Постанова

від 22.01.2025 по справі 686/24483/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/24483/21

Провадження № 22-ц/820/129/25

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретарі судового засідання Чебан О.М.,

Шевчук Ю.Г.,

з участю позивачки-відповідачки ОСОБА_1 ,

відповідача-позивача,

законного представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача-позивача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі матері у вихованні дитини, за об`єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, про визначення способів участі матері у вихованні дитини, за зустрічним позовом малолітнього ОСОБА_4 , поданим законним представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення способів участі у його вихованні за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - Служба у справах дітей) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі матері у вихованні дитини.

ОСОБА_1 зазначила, що з 7 вересня 2012 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі заочного рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2019 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу за взаємною згодою батьків малолітній ОСОБА_4 проживав разом із матір`ю, а за судовим рішенням з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на його утримання.

6 березня 2020 року відповідач забрав сина на вихідні та в обумовлений час не повернув його додому, тобто самочинно змінив місце проживання та навчання дитини. Відтоді ОСОБА_2 чинить перешкоди у побаченні та спілкуванні позивачки з дитиною, не допускає її до сина та приховує його місце перебування. Позивачка позбавлена можливості піклуватися про сина та приймати участь у його вихованні. Наразі в суді розглядається справа №686/8535/20 за її позовом про визначення місця проживання дитини. ОСОБА_2 намагався узаконити свої неправомірні дії шляхом звернення до суду з заявою про видачу обмежувального припису щодо позивачки із забороною розшукувати його та дитину, наближатися до його місця проживання, спілкуватися з сином, у тому числі засобами зв`язку, проте йому було відмовлено.

Позивачка є здоровою та працездатною людиною, працює та отримує дохід, має змогу піклуватися про сина, забезпечити його гармонійний розвиток і доступ до якісної освіти, має можливість лікувати та оздоровлювати дитину, усвідомлює необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:

зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод їй у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_4 ;

встановити їй для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_4 , до вступу в законну силу рішення по суті у справі про визначення місця проживання дитини, такі способи участі: з 1-го по 15-те число кожного місяця - перебування дитини з матір`ю, за місцем фактичного проживання матері для забезпечення навчання, виховання, лікування дитини.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог відповідача та третьої особи

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області (далі - Рада) про визначення способів участі матері у вихованні дитини.

ОСОБА_2 зазначив, що сторони мають від шлюбу сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого позивач сплачує ОСОБА_1 аліменти. З 6 березня 2020 року малолітній ОСОБА_4 проживає з ним і перебуває на його утриманні. Відтоді батько несе всі витрати на виховання та утримання дитини, а також організовує її навчання та медичне забезпечення. Дитина знаходиться в безпеці та під наглядом, їй створені належні умови для проживання та навчання, вона забезпечена всім необхідним для розвитку. Згідно висновків психологів малолітній ОСОБА_4 має тісну прив`язаність і позитивну прихильність до батька та бажає проживати разом із ним, а також намагається відсторонитися від матері, оскільки вона становить для нього загрозу психологічного та фізичного насильства. Водночас ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх материнських обов`язків і відмовляється брати участь у вихованні та спілкуванні з сином.

За таких обставин ОСОБА_2 просив суд визначити спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 шляхом встановлення побачень спочатку по телефону, потім на нейтральній території в присутності психолога та батька дитини, зрештою лише у присутності психолога і надалі, за умови встановлення добрих стосунків з матір`ю, - наодинці з нею, раз на два тижня, а саме: по четвергах з 19 до 21 години та кожної першої та третьої суботи місяця з 12 до 16 години у присутності батька ОСОБА_2 з урахуванням бажання дитини.

У січні 2022 року малолітній ОСОБА_4 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, через свого законного представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей, про визначення способів участі у його вихованні.

Обґрунтувавши своє право на звернення до суду, малолітній ОСОБА_4 зазначив, що він за самостійним та особистим бажанням проживає разом із батьком ОСОБА_2 , який несе всі витрати на його виховання та утримання, а також організовує його навчання та медичне забезпечення. Дитина перебуває у безпечних умовах і має все необхідне для розвитку, їй не чиняться перешкоди у спілкуванні з матір`ю. За психологічними обстеженнями дитина має тісну прив`язаність і позитивну прихильність до батька та бажає проживати разом із ним. Водночас дитина не має бажання контактувати з матір`ю, розцінює її як загрозу психологічного та фізичного насильства, виявляє страх і негативне ставлення щодо неї. Оскільки ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх материнських обов`язків, то вона повинна налагодити поступове відновлення зв`язку та сприятливі стосунки з дитиною.

За таких обставин малолітній ОСОБА_4 просив суд відмовити в позові ОСОБА_1 і задовольнити його зустрічний позов, визначивши наступний спосіб участи матері у вихованні дитини: встановлення побачень спочатку по телефону, потім на нейтральній території в присутності психолога та батька дитини, зрештою лише у присутності психолога і надалі, за умови встановлення добрих стосунків з матір`ю, - наодинці з нею, раз на два тижня, а саме по четвергах з 19 до 21 години та кожної першої та третьої суботи місяця з 12 до 16 години у присутності батька ОСОБА_2 з урахуванням бажання дитини.

У березні 2024 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 і третя особа - малолітній ОСОБА_4 через свого законного представника ОСОБА_2 подали заяви про зміну предмету позову (позовних вимог).

ОСОБА_2 і ОСОБА_4 остаточно просили суд:

- відмовити в позові ОСОБА_1 і задовольнити їх позови, визначивши наступний спосіб участи матері ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 шляхом встановлення спілкування в три етапи: на першому етапі - дистанційне спілкування (наприклад по телефону та в месенджерах), на другому етапі - на нейтральній території в присутності психолога і обов`язково у присутності батька дитини, на третьому етапі - після встановлення безпечного, надійного, позитивного контакту та спілкування дитини з матір`ю, за наявності позитивних висновків психологів про можливість здійснення спілкування наодинці з нею, - двічі на місяць, а саме першу та третю неділю місяця з 12 до 16 години у присутності батька ОСОБА_2

- на всіх етапах встановлення контакту та спілкування враховувати бажання дитини та графік зайнятості сина ОСОБА_5 на звичній для нього території, водночас зобов`язати матір ОСОБА_1 повертати дитину після побачень до постійного місця проживання з батьком ОСОБА_2 і не вивозити сина ОСОБА_5 за кордон та/або змінювати без згоди і всупереч бажанням сина ОСОБА_5 місце його постійного проживання з батьком на інше місце проживання чи перебування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2024 року позови задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено ОСОБА_1 порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного графіку виховання та спілкування з дитиною:

- щоденне дистанційне спілкування з дитиною ОСОБА_4 (по телефону, в месенджерах);

- в перший та третій день неділі кожного тижня з 12 години ранку до 16 години проводити час з матір`ю на нейтральній території без присутності батька;

- кожного року ІНФОРМАЦІЯ_2, наступного за днем народження дитини ОСОБА_4 , з 15 години до 17 години дитина проводить час з матір`ю без присутності батька з можливістю прогулянок в громадських місцях (парках, скверах), дитячих розважальних закладах;

- необмежене в часі відвідування дитини матір`ю під час хвороби дитини за місцем її перебування.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 454 грн.

У решті позову відмовлено.

Суд керувався тим, що після розірвання шлюбу сторони за взаємною згодою визначили місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_1 , однак у подальшому ОСОБА_2 самовільно змінив місце проживання та навчання дитини. Наразі ОСОБА_2 не допускає ОСОБА_1 до сина, створює перешкоди їй у побаченні та спілкуванні з дитиною. Участь ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 та спілкуванні з ним відповідає найкращим інтересам дитини, а тому перешкоди ОСОБА_2 у цьому мають бути усунені. Враховуючи вік малолітнього ОСОБА_4 та особливості його розвитку, слід встановити такий порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх материнських обов`язків і відмовляється брати участь у вихованні та спілкуванні з сином. У свою чергу, малолітній ОСОБА_4 не сприймає ОСОБА_1 як матір, не бажає зустрічатися та спілкуватися з нею через відсутність емоційної прив`язаності і позитивної прихильності. ОСОБА_2 не перешкоджає ОСОБА_1 у побаченні та спілкуванні з сином, а встановлені судом першої інстанції способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина не відповідають найкращим інтересам дитини. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку по суті спору. Крім того, справа розглянута суддею, яка діяла упереджено та підлягала відводу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову посилаючись на те, що це рішення не враховує інтереси та думку малолітнього ОСОБА_4 та є надмірним втручанням у його приватне життя.

Апеляційна скарга мотивована тим, що малолітній ОСОБА_4 не хоче зустрічатися та спілкуватися з матір`ю через її неналежну поведінку щодо нього, а суд визначив способи участі матері у вихованні сина без врахування його навчального процесу та розпорядку дня. Також суд не врахував необхідність перехідного періоду для спілкування дитини з матір`ю та спілкування їх у присутності психолога і батька.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційні скарги залишити без задоволення, вказавши на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Водночас ОСОБА_1 просить апеляційний суд змінити способи її участі у вихованні та спілкуванні з сином.

Рада та Служба у справах дітей не висловили своєї позиції щодо апеляційних скарг.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно.

Крім того, суд не врахував вимоги статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-ІІІ) та неправильно витлумачив норми статей 157, 159, 160, 161 СК України.

У зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення в частині визначення способів участі матері у вихованні дитини підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З 7 вересня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі заочного рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2019 року. Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу за взаємною згодою батьків малолітній ОСОБА_4 проживав разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 проживав окремо від дитини.

6 березня 2020 року ОСОБА_2 забрав сина на вихідні та не повернув його матері, тобто самовільно змінив місце проживання та навчання дитини.

Наразі ОСОБА_2 не допускає ОСОБА_1 до сина, створює перешкоди їй у побаченні та спілкуванні з дитиною.

Рішенням Виконавчого комітету Ради від 24 червня 2021 року №369/24 за заявою ОСОБА_1 визначено способи участі її як матері у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , зокрема встановлено їй наступний тимчасовий графік спілкування з дитиною на літній період 2021 року: два дні на тиждень, за попередньою домовленістю з батьком дитини - з 15 до 20 години; перша, третя субота місяця - з 10 до 20 години; спільний літній відпочинок матері з дитиною, у кількості 10 календарних днів. Зустрічі проводити за місцем проживання матері, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності батька дитини, із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини. Проведення першої зустрічі - в присутності працівника служби у справах дітей Ради. ОСОБА_2 не виконав це рішення Ради.

Згідно висновку Виконавчого комітету Ради як органу опіки та піклування про участь матері ОСОБА_1 у вихованнідитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням від 21 грудня 2021 року №835/24 (т. 2 а.с. 220-225): рекомендовано ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином згідно графіка з 1-го по 15-те число кожного місяця - перебування дитини з матір`ю за місцем фактичного проживання матері для забезпечення навчання, виховання та лікування дитини; рекомендовано матері ОСОБА_1 та батькові ОСОБА_2 поважати батьківські права одне одного та не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною.

На розгляді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває справа №686/8535/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, відібрання дитини у батька та повернення її матері.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (пункт 1 статті 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 7 СК України визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.

За змістом цієї норми дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини сьома, восьма).

В силу статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-ІІІ) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (стаття 15 Закону №2402-ІІІ).

Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Із положення статті 153 СК України слідує, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 155 СК України встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Як передбачено статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За змістом частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161).

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань щодо виховання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М.С. v. Ukraine» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

При цьому ЄСПЛ зазначав, що наразі існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення (Neulingerand Shuruk v. Switzerland, заява № 41615/07, пункт 135, ECHR 2010).

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, заява №31111/04, пункт 54, ECHR, 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, заява №10383/09, пункт 100, ECHR, 16 липня 2015 року).

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на спілкування з ними та підтримання з батьками регулярних особистих стосунків. У свою чергу, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню та розвитку дитини. Право одного з батьків на спілкування з дитиною може бути обмежене тільки інтересами дитини та/або правами іншого з батьків.

Якщо той із батьків, з яким на правових підставах проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, то другий з батьків вправі звернутися до органу опіки та піклування або до суду з вимогою про визначення способів участі його у вихованні дитини, часу та місця їх спілкування.

Усі питання щодо місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, вирішуються батьками за взаємною згодою. Спір між батьками, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.

Водночас зміна одним із батьків місця проживання дитини без згоди іншого із батьків, за відсутності рішення компетентного органу про вирішення спору між батьками щодо опіки над дитиною, а також подальше проживання дитини з одним із батьків, який у порушення встановленого порядку змінив місце проживання дитини, не відповідає її найкращим інтересам (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року у справі №672/186/24).

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 змінив місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 без згоди матері, а також за відсутності відповідного рішення органу опіки та піклування або суду про визначення місця проживання дитини. Після зміни місця проживання дитини ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у побаченні та спілкуванні з сином.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення права ОСОБА_1 на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною мають бути усунені.

Твердження ОСОБА_2 як особисті, так і в особі законного представника малолітнього ОСОБА_4 , про те, що ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх материнських обов`язків і відмовляється брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, а він не перешкоджає ОСОБА_1 у побаченні та спілкуванні з дитиною, суперечать фактичним обставинам справи.

В цій частині вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи ОСОБА_2 про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Водночас місцевий суд не звернув увагу на те, що після самоуправної зміни місця проживання дитини ОСОБА_2 не може вважатися одним із батьків, разом із яких на правових підставах проживає малолітній син ОСОБА_4 . А з огляду на те, що судом вирішується справа №686/8535/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина з матір`ю, його відібрання та повернення матері, підстави для задоволення як позову ОСОБА_1 , так і позовів ОСОБА_2 (поданих особисто та від імені дитини) про визначення способів участі матері у вихованні дитини відсутні. Задоволення цих вимог призведе до узаконення судом неправомірних дій ОСОБА_2 щодо зміни місця проживання дитини.

Доводи апеляційних скарг про необхідність встановлення способів участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 не ґрунтуються на законі.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про розгляд справи суддею, яка підлягала відводу, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно зі статтею 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Салоїд Н.М. для розгляду справи №686/24483/21 за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 .

В судових засіданнях 4 травня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Якименко М.М., і 21 серпня 2024 року сам відповідач-позивач ОСОБА_2 заявили відвід судді Салоїд Н.М. посилаючись на її упередженість. Підставою для заявлених учасниками справи відводу судді була їх незгода з процесуальними діями суду.

Суд ухвалами від 4 травня 2022 року та 21 серпня 2024 року відмовив у задоволенні заяв адвоката Якименка М.М. і відповідача-позивача ОСОБА_2 про відвід судді Салоїд Н.М.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що мали місце підстави, передбачені статтею 36 ЦПК України, для відводу судді Салоїд Н.М., а тому суд обґрунтовано відхилив заяви адвоката Якименка М.М. і відповідача-позивача ОСОБА_2 . Порядок вирішення питання про відвід не порушено.

Доводи ОСОБА_2 щодо неправомірності розгляду справи суддею Салоїд Н.М. є безпідставними та надуманими.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не дотримався вимог матеріального закону та помилково виходив з того, що заявлені у справі позови про визначення участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Відтак у позові ОСОБА_1 у цій частині вимог, а також у позовах ОСОБА_2 від свого імені та від імені малолітнього ОСОБА_4 в цілому слід відмовити.

В решті рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісний позов ОСОБА_1 задоволено в частині однієї з двох вимог немайнового характеру (усунення перешкод у спілкуванні з дитиною), то суд першої інстанції правомірно присудив з відповідача ОСОБА_2 на її користь лише половину понесених витрат зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 454 грн.

З огляду на те, що в поданих ОСОБА_2 позовах відмовлено, то понесені ним витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2024 року в частині визначення способів участі матері у вихованні дитини та присудження з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

В позовах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , поданим законним представником ОСОБА_2 , про визначення способів участі матері у вихованні дитини відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Салоїд Н.М.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 48