Постанова

від 14.01.2025 по справі 595/1011/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/1011/24Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О. Провадження № 22-ц/817/66/25 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Сович Н.А.,

представника позивачів - адвоката Майки М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №595/1011/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Содоморою Р.О., дата складення повного тексту не зазначена, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про здійснення поділу спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх чоловік та батько ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 6121281100:01:001:0593; земельну ділянку з кадастровим номером 6121281100:01:001:0561; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 6121281100:01:001:1200; земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:001:0508; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:001:0507. Сторони звернулись до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Відповідна спадкова справа заведена, проте сторони не можуть здійснити поділ майна за взаємною згодою.

Позивачі просили здійснити поділ спадкового майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виділити ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:001:0507 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та визнати за ОСОБА_2 як за спадкоємцем першої черги за законом право власності після смерті чоловіка на зазначене майно; виділити ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:001:0508 для ведення особистого селянського господарства та визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємцем першої черги за законом право власності після смерті батька на зазначене майно; виділити ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6121281100:01:001:0593 для ведення товарного сільського господарства, земельну ділянку з кадастровим номером 6121281100:01:001:0561 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку з кадастровим номером 6121281100:01:001:1200 для індивідуального садівництва та визнати за ОСОБА_3 як за спадкоємцем першої черги за законом право власності після смерті батька на зазначене майно.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Зазначає, що позивачі звертались до відповідачки із листом-пропозицією щодо поділу вище зазначеного спадкового майна, однак відповідачка не надала письмової відповіді та в усній формі неодноразово відмовлялася від запропонованого варіанту поділу майна, у зв`язку із чим спадкоємцям не вдалось дійти згоди.

Вказує, що будинок по АДРЕСА_1 є єдиним житлом для позивачів. Позивачка ОСОБА_2 вкладала усі свої заощадження в даний будинок, у якому провела все своє життя з покійним чоловіком та виростила дітей, а відповідачка володіє на праві власності іншим житлом та вже тривалий час проживає із сім`єю за кордоном.

Крім того вважає, що суд безпідставно вважав обраний позивачами спосіб захисту неналежним.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивачів просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи чи її слухання у їх відсутності до суду апеляційної інстанції не надходили.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності інших сторін у справі.

Заслухавши доповідача, представника позивачів, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.08.2023.

ОСОБА_6 на час смерті належало наступне нерухоме майно:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №172659440;

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №172662488;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6121210100:02:001:0507, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №150560190;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6121281100:01:001:0561, що розташована за адресою: Жизномирська сільська рада, Бучацький район, Тернопільська область, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №192219446;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6121281100:01:001:0593, що розташована за адресою: Жизномирська сільська рада, Бучацький район, Тернопільська область, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №192219201.

За час свого життя ОСОБА_6 заповіту не склав.

До кола спадкоємців першої черги за законом належать дружина спадкодавця ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб від 10.02.2012), а також діти спадкодавця ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , яка після реєстрації шлюбу змінила дошлюбне прізвище на ОСОБА_1 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , яка після реєстрації шлюбу змінила дошлюбне прізвище на ОСОБА_3 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_5 ).

16.10.2023, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , що вбачається з спадкової справи, наданої приватним нотаріусом Іванів Л.І., на виконання ухвали суду від 22.07.2024 про витребування копії спадкової справи після смерті ОСОБА_6 .

27.11.2023 ОСОБА_3 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 .

15.04.2024 ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 .

Із наданої приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області відповіді від 27.07.2024 №160/01-24 вбачається, що у нотаріуса відсутня можливість видачі свідоцтва про право на спадщину на належне померлому ОСОБА_6 майно у зв`язку із тим, що згідно даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за життя спадкодавець ОСОБА_6 не здійснив поділ належної йому земельної ділянки площею 0.0999 га, за кадастровим номером 6121210100:02:001:0507, на якій знаходяться два об`єкти нерухомого майна: житловий будинок з надвірними будівлями, котрому присвоєно адресу АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1865078261212, та житловий будинок з надвірними будівлями, котрому присвоєно адресу АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1865095161212. Внаслідок наведеного здійснення поділу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на два окремі об`єкти нерухомого майна без здійснення поділу земельної ділянки, на якій вони розміщені, унеможливлює оформлення спадкоємцями їхніх спадкових прав.

05.06.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направили ОСОБА_3 лист-пропозицію про поділ спадкового майна.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не вжито усіх заходів для прийняття спадщини у позасудовому порядку, а тому вважав за неможливе здійснити поділ спадкового майна.

Колегія суддів з таким рішенням суду погоджується.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-692цс16 вказано, що «відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (частина друга статті 1278 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна в межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. Вирішуючи спори про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно, суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину».

Тлумачення статті 1278 ЦК України свідчить, що якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.

Такого ж висновку також дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2020 у справі №243/6275/16-ц.

З наведеного вище слід дійти висновку, що поділ спадкового майна можливо здійснити лише у разі згоди спадкоємців щодо його поділу, а у випадку неможливості дійти такої згоди - в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоємців, в даному випадку за законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_3 є спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину згідно з заявою про прийняття спадщини.

Позивачі у своїх позовних вимогах заявляли, що не можуть досягти згоди з відповідачкою щодо поділу спадкового майна, в тому числі в усній формі, при цьому також направили їй лист-пропозицію щодо його поділу, на який вона відповіді не надала.

Разом з тим, будь-яких відомостей на підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи немає.

Так, у своїй позовній заяві позивачі зазначали, що відповідачка на даний час перебуває за кордоном, однак лист-пропозицію щодо поділу спадкового майна вони направили за адресою реєстрації відповідачки в м.Бучач. Тобто матеріалами справи не встановлено, що зазначений лист-пропозиція відповідачкою ОСОБА_3 , до подання позивачами до суду позовної заяви, був отриманий. Більше того, даний лист-пропозиція був направлений позивачами 07.06.2024, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» про відправлення листа, і того ж дня звернулися до суду з позовною заявою, що підтверджується конвертом поштового відправлення АТ «Укрпошта» від 07.06.2024.

Будь-яких заяв чи повідомлень щодо погодження запропонованого позивачами способу поділу спадкового майна від відповідачки до суду першої та апеляційної інстанції не надходило.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що поділ спадкового майна запропонованим позивачами способом буде свідчити про порушення права спадкоємця на спадщину, на яку вона має право за законом.

Крім того, як вже зазначалося вище, поділ спадкового майна провадиться відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, хоча спадкоємці і прийняли спадщину, однак частки у спадковому майні не виділені.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивачами не вжито усіх заходів для прийняття спадщини у позасудовому порядку, а тому дійшов вірного висновку про неможливість здійснити поділ спадкового майна. При цьому суд вірно зазначив, що оскільки позовна вимога про поділ спадкового майна є похідною від позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно, тому правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.374, 375, 367, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.

Головуючий

Судді