Постанова

від 23.01.2025 по справі 686/29013/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/29013/24

Провадження № 22-ц/820/293/25

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/29013/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Ксьондзиком Юрієм Юрійовичем, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя, в якому просила, здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а саме: виділити у власність позивача квартиру АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру та автомобіль марки Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 , VINНОМЕР_4, виділити у власність відповідача - будівлю комори у будинку АДРЕСА_2 та причепа автомобільний. Окрім цього, позивач просила суд в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право на 1/2 частку всіх видів доходів ТзОВ «МГК-Граніт».

У грудні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Місяць подав заяву про застосування заходів забезпечення позову, при цьому посилався, що оскільки між сторонами існує спір про поділ майна подружжя, зокрема щодо визнання права власності на автомобіль марки Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 , який позивачка просить виділити в свою особисту приватну власність, припинивши право власності відповідача, хоча вказаний транспортний засіб підлягає поділу по частці між колишнім подружжям, тому з метою забезпечення виконання рішення суду в майбутньому є необхідність накласти арешт на вказаний автомобіль.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року, заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Passat», номер кузова: НОМЕР_2 , білого кольору, 2017 року випуску, д.н.з.: НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Копію ухвали для виконання направлено Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС), що знаходиться за адресою: 29018, м. Хмельницький, вул. Західно-Окружна, 11/1.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ксьондзиком Ю.Ю. не погодилися з такою ухвалою суду подали апеляційну скаргу, подали апеляційну скаргу. Посилаються, що судом не прийнято до уваги, що відповідач позбавлений процесуальної дієздатності для подачі заяви про забезпечення позову позивача, крім того відповідачем зустрічна позовна заява не подавалася. Також представник апелянтки зазначає, що позивач не має на меті ускладнити виконання рішення суду у майбутньому, тому висновки суду щодо цього не відповідають дійсним обставинам справи. У заяві про забезпечення позову не наведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Тому, ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ксьондзиком Ю.Ю., просять скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про забезпечення позову.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Місяць А.П. подав відзив на апеляційну скаргу, посилається, що спірний автомобіль, на який було накладено арешт перебуває у власності позивачки, однак таке майно є спільною сумісною власністю. Дана обставина, ОСОБА_1 не заперечується, та прямо зазначається у її позовній заяві. На даний час існує спір щодо порядку та способу поділу майна подружжя, при цьому, позивачка просить суд виділити в свою особисту приватну власність спірний автомобіль, припинивши право відповідача без жодної компенсації. Відповідач в свою чергу вважає, що поділ автомобіля слід здійснити шляхом визначення права власності на 1/2 частки спірному майні за кожною із сторін. У випаду прийняття рішення, яке не буде влаштовувати позивачку, існує ризик того, що вона відчужить спірний автомобіль, з метою ускладнення виконання судового рішення. З метою забезпечення можливості виконання судового рішення та недопущення істотного ускладнення його виконання у майбутньому, відповідач і клопотав суд першої інстанції про накладення арешту на спірне авто, шляхом застосування відповідного заходу забезпечення позову. Разом з тим, можливість відчуження Позивачем спірного автомобіля, який перебуває у його власності, та не обмежений жодними «правовими запобіжниками», є об`єктивною можливістю позивачки, та може бути реалізованим у будь-який час. Також представник відповідача вказує, що відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має вжити заходи забезпечення позову, тобто, право на подання заяви пов`язано з учасниками справи, а не виключно з позивачем. Обґрунтування апелянта в цій частині не містить ні нормативного обґрунтування, ні посилання на судову практику, а отже є його особистим трактуванням відповідної норми права, та не може братися судом до уваги. Щодо несформованості позовних вимог апелянта, станом на дату звернення до суду та їх формування у процесі розгляду підготовчого засідання, то такі дії викривляють принцип диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений статтею 13 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 25 жовтня 2024 через свого представника - адвоката Ксьондзика Ю.Ю. звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому проcила суд здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а саме:

-виділити у власність позивача квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 , VINНОМЕР_4;

- виділити у власність відповідача - будівлю комори у будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 25336919) та причепа автомобільний.

Також просила стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки різницю у вартості часток у спільному майні подружжя, на яку ОСОБА_1 має право та яку фактично отримає при розподілі майна в сумі, що буде визначена після проведення судових експертиз.

В ході розгляду справи представник відповідача подав до суду заяву про застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль марки Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 , VINНОМЕР_4, посилаючись, на те що поділ автомобіля слід здійснювати шляхом зазначення права власності на частину спірного майна за кожною із сторін і в такому випадку в разі ухвалення судового рішення, що не буде влаштовувати позивача існує ризик того, що остання відчужить спірний автомобіль з метою ускладнення виконання рішення суду.

Оскаржуваною ухвалою дану заяву було задоволено.

У відповідності до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ст. 150 ЦПК України передбачено перелік видів забезпечення позову, при цьому за п. 1 ч. 1 даної статті позов забезпечується, в тому числі і накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб інші заходами.

За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже за змістом ст. ст. 149, 150 ЦПК України забезпечення позову може бути подано як особою, яка пред`явила позов до суду, так і будь-якою іншою особа, яка бере участь у справі, а саме: 1) позивач; 2) відповідач, який пред`явив зустрічний позов; 3) третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; 4) органи та особи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

При цьому за п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Тобто за змістом даної норми арешт може бути накладено лише на майно, що належить відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору в даній справі поряд з іншим є - автомобіль марки Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 , VINНОМЕР_4, право власності на який зареєстровано за позивачкою і даний автомобіль на даний час знаходиться в її користуванні.

При цьому відповідач зустрічного позову про визнання права власності по частині спірного автомобіля за кожною із сторін не заявив.

Також згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а вимог про визнання права власності по частині спірного автомобіля за кожною із сторін позивачка суду не заявляла.

Відтак за позовних вимог позивачки про виділ їй у власність спірного автомобіля, право власності на який за нею зареєстровано та який перебуває в її користуванні, відсутні підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення у вигляді арешту на автомобіль може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за вищевказаними позовними вимогами позивача за відсутності зустрічного позову відповідача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль через відсутність підстав для такого забезпечення та подання такої заяви відповідачем, який в свою чергу зустрічного позову суду не заявляв, а відтак обраний захід забезпечення позову позивачки за сформульованими позовними вимогами не є необхідним для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів відповідача .

На вказані обставини суд першої інстанції в повній мірі уваги не звернув, не дав їм оцінку, а тому вказана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Ксьондзиком Юрієм Юрійовичем, задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 , про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова