Ухвала

від 27.01.2025 по справі 917/1212/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1212/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг"

на рішення Господарського суду Полтавської області (Солодюк О.В.)

від 11.10.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду (Гребенюк Н.В., Слободін М.М., Шутенко І.А.)

від 17.12.2024 (повний текст складений 20.12.2024)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема - Центр"

про стягнення 997 140,86 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема - Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг"

про стягнення 3 271 432, 21 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду від 18.11.2019 №20191118/В у загальному розмірі 977 140,86 грн, з яких: 580 111,99 грн - основний борг, 157 699,44 грн - пеня, 37 075,49 грн - три проценти річних, 202 283,95 грн - інфляційні втрати.

2. Відповідач подав зустрічний позов до Позивача про стягнення 3 271 432, 21 грн пені за прострочення виконання робіт за договором підряду від 18.11.2019 №20191118/В.

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 первісний та зустрічні позови задоволено, стягнуто:

- з Відповідача на користь Позивача 580 111,99 грн основного боргу, 157 699,44 грн пені, 37 075,49 грн трьох процентів річних, 202 283,95 грн, інфляційних витрат та 14 657,11 грн витрат зі сплати судового збору;

- з Позивача на користь Відповідача 3 271 432,21 грн неустойки та 49 071,48 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.06.2023:

- задоволено клопотання Відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з Позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000 грн;

- задоволено заяву Позивача про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу та стягнено з Відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 96 000 грн;

- проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та заяви про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу;

- стягнуто з Позивача на користь Відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн;

- відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення про проведення зустрічного зарахування присуджених до стягнення сум згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у частині вимог за зустрічним позовом Відповідача до Позивача про стягнення неустойки у розмірі 3 271 432,21 грн залишено без змін.

6. Постановою Верховного Суду від 20.09.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у частині задоволення зустрічного позову та стягнення з Позивача на користь Відповідача 49 071,48 грн витрат зі сплати судового збору скасовано, а справу №917/1212/22 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.10.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з Позивача на користь Відповідача 3 271 432,21 грн пені за прострочення виконання робіт за договором підряду від 18.11.2019 №20191118/В та 49 071,48 грн витрат зі сплати судового збору.

8. 09 січня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №917/1212/22, у якій просить:

- прийняти касаційну скаргу до розгляду;

- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №917/1212/22 та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі;

- звільнити Скаржника від сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою.

9. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що вона оформлена з порушенням вимог, передбачених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), отже наявні підстави для залишення її без руху.

Щодо підстав касаційного оскарження

10. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

11. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 Кодексу).

13. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

15. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

16. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

17. При цьому потрібно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

18. Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

19. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статті 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

20. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

1) щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник наводить постанови:

- Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 15.06.2018 у справі №523/6003/14-ц, від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 04.06. 2019 у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18);

- об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17;

- Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №914/2628/17, від 13.07.2023 у справі №910/14550/17, від 20.08.2020 у справі №902/959/19, від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, від 11.11.2021 у справі №910/8248/18 (910/4866/21).

21. Разом із тим:

1) щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - Скаржник чітко не вказує стосовно кожної з перелічених постанов Верховного Суду:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- висновок щодо застосування цих норм права в оскаржуваному судовому рішенні;

- висновок щодо їх застосування у постанові Верховного Суду;

- обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

2) щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - Скаржник не зазначає норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.

22. Отже, Скаржнику необхідно чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх належного обґрунтування.

Щодо сплати судового збору

23. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

24. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

25. У касаційній скарзі Позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовує тим, що наразі у нього виникли проблеми зі сплатою судового збору.

26. Верховний Суд, розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

27. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

28. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

29. Положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

30. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 викладена правова позиція:

- у пункті 37: "З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення;

- у пункті 39: "Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена";

- у пункті 41: "Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним".

31. Положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою (пункти 61, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20).

32. Скаржник не є фізичною особою, отже його клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

34. За змістом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

35. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

36. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

37. Предметом зустрічного позову в справі №917/1212/22 є стягнення 3 271 432,21 грн.

38. З огляду на зазначене, розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 78 514, 36 грн (3 271 432,21 х 1,5 х 200 % х 0,8).

39. Оскільки Скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

40. Для усунення недоліків касаційної скарги в цій частині Скаржник повинен подати до Верховного Суду докази сплати судового збору в розмірі 78 514, 36 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

41. Судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- Код банку отримувача (МФО): 899998

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

42. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги також розміщені на офіційному вебсайті Верховного Суду.

43. Отже, Скаржник не виконав вимоги пункту 5 частини другої статті 290, абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України, позаяк належним чином не визначив підставу (підстави) касаційного оскарження, а також не виконав вимоги пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, оскільки не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

44. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

45. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.

46. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами її надсилання іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №917/1212/22.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №917/1212/22 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №917/1212/22 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська