Постанова

від 23.01.2025 по справі 523/19925/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 523/19925/23

провадження № 61-14208св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Одеська міська рада, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради, Товариство

з обмеженою відповідальністю «Одеський ордена «Знак пошани» Завод продовольчого машинобудування», Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс»,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня

2024 року у складі судді Дяченко В. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д.,

Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський ордена «Знак пошани» Завод продовольчого машинобудування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» (далі - ТОВ «Темп плюс сервіс»), треті особи: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , про визнання правомірним прийняття виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів рішення від 22 січня 1993 року

№ 49 «Про скасування рішення від 19 квітня 1991 року № 234 та застосування наслідків нікчемності (недійсності) рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234.

Короткий зміст заяви про закриття провадження

ТОВ «Темп плюс сервіс» подало клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що виходячи з правового регулювання зазначених правовідносини вони є адміністративними за правовою природою. Тобто зазначена позовна заява не містить жодної підстави вважати про існування спору про право, крім того, спір про право третіх осіб на приватизацію та викуп Верховний Суд вже розглянув в окремому провадженні, яке вказане

у відзиві ТОВ «Темп плюс сервіс», а тому відповідно до статті 19 КАС України ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2024 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .

Клопотання представника ТОВ «Темп плюс сервіс» - Зубова С. Г. про закриття провадження у справі задоволено частково.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 і третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання правомірним прийняття виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів рішення від 22 січня 1993 року № 49 «Про скасування рішення від 19 квітня 1991 року № 234 та застосування наслідків нікчемності (недійсності) рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234.

Роз`яснено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право звернення

з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Відмовлено в задоволенні клопотань представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_12 про витребування доказів.

Закрито підготовче засідання та призначено справу у відкрите судове засідання.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги ОСОБА_1 і третіх осіб, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , пов`язані

з визнанням правомірним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року № 49 «Про скасування рішення від 19 квітня 1991 року № 234». Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника із суб`єктом владних повноважень - органом місцевого самоврядування, а отже вимога ОСОБА_1 і третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2024 року

в оскаржуваній частині скасовано і направлено справу до цього ж суду для продовження розгляду по суті.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом спірних правовідносин є майнові права на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вказані вимоги мають приватноправовий характер

і підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд також зазначив, що ухвала суду першої інстанції оскаржується тільки в частині закриття провадження, а тому переглянув її лише в цій частині.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 жовтня 2024 року представник ТОВ «Темп плюс сервіс» - Зубов С. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року

і закрити провадження у справі у зв?язку з порушенням судами предметної юрисдикції.

Касаційна скарга мотивована тим, що права позивача оскаржуваним рішенням суб?єкта владних повноважень не порушено. Позивач звертається до суду

з позовом в інтересах третіх осіб у справі. Вказує, що предмет цього позову не

є приватноправовим, оскільки вимог про відновлення або захист особистого майнового приватного права на будь-яке майно за адресою: АДРЕСА_1 не заявлено. Суд в оскаржуваній постанові неправильно визначився із предметом справи, взяв за аналогію інший предмет з іншої справи, який у цій справі не розглядається. Цей спір слід розглядати за правилами КАС України.

Доводи інших учасників справи

27 листопада 2024 року представник ОСОБА_13 - ОСОБА_12 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Відзив мотивований тим, що цей спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку ЦПК України.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Суворовського районного суду м. Одеси.

26 грудня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

Щодо касаційного оскарження ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2024 року

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи вказані норми права касаційне провадження за касаційною скаргою представника ТОВ «Темп плюс сервіс» - Зубова С. Г. на ухвалу Суворовського районного суд ум. Одеси від 26 квітня 2024 року підлягає закриттю з огляду на таке.

Із матеріалів справи відомо, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2024 року до участі у справі залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_9 і ОСОБА_10.

Клопотання представника ТОВ «Темп плюс сервіс» - Зубова С. Г. про закриття провадження у справі задоволено частково.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 і третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання правомірним прийняття виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів рішення від 22 січня 1993 року № 49 «Про скасування рішення від 19 квітня 1991 року № 234 та застосування наслідків нікчемності (недійсності) рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234».

Роз`яснено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право звернення

з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Відмовлено в задоволенні клопотань представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_12 про витребування доказів.

Закрито підготовче засідання та призначено справу у відкрите судове засідання.

Вказану ухвалу оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_3 лише

в частині закриття провадження у справі, постановою Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року згадану ухвалу скасовано, а справу в оскаржуваній частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

В частині залучення до участі у справі третіх осіб, відмови у витребуванні доказів, а також в частині закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня

2024 року в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2024 року, колегія суддів враховує таке.

Право касаційного оскарження передбачене статтею 389 ЦПК України.

Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Аналіз вказаної норми процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2024 року в частині вирішення питання про залучення до участі у справі третіх осіб, відмови у витребуванні доказів, а також в частині закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті в апеляційному порядку не переглядалась, то оскаржуване судове рішення в цій частині не підлягає касаційному оскарженню.

Разом з тим з матеріалів справи відомо, що постановою Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2024 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 і третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання правомірним прийняття виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів рішення від 22 січня 1993 року № 49 «Про скасування рішення від

19 квітня 1991 року № 234 та застосування наслідків нікчемності (недійсності) рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234» скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Таким чином, на час надходження справи у провадження Верховного Суду предмета процесуального перегляду у касаційному порядку - ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2024 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 і третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання правомірним прийняття рішення виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року № 49 «Про скасування рішення від 19 квітня 1991 року № 234 та застосування наслідків нікчемності (недійсності) рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234 - немає, оскільки апеляційний суд скасував ухвалу в цій частині і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року

у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, то касаційне провадження у справі належить закрити.

Вказана правова позиція підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.

З огляду на те що ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2024 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Темп плюс сервіс» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2024 року, яка не підлягає касаційному оскарженню, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Темп плюс сервіс» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від

26 квітня 2024 року необхідно закрити.

Щодо постанови Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року

Скасовуючи ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня

2024 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1

і третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання правомірним прийняття рішення виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року № 49 «Про скасування рішення від 19 квітня 1991 року № 234 та застосування наслідків нікчемності (недійсності) рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234» і передаючи справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, апеляційний суд виходив із того, що предметом спірних правовідносин є майнові права на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вказані вимоги мають приватноправовий характер і підлягають розгляду

в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується із цим висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які

ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані

з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від

04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Апеляційний суд установив, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням виконавчого комітету Суворовської райради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234 «Про правову реєстрацію

в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрацію будівлі за СПТУ-8», яке позбавило наймачів прав щодо приватизації спірного майна.

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року № 49 «Про скасування рішення виконкому від 19 квітня 1991 року № 234 «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» та перереєстрацію будівлі за СПТУ-8» вирішено, зокрема, рішення виконкому від 19 квітня 1991 року № 234 скасувати і вважати гуртожиток власністю СПТУ-8; СПТУ-8 зареєструвати гуртожиток на АДРЕСА_2 , в ОМБТІ.

Таким чином, вимоги позивача ОСОБА_1 і третіх осіб, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , пов`язані з визнанням правомірним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року № 49 «Про скасування рішення від 19 квітня 1991 року № 234».

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Водночас відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства

є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції згідно з процесуальним законом віднесено публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 (провадження №14-130цс18).

Установивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 і третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради мають приватноправовий характер, оскільки обґрунтовані порушенням майнових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ці вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, а свідчать про неправильне тлумачення заявником норм процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга

є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Щодо заявлених клопотань

Одночасно в касаційній скарзі заявник просить передати справу № 523/19925/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв?язку з порушенням судами першої і апеляційної інстанцій предметної юрисдикції.

Вивчивши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову

в його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь

у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року

у справі № 337/2535/2017 (провадження №14-130цс18) викладала висновок щодо питання предметної та суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, що було враховано апеляційним судом, і підстав для відступу від якої колегія суддів не знайшла, то Верховний Суд не має підстав для задоволення клопотання про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» на ухвалу Суворовського районного суду

м. Одеси від 26 квітня 2024 року у справі № 523/199/25/23 закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська