Ухвала

від 27.01.2025 по справі 307/223/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/223/25

Провадження № 1-кс/307/37/25

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

27 січня 2025 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , із загальною середньою освітою, не працюючого, інваліда третьої групи, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

В обґрунтуванняклопотання посилаєтьсяна те,що впровадженні СВТячівського РВПГУНП вЗакарпатській областізнаходяться матеріалидосудового розслідування,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12025071160000024 від 17 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Вказує на те, що ОСОБА_4 , підозрюється в тому, що він, у невстановлений досудовим розслідуванням час (але не пізніше моменту виявлення 24.01.2025 року), придбав від невстановленої в ході досудового розслідування особи предмет схожий на корпус гранати Ф-1 з маркуванням 1319G/01-24 PTF/01-24, предмет схожий на запал типу UZRGM SRV з маркуванням №11/73 та чотири бойових припаси. Достовірно розуміючи, що вказаний предмет є гранатою з підривачем та вказані 4 (чотири) предмети являються бойовими припасами, діючи в умовах воєнного стану, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на носіння та зберігання вибухових пристроїв та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, розуміючи та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, всупереч передбаченому законом порядку та без передбаченого законом дозволу, тобто у порушення додатку №1, затвердженого п.1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 року за №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п.1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року за №576, п. п. 2.8., 8.1., 8.2., 8.9 та глави 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами не смертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року за №622, придбав вказані предмети у невстановлений органом досудового розслідування спосіб та розпочав незаконне зберігання, визначивши місце зберігання за місцем свого проживання, а саме: в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний предмет схожий на корпус гранати Ф-1 з маркуванням 1319G/01-24 PTF/01-24 та предмет схожий на запал типу UZRGM SRV з маркуванням №11/73 які згідно до довідки виданої Управлінням вибухотехнічної служби ГУНП в Закарпатській області відносяться до небезпечних та чотири бойові припаси, зберігав за вище вказаною адресою проживання, до моменту виявлення працівниками поліції, а саме до 24.01.2025 року, де на підставі ухвали Тячівського районного суду від 22 січня року (справа №307/223/25, провадження №1-кс/307/24/25) працівниками Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області проведено санкціонований обшук, де виявлено та вилучено вище вказані заборонені в обігу предмети. ОСОБА_4 не вжив жодних заходів щодо інформування правоохоронних органів про придбані предмети предмет, схожий на корпус гранати Ф-1 з маркуванням 1319G/01-24 PTF/01-24, предмет схожий на запал типу UZRGM SRV з маркуванням №11/73 та чотири бойових припасів, та не вчинив жодних дій щодо добровільної здачі вищевказаних предметів органам влади. За таких обставин ОСОБА_4 підозрюється у незаконному носінні, зберіганні та придбанні бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 .

25 січня 2025 року ОСОБА_4 було вручено повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри врученої ОСОБА_4 в інкримінованому правопорушенні повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом проведення обшуку від 24.01.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_2 , довідки про категорію вибухонебезпечності від 24.01.2025 року.

Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років позбавлення волі та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що: ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від дачі показів. Вказані ризики доведені тим, що ОСОБА_4 може перетнути кордон України в законний спосіб, так як являється інвалідом війни ІІІ групи, може впливати на свідка ОСОБА_7 .Також в ході досудового розслідування встановлено, що постійного місця роботи не має.

Отже, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Просить суд, застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.263КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, строком на 60 діб.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому обставин та просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили в зодовленні клопотання відмовити.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши учасників провадження, суд дійшов наступного висновку.

Однією із гарантій забезпечення законних інтересів осіб, які залучаються до участі в кримінальному провадженні (п.18 ст.3 КПК України) є саме судовий контроль законності обмеження конституційних прав і свобод людини при здійсненні кримінального провадження, який на досудовому розслідуванні здійснюється слідчим суддею.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язанні оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Встановлено, що 24 січня 2025 року слідчим ОСОБА_6 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК України та в порядку, визначеному ст.ст.135, 278 КПК України його було вручено ОСОБА_4 25 січня 2025 року в присутності його захисника.

Також встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється увчинені злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років позбавлення волі, і за матеріалами провадження підозра ОСОБА_4 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Крім того, досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідка, з метою можливої зміни показів на його користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що прокурором в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_4 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, суд вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_8 слід застосувати більш м`який запобіжний захід.

У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Таким чином, беручи до уваги наведене, вважаю, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 , який був учасником бойових дій, має інвалідність ІІІ групи внаслідок війни, є достатнім застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому клопотання підлягає частковому задоволенню.

Визначаючи адресу,за якоюобираєтьсядомашній арешт,слідчий суддявиходить ізтого,що згідноматеріалів клопотаннята протоколуобшуку ОСОБА_4 на даний час фактично проживає в АДРЕСА_1 .

Разом зцим,при обраннізапобіжного заходуу виглядідомашнього арешту,вважаю занеобхідне покластина підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України та негайно звільнити з під варти в залі суду підозрюваного ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 181, 183, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 22 години по 6 годину наступного дня.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою, а в разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це;

2) у період з 22 по 6 годину не залишати місце постійного проживання - : АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон ,інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

4) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання або роботи;

5) утримуватися від спілкування зі свідками.

В задоволенні клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді триманні під вартою, - відмовити.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 24 години 23 березня 2025 року.

Негайно звільнити з під варти в залі суду підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції після її оголошення.

Копію ухвали для контролю за поведінкою ОСОБА_4 направити до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному ОСОБА_4 після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 27січня 2025року.

Слідчий суддя ОСОБА_1