Постанова

від 16.01.2025 по справі 910/9446/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9446/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Багнюк І.І.,

представників учасників справи:

ТОВ "Мена-Авангард": Іващенко В.І., Козаченко О.О.,

ТОВ "Агросток Україна": Молотков В.О.,

Арбітражний керуючий Заріцький Ю.М.,

ПАТ "Макрохім": Вінокуров В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Сотніков С.В., Отрюх Б.В., Остапенко О.М.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 (суддя Яковенко А.В.)

у справі № 910/9446/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 визнано кредиторами Боржника: ТОВ "Мена-Авангард" з грошовими вимогами на суму 5780446,70 грн, з яких 87140,00 грн - вимоги першої черги, 5693306,70 грн - вимоги четвертої черги; ТОВ "Ітрій" з грошовими вимогами на суму 10205368,00 грн, з яких 5368,00 грн - вимоги першої черги, 10200000,00 грн - вимоги четвертої черги; ТОВ "Сигнум" з грошовими вимогами на суму 541408,00 грн, з яких 5368,00 грн - вимоги першої черги, 536040,00 грн - вимоги четвертої черги; Приватне акціонерне товариство "Макрохім" з грошовими вимогами на суму 12555368,00 грн, з яких 5368,00 грн - вимоги першої черги, 12550000,00 грн - вимоги четвертої черги.

3. 23.05.2024 власник Боржника ОСОБА_1 подав до господарського суду клопотання зі зверненням до кредиторів з проектом плану санації.

4. 24.05.2024 розпорядник майна Боржника подав порівняльний аналіз можливих варіантів подальшої процедури у справі про банкрутство Боржника.

5. 27.05.2024 ПрАТ "Макрохім" подало заяву про долучення до матеріалів справи протоколу зборів кредиторів Боржника №2 від 24.05.2024, закінчення процедури розпорядження майном боржника, введення процедури санації боржника та затвердження плану санації Боржника, припинення повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Іванченко А.В. та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Заріцького Ю.М.

6. 27.05.2024 ТОВ "Мена-Авангард" подало заперечення проти затвердження плану санації боржника, в яких просило господарський суд визнати Боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначити арбітражного керуючого Іванченко А.В., притягнути ОСОБА_1 до солідарної відповідальності у цій справі, постановити окрему ухвалу щодо ОСОБА_1 .

7. Заперечення ТОВ "Мена-Авангард" мотивовано посиланням на вчинення Боржником дій, направлених на виведення активів товариства на загальну суму 10807000,00 грн та доведення його до банкрутства, надання потенційним кредиторам завідомо неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства, проведення протягом 2022 року господарських операцій із юридичними особами, учасником яких є ОСОБА_1 .

8. На думку ТОВ "Мена-Авангард", план санації Боржника, схвалений зборами кредиторів, є зговором Боржника та частини кредиторів, які є його партнерами по бізнесу та за допомогою створення фіктивних боргів отримали більшість голосів у зборах кредиторів з метою невиконання зобов`язань перед іншими кредиторами Боржника.

9. Ініціюючий кредитор вважає, що план санації не відповідає вимогам законодавства, адже він не був розроблений розпорядником майна за участю Боржника та не подавався ним на розгляд зборів кредиторів. Водночас розмір задоволених вимог ініціюючого кредитора буде меншим у процедурі санації, ніж той, який може бути задоволений у разі введення ліквідаційної процедури щодо Боржника, зважаючи на можливість подання позовних заяв до дебіторів про повернення дебіторської заборгованості в розмірі 32175000,00 грн, у тому числі 10807000,00 грн та додаткового капіталу 50000000,00 грн, а також покладення на керівника / засновника Боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Згідно з наданою розпорядником майна фінансовою звітністю Боржника - балансом (звітом) про фінансовий стан на 30.06.2023, загальний розмір активів станом на початок звітного періоду складав 273985 тис. грн, на кінець звітного періоду - 236345 тис. грн; розмір пасиву станом на початок звітного періоду складав 109930 тис. грн, на кінець звітного періоду - 71623 тис. грн. При цьому загальний розмір кредиторської заборгованості Боржника, визнаної судом у цій справі складає 29082590,70 грн.

11. 08.05.2024 збори кредиторів сформували комітет кредиторів Боржника у складі 4 осіб: ТОВ "Мена-Авангард", ПрАТ "Макрохім", ТОВ "Сигнум" і ТОВ "Ітрій".

12. 24.05.2024 відбулися збори кредиторів Боржника, на яких були присутні представники кредиторів ТОВ "Мена-Авангард" (5693 голосів), ПрАТ "Макрохім" (12550 голосів), ТОВ "Ітрій" (10200 голосів) та ТОВ "Сигнум" (536 голосів).

13. Згідно з протоколом від 24.05.2024 збори кредиторів прийняли такі рішення:

- звернутись до Господарського суду міста Києва щодо закінчення процедури розпорядження майном у справі №910/9446/23, введення щодо Боржника процедури санації та, відповідно, припинення повноважень розпорядника майна Іванченко А.В . Доручити голові зборів направити до Господарського суду міста Києва від імені зборів кредиторів це протокольне рішення з відповідним клопотанням у справі №910/9446/23 (за - 23286 голосів, проти - 5693 голосів);

- класу кредиторів вимог першої черги відповідно до затвердженого реєстру вимог кредиторів у справі №910/9446/23 у складі кредиторів: ТОВ "Мена-Авангард", ПрАТ "Макрохім", ТОВ "Ітрій" і ТОВ "Сигнум", схвалити план санації, запропонований 23.05.2024 власником Боржника ОСОБА_1 , з такими умовами: задоволення заявлених вимог кредиторів до боржника у справі Господарського суду міста Києва №910/9446/23, зокрема через прощення частини боргу та погашення іншої частини боргу щодо вимог четвертої черги реєстру вимог кредиторів третьою особою - власником Боржника ОСОБА_1 за рахунок особистих та / або залучених ним коштів, а саме: прощення вимог четвертої черги у розмірі 97% від загального їх розміру з погашенням решти 3% вимог четвертої черги ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня затвердження плану санації; при безумовному і повному погашенні вимог першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру, в п`ятиденний термін з дня затвердження плану санації Господарським судом міста Києва відповідним рішенням у справі №910/9446/23 про банкрутство, що вступило у законну силу (за - 23286 голосів, проти - 5693 голосів);

- класу кредиторів вимог четвертої черги відповідно до затвердженого реєстру вимог кредиторів у справі №910/9446/23 у складі кредиторів: ТОВ "Мена-Авангард", ПрАТ "Макрохім", ТОВ "Ітрій" і ТОВ "Сигнум", схвалити план санації, запропонований 23.05.2024 власником Боржника ОСОБА_1 , з такими умовами: задоволення заявлених вимог кредиторів до боржника у справі Господарського суду міста Києва №910/9446/23, зокрема через прощення частини боргу та погашення іншої частини боргу щодо вимог четвертої черги реєстру вимог кредиторів третьою особою - власником Боржника ОСОБА_1 за рахунок особистих та / або залучених ним коштів, а саме: прощення вимог четвертої черги у розмірі 97% від загального їх розміру з погашенням решти 3% вимог четвертої черги ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня затвердження плану санації; при безумовному і повному погашенні вимог першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру, в п`ятиденний термін з дня затвердження плану санації Господарським судом міста Києва відповідним рішенням у справі №910/9446/23 про банкрутство, що вступило у законну силу (за - 23286 голосів, проти - 5693 голосів);

- зборам кредиторів на підставі пункту 6 частини 5 та пункту 4 частини 8 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) схвалити у якості кандидатури на керуючого санацією Боржника в межах справи №910/9446/23 арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича та звернутись до Господарського суду міста Києва щодо призначення його керуючим санацією. Доручити голові зборів направити до Господарського суду міста Києва від імені зборів кредиторів це протокольне рішення з відповідним клопотанням у справі №910/9446/23 (за - 23286 голосів, проти - 5693 голосів).

14. Згідно з висновками порівняльного аналізу розпорядника майна №102-910/9446 від 23.05.2024 до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржник вчиняв дії, які мають ознаки таких, що направлені на виведення активів Боржника. Зокрема, здійснювались господарські операції, за якими з рахунку Боржника в Комерційному банку "Акордбанк" 24.02.2022 перераховано на рахунки фізичних осіб - підприємців 6767000,00 грн (67 ФОП рівними платежами по 101000,00 грн із наведенням підстави "оплата по рахунку за постачання товару"), а 02.03.2022 перераховано на рахунки фізичних осіб - підприємців 4040000,00 грн (40 ФОП рівними платежами по 101000,00 грн із наведенням підстави "оплата по рахунку за постачання товару"). Загальна сума безпідставно "виведених" коштів складає 10807000,00 грн. На запити розпорядника майна щодо надання роз`яснень щодо таких платежів відповідь по суті надана не була. З урахуванням викладеного, розпорядник майна вважає наявними ознаки неплатоспроможності боржника. Враховуючи фактичну відсутність майна боржника і припинення господарської діяльності відновлення платоспроможності боржника неможливо.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, відмовлено ТОВ "Мена-Авангард" у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника ОСОБА_1 та клопотання про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; припинено процедуру розпорядження майном боржника; введено процедуру санації Боржника; затверджено план санації Боржника в редакції, схваленій зборами кредиторів на засіданні, яке відбулось 24.05.2024, тощо.

16. Судові рішення мотивовано тим, що за результатом аналізу пояснень ініціюючого кредитора та наявної у матеріалах справи фінансової звітності Боржника у нього не існувала загроза неплатоспроможності до відкриття провадження у цій справі про банкрутство. Наведеним спростовується можливість задоволення кредиторських вимог Боржника за результатами покладення на його керівника та учасника ОСОБА_1 солідарної відповідальності.

17. Ініціюючий кредитор не довів і матеріалами справи не підтверджується, що розмір задоволених кредиторських вимог буде більшим саме за результатами проведення ліквідаційної процедури Боржника, аніж за результатами проведення процедури санації. Позиція ініціюючого кредитора щодо фіктивності вимог інших кредиторів не підтверджена наявними у справі документами, а позовні заяви про визнання укладених Боржником із такими кредиторами правочинів не подано до господарського суду протягом 8 місяців процедури розпорядження майном.

18. За висновком господарських судів, рішення щодо введення процедури санації та затвердження плану санації Боржника ухвалено зборами кредиторів (більшість голосів) та відповідає основній меті КУзПБ - оздоровлення фінансового становища підприємства, відновлення його платоспроможності, погашення вимог кредиторів, забезпечення подальшої господарської діяльності юридичної особи. Тоді як підстав для відмови у затвердженні схваленого зборами кредиторів Боржника плану санації за результатами розгляду клопотання ТОВ "Мена-Авангард" про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури немає.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

19. ТОВ "Мена-Авангард" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким: відмовити у затвердженні плану санації, схваленого згідно з протоколом №2 від 24.05.2024 зборів кредиторів Боржника, поданого єдиним учасником Боржника фізичною особою ОСОБА_1 ; визнати Боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру; призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Іванченко А.В.; притягнути ОСОБА_1 до солідарної відповідальності в цій справі; постановити в порядку статті 246 Господарського процесуального кодексу України окрему ухвалу щодо наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог законодавства, які можуть містити ознаки злочину, передбаченого статтею 219 Кримінального кодексу України, яку направити за підслідністю до Територіального управління БЕБ у м. Києві.

20. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

21. На думку скаржника, господарські суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 44, 45, 49-52 КУзПБ без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 і 17.11.2022 у справі №924/1155/18.

22. Скаржник зауважує, що затверджений судом план санації не містить заходів, спрямованих саме на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, відновлення його платоспроможності, тому не відповідає меті, визначеній у частині 1 статті 50 КУзПБ.

23. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не здійснили юридичну та економічну оцінку щодо досягнення плану санації, не перевірили додержання порядку його схвалення, а також самоусунулись від здійснення судового контролю, повністю поклавшись на рішення зборів кредиторів.

24. На думку скаржника господарські суди не надали оцінки фінансово-економічного стану боржника, не здійснили аналіз та співставлення розміру задоволених вимог кредиторів у разі введення процедури ліквідації порівняно з розміром, що передбачається планом санації, переклавши це зобов`язання на кредитора в умовах повної відсутності будь-яких бухгалтерських документів і недостовірної фінансової звітності.

25. Скаржник наголошує, що згідно з частиною 10 статті 45 КУзПБ підготовка та розроблення плану санації є прерогативою саме розпорядника майна, тоді як у цій справі розпорядник майна Боржника відповідний план санації не розробляв.

26. Крім того, господарські суди залишили поза увагою несумлінність Боржника, тоді як правовідносини з санації розраховані лише на сумлінних боржників і кредиторів, а застосування такого інституту не може бути інструментом зловживань для боржника, який за його допомогою ухиляється від належного виконання зобов`язань перед кредиторами.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

27. ТОВ "Макрохім", ТОВ "Сигнум" і Боржник подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

28. ТОВ "Макрохім", ТОВ "Сигнум" і Боржник вважають, що касаційна скарга не підлягає розгляду Верховним Судом, оскільки відповідна ухвала місцевого господарського суду не підлягає касаційному оскарженню. Водночас скаржник вийшов за межі оскаржуваних судових рішень, заявивши клопотання про постановлення окремої ухвали щодо ОСОБА_1 , адже таке клопотання скаржника місцевий господарський суд розглянув у іншій ухвалі, яку не було оскаржено.

29. ТОВ "Макрохім", ТОВ "Сигнум" і Боржник зазначають, що згідно з планом санації відновлення платоспроможності Боржника відбувається внаслідок часткового погашення грошових вимоги всіх кредиторів з прощенням решти таких вимог; господарські суди надали належну оцінку щодо досягнення мети процедури санації, дослідили порядок розробки і схвалення плану санації, встановили повну бездіяльність розпорядника майна Боржника щодо участі у розробці проекту плану санації, дійшли висновку про відповідність плану санації вимогам закону.

30. ТОВ "Макрохім", ТОВ "Сигнум" і Боржник заперечують проти доводів скаржника про те, що господарські суди самоусунулись від здійснення судового контролю, а всі кредитори Боржника є пов`язаними з ним особами. Боржник також заперечує проти доводів скаржника про його несумлінність через їх необґрунтованість

31. Щодо дослідження фінансово-господарського стану Боржника ТОВ "Макрохім", ТОВ "Сигнум" і Боржник зазначають, що відповідна судово-економічна експертиза, на яку посилається скаржник, не призначалась судом чи в межах судового процесу, така експертиза була замовлена та профінансована за власні кошти розпорядником майна, який під час проведення інвентаризації не виявив фактичної наявності активів - наявних на балансі Боржника товарних запасів (мінеральних добрив, що знаходяться на тимчасово окупованій території в м. Мелітополі), тому зазначена експертиза здійснена на підставі неправильно складених документів інвентаризації. Водночас розпорядник майна проігнорував висновки, що містяться у звіті про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника в редакції від 18.12.2023.

32. Щодо необхідності переходу до процедури санації Боржника ТОВ "Макрохім", ТОВ "Сигнум" і Боржник посилаються на відсутність у Боржника наразі будь-яких активів, у зв`язку з чим неможливо задовольнити вимоги кредиторів у ліквідаційній процедурі. Причиною неплатоспроможності Боржника є воєнні дії російської федерації проти України та окупація міста Мелітополь, в якому станом на початок 2022 року знаходились належні Боржнику товарні запаси мінеральних добрив вартістю понад 230 млн грн. Тому солідарна відповідальність органів управління Боржника є неможливою відповідно до приписів абзацу 10 пункту 16 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ. До того ж доказів порушення керівником Боржника вимог частини 6 статті 34 КУзПБ немає.

33. ТОВ "Макрохім" і ТОВ "Сигнум" зауважують, що скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду, які не враховують положень пункту 16 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, оскільки ухвалені щодо правовідносин, які виникли до початку широкомасштабної агресії рф проти України.

Позиція Верховного Суду

34. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

35. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також вирішення питання щодо введення процедури санації боржника, затвердження відповідного плану санації.

Щодо відповідальності керівника боржника

36. Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема пунктом 1 наведеної норми, на який посилається ТОВ "Мена-Авангард" при зверненні з касаційною скаргою.

37. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

38. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

39. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

40. Як вбачається зі змісту постанов Верховного Суду від 23.12.2021 і 17.11.2022 у справі №924/1155/18, на які послався скаржник у касаційній скарзі, під час їх ухвалення не вирішувалось питання щодо покладення на певних суб`єктів солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у вказаній справі. Відповідно, зазначені постанови не містять правових висновків щодо правильного застосування норм права, які регулюють правовідносини з притягнення до солідарної відповідальності керівника / органів управління боржника, які допустили порушення вимог частини 6 статті 34 КУзПБ.

41. З огляду на таке у Верховного Суду немає підстав для висновку про ухвалення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень у частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Мена-Авангард" про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника ОСОБА_1 з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права внаслідок неврахування певного висновку щодо їх застосування, викладеного в постановах Верховного Суду у справі №924/1155/18, на які посилається скаржник.

42. Тобто викладені в касаційній скарзі заперечення проти відмови в задоволенні зазначеної заяви по суті не містять доводів щодо наявності підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а зводяться до незгоди скаржника зі здійсненою господарськими судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою доказів і аналізом встановлених на їх підставі фактичних обставин щодо відсутності у Боржника загрози неплатоспроможності до відкриття провадження у справі про банкрутство, ненадання доказів на підтвердження наявності такої загрози та моменту її виникнення, з якого мав би обраховуватися місячний строк для звернення керівника Боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його банкрутство, а отже, й відсутності підстав для висновку про порушення ним вимог частини 6 статті 34 КУзПБ. Однак за вимогами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено дослідження та переоцінку доказів, встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у судових рішеннях попередніх інстанцій або відхилені ними.

43. Крім наведеного, необхідно зауважити на правових висновках щодо порядку ініціювання, розгляду та вирішення спору про покладення солідарної відповідальності, викладені у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, ухваленій Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

44. Так, у положеннях КУзПБ відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника / органу управління боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, у межах справи про банкрутство, в тому числі із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 Господарського процесуального кодексу України).

45. За змістом абзацу 2 статті 34 КУзПБ передумовою для звернення кредиторів своїх вимог щодо зобов`язань боржника до суб`єкта солідарної відповідальності (керівника / члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником / органами управління боржника вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі.

46. Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб`єкта солідарної відповідальності (керівника / члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням кредитора / кредиторів.

47. Тобто законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.

48. Позов кредитора (кредиторів) слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, оскільки наслідком невиконання (несвоєчасного виконання) керівником / органами управління боржника відповідного обов`язку під час загрози неплатоспроможності стала неможливість боржника задовольнити грошові вимоги кредитора, через що кредитор звертає такі вимоги до суб`єкта солідарної відповідальності, тим самим задовольняючи їх за відповідними зобов`язаннями боржника. Отже, відповідний похідний інтерес кредитора до солідарного боржника задовольняється через інститут солідарної відповідальності.

49. Стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.

50. Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень у цій справі та відповідної заяви про покладення на керівника Боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника не вбачається, що звертаючись із вказаною заявою, ТОВ "Мена-Авангард" заявило вимоги про стягнення із зазначеної особи конкретної суми відповідальності. З огляду на таке відсутні підстави для висновку, що задоволення господарськими судами вказаної заяви (за наявності обґрунтованих підстав для цього) мало б наслідком безпосереднє вирішення спору про покладення на ОСОБА_1 конкретної суми солідарної відповідальності, захист і відновлення прав кредиторів за рахунок особистого майна керівника Боржника, а не лише дослідження обставин щодо наявності / відсутності допущення ним порушень вимог частини 6 статті 34 КУзПБ.

51. Враховуючи викладене, підстави для скасування оскаржуваних ухвали та постанови господарських судів попередніх інстанцій у зазначеній частині відсутні.

52. Керуючись встановленими статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи, Верховний Суд також відхиляє заявлену ТОВ "Мена-Авангард" у касаційній скарзі вимогу постановити в порядку статті 246 зазначеного Кодексу окрему ухвалу щодо наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог законодавства, які можуть містити ознаки злочину, передбаченого статтею 219 Кримінального кодексу України, адже обставини вчинення ОСОБА_1 наведених скаржником дій не встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції, а також не підлягають встановленню судом касаційної інстанції. Тому в цій справі у Верховного Суду відсутні підстави скористатися своїм правом на постановлення окремої ухвали. Також слід зауважити, що питання щодо наявності / відсутності підстав для постановлення щодо ОСОБА_1 окремої ухвали із вказаних скаржником підстав не було предметом розгляду під час ухвалення судових рішень, які наразі є предметом касаційного оскарження.

Щодо вирішення питання про введення процедури санації боржника або визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури

53. Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

54. У статті 1 КУзПБ визначено неплатоспроможність як неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".

55. Зокрема, частиною 1 статті 6 КУзПБ передбачено такі судові процедури, які застосовуються щодо боржника юридичної особи: розпорядження майном боржника, санація боржника та ліквідація банкрута.

56. Згідно з положеннями статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (частини 1, 2).

57. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство (частина 3).

58. Зокрема, санація боржника врегульована розділом ІІІ Книги третьої КУзПБ (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду).

59. Згідно з частиною 10 статті 45 КУзПБ у процедурі розпорядження майном розпорядник майна за участю боржника розробляє план санації боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів.

60. Господарський суд затверджує схвалений план санації боржника і постановляє ухвалу про введення процедури санації. Під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника (частина 1 статті 50 КУзПБ).

61. У плані санації обов`язково зазначається розмір вимог кожного класу кредиторів, які були б задоволені у разі введення процедури ліквідації боржника. План санації може бути змінений у порядку, встановленому для його затвердження. План санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника. План санації має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за умови погашення вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів. План санації обов`язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати (частина 1 статті 51 КУзПБ).

62. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути, зокрема, відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини; виконання зобов`язання боржника третіми особами; виконання зобов`язань боржника власником боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань тощо (частина 2 статті 51 КУзПБ).

63. За вимогами частини 5 статті 49 КУзПБ, затверджуючи план санації, господарський суд перевіряє, чи дотримано порядок його схвалення.

64. Порядок розгляду та схвалення плану санації кредиторами закріплений у статті 52 КУзПБ. Так, з метою прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації усі конкурсні кредитори поділяються на класи. Кредитори, включені до кожної черги, формують окремий клас кредиторів (частина 1). Прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації приймається кожним класом окремо шляхом голосування (частина 3). Зокрема, план санації вважається схваленим класом незабезпечених кредиторів, якщо за схвалення плану санації віддано більше половини голосів кредиторів, включених до відповідного класу, а також якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу у відповідному класі. В іншому випадку вважається, що план санації відхилений відповідним класом кредиторів (частина 4). Водночас вимоги кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації (частина 5). План санації та протоколи голосування кожного класу кредиторів подаються розпорядником майна до господарського суду протягом одного робочого дня після проведення голосування (частина 6).

65. Господарський суд постановляє ухвалу про затвердження плану санації боржника, якщо: план санації схвалений всіма класами конкурсних кредиторів, розмір та/або порядок задоволення вимог яких змінені планом санації порівняно з умовами, які були б застосовані у разі введення процедури ліквідації; план санації схвалений класом забезпечених кредиторів; розмір задоволених вимог кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, не буде меншим у процедурі санації, ніж розмір вимог, який був би задоволений у разі введення процедури ліквідації (частина 7).

66. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану санації у разі, якщо план санації не відповідає вимогам законодавства (частина 8). Господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у разі, якщо план санації не затверджений судом у межах строку, встановленого цим Кодексом (частина 9).

67. Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, на яку послалося ТОВ "Мена-Авангард" у касаційній скарзі, зауважив, зокрема, що провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, які істотно відрізняють це провадження від позовного.

68. Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для забезпечення мети законодавства про банкрутство - як найповнішого задоволення вимог кредиторів боржника.

69. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства.

70. Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

71. Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства, в тому числі процедури санації, задля досягнення специфічної мети банкрутства, яка відрізняється від мети позовного провадження.

72. Верховний Суд наголосив, що відповідно до КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

73. Санація є пріоритетною судовою процедурою у справі про банкрутство, адже за своє метою є направленою на усунення ознак неплатоспроможності боржника, що відповідає сутнісній характеристиці санації - від латинського "sanare", що означає "видужання", "оздоровлення".

74. Тож очевидно, що поданий на затвердження суду план санації боржника має відповідати меті, визначеній у частині 1 статті 50 КУзПБ, та передбачати заходи спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, відновлення його платоспроможності та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

75. Тобто план санації має містити ряд істотних умов, які підлягають юридичній та економічній оцінці на предмет досягнення основної мети процедури санації - відновлення платоспроможності боржника шляхом погашення грошових вимог всіх кредиторів (в повному обсязі або частково) внаслідок реалізації плану санації.

76. Системний аналіз статей 49, 50, 52 КУзПБ свідчить, що процедура санації боржника проводиться під судовим контролем, який можна умовно розмежувати на такі етапи:

І етап - частини 3, 5 статті 49, частини 7, 8 статті 52 КУзПБ - суд здійснює перевірку плану санації на предмет дотримання порядку його схвалення, погодження забезпеченими кредиторами та відповідності його вимогам законодавства;

ІІ етап - частина 3 статті 49, частина 1 статті 50, частини 7, 8 статті 52 КУзПБ - суд здійснює розгляд плану санації та за результатами розгляду постановляє ухвалу про затвердження плану санації та введення процедури санації або про відмову у затвердженні плану санації;

ІІІ етап - частини 4 - 6, 9 - 11 статті 50, частина 5 статті 54, частина 7 статті 55, частина 1 статті 56, частини 8 - 12 статті 57 КУзПБ - суд здійснює функції нагляду за процедурою санації, що проявляється у його повноваженнях щодо накладення арешту на майно боржника та інших обмежень дій боржника щодо розпорядження його майном, розгляду заяв про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними, розгляду інформації керуючого санацією про виконання плану санації, розгляд заяв про відшкодування збитків, що виникли через відмову від виконання договору, у процедурі провадження у справі про банкрутство, припинення процедури санації достроково у разі невиконання умов виконання плану санації та / або в разі невиконання поточних зобов`язань боржника, розгляд змін до плану санації, скасування заходів забезпечення вимог кредиторів, розгляд звіту керуючого санацією та скарг кредиторів, затвердження або відмова в затвердженні звіту керуючого санацією, продовження строку процедури санації тощо.

77. Ураховуючи наведене, з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника, суд повинен займати активну процесуальну позицію при затвердженні плану санації, яка має полягати в повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які стосуються перевірки порядку його схвалення та дослідження змісту плану санації.

78. За приписами частини 4 статті 52 КУзПБ план санації вважається схваленим як зі сторони незабезпечених, так і забезпечених кредиторів за одночасної наявності двох умов:

1) за схвалення плану санації віддано: більше половини голосів кредиторів, включених до відповідного класу (незабезпечені кредитори) / віддано дві третини голосів кредиторів, включених до класу забезпечених кредиторів (забезпечені кредитори);

2) якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу у відповідному / цьому класі (незабезпечені / забезпечені кредитори).

79. Щодо вжитого у частині 5 статті 52 КУзПБ терміну "заінтересовані особи стосовно боржника", вимоги яких не враховуються для цілей голосування при схвалення плану санації, Верховний Суд відмітив відсильний характер вказаної норми щодо абзацу шостого частини 1 статті 1 КУзПБ, граматичне тлумачення якого свідчить про те, що законодавцем шляхом застосування сполучника "також" сформовано 3 групи з ідентифікуючими ознаками щодо кваліфікації осіб як заінтересованих, а саме:

І група - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство;

ІІ група - особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки;

ІІІ група - інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

80. Аналіз приписів абзацу другого частини 3 та частини 7 статті 52 КУзПБ приводить до висновку, що при перевірці умов плану санації на суд покладається обов`язок з`ясування розміру задоволених вимог кредиторів, у тому числі для кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, зокрема через аналіз та співставлення розміру задоволених вимог кредиторів у разі введення процедури ліквідації порівняно із таким розміром, що передбачається планом санації, який не має бути меншим.

81. За таких умов, надання судом оцінки фінансово-економічного стану боржника задля встановлення ознак економічної ефективності, доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника та з`ясування доведеності ключової ознаки, що передбачена планом санації - спрямованості його на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника і задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів, а також розміру задоволених вимог кредиторів у порівнянні із процедурою ліквідації є правомірним та відповідає завданню та цілям судової процедури санації боржника.

82. Крім того, Верховний Суд у вказаній постанові акцентував увагу на тому, що правовідносини з санації розраховані лише на сумлінних боржників та кредиторів, а застосування такого інституту не може бути інструментом зловживань для боржника, який за його допомогою ухиляється від належного виконання зобов`язань перед кредиторами.

83. У постанові від 17.11.2022 у справі №924/1155/18, на яку послалося ТОВ "Мена-Авангард" у касаційній скарзі, Верховний Суд також зауважив, що законними пріоритетами у процедурі санації є запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, оздоровлення фінансово-господарського становища боржника. Методами досягнення такої легальної мети є розроблення відповідного плану санації та його узгодження кредиторами (приватно-правова складова процедури санації). Водночас додатковою функцією суду, незалежно від стадії провадження про банкрутство, є запобігання фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства (публічно-правова складова процедури банкрутства).

84. Приймаючи до уваги викладені у вказаних постановах висновки, Верховний Суд, водночас, вбачає, що правовідносини у справі №924/1155/18 не є в повній мірі подібними до правовідносин у цій справі.

85. Так, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та направляючи справу на новий розгляд до такого суду, Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №924/1155/18 визнав помилковим висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що клас кредиторів шостої черги та клас забезпечених кредиторів правомірно не брали участі у голосуванні щодо схвалення плану санації боржника. Також апеляційний господарський суд не взяв до уваги одну з обов`язкових умов схвалення плану санації - якщо за схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають право голосу у відповідному / цьому класі; не надав оцінки кредиторам, які голосували за схвалення плану санації на предмет їх заінтересованості стосовно боржника; не з`ясував, чи дійсно наведені в плані санації заходи є такими, що направлені на реалізацію мети та цілей процедури санації, строк реалізації яких складає до п`ятнадцяти років для кредиторів, які проголосували проти схвалення санації; не здійснив аналіз дійсного фінансово-господарського стану боржника.

86. Постановою від 17.11.2022 у справі №924/1155/18 Верховний Суд скасував постанову господарського суду апеляційної інстанції про затвердження плану санації та введення процедури санації, залишив без змін постанову місцевого господарського суду про відмову в затвердженні плану санації, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. При цьому Верховний Суд виходив з відсутності у матеріалах справи доказів існування заставного майна, переліченого в плані санації, що порушує права забезпеченого кредитора. Водночас відстрочення боргів на 5 років і розстрочення виплати боргу на 10 років після відстрочення ставить під сумнів мету санації саме як оздоровлення, тоді як виявлення активів на відповідну суму свідчить про розтрату майна боржника та необхідність оперативного застосування специфічного інституту субсидіарної відповідальності, притаманного лише ліквідаційній процедурі. Крім того, Верховний Суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо аналізу умов плану санації боржника як такого, що не дозволить здійснити вирішення завдань щодо відновлення платоспроможності, не доводить покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, а затягує строк реалізації заходу щодо відновлення платоспроможності до 15 років, що викликає сумнів у намірах боржника дійсно погасити кредиторську заборгованість і можливість відносити свою платоспроможність, адже доказі наявності джерел погашення вимог кредиторів не надано.

87. На відміну від правовідносин у справі №924/1155/18, щодо яких ухвалено постанови Верховного Суду як від 23.12.2021, так і від 17.11.2022, у цій справі план санації Боржника схвалений більше, ніж половиною кредиторів класів вимог першої і четвертої черги із понад половиною голосів (проти - 5693 голосів ТОВ "Мена-Авангард", за - 23286 голосів інших трьох кредиторів), тоді як наявність кредиторів інших класів, зокрема забезпечених, господарські суди не встановили та скаржник не доводив. Обставини заінтересованості кредиторів Боржника у розумінні статті 1 КУзПБ (зокрема їх пов`язаність із Боржником та / або фіктивність їх вимог) не встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції на підставі певних наявних у справі доказів.

88. Також схвалений кредиторами план санації боржника не передбачає відстрочення та розстрочення погашення кредиторських вимог на тривалий строк. Водночас обставини, які б могли свідчити про розтрату майна боржника не встановлено господарськими судами. Натомість, за доводами Боржника, у нього були значні товарні запаси (майно, мінеральні добрива у кількості 21145,257 тон загальною вартістю 230607663,60 грн (без ПДВ)) станом на дату початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, які знаходяться на тимчасово окупованій території на складі в м. Мелітополь Запорізької області. Джерела погашення відповідної частини боргу Боржника визначені у плані санації - за рахунок особистих та / або залучених власником Боржника ОСОБА_1 коштів. При цьому таке погашення має бути здійснено протягом тридцяти днів з дня затвердження плану санації.

89. Водночас при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі господарські суди врахували викладені у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №924/1155/18 висновки про правильне застосування норм закону під час вирішення питань затвердження плану санації боржника, введення процедури санації (статті 52 КУзПБ), зокрема, щодо підстав для відмови у затвердженні плану санації, можливості застосування санації лише для сумлінних боржників і кредиторів.

90. Дослідивши наявні у справі докази, надавши правову оцінку доводам ТОВ "Мена-Авангард", покладеним у обґрунтування клопотання про визнання Боржника банкрутом і введенні ліквідаційної процедури, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що:

- ТОВ "Мена-Авангард" не довело та матеріалами справи не підтверджено, що розмір задоволених його кредиторських вимог буде більшим саме за результатами проведення ліквідаційної процедури Боржника, аніж за результатами проведення процедури санації Боржника (3% кредиторської заборгованості, визнаної судом);

- доводи про фіктивність кредиторських вимог інших (ніж ТОВ "Мена-Авангард") кредиторів не підтверджується наявними у справі доказами. При цьому ініціюючий кредитор та розпорядних майна протягом 8 місяців процедури розпорядження майном не оспорили в установленому законом порядку ні укладені Боржником із іншими кредиторами правочини, ні дії Боржника з перерахування коштів 24.02.2022 і 02.03.2022;

- можливість задоволення кредиторських вимог Боржника за результатами покладення на керівника та учасника Боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності спростовуються висновком суду щодо відсутності у Боржника загрози неплатоспроможності до відкриття провадження у цій справі про банкрутство.

91. З огляду на таке господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що рішення про введення процедури санації та затвердження плану санації боржника прийнято зборами кредиторів Боржника (більшістю голосів) та відповідають основній меті КУзПБ, якою є відшукання можливості оздоровлення фінансового становища підприємства, відновлення його платоспроможності, погашення вимог кредиторів (частково), забезпечення подальшої господарської діяльності юридичної особи.

92. Водночас господарські суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні схваленого зборами кредиторів плану санації Боржника, визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури в цій справі. Натомість, визнання Боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури попри наявність рішення зборів кредиторів про схвалення плану санації Боржника та перехід до процедури санації Боржника, враховуючи відсутність доказів існування потенційної можливості погашення більшої частини кредиторської заборгованості Боржника саме у разі визнання його банкрутом, призведе до порушення прав і законних інтересів кредиторів, які володіють більшістю голосів на зборах кредиторів Боржника.

93. Заперечення скаржника проти наведених висновків господарських судів, зокрема, доводи скаржника щодо відсутності у затвердженому господарським судом плані санації Боржника заходів, спрямованих саме на оздоровлення його фінансово-господарського становища, відновлення його платоспроможності, невідповідності плану санації меті, визначеній частиною 1 статті 50 КУзПБ, нездійснення господарськими судами оцінки плану санації, додержання порядку його схвалення, фінансово-економічного стану боржника, співставлення розміру вимог кредиторів, що можуть бути задоволені згідно з планом санації та в разі здійснення ліквідаційної процедури, тощо не відповідають змісту оскаржуваних судових рішень. Указані аргументи по суті зводяться до незгоди з висновками господарських судів щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки відповідних доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для затвердження плану санації, введення процедури санації та наявність підстав для визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури. Такі доводи скаржника не підлягають прийняттю до уваги Верховним Судом, оскільки переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

94. Крім того, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не визнали таким, що не відповідає вимогам законодавства, план санації боржника, зокрема, внаслідок його розробки без участі розпорядника майна, адже арбітражна керуюча Іванченко А.В. була обізнана про його зміст, надала заперечення щодо поданого плану, але не надала пропозицій щодо внесення до нього певних змін.

95. Щодо наведеного скаржник послався на висновок, викладений у постанові від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, згідно з якою підготовка та розроблення плану санації відноситься до прерогативи розпорядника майна, що згідно з частиною 10 статті 45 КУзПБ розробляє його за участю боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів. Приймаючи до уваги зазначену правову позицію, Верховний Суд зауважує, що наведена постанова не містить висновку про те, що розробка плану санації не розпорядником майна (а одним із кредиторів, боржником, його керівником / органами управління) може бути самостійною та достатньою підставою для відмови у його затвердженні господарським судом у тому разі, якщо він схвалений кредиторами у встановленому законом порядку та відповідає вимогам законодавства за своїм змістом. Слід зауважити, що затвердження плану санації здійснюється господарським судом за наслідком перевірки саме дотримання порядку його схвалення та відповідності його змісту вимогам законодавства (зокрема, щодо розміру задоволених вимог кредиторів, які проголосували про схвалення плану санації, порівняно з розміром вимог, який був би задоволений у разі введення процедури ліквідації), а не процедури його розробки.

96. З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника про застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень КУзПБ (зокрема статей 44, 45, 49-52) без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23.12.2021 і 17.11.2022 у справі №924/1155/18, адже відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

98. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду.

Розподіл судових витрат

99. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/9446/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков