 подав до господарського суду заяву про відвід судді (вх. № 405 від 05.02.2025), в якій просить відвести суддю Ковальчук Т.І. від розгляду справи № 926/767-б/15.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про відвід судді надійшла до суду менш ніж за три робочих дні до наступного засідання (06.02.2025), питання про відвід у відповідності до абзацу 2 частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України вирішено судом, який розглядає справу № 926/767-б/15, у складі судді Ковальчук Т.І. Ухвалою від 06.02.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено з підстав його необгрунтованості.

У судовому засіданні 06.02.2025 після оголошення судом складу суду, учасників, що з`явилися в судове засідання, та ухвали від 06.02.2025 про відмову у задоволенні відводу, заявник ОСОБА_1 у неприпустимо грубій та образливій формі висловився про недовіру до суду, що мало наслідком видалення ОСОБА_3 із залу судового засідання усною ухвалою суду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 132 ГПК України. Демонстративна брутальна поведінка заявника та його навмисні образливі вислови і відверта зневага до суду свідчили про недостатність застосування судом такого більш м`якого заходу процесуального примусу як попередження (п. 1 ч. 1 ст. 132 ГПК України).

Після видалення заявника із залу судового засідання суд продовжив розгляд справи, вислухав додаткові пояснення представника банкрута та вирішив заяву ОСОБА_1 по суті.

Заслухавши пояснення представника ПФ "Інтервал", розглянувши заяву ОСОБА_1 з поточними грошовими вимогами до боржника, суд встановив наступне.

Щодо розміру вимог, з якими звернувся заявник.

У прохальній частині заяви від 05.12.2025 ОСОБА_1 просить затвердити (читай визнати, суд) його грошові вимоги на суму 104434,80 грн., у тому числі мінімальна заробітна плата 4450 грн., добуток середньоденного заробітку та кількості календарних днів невикористаних відпусток - 13347,84 грн., вихідна допомога - 1450 грн., інфляційні нарахування станом на 31.08.2016 - 25359,29 грн., інфляційні нарахування станом на 27.11.2024 - 58927,57 грн.

У тексті заяви ОСОБА_1 наведено розрахунок його вимог на суму 103434,80 грн., у тому числі:

- мінімальна заробітна за період з 01.06.2016 по 31.08.2016 - 4350 грн. (1450,00 грн. х 3);

- компенсація за невикористані дні відпустки 13347,84 грн. (добуток середньоденного заробітку та кількості календарних днів невикористаних відпусток - 8,69 грн. х 8 х 24 х 8);

- вихідна допомога - 1450 грн. (один місяць);

- збитки від інфляції станом на 31.08.2016 - 25359,39 грн.,

- збитки від інфляції станом на 27.11.2024 - 58927,57 грн.

Як видно, у прохальній частині заяви ОСОБА_1 допущені арифметичні помилки, тому суд розглядає його вимоги у сумі 103434,80 грн. згідно з розрахунком, наведеним у тексті заяви.

З доданих до заяви копій першої і дванадцятої сторінок трудової книжки вбачається, що 03.05.1994 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду директора "ЧФ "Интервал" (рос. - суд), запис № 30, наказ № 1-р від 03.05.94.

Згідно з виданим ліквідатором ПФ "Інтервал" ОСОБА_4 наказом № 31/08/16-к від 31 серпня 2016 року про розірвання трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з прийняттям Господарським судом Чернівецької області постанови від 31.08.2016 р. у справі № 926/767-б/15 про визнання Приватної фірми "Інтервал" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ОСОБА_1 звільнено з займаної посади (т.с. 75, а.с. 54).

Згідно доданої до заяви ОСОБА_1 інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) (форма ОК-5) страхувальниками ОСОБА_1 зазначені Приватна фірма "Інтервал" (код 21431690), Редакція газети "Доба" (код 22846826), Приватна фірма "Продюсерський центр Інтервал" (31229531), ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

У даному Реєстрі по страхувальнику з кодом НОМЕР_2 (ПФ "Інтервал") містяться відомості за звітні місяці за період з січня 1998 року по березень 2016 року про суму заробітку ОСОБА_1 для нарахування пенсії та кількість днів трудових відносин і позначки про сплату/несплату страхових внесків, а в періодах з квітня по серпень 2016 року відомості про заробіток відсутні за наявності позначки про кількість днів трудових відносин, які відповідають кількості календарних днів відповідних місяців.

Відтак, можна зробити висновок, що у періоди з січня 1998 року по серпень 2016 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПФ "Інтервал".

За період з квітня 2016 року відомості про заробітну плату ОСОБА_1 у Реєстрі застрахованих осіб відсутні. Доказів виплати ОСОБА_1 коштів у зв`язку із звільненням з посади директора ПФ "Інтервал" у зв`язку з визнанням боржника банкрутом, як-от заробітна плата, компенсація за дні невикористаних відпусток, вихідна допомога, матеріали справи не містять.

У матеріалах справи відсутні і заявник не надав будь-яких документів первинного обліку його робочого часу в ПФ "Інтервал", документів, які б підтверджували розмір посадового окладу ОСОБА_1 , довідок про відпрацьований час, про нараховану і виплачену/не виплачену заробітну плату, про кількість днів невикористаних відпусток тощо.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника суд враховує, що звільнення заявника з посади директора ПФ "Інтервал" відбулося 31.08.2016 під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) до набрання чинності КУзПБ (до 21.10.2019).

Разом з тим, згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень названого Кодексу з дня введення його в дію подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1, 6, 7 статті 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 45 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Аналогічні норми містяться в абзаці 5 частини 2, частині 7, абзаці 2 частини 8 статті 23 Закону про банкрутство.

За змістом абзацу 9 частини 1 статті 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до частини 2 статті 28 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Згідно приписів статті 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

- з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту (абзац 10 частини 2);

- з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (частина 3);

- протягом п`ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України (частина 6).

Статтею 47 Закону про банкрутство передбачено, що звільнення працівників боржника може здійснюватися після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до законодавства України про працю та про зайнятість населення.

На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені законодавством України про працю та про зайнятість населення.

Аналогічні за змістом норми містяться в статтях 59 (абзац 9 частини 1, частина 2), 61 (абзац 10 частини 1), 66 КУзПБ.

Частиною 2 статті 66 КУзПБ унормовано, що вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у порядку та розмірах, встановлених законодавством про працю та зайнятість населення.

За змістом абзацу четвертого частини 1 статті 64 КУзПБ звільненим у зв`язку з визнанням боржника банкрутом його працівникам виплачується, крім іншого, належні їм заробітна плата, грошові компенсації за всі невикористані дні відпустки, вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин

Стосовно вимог, заявлених ОСОБА_1 , суд дійшов наступних висновків:

1. Щодо вимог на суму 4450,00 грн. не виплаченої заробітної плати за період з 01.06.2016 по 31.08.2016.

У заяві ОСОБА_1 просить затвердити його вимоги на суму не виплаченої заробітної плати у розмірі 4450 грн., при цьому, згідно розрахунку сума не виплаченої заробітної плати визначена ним у розмірі 4350,00 грн. з розрахунку добутку мінімальної заробітної плати у 2016 році на 3 місяці: 1450,00 грн. х 3 = 4350,00 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 8,29 гривні, з 1 травня - 8,69 гривні, з 1 грудня - 9,59 гривні.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частин 1, 2 статті 94 Кодексу законів про працю України (КЗпП) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Слід зазначити, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.

У матеріалах справи № 926/767-б/15 наявна ухвала суду від 01.06.2016, постановлена за результатами розгляду клопотання розпорядника майна Кучака Ю.Ф. про припинення повноважень керівника боржника ОСОБА_1 . Цією ухвалою на підставі частин 2, 3 статті 22 Закону про банкрутство припинено повноваження керівника Приватної фірми "Інтервал" ОСОБА_1 , виконання обов`язків керівника ПФ "Інтервал" тимчасово покладено на розпорядника майна Кучака Ю.Ф. до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника, вказано про зобов`язання керівника, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, протягом трьох днів передати розпоряднику майна бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Підставою для прийняття такого рішення в даній ухвалі зазначені встановлені судом обставини невиконання керівником ПФ "Інтервал" ОСОБА_1 вимог розпорядника майна ОСОБА_4 від 04.06.2015, від 26.06.2015 та від 07.07.2015 про надання бухгалтерських та фінансових документів, документів щодо дебіторської заборгованості боржника, копій правовстановлюючих документів боржника з метою виконання зобов`язань розпорядника майна та для забезпечення здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та проведення інвентаризації активів боржника.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б засвідчували виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 на посаді керівника ПФ "Інтервал" чи на іншій посаді у фірмі та нарахування йому заробітної плати у період з 01.06.2016 (дата припинення повноважень згідно з ухвалою від 01.06.2016) по 31.08.2016 (дата звільнення з посади згідно з наказом № 31/08/16-к від 31.08.2016 у зв`язку з визнанням ПФ "Інтервал" банкрутом).

У поданій заявником формі ОК-5 за 4, 5, 6, 7, 8 місяці 2016 року відомості про суму заробітку ОСОБА_5 у ПФ "Інтервал" зазначені - 0.00.

Будь-якого документального підтвердження, що за період з 01.06.2016 по 31.08.2016 ОСОБА_1 була нарахована або мала бути нарахована заробітна плата у зв`язку з виконанням трудових обов`язків, яка не виплачена після звільнення, заявник не надав, як не подав і доказів звернення до ліквідатора Гусара І.О. про видачу офіційних довідок про нарахування і виплату заробітної плати, розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки.

Визначення заявником собі заробітної плати шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати на кількість місяців за період з 01.06.2016 по 31.08.2016 є безпідставним з огляду на нижче наведене.

Так, згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до статті 3 названого Закону мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

За частинами 1-5 статті 31 Закону України "Про оплату праці" розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

З наведеного слідує, що мінімальна заробітна плата як законодавча гарантія виплачується у разі, якщо працівником повністю виконану місячну (годинну) норму праці, а його заробітна плата є меншою аніж розмір мінімальної заробітної плати.

У випадку з ОСОБА_1 відсутні документи, на підставі яких можливо встановити наявність підстав для нарахування заробітної плати виходячи з встановленого розміру мінімальної заробітної плати, як-от посадовий оклад, умови роботи (повний/неповний робочий час), фактично відпрацьований час, крім того у вказаний заявником період його посадові повноваження бути припинені судом.

Сам по собі факт звільнення заявника не може бути підставою для визнання грошових вимог щодо заробітної плати, оскільки відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019 по справі № 408/2445/17-ц.

Отже, виходячи з положень Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 21.12.2020 по справі № 242/6386/18, та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 10.10.2019 по справі № 243/2071/18.

Разом з тим, заявником не долучено до заяви належних доказів на підтвердження того факту, що він дійсно за період з 01.06.2016 року по 31.08.2016 року виконував роботу (свої функціональні обов`язки) у Приватній фірмі "Інтервал", за яку відповідно до норм чинного законодавства має право отримувати заробітну плату.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обгрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (висновки, які викладені в постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Таким чином, твердження заявника щодо наявної заборгованості ПФ "Інтервал" по заробітній платі перед ним за червень-серпень 2016 року на суму 4350,00 грн. не підтверджені належними доказами та спростовуються встановленими судом обставинами, які свідчать про припинення в указаний період повноважень ОСОБА_1 як керівника ПФ "Інтервал" ухвалою суду від 01.06.2016.

2. Щодо вимог на суму 13347,84 грн. компенсації за невикористані дні відпустки.

У заяві ОСОБА_1 просить затвердити йому грошові вимоги на суму 13347,84 грн. компенсації за невикористані дні відпусток, розрахунок якої здійснив таким чином: добуток середньоденного заробітку та кількості календарних днів невикористаних відпусток з 2008 року складається: погодинний розмір 8,69 грн. х 8 х 24 х 8 = 13347,84 грн.

Як може зрозуміти суд, 18,69 грн. - це мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі з 01 травня 2016 року (ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"), 8 - це тривалість робочого дня в годинах, 24 - це кількість днів відпустки за календарний рік, 8 - кількість років починаючи з 2008 по 2016, за які заявник не отримав компенсацію за невикористані дні відпустки.

Державні гарантії права на відпустки працівників, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.

