Ухвала

від 16.01.2025 по справі 904/186/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/186/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

ОГП: Колодяжна А.В.,

відповідача-1: Ольховська А.М. (в режимі відеоконференції),

відповідача-2: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024

у справі № 904/186/23

за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури

до: Криворізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ"

про визнання рішення та договору недійсними,

В С Т А Н О В И В:

Криворізька центральна окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ", в якому просила суд: визнати незаконним та скасувати пункт 1.14.1 рішення Криворізької міської ради №85 від 23.12.2020 «Про внесення змін до раніше ухвалених рішень міської ради»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 2021072 від 01.02.2021, укладений між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0026 площею 0,1878 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок протиправного віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови з травня 2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю «НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ» (далі - ТОВ «НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ») фактично безпідставно вдвічі зменшено ставку орендної плати (зі ставки орендної плати 2,5% за використання земель транспорту на ставку 0,9% за землі житлової та громадської забудови у 2021 році та зі ставки 3% на ставку 1,2% у 2022 році), внаслідок чого місцевим бюджетом у 2021-2022 роках недоотримано понад 268,5 тис. грн. Отже, пункт 1.14.1 рішення Криворізької міської ради №85 від 23.12.2020 та договір оренди земельної ділянки № 2021072 від 01.02.2021, за якими спірну земельну ділянку фактично віднесено до земель житлової та громадської забудови, з відповідною меншою ставкою орендної плати, з зазначенням про передачу землі в оренду для розміщення автозаправної станції, суперечать вимогам ст.ст. 67, 71 Земельного кодексу України, містобудівній документації та цільовому призначенню землі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 1.14.1 рішення Криворізької міської ради №85 від 23.12.2020 «Про внесення змін до раніше ухвалених рішень міської ради». Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №2021072 від 01.02.2021, укладений між Криворізькою міською радою та ТОВ «НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0026 площею 0,1878 га.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 15.03.2000 № 181 «Про погодження місця об`єкта на період проектування» погоджено місце розташування об`єкта на період виконання проекту Дочірньому підприємству Нафта-Кривий Ріг Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю Кіровоград-Нафта, площею 0,3 га для проектування автозаправної станції в районі об`їзної автодороги та каналізаційної насосної станції № 50, згідно з актом вибору земельної ділянки від 05.01.2000.

Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 13.12.2000 № 1061 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в оренду дочірньому підприємству «Нафта-Кривий Ріг» підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки дочірньому підприємству «Нафта-Кривий Ріг» підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» для комерційного використання (код 1.11.3) під будівництво АЗС в районі об`їзної автодороги та каналізаційної насосної станції № 50 (п. 1 рішення).

Надано дочірньому підприємству «Нафта-Кривий Ріг» підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» для будівництва АЗС в районі об`їзної автодороги та КНС № 50 в оренду терміном на 2 роки земельну ділянку площею 0,19 га за рахунок земель, не наданих у власність та користування, згідно з доданою схемою (п. 2 рішення).

Між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Нафта-Кривий Ріг» підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» (орендар) 27.05.2003 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 1879 м2 за планом користування, що додається.

Земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 2 роки, починаючи з дати реєстрації договору (п. 2 договору).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 7105 від 02.07.2003 Дочірнє підприємство «Нафта-Кривий Ріг» підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» (продавець) продало, а Підприємство з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» (покупець) придбало незакінчену будівництвом АЗС, що розташована на земельній ділянці площею 0,19 га, м. Кривий Ріг, об`їзна автодорога, вул. Тинка, споруда під чергою 45.

Рішенням Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 20.08.2003 № 1161 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки та передачу її в оренду для завершення будівництва автозаправної станції на вул. Тинка, 45» розірвано з дочірнім підприємством «Нафта-Кривий Ріг» підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» договір оренди земельної ділянки для будівництва автозаправної станції на вул. Тинка, 45 в районі об`їзної дороги, який зареєстрований 05.06.2003 № 2580 на підставі рішення міської ради від 23.04.2003 № 810. Передано Підприємству з іноземними інвестиціями товариству з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» в оренду на 1 рік, без зміни цільового призначення, земельну ділянку комерційного використання (код 1.11.13) площею 0,19 га для завершення будівництва автозаправної станції на вул. Тинка, 45 в районі об`їзної автодороги за рахунок земель, раніше наданих ДП «Нафта-Кривий Ріг» підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «Кіровоград-Нафта».

04.09.2003 відповідно до акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта не включеного до державного замовлення було прийнято в експлуатацію Автозаправну станцію в районі об`їзної автодороги та ВНС-50 у Саксаганському районі.

Рішенням Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 22.12.2004 № 2713 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок» поновлено договори оренди землі суб`єктам підприємницької діяльності після закінчення строків, на які їх було укладено.

Відповідно до додатку 1 вказаного рішення, складено список суб`єктів підприємницької діяльності, яким поновлюються договори оренди землі під капітальними будівлями, зокрема, до якого ввійшло Підприємство з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта», цільове призначення землі - землі комерційного використання (код 1.11.3 АЗС); адреса - Саксаганський район, вул. Тинка, 45; площа - 0,1879 га; термін дії раніше наданого договору оренди - до 17.10.2004; ставка орендної плати - 4%; форма користування - оренда 3 роки.

Рішенням Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 26.03.2008 № 2423 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок» поновлено договори оренди землі суб`єктам підприємницької діяльності після закінчення строків, на які їх було укладено.

Відповідно до додатку вказаного рішення, складено список суб`єктів підприємницької діяльності, яким поновлюються договори оренди землі під капітальними будівлями, зокрема, до якого ввійшло Підприємство з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта», цільове призначення землі - землі комерційного використання (код 1.11.3 АЗС); адреса - Саксаганський район, вул. Тинка, 45; площа - 0,1879 га; термін дії раніше наданого договору оренди - до 07.04.2008; форма користування - оренда 3 роки.

Між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» 18.07.2008 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 26.03.2008 № 2423 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автозаправної станції, яка знаходиться на вул. Тинка, 45 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

В оренду надається земельна ділянка площею 0,1879 га, кадастровий номер 1211000000:06:055:0026 (п. 2.3 договору).

Договір укладено на 3 роки (п. 5 договору).

Між Підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рустель» укладено договір купівлі продажу нежитлової будівлі від 15.10.2009 № 3784, відповідно до п. 1 якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлову будівлю, автозаправну станцію загальною площею 71,3 м2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тинка, буд. 45.

Ціла автозаправна станція складається з: 1. А-1 АЗС, цегла, 71,3 м2; Б-1 навіс (розміром 18,0х8,0м); 3.1 огорожа; 4. І-ІІ замощення.

Предмет договору належить продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 940991, виданого виконавчим комітетом Криворізької міської ради 31.04.2004, на підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про видачу свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна» від 10.01.2004 № 10, зареєстрованого комунальним підприємством «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 31.01.2004, номер запису: 4554 в книзі: 1 1Н-54. Право власності продавця на предмет договору зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 4572342, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 31.01.2004 за № 2711498 (п. 2 договору).

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (номер витягу 24385016) 09.11.2009 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тинка, буд. 45 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рустель», реєстраційний номер 4572342.

Рішенням Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 25.02.2010 № 3760 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Тинка, 45 та надання її в оренду для розміщення автозаправної станції» розірвано з підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» договір оренди земельної ділянки від 17.09.2008 № 040810800741 площею 0,1879 га для розміщення автозаправної станції на вул. Тинка, 45 в Саксаганському районі, за згодою сторін. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Рустель» в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,1879 га для розміщення автозаправної станції на вул. Тинка, 45 в Саксаганському районі.

Рішенням Криворізької міської ради від 22.08.2012 № 1341 «Про надання згоди на укладання договорів оренди земельних ділянок» надано згоду суб`єктам господарювання і громадянці (додаток) на укладання договорів оренди земельних ділянок, якими вони фактично користуються на підставі раніше ухвалених рішень міської ради, зокрема, відповідно до додатку до вказаного рішення надано згоду на укладання договору оренди земельної ділянки площею 0,1879, за адресою: Саксаганський район, вул. Тинка, 45 Товариству з обмеженою відповідальністю «Рустель».

Між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рустель» (орендар) 16.08.2013 укладено договір оренди земельної ділянки № 2013330, відповідно до п. 1 договору орендодавець на підставі рішень міської ради від 25.02.2010 № 3760 та від 22.08.2012 № 1341 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення автозаправної станції, яка знаходиться на вул. Тинка, 45 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,1879 га (п. 2 договору).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП ДОР КБТІ від 09.11.2009 № 24385016 (п. 3 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:06:055:0026 (п. 4 договору).

За приписами п. 6 договору, договір укладено на 5 років.

В подальшому, відповідно до акта прийому-передачі від 14.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рустель» (учасник) передало у якості внеску в статутний капітал товариства, а Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ» прийняло належне учаснику на праві власності нерухоме майно та інше майно, зокрема: об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля, автозаправна станція, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тинка, буд. 45, яка складається з: А-1 АЗС, цегла, 71,3 кв.м; Б-1 навіс (розмір 18,0х8,0м), 1 огорожа, І-ІІ замощення, (загальна вартість 1 517 268, 26 грн з ПДВ).

Рішенням Криворізької міської ради від 22.08.2017 № 1804 «Про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки від 09.04.2015 № 9395752» внесено зміни шляхом укладання договору оренди в новій редакції до діючого договору оренди від 09.04.2015 №9395752 земельної ділянки площею 0,1879 га на вул. Генерала Радієвського, 45 у Саксаганському районі (кадастровий номер 1211000000:06:055:0026), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рустель» для розміщення автозаправної станції, а саме: визнано орендарем земельної ділянки Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ».

Між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ» (орендарем) 07.09.2017 укладено договір оренди земельної ділянки № 2017445, відповідно до п. 1 договору орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.06.2017 № 1804 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення автозаправної станції з кадастровим номером 1211000000:06:055:0026, яка розташована на вул. Генерала Радієвського, 45 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1879 га (п. 2 договору).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14.03.2017 № 19464595, номер об`єкта нерухомого майна 1197259212110, а також інші об`єкти інфраструктури (п. 3 договору).

Договір укладено терміном до 09.04.2020 (п. 6 договору).

Рішенням Криворізької міської ради від 26.08.2020 № 4994 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам» поновлено договори оренди землі юридичним особам. Відповідно до витягу з додатку № 1 вказаного рішення, складено список юридичних осіб, яким поновлюються договори оренди земельних ділянок, до якого, зокрема, увійшло Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ», категорія земель та вид використання земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розміщення автозаправної станції; район міста, адреса та кадастровий номер - Саксаганський район, вул. Генерала Радієвського, 45, 1211000000:06:055:0026; площа земельної ділянки - 0,1879 га; дата і номер державної реєстрації діючого договору оренди, права оренди, додаткової угоди (термін дії договору оренди) - 07.12.2017 №23872325 (до 09.04.2020).

Рішенням Криворізької міської ради від 23.12.2020 № 85 «Про внесення змін до раніше ухвалених рішень міської ради» вирішено внести зміни до рішень міської ради від: 1.14 26.08.2020 № 4994 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам», а саме: у графах: 1.14.1 Категорія земель та видів використання земельної ділянки пункт 1 додатка 1 змінити категорію земель із «Земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» на «Землі житлової та громадської забудови».

Між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ» (орендар) 01.02.2021 укладено договір оренди земельної ділянки № 2021072, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішень Криворізької міської ради від 26.08.2020 №4994 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам», від 23.12.2020 № 85 «Про внесення змін до раніше ухвалених рішень міської ради» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови за цільовим призначенням - для будівництва й обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) - для розміщення автозаправної станції з кадастровим номером 1211000000:06:055:0026, яка розташована на вул. Генерала Радієвського, 45 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1879 га (п. 2 договору).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності зареєстровано 14.03.2017, номер запису про право власності 19464595, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1197259212110 (п. 3 договору).

Договір укладено строком на 3 роки. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладання (п. 7 договору).

Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, (інформаційна довідка №315022790 від 14.11.2022) нежитлова будівля (опис: 1. А-1 АЗС, цегла, 71,3 м2; 2. Б-1 навіс (розміром 18,0х8,0м); 3.1 огорожа; 4. І-ІІ замощення), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Радієвського Генерала, будинок 45, зареєстрована 14.03.2017 за відповідачем-2 на праві приватної власності.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що на час ухвалення рішення Криворізькою міською радою № 4994 від 26.08.2020 спірна земельна ділянка фактично була віднесена до категорій земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, та використовувалася для розміщення автозаправної станції, що відповідало приписам земельного законодавства. Оскаржуваним рішенням № 85 від 23.12.2020 Криворізька міська рада фактично повторно змінила категорію землі з земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на землі житлової та громадської забудови, що призвело до порушенням положень ст. 20 ЗК України в частині дотримання порядку зміни цільового призначення земель, а також до порушення приписів ст.ст. 19, 67, 71 ЗК України, які забороняють розміщення автозаправних станції на землях житлової та громадської забудови. Системний аналіз ст. ст. 67, 71 ЗК України дає підстави вважати, що розміщення автозаправних станцій може здійснюється лише на землях з цільовим призначення - землі автомобільного транспорту. В даному випадку, ухвалення відповідачем-1 рішення № 85, призвело до того, що земельна ділянка, на якій фактично розміщена автозаправна станція, має цільове призначення не земель автомобільного транспорту, а земель громадської забудови, що є неправомірним. Оскільки судом було встановлено наявність підстав для визнання незаконним та скасування п. 1.14.1 рішення Криворізької міської ради №85 від 23.12.2020 через невідповідність останнього актам цивільного законодавства і порушення інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу та протиправне заниження ставок орендної плати за користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою, зміст договору оренди земельної ділянки № 2021072 від 01.02.2021 суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам територіальної громади міста Кривого Рогу, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування спірного рішення Криворізької міської ради про передачу в оренду земельної ділянки відповідачу-2, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту. Відтак, прокурор обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, а тому у задоволені позовних вимог пов`язаних із визнанням незаконним та скасуванням пункту 1.14.1 рішення Криворізької міської ради №85 від 23.12.2020 відмовлено. Крім цього, окремо заявлена позовна вимога прокурора у цій справі про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору оренди земельної ділянки №2021072 від 01.02.2021 без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача, що також є самостійною підставою для відмови в позові (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21, ухвалі Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 904/4033/22 з подібними правовідносинами).

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального (ст. ст. 21, 67, 71, 91, 93, 120, 123, 124 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 21, 203, 215, 377 ЦК України, ст.ст. 19, 21, 34 ЗУ «Про оренду землі») та порушенням норм процесуального права (ст. 236 ГПК України), неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, що потягло грубе порушення охоронюваних державою інтересів у сфері земельних відносин.

Крім цього, постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано нерелевантними висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 та від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, предметом розгляду яких виступали нерелевантні правовідносини та нерелевантні норми права, в тому числі у сфері купівлі-продажу нерухомого майна та у сфері публічних закупівель, що свідчить про неврахування судом фактичних обставин справи та специфіки земельних правовідносин, незастосування спеціальних норм права, які їх регулюють (висновки, викладені у постановах від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 05.10.2022 у справі № 922/3166/22, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 24.05.2023 у справі № 910/10860/21, від 24.11.2021 у справі № 910/248/20, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 06.07.2022 у справі № 915/1164/21, від 24.05.2023 у справі № 357/9159/18, від 10.05.2023 у справі № 357/9019/18, від 07.09.2022 у справі № 620/6024/20, від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17, від 11.12.2018 у справі № 242/924/17, від 11.12.2018 у справі № 520/1353/17, від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005, від 24.11.2020 у справі № 815/460/18, від 17.11.2021 у справі № 554/10413/15-а, від 25.11.2021 у справі № 826/6064/17, від 23.09.2014 у справі № 5011-34/10316-2012, від 15.04.2012 у справі № 16/558, від 24.12.2009 у справі № 16/96 та інших).

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду на 10.12.2024 та надано строк для подання відзиву до 25.11.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 09.12.2024 від Криворізької міської ради надійшли пояснення у справі, які за свою суттю є відзивом на касаційну скаргу, поданим поза межами строку, встановленого в ухвалі від 05.11.2024. Водночас, відповідно до положень ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відтак, подані Криворізькою міською радою пояснення залишаються без розгляду.

Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.12.2024 від Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване наявністю виключеної правової проблеми, яка полягає у питанні обрання належного способу захисту при встановленні порушення порядку визначення та зміни цільового призначення земель комунальної власності у рішеннях органів державної влади чи місцевого самоврядування та договорах оренди землі державної чи комунальної власності, якими всупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави та територіальної громади змінено цільове призначення земельних ділянок, які перебувають у користуванні фізичних чи юридичних осіб та на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, належні останнім на праві приватної власності наявна. При цьому Верховний Суд в аналогічних справах приймає різні судові рішення, а саме:

- постановою Верховного Суду від 30.10.2024 у справі № 904/6776/23 задоволено касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури. Скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024, яким у задоволенні позовних вимог Криворізької східної окружної прокуратури відмовлено. Справу № 904/6776/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Направляючи на новий розгляд справу № 904/6776/23 Верховний Суд у п.п. 5.18-5.22 постанови від 30.10.2024 посилався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 щодо належності та ефективності вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого змінено категорію цільового призначення землі та вказано на формальне зазначення судами про неефективність обраного прокурором такого способу захисту як визнання недійсним договору без застосування наслідків його недійсності, оскільки судами не надано комплексної оцінки обставин набуття права на спірну сформовану земельну ділянку разом з набуттям права на нерухоме майно, яке на ній розміщено, та підстав виникнення спору;

- постановою Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 904/205/23 задоволено касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 справі № 904/205/23 скасовано. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у справі № 904/205/23, яким задоволено позовні вимоги Криворізької центральної окружної прокуратури, залишено в силі. Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову Верховний Суд у п.п. 5.27-5.52 постанови також посилався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 та дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора про незаконність рішення Криворізької міськради, яким порушено порядок визначення та зміни цільового призначення земель, що мало наслідком безпідставне значне зменшення ставок орендної плати та недоотримання коштів місцевим бюджетом. Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки Верховний Суд у справі № 904/205/23 зазначив, що прокурор обрав передбачений чинним законодавством спосіб захисту - визнання договору недійсним, оскільки оспорюваним договором усупереч вимогам ст.ст. 67, 71 ЗК України дозволено розміщення АЗС на землях житлової та громадської забудови, тому від задоволення саме такої позовної вимоги прокурора залежатиме подальша можливість законної реалізації прав жителів міста Кривого Рогу на безпеку їх життя, на нерозміщення в зоні житлової забудови потенційно небезпечної АЗС, на справедливе наповнення місцевого бюджету орендними платежами та вірного визначення категорії спірної земельної ділянки. З огляду на що можливе визнання спірного договору недійсним без обов`язкового застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки, оскільки саме по собі визнання недійсним такого договору вимагатиме від сторін оформлення користування земельною ділянкою в порядку встановленому земельним законодавством, а отже досягається мета звернення прокурора з позовом;

- ухвалою Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 904/4033/22 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 904/4033/22, якою відмовлено у задоволенні позову Криворізької центральної окружної прокуратури. Закриваючи касаційне провадження у Верховний Суд посилався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, та зазначив, що у цьому випадку задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконувався, без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у цій справі;

- ухвалою Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 904/48/23 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024, якою відмовлено у задоволенні позову Криворізької центральної окружної прокуратури.

Враховуючи наявність різних позицій Верховного Суду у даному випадку, прокурор вказує на наявність підстав для передачі справи № 904/186/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю формування наступного висновку:

- яка сукупність позовних вимог прокуратури, органу державної влади чи місцевого самоврядування дозволить поновити інтереси держави чи територіальних громад у земельних орендних триваючих правовідносинах, у випадках протиправної зміни цільового призначення чи категорії землі, в тому числі, віднесення земельних ділянок державної чи комунальної власності на яких розташовані приватні АЗС до земель житлової та громадської забудови, а не до земель автомобільного транспорту?

- чи можливе визнання у судовому порядку недійсним договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності без застосування вимоги про повернення такої земельної ділянки органу державної влади чи місцевого самоврядування з огляду на розташування на землі нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичним чи юридичним особам.

Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.12.2024 від Криворізької міської ради надійшли пояснення у справі (аналогічні тим, що подавалися 09.12.2024), подані поза межами строку, встановленого в ухвалі від 05.11.2024. Водночас, відповідно до положень ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відтак, подані Криворізькою міською радою пояснення залишаються без розгляду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність передачі касаційної скарги у справі № 904/186/23 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Стосовно якісного критерію Верховний Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 30.10.2024 у справі № 904/6776/23 направляючи справу на новий розгляд колегія суддів у п.п. 5.18-5.22 постанови послалася на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 щодо належності та ефективності вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого змінено категорію цільового призначення землі та вказано на формальне зазначення судами про неефективність обраного прокурором такого способу захисту як визнання недійсним договору без застосування наслідків його недійсності, оскільки судами не надано комплексної оцінки обставин набуття права на спірну сформовану земельну ділянку разом з набуттям права на нерухоме майно, яке на ній розміщено, та підстав виникнення спору.

У постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 904/205/23 у п.п. 5.27-5.52 колегія суддів також послалася на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 та дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора про незаконність рішення Криворізької міськради, яким порушено порядок визначення та зміни цільового призначення земель, що мало наслідком безпідставне значне зменшення ставок орендної плати та недоотримання коштів місцевим бюджетом. Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки Верховний Суд у справі № 904/205/23 зазначив, що прокурор обрав передбачений чинним законодавством спосіб захисту - визнання договору недійсним, оскільки оспорюваним договором усупереч вимогам ст.ст. 67, 71 ЗК України дозволено розміщення АЗС на землях житлової та громадської забудови, тому від задоволення саме такої позовної вимоги прокурора залежатиме подальша можливість законної реалізації прав жителів міста Кривого Рогу на безпеку їх життя, на нерозміщення в зоні житлової забудови потенційно небезпечної АЗС, на справедливе наповнення місцевого бюджету орендними платежами та вірного визначення категорії спірної земельної ділянки. З огляду на що можливе визнання спірного договору недійсним без обов`язкового застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки, оскільки саме по собі визнання недійсним такого договору вимагатиме від сторін оформлення користування земельною ділянкою в порядку встановленому земельним законодавством, а отже досягається мета звернення прокурора з позовом.

В свою чергу, ухвалами Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 904/4033/22 та від 15.10.2024 у справі № 904/48/23 закриті касаційні провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки судді дійшли висновку, що постанови суду касаційної інстанції, на які посилалися скаржники у касаційних скаргах в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, для касаційного оскарження судового рішення, прийняті у неподібних правовідносинах.

Вказане виключає наявність якісного критерію виключної правової проблеми, у зв`язку з чим клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.

Разом з тим, Верховний Суд підтримує позицію, відповідно до якої окремо заявлена позовна вимога прокурора у цій справі про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору оренди земельної ділянки №2021072 від 01.02.2021 укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮПОРТ ХОЛДІНГ» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0026 площею 0,1878 га, без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72- 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Зважаючи на підстави та зміст позову, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно неефективно обраного прокурором способу захисту, оскільки він не призводить до поновлення порушених, як вважає прокурор, прав позивача, позаяк не вирішує наявного між сторонами спору про речове право на спірне майно.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14), від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (провадження № 12-8гс22, пункт 9.12).

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як вже зазначалося, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Ураховуючи наведене та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що у цьому випадку задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконувався, без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у цій справі, оскільки ч.ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

В свою чергу, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову Верховний Суд у п.п. 5.27-5.52 постанови від 09.10.2024 у справі № 904/205/23 (колегія суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Багай Н.О., Берднік І.С) дійшов висновку, що прокурор обрав передбачений чинним законодавством спосіб захисту - визнання договору недійсним, оскільки оспорюваним договором усупереч вимогам ст.ст. 67, 71 ЗК України дозволено розміщення АЗС на землях житлової та громадської забудови, тому від задоволення саме такої позовної вимоги прокурора залежатиме подальша можливість законної реалізації прав жителів міста Кривого Рогу на безпеку їх життя, на нерозміщення в зоні житлової забудови потенційно небезпечної АЗС, на справедливе наповнення місцевого бюджету орендними платежами та вірного визначення категорії спірної земельної ділянки. З огляду на що можливе визнання спірного договору недійсним без обов`язкового застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки, оскільки саме по собі визнання недійсним такого договору вимагатиме від сторін оформлення користування земельною ділянкою в порядку встановленому земельним законодавством, а отже досягається мета звернення прокурора з позовом (п.п. 5.45. та 5.54. постанови).

Таким чином, пропонується відступити від вищевикладеного правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.10.2024 у справі № 904/205/23, про те, що можливе визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним без обов`язкового застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки у відповідних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (ч. 1ст. 303 ГПК України).

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Так, відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Враховуючи наведене та з огляду на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 904/205/23, яка розглядалася колегією суддів Касаційного господарського суду, що входять до складу судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, колегія суддів вважає за необхідне передати касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 904/186/23 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 904/186/23 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.