Рішення

від 27.01.2025 по справі 945/2442/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 945/2442/24 провадження №2/489/739/25

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2025 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - ТзДВ СК «Гардіан») про відшкодування шкоди, заподіяною смертю фізичної особи

встановив:

У жовтні 2024 року представник позивача - адвокат Найда К.В. через систему «Електронний суд» звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області, ухвалою якого 14.10.2024 справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду міста Миколаєва, із позовною заявою

в якій просить стягнути з відповідача ТзДВ «СК «Гардіян» 78000,00 грн. на відшкодування витрат на поховання та 28000,00 грн. витрат правничої допомоги.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 22.01.2022 близько 06:00 години в м.Миколаєві на вул. Космонавтів в районі будинку № 79 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень померла.

За фактом ДТП, Слідчим управлінням ГУНП в Миколаївській області 22.01.2022

вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України.

На теперішній час, кримінальне провадження знаходиться на розгляді в Ленінському районному суді міста Миколаєва, справа № 489/2100/22.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ТОВ «СК «Гардіян» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР5741676.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілій завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Отже, саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні статей 1166,1187, 1188 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.

Згідно пункту 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції тут і надалі на момент ДТП та звернення позивача до страховика із заявою про відшкодування витрат на поховання) страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Позивач поніс витрати на поховання потерпілої у розмірі 94450,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 24.01.2022 та листом ФОП ОСОБА_4 .

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень; з 1 жовтня - 6700 гривень.

Отже, загальний розмір відшкодування витрат позивача на поховання потерпілої становить 78000,00 грн., оскільки фактичний розмір витрат на поховання потерпілої перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку.

Крім того, при розгляді справи в суді першої інстанції позивач очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 28000,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку не здійснив відшкодування понесених витрат на поховання потерпілої, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

У відзиві на позов від 02.12.2024 ТОВ «СК «Гардіан» в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що 13.03.2023 на адресу відповідача надійшло повідомлення позивача про вказану ДТП. Того ж дня - 13.03.2023 відповідач отримав від позивача заяву про страхове відшкодування, в якій містилась вимога про відшкодування витрат, понесених на поховання.

В процесі розгляду страхової справи, ТОВ «СК «Гардіан» встановило, що за фактом вище значеної ДТП відкрито кримінальне провадження у справі № 489/2100/22 стосовно водія забезпеченого транспортного засобу марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого статтею 286-1 КК України.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Враховуючи, що на момент отримання відповідачем заяви про страхове відшкодування та на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на розгляді в суді, перебіг строку на прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування припинився до моменту набрання вироком суду законної сили. Тому відсутні підстави для виплати страхового відшкодування позивачу. Крім того, відповідачу невідомі причини та обставини ДТП, окрім тих, що зазначені у позові, що позбавляє страховика можливості прийняти обґрунтоване рішення про визнання заявлених вимог.

Щодо розміру витрат, понесених позивачем на поховання потерпілої.

У підтвердження розміру витрат, понесених на поховання, позивач до позову долучив копію товарного чека від 24.01.2022 на суму 94450,00 грн.

Дослідивши вказаний чек, можна констатувати, що низка витрат у чеку не були необхідними для поховання, а тому не підлягають відшкодуванню страховою компанією. Це витрати понесені на придбання вінків та корзин (позиції 6 - 9 товарного чеку), загальна кількість яких становить 44 штуки на загальну суму 47400,00 грн. Тобто більше половини всіх витрат, понесених на поховання.

На переконання відповідача, придбана позивачем кількість вінків та корзин виходить за рамки звичаїв та традицій поховання, що мають місце в Україні, та не є необхідною для здійснення поховання, а отже такою, що не підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку пункту 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Проте керуючись принципом розумності та враховуючи положення статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» у даному випадку відшкодуванню підлягає вартість двох великих вінків, двох маленьких вінків, двох великих корзин та двох маленьких корзин. Всього вісім одиниць, загальною вартістю 9000,00 грн.

Тому у разі ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача витрат на поховання врахувати зазначені доводи страхової компанії та зменшити розмір страхового відшкодування до 56050,00 грн. ( вартість поховання - 47050,00 грн. + вартість восьми вінків та корзин - 9000,00 грн.).

У позові заначено, що позивач у зв`язку із розглядом справи очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн. Водночас у додатках до позову міститься розрахунок робіт (наданих послуг), згідно я кого адвокатом було виконано роботи (надано послуги) на суму 28000,00 грн.

На переконання відповідача, заявлений розмір витрат на послуги адвоката, як 50000,00грн., так і 28000,00 грн. є необґрунтованим та завищеним, а отже він підлягає зменшенню в порядку статті 137 ЦПК України.

Справедливим та співмірним розміром витрат на правничу допомогу відповідач вважає 2000,00 грн.

06.12.2024 ТОВ «СК «Гардіан» надало суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката до 3000,00 грн..

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За правилами частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи підтверджується, що 22.01.2022 близько 06:00 години в м.Миколаєві на вул. Космонавтів в районі будинку № 79 відбулася ДТП, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка від отриманих тілесних ушкоджень померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.01.2022.

За фактом ДТП, Слідчим управління ГУНП в Миколаївській області 22.01.2022 внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022150000000020.

Судом встановлено, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частини третьої статті 286-1 КК України, знаходиться на розгляді в Ленінському районному суді міста Миколаєва, справа № 489/2100/22. Розгляд якого триває.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ТОВ «СК «Гардіян» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР5741676.

06.03.2023 позивач звернувся до ТОВ «СК «Гардіян» з повідомленням про ДТП, до якого додав, зокрема заяву про виплату страхового відшкодування із зазначенням рахунку в банку на який необхідно здійснити зарахування коштів та свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 .

30.03.2023 ТОВ «СК «Гардіян» надало відповідь на запит Адвокатського об`єднання «Центр допомоги при ДТП «Автопоміч» в інтересах ОСОБА_1 щодо виплати страхового відшкодування, в якій вказало на необхідність надання доказів на підтвердження витрат на поховання потерпілого та ув`язку із цим збільшення відповідно до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату на кількістю днів прострочення викликаного необхідності надання необхідних для прийняття рішення про виплату документів.

11.04.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТОВ «СК «Гардіян» про долучення документів на виплату страхового відшкодування, до якої, зокрема додав оригінал чеку від 24.01.2022 про витрати на поховання на суму 94450,00 грн. та витяг є ЄДР ФОП ОСОБА_4 .

Із дослідженої судом копії товарного чека ФОП ОСОБА_4 від 24.01.2022 вбачається, що вартість хреста, кількістю 1 шт., складає 5500,00 грн., таблички 1500,00 грн. (1 шт.), труни 8700,00 грн. (1 шт.), вінка великого 15300,00 грн. (9 шт. по 1700,00 грн. за один.), вінка малого 16300,00 грн. (12 шт. по 750,00 грн. за один.), корзини великої 16500,00 грн. (11 шт. по 1500,00 грн. за один.), корзини малої 6600 (12 шт. по 550,00 грн. за один.), відспівування 4200,00 грн., катафалк 4000,00 грн., автобус 5200,00 грн.), яма 3500,00 грн., організація 5500,00 грн. Всього 94450,00 грн.

Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виник спір щодо відшкодування страховиком витрат на поховання потерпілої, яка від отриманих тілесних травм померла внаслідок ДТП. Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

За правилами пунктів 27.4, 27.4 статті 27 наведеного Закону страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно положень статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

Таким чином обов`язок з відшкодування витрат на поховання потерпілого, померлого внаслідок ДТП законом покладено на страховика в межах розміру, встановленого пунктом 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У справі, що розглядається встановлено, що цивільно правова відповідальність водія застрахованого автомобіля «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснив наїзд на потерпілу та яка від отриманих тілесних ушкоджень померла, на момент ДТП була застрахована в ТОВ «СК «Гардіян» на підставі полісу №АР5741676.

Наведені обставини відповідачем не оспорюються, а тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

У ході розгляду справи відповідачем не доведено, що смерть потерпілої в наслідок ДТП настала внаслідок її грубої необережності чи умислу.

Крім того, як вбачається із змісту відзиву, підставою для відмови в задоволенні позовних вимог відповідач з посиланням на положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує на відсутність судового рішення в кримінальному провадженні, що на думку останнього є підставою для припинення строку для виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21) та від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21 (провадження № 61-6997св22).

Враховуючи наведене та встановлені обставини, а також те, що виплата позивачу не проведена відповідачем в досудовому порядку, позовна вимога про стягнення витрат на поховання з страховика є правомірною.

Щодо розміру витрат на поховання, які поніс позивач.

Як зазначено в пункті 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Судом встановлено, що витрати на поховання позивачем підтверджено товарним чеком від 24.01.2022 на загальну суму 94450,00 грн.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень.

Таким чином загальний розмір відшкодування витрат позивача на поховання потерпілої становить 78000,00 грн., тобто не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, на стягненні яких наполягає позивач.

Враховуючи межі судового розгляду, встановлені правилами статті 13 ЦПК України, та те, що позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на поховання у розмірі, що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на день настання страхового випадку, вимога позивача про стягнення з відповідача в рахунок відшкодування витрат на поховання потерпілої коштів в розмірі 78000,00 грн. є правомірною, а тому суд погоджується з таким розміром.

Твердження відповідача з посиланням на положення статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», зокрема звичаї та традиції поховання, що мають місце в Україні, щодо зменшення вказаних витрат до 56050,00 грн. за рахунок зменшення витрат понесених на придбання ритуальних вінків та корзин, суд вважає безпідставними, оскільки законодавство не містить обмеження кількості вінків та корзин, які вправі придбати особа, яка здійснює поховання, а також їх вартість. Єдиним обмеженням для страховика є розмір таких витрат, який обмежується 12 мінімальними заробітними платами у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовної про стягнення з відповідача відшкодування витрат на поховання потерпілої в повному обсязі.

При вирішенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Згідно з частини другої статті 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що між Адвокатським об`єднанням «Центр допомоги при ДТП «Автопоміч» та ОСОБА_1 31.12.2022 було укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж96/Д 166197, відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання представляти клієнта в цивільному, господарському, адміністративному, кримінальному судочинства в усіх інстанціях.

10.02.2023 між сторонами вказаного договору укладено додаткову угоду, згідно якої плата за надані Адвокатським об`єднанням послуги на виконання договору про надання правової допомоги становить 4000,00 грн. за 1 годину роботи.

Згідно детального розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої(правової) допомоги від 10.10.2024 Адвокатським об`єднанням щодо захисту інтересів ОСОБА_1 у справі з відшкодування шкоди заподіяною смертю фізичної особи до ТОВ «СК «Гардіан» надано послуги загальної вартості 28000,00 грн., які складаються з консультації 4000,00 грн., витрачений час 1 година; підготовчі дії спрямовані на подання позовної заяви до суду - 12000,00 грн., витрачений час 3 години; підготовка та подання позовної заяви в суд - 12000,00 грн., витрачений час 3 години.

Надання правничих послуг здійснювала адвокат Найда Катерина Володимирівна, між якою та Адвокатським об`єднанням укладено Договір про залучення адвоката до надання професійної правничої (правової) допомоги № 29/03-24 від 01.01.2014, предметом якого є доручення Адвокатським об`єднанням, а Адвокатом прийняття на себе зобов`язання щодо виконання укладених адвокатським об`єднанням договорів про надання правової допомоги з клієнтами Адвокатського об`єднання в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Повноваження адвоката підтверджуються Ордером на надання правничої допомоги серії ВС № 131817 від 10.10.2024 та Свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю № 2056 від 29.09.2012.

Відповідачем 06.12.2024 заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн., вважаючи завищеною вартість норма-години роботи 4000,00 грн. за годину надання послуги, що є суттєво вищої ринкової вартості аналогічних послуг по Україні. Тому, на переконання відповідача з урахуванням обсягу нормативно-правового матеріалу, судової практики та доказів, які підлягають аналізу, характеру спору, який не потребував формування нестандартної правової позиції, вартість норма-години не може перевищувати 1000,00 грн. Крім того послуга «Консультація клієнта», має суто організаційний характер та не відноситься до правої допомоги, а тому не підлягає відшкодуванню. Також послуга «підготовчі дії спрямовані на подання позовної заяви» є невід`ємною складовою послуги «Підготовка та подання позовної заяви до суду», через що витрати на неї також не підлягають відшкодуванню.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи наявні у справі докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, серед яких відсутній доказ фактичного несення позивачем таких витрат, а також складність справи, яка не є складною, а складені адвокатом заяви про витребування доказів на стадії підготовки позову, а також письмові заяви, в т.ч. позовна заява, для звернення до суду, підготовка яких не потребувала значних витрат часу та особливої складності для фахівця в галузі права, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає достатнім розміром відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу 5000,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачем заявлено вимогу майнового характеру, яка з урахуванням приписів підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає оплаті судовим збором в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211,20 грн

Судовий збір повивач не сплачував, так як відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так як позовна вимога про відшкодування витрат на поховання задоволена повністю, відповідно судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 78000,00 грн. (сімдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) витрат на поховання та 5000,00 грн. (п`ять тисяч 00 грн.) витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.)

У іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», код ЄДРПОУ 35417298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського,96.

Повний текст судового рішення складено 27.01.2025.

Суддя І.В.Коваленко