Рішення

від 27.01.2025 по справі 674/1979/24

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 674/1979/24

Провадження № 2-а/674/4/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Шафікової Ю.Е.,

за участю секретаря Проценко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (мКиїв) про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати постанову №10045 від 19.08.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, провадження у справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14.08.2024 року його в примусовому порядку доставлено в м.Хмельницький на територію РТЦК, працівники ТЦК пояснили, що мають перевірити бронювання ОСОБА_1 в приміщенні ТЦК, проігнорувавши відповідну інформацію у застосунку «Дія» та «Резерв+». В приміщенні ТЦК позивачу запропонували пройти військово-лікарську комісію, на що він не заперечив, але вказав, що військовозобов`язані, які мають право на відстрочку не повинні примусово проходити ВЛК. Після чого, юрист почав заповнювати акт про відмову, та вимагав, щоб позивач акт підписав, проте ОСОБА_1 наголосив, що акт складено без дотримання законодавства.

Через деякий час працівник ТЦК запропонував ознайомитися та підписати протокол про адміністративне правопорушення у якому було вказано, що громадянин ОСОБА_1 , 1985 року народження, у період воєнного стану, 14.08.2024 року о 10 год. 30 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Позивач ознайомився із протоколом, та знову заперечив, заявивши, що доказів про відмову у проходженні огляду у працівника ТЦК немає, зафіксував у протоколі, що свідків правопорушення не було, права та обов`язки ніхто не роз`яснив.

Посадова особа, яка ознайомлювала з текстом протоколу запропонувала погуляти у дворі ТЦК.

Близько 12 год. 00 хв. позивача знову запросили у приміщення ТЦК та запропонували підписати протокол від 14.08.2024 № 245, але у протоколі вже були вписані свідки, яких не було у приміщенні та які не були представлені. Позивач знову заперечив і вимагав показати акт про відмову у проходженні медичного огляду, без чого протокол не підпише. Не підписаний протокол на руки не надали, але дозволили сфотографувати. Після цього позивачу відмітили пропуск та повідомили, що він може бути вільним.

06.12.2024 позивач отримав засобами поштового зв`язку лист № 0600988025655 Дунаєвецького відділу ДВС у якому знаходилася постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2024 ВП № НОМЕР_2 винесена при примусовому виконанні постанови 18.08.2024 року № 10045, що видав ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09.12.2024 позивач вперше отримав копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.08.2024 року № 10045.

Вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Направлення на проходження медичного огляду позивачу не надавали, 14.08.2024 пропонували підписати документи, які не були оформлені відповідно до діючого законодавства. Позивач не відмовлявся проходити медичний огляд, а лише вказував та фіксував факти порушень, які допускали працівники ТЦК, також його не було повідомлено про час та місце розгляду справи.

Ухвалою судді від 18.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в справі та призначено справу до судового розгляду з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позові просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду у встановленому законом порядку, повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Частиною четвертою статті 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 19.08.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №10045 відносно ОСОБА_1 .

Вказаною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

За змістом постанови ОСОБА_1 1985 року народження у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, 14.08.2024 о 10:30 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії, що підтверджується актом про відмову від проходження медичного огляду, чим порушив вимоги абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.4 п.1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є протиправними, постанова підлягає скасуванню.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

КпАП України закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Згідно ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частинами 1, 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р., у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (затв. Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022) на території України оголошено загальну мобілізацію, строк якої неодноразово продовжувався.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підпунктами 2,4 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

Крім того, відповідно до п.3.1. глави 3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Отже, підставою проходження медичного огляду військовозобов`язаних є рішення керівника ТЦК та СП у формі відповідного направлення, або отримання ним повістки.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч.1 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачу була належним чином вручена повістка чи направлення на проходження військово-лікарської комісії, не підтверджено належними доказами факт його відмови від отримання повістки чи направлення. Так, з протоколу, наявного у матеріалах справи вбачається, що додатками до нього є, серед іншого, копія направлення на ВЛК, копія акту про відмову від проходження ВЛК. Проте, відповідач, будучи зобов`язаним довести правомірність свого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надав суду копії направлення, незважаючи на те, що судом було витребувано матеріали адміністративної справи. Крім того, в акті про відмову від проходження медичного огляду від 14.08.2024 №9870 міститься пояснення ОСОБА_1 про те, що йому не надано жодного документа на медичний огляд.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин оскаржуванна постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає закриттю .

Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні.

Згідно з ч. 1ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2 -14, 72-77, 122, 241-255, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Постанову №10045 від 19.08.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 копійок.

Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 27 січня 2025 року.

Повне найменування учасників справи:

- позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження АДРЕСА_1 ).

Суддя Ю. Е. Шафікова