Рішення

від 27.01.2025 по справі 730/1331/24

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/1331/24

Провадження № 2/730/28/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.,

з участю секретаря судового засідання Магомедової О.В.,

представника позивача - адвоката Юрченко І.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Юрченко І.О. звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк терміном в два місяці для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття за законом спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що передбачений чинним законодавством строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російських військ на територію України та зі змінами у законодавстві. Вказані причини стали йому на заваді вчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач Борзнянська міська рада відзиву на позов не надала, в судове засідання представника не направила, подавши заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника міської ради, прийняти рішення на розсуд суду.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка доводилася матір`ю ОСОБА_2 (матері позивача) та бабою по материнській лінії позивачу ОСОБА_1 (а.с.7, 11, 12).

До дня своєї смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала одна за адресою АДРЕСА_1 , шо підтверджується довідкою старости с. Погреби та Луб`янка №201 від 21.09.2021 року (а.с.15).

За життя 21.03.2000 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого земельну частку (пай) сертифікат серія ЧН № 0118726, виданий Борзнянською райдержадміністрацією 23.08.1996 року, заповідає ОСОБА_2 . Даний заповіт посвідчений секретарем виконкому Шаповалівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області Горбаченко К.Б. (а.с. 8).

Також, у матеріалах справи наявна копія сертифікату, що посвідчує право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) серії ЧН №0118726 на 3,9 умовних кадастрових гектарів, що заходиться у межах колишнього КСП «Переможець» на території с. Шаповалівка Борзнянського району Чернігівської області. (а.с.13).

З матеріалів копії спадкової справи, заведеної Першою Васильківською міською державною нотаріальною конторою за № 553/02-14 до майна померлої ОСОБА_3 , убачається, що ОСОБА_1 13.10.2021 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті баби ОСОБА_3 . Свідоцтва про право на спадкове майно у вказаній спадковій справі не видавались. Як зазначено у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом після померлої згідно ЦК УРСР 1963 року (а.с. 75-103).

Мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

ОСОБА_2 заповіту не складала. За життя ОСОБА_2 не оформила спадкове майно, а саме, земельну частку (пай), яка належала її матері ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Управління ЦНАП Козятинської МР від 11 квітня 2024 року № 630-24, ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_2 , разом з нею на день смерті зареєстрованих не було (а.с. 14).

З копії спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Мельник А.О. за № 20/2024, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , убачається, що 12.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Мельник А.О. від 12.04.2024 №42/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на його ім`я, на майно, що залишилось після смерті його матері ОСОБА_2 . Відмова нотаріуса мотивована тим, що ОСОБА_1 протягом встановленого законом строку із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не звертався, дані про його реєстрацію на момент смерті зі спадкодавцем відсутні (а.с.63-71).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_2 , однак, спадщину у встановленому законом порядку не прийняв. Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , саме з підстав неприйняття ним спадщини у встановленому законом порядку.

З відкритих джерел судом також встановлено, що рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовлено, про що також є відомості у спадковій справі 20/2024 (а.с. 94).

Згідно зі ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким за ст. 1220 ЦК України є день смерті особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом положень ст. 3 ЦК України, до загальних засад цивільного судочинства належить справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок неодноразово висловлювався касаційним судом, наприклад, у постанові від 23 серпня 2017 року, справа № 6-1320цс17, а також у постанові від 26 вересня 2012 р. у справі № 6-85цс12.

За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За загальним правилом положення про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Разом з тим, частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Системний аналіз закону вказує на те, що позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини може бути задоволений в разі надання позивачем доказів наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, якими є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, що також узгоджується з правовими позиціями, викладеними в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд вкотре наголошує, що правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши її фактичних обставин.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов`язками щодо предмета спору (стаття 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов`язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.

Судом враховуються висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.09.2023 року у справі № 465/4873/20, згідно яких позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Суд не може вчиняти активних дій, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеній, зокрема, у п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК.

Також, Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 року, справа № 910/6654/22, зазначив, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.

У даній справі позивач не виконав свій процесуальний обов`язок із доведення тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 592/9058/17-ц від 06.06.2018 року.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він не міг оформити спадщину, а також доказів того, що ці причини були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`язку із чим позивач не виконав свій процесуальний обов`язок із доведення тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує двома обставинами: (1) у зв`язку з повномасштабним вторгненням російських військ на територію України та (2) зі змінами у законодавстві. Вказані причини стали йому на заваді вчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

На думку суду, позивач у цій справі, лише формально посилається на вказані обставини, не розкриваючи суть того, чому вказані причини стали для нього непереборними, істотними труднощами, що унеможливили його звернення до нотаріальних органів протягом тривалого часу.

Надаючи оцінку першій обставині, яку вказує позивач, як поважну - повномасштабне вторгнення російських окупантів на територію України, суд виходить з такого.

Як було встановлено судом, що не заперечується й позовній заяві, мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто останнім днем шестимісячного строку є 25 лютого 2022 року.

Повномасштабне вторгнення російських військ розпочалося 22 лютого 2022 року.

У своїй позовній заяві позивач взагалі не наводить доводів, що стало перешкодою для звернення до нотаріуса у період з 25 серпня 2021 року до 22 лютого 2022 року, до повномасштабного вторгнення.

Таким чином, фактично, мова йде про 3 дні (22.02.2022-25.02.2022), коли позивач міг звернутися до нотаріуса, але не скористався своїм правом на звернення.

Й хоча суд погоджується з тим, що вказані 3 дні були важкими, фактично переломними для України, однак, оцінюючи у сукупності вказаний весь період, коли позивач мав право звернутися до суду, суд вважає, що доводи позивача є непереконливими в цій частині.

Бере також до уваги суд й те, що у подальшому, позивач тривалий термін не реалізовував своє право на звернення до нотаріуса (звернувся до нотаріуса лише у 2024 році).

У цьому контексті слід згадати практику Верховного Суду, яка зводиться до того, що воєнний стан вважається поважною причиною для продовження чи поновлення строків. При цьому, слід враховувати обставини пропуску, адже сама по собі збройна агресія не є підставою для поновлення строку у всіх випадках.

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 зазначив: сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення строків, якщо позивач не обґрунтував неможливість такого звернення у встановленні строки.

Аналогічне твердження було визначене Верховним Судом в ухвалі Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц. Суд зазначив, що у разі, коли позивач пропустив строк з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то питання про його поновлення вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).

Вказаний підхід запроваджено з метою недопущення зловживань зі сторони учасників правами, а також задля відокремлення тих осіб, чиї права дійсно були порушені внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, від тих, чиї права не постраждали. Відповідно, якщо часу та можливостей для використання будь-яких прав у заявника достатньо, то й поновлення строків йому не потрібне ні під час дії воєнного стану, ні в мирний час.

Далі, як акцентує у своїй позовній заяві позивач, з 24 лютого 2022 року вимога щодо термінів прийняття спадщини неодноразово зазнавала змін, зокрема, законодавцем було запроваджено зупинення перебігу вказаного 6-місячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття. Тому, він був впевнений, що у нього достатньо часу для прийняття спадщини. У січні 2023 року (в межах 10-ти місячного строку) він звернувся до приватного нотаріуса та отримав роз`яснення, що строк для прийняття спадщини він пропустив.

Однак, такі формулювання, на думку суду, є лише маніпулюванням на свою користь.

Так, дійсно, у п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 р. № 164 положення про те, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці (набрало чинності 29.06.2022 р.).

У подальшому це положення було виключене на підставі постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» від 09.05.2023 р. № 469 (набрало чинності 23.05.2023 р.).

З цього приводу Верховний Суд наголосив, що законодавець як у ст. 1270 ЦК, так і в інших нормах ЦК не передбачає допустимості існування такої конструкції, як «зупинення перебігу строку для прийняття спадщини», та можливості в постанові КМУ визначати інші правила щодо строку для прийняття спадщини. Пункт 3 постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 р. № 164 суперечить ст. 1270, 1272 ЦК, а тому не підлягає застосуванню (постанова від 25.01.2023 р., справа № 676/47/21).

Як прямо вказав верховний Суд, спадкоємець набуває спадщину лише за умови її прийняття в порядку та строки, визначені цивільним законодавством. Тобто особа має здійснити належне їй право на спадкування, що узгоджується з положенням ч. 1 ст. 12 ЦК. За загальним правилом для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК).

Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Установлення строку здійснення права на спадкування зумовлено необхідністю забезпечення стабільності та упорядкованості цивільних правовідносин. У позитивному правовідношенні факт прийняття спадщини у передбачений законом строк установлюється нотаріусом. За відсутності доказів цієї обставини (відсутність поданої заяви про прийняття спадщини, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини) нотаріус виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину.

Конкретно у цій справі, суд враховує те, що зміни законодавства, як на то вказує позивач, не стосуються позивача, оскільки останній звернувся до нотаріуса набагато пізніше вказаних змін, тобто суд враховую тривалість періоду у який позивач не звертався до нотаріуса, хоча мав на це право.

А саме: постанова ВС щодо вказаних правовідносин винесена 25.01.2023 р, а постанова КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» 09.05.2023 р. № 469 (набрало чинності 23.05.2023 р.

Позивач же звернувся до нотаріуса з питання оформлення спадщини після померлої матері лише 12.04.2024 року, тобто більше ніж один рік після внесення змін до законодавства.

При цьому, доводи повивача про те, що він звертався до нотаріуса у десятимісячний строк жодним чином не підтверджуються, таких даних суду не надано.

На думку суду, наведені в позовній заяві причини, які вказані позивачем, як підстава для поновлення строку: - не є тими об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які у відповідності до положень ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, спадкове законодавство не передбачає обов`язкової участі заявника при подачі заяви про прийняття спадщини. У випадку проживання заявника у місті не за місцем відкриття спадщини, законодавство України передбачає право звернутися до будь-якого нотаріуса, де знаходиться заявник, і оформити у нього заяву про прийняття спадщини та відправити її поштою в державну нотаріальну контору за місцем проживання спадкодавця.

Заслуговує на увагу й той факт, що заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті баби ОСОБА_3 . ОСОБА_1 подав 13 жовтня 2021 року, проте в цей же час не подав аналогічну заяву після смерті своєї матері ОСОБА_4 .

У цій справі суд враховує й те, що позивач зареєстрований та проживає у м. Києві, де активні бойові дії, після відводу військ російських окупантів у 2022 році, не велися, органи нотаріату працювали у штатному режимі.

Також, посилання ж на зміни у законодавстві не можуть виправдовувати поведінку особи, оскільки згідно доктрини іgnorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (незнання закону не є виправданням) - людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону просто лише тому, що вона не знала про нього. Тим більше, ще 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 Верховний Суд надав відповідну оцінку діям Кабінету Міністрів України в частині регулювання ним спадкових відносин.

Інших причин позивачем не наведено.

При цьому, на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, даний позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216-1223, 1258, 1268-1272 ЦК України, ст.ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ріхтер В.В.