Постанова

від 23.12.2024 по справі 504/2298/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/554/24

Справа № 504/2298/21

Головуючий у першій інстанції Аблова Ю. Ю.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Комунальне підприємство «Олександрівський комунгосп»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грішин Олексій В`ячеславович

на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 вересня 2021 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Олександрівський комунгосп» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просить ухвалити рішення, яким: стягнути з Комунального підприємства «Олександрівський комунгосп» (ЄДРПОУ 32271982) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 56 614, 00 грн, що складається з: заборгованість по заробітній платі - 16 100,00 грн, грошова компенсація за невикористану відпустку - 3000,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2020 року по день ухвалення рішення орієнтовно в розмірі 37 514,00 грн. Стягнути з Комунального підприємства «Олександрівський комунгосп» (ЄДРПОУ 32271982) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму моральної шкоди у розмірі 50 000,00 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 26 травня 2020 року по 28 грудня 2020 року позивач працювала в КП «Одеський комунгосп» на посаді менеджера. 28.12.2020 року позивача було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України. Позивач стверджує, що відповідач КП «Одеський комунгосп» не провів повний розрахунок з позивачем, не виплатив заробітну плату починаючи з вересня 2020 року по 28.12.2020 року, що за її розрахунком складає 16100 гривень. Також відповідачем не виплачено позивачу належні до виплати при звільненні суми, у зв`язку з чим середній заробіток за час затримки становить 37514 гривень.

Крім того така ситуація негативно вплинула на її самопочуття та спричинила їй моральні страждання, які позивач оцінює в розмірі 50000 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.09.2021 року ухвалено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Олександрівський комунгосп», про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду вмотивовано тим, що всупереч свого процесуального обов`язку, позивач не надала доказів доведення обставин на які посилалася у позовній заяві для її задоволення. З матеріалів справи не зрозуміло з чого саме виходив позивач визначаючи розмір заборгованості по заробітній платі за період з вересня по грудень 2020 року у сумі 16 100 грн. Вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від вимоги про стягнення заробітної плати, у зв`язку з чим задоволенню також не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грішин О.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, та ухваленим без повного і всебічного з`ясування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про не надання позивачем належних та допустимих доказів підтвердження своїх позовних вимог. Надана виписка по картковому рахунку позивача свідчить про те, що вона отримувала мінімальну заробітну плату у розмірі 4543,50 грн. Починаючи з 01.09.2020 року отримувала мінімальну заробітну плату у розмірі 5000,00 грн, за вирахуванням податків та обов`язкових зборів позивачка отримувала 4025,00 грн, таким чином загальна заборгованість за чотири місяці складає у розмірі 16100,00 грн.

Посилаючись на правовий висновок Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, апелянт зазначає, що відсутність у позивача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати. Крім того, апелянт просить звернути увагу на те, що відповідачем не надано суду жодного належного доказу про те, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем відсутня. На підтвердження наявної заборгованості позивачка надає виписку по своєму картковому рахунку станом на 08.10.2021 року, яка підтверджує, що відповідач не розрахувався з нею.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Грішин О.В. в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити вимоги позивачки.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставляння електронного листа, а саме судової повістки до «Електронного кабінету», неодноразово надсилав заяви про відкладення розгляду справи.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судових документів в паперовій формі за окремою заявою (п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, наявність відзиву на апеляційну скаргу, враховуючи можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Ознайомившись з апеляційною скаргою, представник Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області в інтересах якої діє Крупиця Н.Г. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважають, що викладені в апеляційній скарзі обставини є безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржуване нею рішення залишити без змін.

У відзиві наголошується, що позивачкою не доведені обставини на які вона посилається, як на підставу для його задоволення. Також, не надано жодних доказів, що підтверджують доведеність заявлених позовних вимог.

Рух справи

12.10.2021 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грішин О.В. на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 вересня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Олександрівський комунгосп» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 13.10.2021 року, визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: ОСОБА_2 , судді учасники колегії: Заїкін А.П., Погорєлова С.О.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.12.2021 року за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.12.2021 року підготовку вказаної справи до апеляційного розгляду закінчено, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.03.2023 року ухвалено витребувати у Комунального підприємства «Олександрівський комунгосп» належним чином завірені копії документів відносно ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме: копію наказу про прийняття на роботу; копію наказу про звільнення; довідку про заборгованість із заробітної плати; довідку про розмір середньої заробітної плати; повідомити чи перебувала у відпустці та чи отримувала відпускні; яка сума була їй нарахована у зв`язку із звільненням; яким чином виплачується заробітна плата (готівкою або на картковий рахунок); повідомити, щодо проведеного повного розрахунку та надати підтверджуючи документи.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 941/0/15-23 від 28 вересня 2023 року, суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю.