Згідно норм даного Закону, зокрема:

- право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство) (стаття 2);

- установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки (пункт 1 частини 1 статті 4);

- тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях (стаття 5);

- щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина 1 статті 6).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про відпустки" до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову;

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України;

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

6-1) час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв`язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;

7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про відпустки" порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 24 названого Закону передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічне правове регулювання міститься у статтях 74, 79, 83 КЗпП України.

У листі Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства праці та соціальної політики України № 208/13/116-11 від 24.06.2011 року "Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток" надано роз`яснення, що кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу.

Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає.

Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу використовується механізм нарахування оплати за дні відпустки, визначений у постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Порядок - суд), за змістом якого розрахунок днів відпустки робиться у прив`язці до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

У долученій довідці форми ОК-5 зазначені суми заробітку ОСОБА_1 для нарахування пенсії за період у тому числі з січня 2008 року по квітень 2016 року, однак належних доказів, які б підтвердили, що за весь зазначений період - упродовж 8-ми років, заявник не використав жодного дня щорічної відпустки, останній не надав.

Указані у цій довідці кількість днів трудових відносин не можуть слугувати доказом на підтвердження наявності у заявника днів невикористаної відпустки ні в якій кількості, позаяк у кожному звітному місяці по роках не виключені святкові та неробочі дні, встановлені законодавством (п. 7 Порядку), а документи обліку робочого часу ОСОБА_1 за відповідні періоди відсутні.

Для правильного обліку робочого часу працівників, контролю над дотриманням установленого режиму роботи, розрахунків заробітної плати працівників та отримання інформації про відпрацьований час використовують табель обліку використання робочого часу. Типова форма Табеля № П-5 "Табель обліку використання робочого часу" затверджена наказом Державного комітету статистики України "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 5 грудня 2008 року № 489 і рекомендована для всіх видів підприємств.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України "Про роз`яснення деяких питань законодавства" від 13 травня 2010 року № 140/13/116-10 у Табелі робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи тощо, а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Дані до Табеля вносяться лише на підставі розпорядчих та інших офіційних документів: наказів про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; наказів про надання відпустки; наказів про відрядження; листків про тимчасову непрацездатність, довідок з медичних установ й інших офіційних документів, що підтверджують відсутність працівника на роботі.

Таким чином, складений і підписаний відповідальною за ведення табеля особою та погоджений керівником організації табель є підставою для нарахування працівникам заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, сум за період щорічних відпусток, інших виплат, визначення кількості невикористаних днів відпусток.

Однак первинні документи обліку відпрацьованого ОСОБА_1 часу відсутні, як відсутні й первинні документи про виплату заробітної плати, з яких можливо би було встановити, чи отримував заявник відпускні у зазначений ним період.

Ухвалою від 21.01.2022 року судом було вилучено з матеріалів справи № 926/767-б/15 та передано ліквідатору Гусару І.О. надіслані до суду ОСОБА_1 документи фінансової звітності та податкового обліку Приватної фірми "Інтервал", а саме Головна книга за 2015, Журнал/ордер за 2015 у папці для паперів, звіти про фінансово-господарську діяльність ПФ "Інтервал" за 2015 у папці-швидкозшивачу, звіти ПФ "Інтервал" по Єдиному соціальному внеску за 2015 у папці для паперів, Оборотна відомість рах 10 за 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, Журнал нарахувань і утримань із заробітної плати за 2010 рік ПФ "Інтервал", Книги по зарплаті ПФ "Інтервал" 2011 р., 2012 р., 2013, 2014.

За поясненням представника ПФ "Інтервал", з книг по заробітній платі ПФ "Інтервал", які наявні у ліквідатора Гусара І.О., неможливо встановити посадовий оклад ОСОБА_1 та періоди його роботи, які надають право на відпустку, у зв`язку з неналежним веденням цих книг.

За таких обставин за відсутності документів з обліку робочого часу та статистики заробітної плати у ПФ "Інтервал" вирахувати достовірну суму компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні відпустки виключно на підставі форми ОК-5 є неможливим.

При цьому, суд зауважує, що саме роботодавець в особі керівника зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку згідно з частиною 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці".

В силу посадових обов`язків керівника Приватної фірми "Інтервал" указані обов`язки до 01.06.2016 року покладалися саме на ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до частини 6 статті 41 Закону про банкрутство протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов`язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням.

Однак у справі № 92/767-б/15 установлено, що всупереч приписам частини 6 статті 41 Закону про банкрутство після винесення постанови від 31.08.2016 про визнання ПФ "Інтервал" банкрутом ОСОБА_1 не передав ліквідатору Кучаку Ю.Ф. бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута (ухвали суду від 01.12.2022, від 23.08.2023).

Враховуючи наведене, відсутність документів на підтвердження кількості днів невикористаних відпусток та розміру посадового окладу заявника, його грошові вимоги на суму 13347,84 грн. компенсації за невикористані дні відпустки не можуть бути визнані судом.

3. Щодо вихідної допомоги в сумі 1450,00 грн.

Заявник просить визнати його вимоги щодо вихідної допомоги на суму 1450,00 грн., що складає розмір мінімальної заробітної плати згідно із Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік".

Відповідно до частини 2 статті 47 Закону про банкрутство вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Аналогічну за змістом норму містить частина 2 статті 66 КУзПБ, якою передбачено, що вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у порядку та розмірах, встановлених законодавством про працю та зайнятість населення.

Відповідно до частини 1 статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Середній місячний заробіток для обчислення розміру вихідної допомоги визначається згідно з пунктом 2 Порядку, яким передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць (абзац 3 пункту 2 Порядку).

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абзаци 3-5 пункту 2 Порядку).

Згідно з абзацом 8 пункту 2 Порядку якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Абзацами третім-п`ятим пункту 4 Порядку встановлено, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

За змістом даних положень слід дійти до висновку, що виплата вихідної допомоги у разі звільнення працівника з підстави, зокрема, передбаченої пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є законодавчою гарантією, і мінімальний розмір такої вихідної допомоги не може бути меншим від розміру мінімальної заробітної плати у разі, якщо працівник не мав заробітку у розрахунковому періоді або якщо його посадовий оклад, з якого здійснюється розрахунок, є меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Вихідна допомога не входить до структури заробітної плати та не ототожнюється з нею, оскільки розмір вихідної допомоги не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав, на неї поширюються строк позовної давності, але про застосування такого ліквідатор не заявляв.

Згідно з Порядком вихідна допомога розраховується з середнього місячного заробітку за встановленим окладом працівника, але не може бути менша за мінімальний розмір заробітної плати.

Документального підтвердження розміру свого посадового окладу на посаді директора ПФ "Інтервал" на день звільнення 31.08.2016 заявник не надав, у матеріалах справи відповідний документ відсутній. За даними Реєстру застрахованих осіб починаючи з квітня 2016 року заробітна плата у ОСОБА_1 відсутня.

Тобто стосовно заявника визначити розмір вихідної допомоги виходячи з розміру посадового окладу та заробітку у розрахунковому періоді не вбачається за можливе.

Разом з тим, Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата з 01 травня по 31 листопада 2016 року установлена в розмірі 1450,00 грн. (ст. 7 Закону).

Відтак, з урахуванням законодавчих положень щодо гарантованого мінімального розміру вихідної допомоги не менше за розмір мінімальної заробітної плати, суд доходить до висновку, що грошові вимоги ОСОБА_1 щодо належної йому вихідної вимоги у сумі 1450,00 грн. - у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день його звільнення, є обґрунтованими, тому в цій частині вимоги заявника належить визнати.

4. Щодо інфляційних втрат на загальну суму 84286,86 грн.

У заяві ОСОБА_1 заявив вимоги щодо інфляційних нарахувань на суму боргу згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України на загальну суму 84286,86 грн. (25359,29 грн. + 58927,57 грн.), обгрунтованого розрахунку зазначених інфляційних нарахувань заявник не навів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що стаття 625 ЦК України входить до Книги п`ятої Цивільного кодексу під назвою "Зобов`язальне право". Даною книгою урегульовані зобов`язальні правовідносини учасників цивільних відносин (статті 1, 2 ЦК України).

Визначення зобов`язання надано у статті 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

У свою чергу, трудові правовідносини, зокрема в частині оплати праці, надання відпусток, виплати вихідної допомоги, мають іншу правову природу ніж зобов`язальні правовідносини у цивільних відносинах та урегульовані, в тому числі, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про відпустки", тому на них не поширюються норми Книги п`ятої Цивільного кодексу України, зокрема й положення статті 625 ЦК України.

Частиною 1 статтею 9 ЦК України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Заявник хибно покликається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15 ц, про те, "що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань".

Адже з цитованого висновку Великої Палати Верховного Суду якраз і слідує, що стаття 625 ЦК України не поширюється на окремі види зобов`язань, які урегульовані спеціальними нормами закону, якими є зобов`язання роботодавця щодо виплати працівникам заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги.

Враховуючи викладене, вимоги заявника щодо інфляційних нарахувань на суму 84286,86 грн. належить відхилити.

Відповідно до частини 5 статті 59 КУзПБ заява з вимогами поточного кредитора має відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 45 цього Кодексу. У свою чергу, частиною 3 статті 45 КУзПБ передбачено, що до заяви кредитора в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Вимоги ОСОБА_1 у частині невиплаченої заробітної плати та інфляційних нарахувань є безпідставними, а в частині компенсації за невикористані дні відпусток не підтверджені належними доказами. Відтак, суд доходить до висновку, що вимоги на суму 101984,70 грн. (4350 грн. + 13347,84 грн. + 84286,86 грн.) належить відхилити, визнанню підлягають вимоги ОСОБА_1 щодо вихідної допомоги у сумі 1450,00 грн.

У заяві ОСОБА_1 просить постановити окрему ухвалу про неналежне виконання арбітражним керуючим Гусаром І.О. професійних обов`язків і направити відповідну інформацію до Міністерства юстиції України і до правоохоронного органу на предмет перевіряння щодо невиплати заробітної плати працівнику Приватної фірми Інтервал ОСОБА_6 .

На обгрунтування підстав для винесення окремої ухвали у заяві вказано, що "здійснення розподілу ліквідатором банкрута коштів від продажу ліквідаційної маси не може бути довершеним, оскільки майнові активи продані частково без створення ліквідаційної маси інші ліквідатор не виявляє в ході ліквідації це підтверджується ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.12.2022 зобов`язавши ліквідатора ПФ Інтервал Гусара Івана Олексійовича провести інвентаризацію майна банкрута Приватної фірми Інтервал за наявними документами бухгалтерського обліку ПФ Інтервал та відомостями з державних реєстрів речових прав і сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України" (кінець цитати).

Також заявник вказує, що безпідставна невиплата заробітної плати ліквідатором утворює склад кримінального правопорушення через те, що триває більше ніж один місяць (ст. 175 ККУ).

Відповідно до частини 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

З цього приводу суд зазначає, що арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича призначено ліквідатором ПФ "Інтервал" 19.02.2020 - після того, як все виявлене і включене до ліквідаційної маси майно ПФ "Інтервал" було продано ліквідатором ОСОБА_4 на аукціоні, а виручені кошти використані для проведення розрахунків із заставними кредиторами та на погашення витрат ліквідаційної процедури (матеріали справи № 926/767-б/15, том 40).

При цьому, суд бере до уваги, що з боку саме ОСОБА_1 як керівника ПФ "Інтервал" мало місце невиконання вимог частини 6 статті 41 Закону про банкрутство щодо передачі ліквідатору Кучаку Ю.Ф. протягом п`ятнадцяти днів з дня його призначення бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута.

Цим самим ОСОБА_1 унеможливив виконання ліквідатором ОСОБА_4 обов`язків з виплати працівникам ПФ "Інтервал", у тому числі її директору ОСОБА_1 , належних їм виплат у зв`язку з припиненням трудових відносин.

За таких обставин підстави для винесення окремої ухвали стосовно арбітражного керуючого Гусара І.О. відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 45, 59-61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 12, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати поточні грошові вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до боржника Приватної фірми "Інтервал" на суму 1450,00 грн. вихідної допомоги першої черги задоволення .

2. Решту грошових вимог ОСОБА_1 до боржника Приватної фірми "Інтервал" на суму 101984,80 грн. відхилити.

3. У постановленні окремої ухвали про неналежне виконання арбітражним керуючим Гусаром І.О. професійних обов`язків відмовити.

4. Ухвалу надіслати ОСОБА_1 , ліквідатору Приватної фірми "Інтервал" Гусару І.О.

Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції у письмовій формі (ст. 257 ГПК України).

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/