Рішення

від 21.09.2021 по справі 504/2298/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2298/21

Номер провадження 2/504/1987/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Аблової Ю.Ю.

за участю секретаря - Антипової Л.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Грішина О.В., який приймав участь в судовому засіданні в режимі відео конференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Олександрівський комунгосп , про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ :

15 липня 2021 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просить ухвалити рішення, яким: стягнути з Комунального підприємства Олександрівський комунгосп (ЄДРПОУ 32271982, Україна, 67513, Одеська обл., Лиманський р-н., село Олександрівка (Олександрівська с/р ) площа Центральна, будинок 2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 56 614, 00 грн., що складається з: заборгованість по заробітній платі - 16 100,00 грн. грошова компенсація за невикористану відпустку - 3000,00 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2020 року по день ухвалення рішення орієнтовно в розмірі 37 514,00 грн. Стягнути з Комунального підприємства Олександрівський комунгосп (ЄДРПОУ 32271982, Україна, 67513, Одеська обл., Лиманський р-н., село Олександрівка (Олександрівська с/р ) площа Центральна, будинок 2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму моральної шкоди у розмірі 50 000,00 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 26 травня 2020 року по 28 грудня 2020 року позивач працювала в КП Одеський комунгосп на посаді менеджера. 28.12.2020 року позивача було звільнено на підставі ст.38 КЗпП України. Позивач стверджує, що відповідач КП Одеський комунгосп не провів повний розрахунок з позивачем, не виплатив заробітну плату починаючи з вересня 2020 року по 28.12.2020 року, що за її розрахунком складає 16 100 гривень. Також відповідачем не виплачено позивачу належні до виплати при звільненні суми, у зв`язку з чим середній заробіток за час затримки становить 37 514 гривень.

Крім того така ситуація негативно вплинула на її самопочуття та спричинила їй моральні страждання, які позивач оцінює в розмірі 50 000 гривень.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Абловій Ю.Ю.

Ухвалою судді від 02.06.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін. Одночасно задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Комунального підприємства Олександрівський комунгосп належним чином завірені копії документів відносно гр. ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме: копію наказу про прийняття на роботу; копію наказу про звільнення; довідку про заборгованість із заробітної плати; довідку про розмір середньої заробітної плати; повідомити чи перебувала у відпустці та чи отримувала відпускні; яка сума була їй нарахована у зв`язку із звільненням; яким чином виплачувалася заробітна плата (готівкою або на картковий рахунок); повідомити щодо проведеного повного розрахунку та надати підтверджуючи документи.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання з`явилась позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Представник позивача наполягав на розгляді справи за наявними в ній документами, оскільки вважав, що наявні в справі документи достатні для ухвалення рішення по справі.

Представник відповідача Комунального підприємства Олександрівський комунгосп у судове засідання не з`явився, про розгляд справи двічі повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у відповідності до приписів ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого

З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією трудової книжки виданої 28 листопада 1969 року, позивач ОСОБА_1 26 травня 2020 року була прийнята на посаду менеджера КП Олександрівський комунгосп .

28 листопада 2020 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з КП Олександрівський комунгосп за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що при звільненні відповідач не провів повний розрахунок, не виплатив заробітну плату починаючи з вересня 2020 року по 28.12.2020 року, що за її розрахунком складає 16 100 гривень.

На підтвердження своїх вимог позивач надала виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.06.2020 року по 31.12.2020 року згідно якої вбачається, що на рахунок позивача надійшли наступні зарахування:

30.07.2020 року - безготівкове зарахування на рахунок зарплати за червень 2020 року у розмірі 3 802, 02 грн.;

07.09.2020 року - безготівкове зарахування на рахунок зарплати за травень 2020 року у розмірі 979, 09 грн.;

07.09.2020 року - безготівкове зарахування на рахунок зарплати за серпень 2020 року у розмірі 3 802, 02 грн.;

09.11.2020 року - безготівкове зарахування на рахунок зарплати за серпень 2020 року у розмірі 3 802, 02 грн.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. ст. 115, 116Кодексу Законівпро працю України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належатьйому від підприємства провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10, справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100(далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Вирішуючи даний спір суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 ЦПК України).

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства - суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач мала довести обставини на які посилається, як на підставу для його задоволення.

Всупереч свого процесуального обов`язку, позивач не надала: довідку про розмір заборгованості по заробітній платі; довідку середньоденної заробітної плати; табелів обліку використання робочого часу; відомостей на перерахування заробітної плати та інших виплат; розрахунку при звільненні.

З матеріалів справи не зрозуміло з чого саме виходив позивач визначаючи розмір заборгованості по заробітній платі за період з вересня по грудень 2020 року у сумі 16 100 грн.

При ухваленні рішення суд не може брати за основу лише виписку по картковому рахунку позивача, оскільки дану виписку було сформовано станом на 10 лютого 2021 року, що не виключає ймовірність інших нарахувань до моменту подачі позову (15.07.2021 року).

Оскільки матеріали справи не містять вказаних відомостей, ухвала суду про витребування таких доказів не виконана, представник позивача не наполягав на її виконанні, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Позивач також просить стягнути моральну шкоду.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Однак вимоги позиву в цій частині є похідними від вимоги про стягнення заробітної плати, у зв`язку з чим задоволенню також не підлягають.

Відповідно до частини 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідност.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76, 81, 141, 142, 263 - 265, 274, 430 ЦПК України, ст.ст. 47, 117 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Олександрівський комунгосп , про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2021 року.

Суддя Аблова Ю. Ю.