Відповідно розпорядження № 9465, здійснено заміну суддів учасників колегії.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 року, до складу колегії для розгляду справи визначено суддів ОСОБА_3, Коновалову В.А.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.11.2023 року головуючим суддею Карташовим О.Ю., суддями учасника колегії Коноваловою В.А. , ОСОБА_3 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю ОСОБА_3 звільнено, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 року суддю ОСОБА_3 замінено на суддю Кострицького В.В.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з копією трудової книжки виданої 28 листопада 1969 року, позивач ОСОБА_1 26 травня 2020 року була прийнята на посаду менеджера КП «Олександрівський комунгосп».

28 грудня 2020 року позивачку ОСОБА_1 було звільнено з КП «Олександрівський комунгосп» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що при звільненні відповідач не провів повний розрахунок, не виплатив заробітну плату починаючи з вересня 2020 року по 28.12.2020 року, що за її розрахунком складає 16100 гривень.

На підтвердження своїх вимог позивач надала виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.06.2020 року по 31.12.2020 року згідно якої вбачається, що на рахунок позивача надійшли наступні зарахування:

30.07.2020 року - безготівкове зарахування на рахунок зарплати за червень 2020 року у розмірі 3802, 02 грн.;

07.09.2020 року - безготівкове зарахування на рахунок зарплати за травень 2020 року у розмірі 979, 09 грн.;

07.09.2020 року - безготівкове зарахування на рахунок зарплати за серпень 2020 року у розмірі 3802, 02 грн.;

09.11.2020 року - безготівкове зарахування на рахунок зарплати за серпень 2020 року у розмірі 3802, 02 грн.

Також, ОСОБА_1 надано довідку з Пенсійного фонду України Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форма ОК-5.

Відповідно до довідки за період з 01.09.2020 року по 31.12.2020 року, сума заробітку позивачки для нарахування пенсії склала: вересень - 5000 грн, жовтень - 5000 грн, листопад - 5000 грн, грудень - 0.00 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді менеджера КП «Олександрівський комунгосп».

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

28.12.2020 року позивачку ОСОБА_1 було звільнено з КП «Олександрівський комунгосп», за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Апеляційним судом встановлено, що всупереч наведеним законодавчим положенням відповідач при звільненні позивачки не виплатив їй заробітну плату.

Отже, ураховуючи невиконання відповідачем свого обов`язку перед позивачем щодо здійснення у день звільнення виплати всіх належних йому сум, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення належних звільненому працівникові сум.

Так, відповідно до виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.06.2020 року по 31.12.2020 року на рахунок позивача надійшло останнє зарахування: 09.11.2020 року - безготівкове зарахування на рахунок зарплати за серпень 2020 року у розмірі 3802, 02 грн.

Згідно довідки з Пенсійного фонду України Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форма ОК-5, за період з 01.09.2020 року по 31.12.2020 року, сума заробітку позивачки для нарахування пенсії склала: вересень - 5000 грн, жовтень - 5000 грн, листопад - 5000 грн, грудень - 0.00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що зазначені суми заробітної плати позивачці виплачені не були, таким чином, колегія суддів, вважає, що заборгованість по заробітній платі, яка підлягала виплаті на день звільнення позивачки складає - 15000 грн, тому, зазначену суму необхідно стягнути на користь позивачки.

Враховуючи, те, що, нарахована позивачці заробітна плата не була виплачена їй як протягом роботи у КП «Олександрівський комунгосп», так і у день звільнення її з роботи, що свідчить про порушення роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України, колегія суддів вважає, що є підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц Великої Палати Верховного Суду, зазначено, що, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

При цьому Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/16407/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 331/1863/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 335/4416/18-ц.

Відтак, апеляційний суд, враховуючи розмір заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 - 15000 грн, вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з вересня 2020 року по день ухвалення рішення, задовольнити частково, а саме, стягнути суму у розмірі 20000грн.

Разом з цим, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану відпустку - 3000,00 грн, оскільки позивачкою не надано суду доказів наявності у неї права на відпустку.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

В силу статті 23 ЦК України (у редакції закону, яка була чинною на день звільнення позивача) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно із статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23ЦК України у зазначеній редакції).

Оскільки апеляційним судом встановлено порушення трудових прав позивача, а саме права на оплату, яке є фундаментальним правом у цій сфері, з урахуванням тривалості порушення, обсягу та ступеню завданих цим порушенням моральних страждань, часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3000 грн у відшкодування моральної шкоди, що буде відповідати принципу розумності та справедливості.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значенні для справи, неправильно застосував норми матеріального права та припустився порушень вимог процесуального закону, а тому в силу пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.09.2021 року - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частини 1статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, зважаючи на вимоги статті 141 ЦПК України, враховуючи наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2102 грн. (судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги в частині оскарження рішення).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грішин Олексій В`ячеславович, задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 вересня 2021 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Олександрівський комунгосп» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Олександрівський комунгосп» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Олександрівський комунгосп» ЄДРПОУ 32271982 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в сумі - 15000 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі - 20000 грн, суму відшкодування моральної шкоди в розмірі - 3000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Олександрівський комунгосп» ЄДРПОУ 32271982 на користь держави судові витрати в сумі - 2102 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький