Рішення

від 27.01.2025 по справі 485/2395/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2395/24

Провадження №2/485/47/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 січня 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації, Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Російської Федерації в особі Федерального казначейства (Казначейство Росії), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЯ-АГРО» про відшкодування майнової шкоди,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У грудні 2024 року Ковальчук Ірина Миколаївна, яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації, Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Російської Федерації в особі Федерального казначейства (Казначейство Росії), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЯ-АГРО» про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником корівника, двох ангарів, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4825785200:28:000:0038, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. 02.01.2020 між ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ-АГРО» та ОСОБА_1 було укладено договори позички нежитлових об`єктів №20, №21, №22. З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Російської Федерації проти України. 04.01.2024 близько 22:29 з боку збройних сил РФ здійснено три вибухових удари БПЛА по Баштанському районі Миколаївської області, внаслідок чого сталося влучання по цивільним об`єктам за адресою: АДРЕСА_1 . По даному факту відомості внесено до ЄРДР. 24.01.2024 складено акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації. На вказаному об`єкті судовим будівельно-технічним експертом проведено будівельно-технічну експертизу пошкодженого об`єкту. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 15204884,00 грн.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 02 грудня 2024 року відкрила провадження у справі, постановила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

26 грудня 2024 року Снігурівським районним судом Миколаївської області постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Позиції учасників справи

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задовільнити, не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача Російської Федерації в особі Федерального казначейства (Казначейство Росії) у судове засідання не з`явився.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 статті 263 ЦПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових позицій, викладених у Постанові КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Окрім того, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією.

Таким чином, відповідачі про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином та своєчасно, надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечують.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини.

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 30 грудня 1997 року Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своїм рішенням від 19 грудня 2005 року визнав за ОСОБА_1 право власності на корівник на 200 голів худоби з молочним блоком, розташованого в с.Світла Дача Снігурівського району Миколаївської області /а.с.12 зворотня-13/.

За даними витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9781733 від 08.02.2006, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля корівник, за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.11/.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №252148663, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна, а саме будівля, нежитловий об`єкт - А-1 корівник, Б-1 ангар, В-1 ангар, І покриття, ІІ відмостка, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4825785200:23:000:0055 /а.с.11 зворотня-12/.

За даними свідоцтва № НОМЕР_2 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 21.10.2009, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (окремого пускового комплексу): будівництво двох ангарів за адресою: АДРЕСА_2 , заг.пл. 507,2 м2, Ангар літ В-1, заг.пл.473,5 м2, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації. Замовник об`єкта будівництва - ОСОБА_1 /а.с.13 зворотня/.

Згідно технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, нежитловий об`єкт, за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 29.05.2020, замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 . Експлікація до схеми розташування будівель та споруд: А-1 корівник, Б-1 ангар, В-1 ангар, І покриття, ІІ відмостка /а.с.14-18/.

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №835898 виданого 15 березня 2012 року Снігурівською районною державною адміністрацією, ОСОБА_1 на підставі розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації від 19 жовтня 2011 року №521-р є власником земельної ділянки площею 20000 га, у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 4825785200:28:000:0038 /а.с.19/.

Згідно договору позички нежитлового об`єкту №20 від 02.01.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологія-Агро» (Користувач) та ОСОБА_1 (Позичкодавець) уклали вказаний договір, згідно якого позичкодавець зобов`язується передати Користувачеві нерухоме майно - нежитловий об`єкт, для безоплатного користування протягом встановленого цим договором строку, а саме нежитловий об`єкт загальною площею 1693,7 кв.м. (А-1 корівник), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене узгоджується з актом приймання-передачі нежитлового об`єкта №1 до договору позички №20 від 02.01.2020 /а.с.22-23/.

Згідно договору позички нежитлового об`єкту №21 від 02.01.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологія-Агро» (Користувач) та ОСОБА_1 (Позичкодавець) уклали вказаний договір, згідно якого позичкодавець зобов`язується передати Користувачеві нерухоме майно - нежитловий об`єкт, для безоплатного користування протягом встановленого цим договором строку, а саме нежитловий об`єкт загальною площею 473,5 кв.м. (Ангар В-1), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене узгоджується з актом приймання-передачі нежитлового об`єкта №1 до договору позички №21 від 02.01.2020 /а.с.24-25/.

Згідно договору позички нежитлового об`єкту №22 від 02.01.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологія-Агро» (Користувач) та ОСОБА_1 (Позичкодавець) уклали вказаний договір, згідно якого позичкодавець зобов`язується передати Користувачеві нерухоме майно - нежитловий об`єкт, для безоплатного користування протягом встановленого цим договором строку, а саме нежитловий об`єкт загальною площею 507,2 кв.м. (Ангар Б-1), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене узгоджується з актом приймання-передачі нежитлового об`єкта №1 до договору позички №22 від 02.01.2020 /а.с.20-21/.

04 січня 2024 року від ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення про те, що 04.01.2024 близько 22:29 з боку зс рф здійснено три вибухових удари БПЛА по Баштанському районі Миколаївської області, внаслідок якого сталося влучання по цивільним об`єктам за такими адресами: АДРЕСА_1 , пошкоджено два ангари з агропродукцією, територія прибудови, стався розлив дизпалива, що належать ТОВ «Технологія-Агро», крім того, за адресою: АДРЕСА_3 , пошкоджено вікна, стіни, дах приватного будинку. Вказані дії являються умисним порушенням законів та звичаїв війни. По даному факту відомості внесено до ЄРДР за №22024150000000011 /а.с.26/.

Згідно акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 24.01.2024, на підставі заяви ОСОБА_1 , який є власником нежитлового об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обстеження вказаного об`єкта нерухомості та встановлено, що останні пошкоджений, ІІ група, потребує відновлення шляхом проведення капітального ремонту /а.с.27-28/.

12 лютого 2024 року між ТОВ «Технологія-Агро» в особі директора Клепача О.М. та судовим будівельно-технічним експертом Фесун Л.А. укладено договір №2 на виконання експертного дослідження на замовлення учасника справи, а саме виконання експертного дослідження щодо визначення вартості відновлювальних робіт які необхідно виконати в будівлях та спорудах, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 для усунення пошкоджень, спричинених обстрілом під час збройної агресії Російської Федерації, який стався 04 січня 2024 року, станом на березень 2024 року у відповідності до вимог чинного законодавства України /а.с.29-31/.

Згідно висновку експерта №2 за результатами проведення експертного дослідження від 22 березня 2024 року, встановлено, що вартість робіт з відновлення будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , станом на березень 2024 року складає 15204884,00 гривень /а.с.39-64/.

Норми права, застосовані судом

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

У лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.

24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на території України, у зв`язку із чим Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан.

Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава Російська Федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 по справі № 760/17232/20-ц.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі №490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того, на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій, повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, най масштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

У пункті 8 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року описано поняття «жертва»: для цілей цього документа жертвами вважаються особи, які зазнали шкоди індивідуально або колективно, включаючи фізичну або психічну шкоду, душевне страждання, матеріальні втрати або суттєве утиск їх основоположних прав, внаслідок дій або бездіяльності, що є грубими порушеннями міжнародних норм у галузі прав людини або серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права.

Також, пункт 11 Резолюції визначає права жертв. Засоби правового захисту при грубих порушеннях міжнародних норм у галузі прав людини та серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права включають, відповідно до норм міжнародного права, право жертв на таке:

a) рівноправний та ефективний доступ до правосуддя;

b) адекватне, реальне та швидке відшкодування завданих збитків.

Жертва грубого порушення міжнародних норм у галузі прав людини або серйозного порушення міжнародного гуманітарного права має мати рівноправний доступ до ефективних судових засобів правового захисту, як це передбачено міжнародним правом. Інші засоби, які є у розпорядженні жертв, включають доступ до адміністративних та інших органів, а також до механізмів, форм та процедур, що існують відповідно до національного законодавства.

Про юридичну можливість прямого відшкодування збитків жертві йдеться у пункті 15 Резолюції. А саме: адекватне, реальне та швидке відшкодування збитків покликане сприяти досягненню справедливості шляхом відновлення потерпілого в його правах, знехтуваних унаслідок грубих порушень міжнародних норм у галузі прав людини або серйозних порушень міжнародного гуманітарного права. Відшкодування має бути відповідним ступеню тяжкості порушень та завданих збитків. Відповідно до своїх національних законів та міжнародно-правових зобов`язань держава повинна забезпечувати відшкодування збитків потерпілим від дій або бездіяльності, які можуть бути привласнені державі і які є грубими порушеннями міжнародних норм у галузі прав людини або серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права. У тих випадках, коли будь-яка фізична особа, юридична особа або інший суб`єкт права несе відповідальність за відшкодування шкоди жертві, така сторона повинна відшкодувати шкоду жертві або виплатити компенсацію державі, якщо держава вже відшкодувала шкоду жертві.

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року, гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 761/6144/15-ц, провадження № 61-18064св18).

Суд встановив, та вказана обставина не спростована відповідачем, що в результаті збройної агресії Російської Федерації та обстрілу території Миколаївської області, позивач втратив своє майно.

Визначаючи розмір майнової шкоди, суд бере до уваги висновок експерта про визначення вартості робіт з відновлення будівель і споруд №2 від 22.03.2024, за результатами якого встановлено, що станом на березень 2024 року вартість робіт з відновлення будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , складає 15204884,00 грн.

З урахуванням наведеного, з держави РФ на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 15204884,00 грн.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат

Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України, згідно з положеннями якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір у розмірі 15140,00 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 133,141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 - 279, 280, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації, Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Російської Федерації в особі Федерального казначейства (Казначейство Росії), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЯ-АГРО» про відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 15204884,00 (п`ятнадцять мільйонів двісті чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень.

Стягнути з держави Російська Федерація в дохід держави судовий збір у розмірі 15140,00 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачі:

Російська Федерація в особі Міністерства оборони Російської Федерації.

Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Російська Федерація в особі Федерального казначейства (Казначейство Росії).

Третя особа:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЯ-АГРО», код ЄДРПОУ 40559572, адреса: вул.Центральна, 45, с.Суворе, Миколаївська область.

Повне рішення складено 27 січня 2025 року.

Суддя О.П.Бодрова