Рішення

від 27.01.2025 по справі 473/4499/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4499/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"27" січня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., позивачки ОСОБА_1 , її представниці ОСОБА_2 , представниці третьої особи без самостійних вимог Дробинської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якому вказувала, що з 12 лютого 2010 року до 26 квітня 2016 року сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі.

Мають двох спільних неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які з січня 2015 року проживають з матір`ю та знаходиться на її повному утриманні.

З цього часу відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей, зокрема: з синами не підтримує жодного зв`язку; не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дітей, не приймає жодної участі у їх вихованні; не цікавиться життям, здоров`ям, навчанням, успіхами, потребами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; не утримує синів матеріально, ухиляючись від сплати аліментів на виконання судового рішення від 24 лютого 2016 року у справі №473/754/16-ц, що призвело до значної заборгованості.

Враховуючи вказані обставини, позивачка просила з метою найкращого врахування та забезпечення інтересів дітей позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважаються належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причини неявки суду не повідомив.

Представниця третьої особи без самостійних вимог - Дробинська Н.В. в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, вказуючи на наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка та її представниця не заперечували проти такого порядку вирішення спору.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представниці ОСОБА_2 , представниці третьої особи без самостійних вимог Дробинської Н.В., думку неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , опитаних в присутності педагога ОСОБА_8 , показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що з 12 лютого 2010 року до 26 квітня 2016 року сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі.

Мають двох спільних неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які з січня 2015 року проживають з матір`ю та знаходиться на її повному утриманні.

Водночас, з показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також письмових матеріалів справи (а.с. 18, 19, 22, 23, 24, 25, 26-27, 29) вбачається, що з 2015 року відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей, зокрема: з синами не підтримує жодного зв`язку; не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дітей, не приймає жодної участі у їх вихованні; не цікавиться життям, здоров`ям, навчанням, успіхами, потребами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; не утримує синів матеріально, ухиляючись від сплати аліментів на виконання судового рішення від 24 лютого 2016 року у справі №473/754/16-ц, що призвело до значної заборгованості.

В матеріалах справи відсутні докази, що б вказували на поважність причин невиконання відповідачем батьківських обов`язків в минулому та докази, що свідчать про його свідоме бажання виконувати ці обов`язки в майбутньому.

Суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України при вирішенні спору з`ясував думку неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , які зазначили, що вони не заперечують проти позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно них, оскільки відповідач протягом останніх 10 років не підтримує з ними жодних зв`язків, взагалі не цікавиться їх долею. Вважали, що таке відношення до них з боку батька не свідчить про належне виконання останнім батьківських обов`язків.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3, 5 ст. 150, ч.ч. 1, 3 ст. 155, ст. 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».

Тому, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, приймаючи до уваги думку неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та письмовий висновок Органу опіки та піклування від 06 листопада 2024 року №2902/01/01-02/11, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітніх синів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , оскільки це буде відповідати їх інтересам.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенська Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В.Вуїв