Постанова

від 24.01.2025 по справі 742/2724/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2724/21

Головуючий у першій інстанції - Бездідько В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/438/25, № 22-ц/4823/453/25,

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2022 року та додаткове рішення цього суду від 21 грудня 2022 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого (суддя Бездідько В.М.), ухвалене о 13 год. 44 хв. у м.Прилуки, повний текст рішення складено 05 грудня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна») 170 028 грн страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника. Позов мотивовано тим, що 19 вересня 2018 року у м.Прилуки Чернігівської області водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos D4LM500», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого остання від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. За фактом дорожньо-трансопортної пригоди було відкрито кримінальне провадження, яке в подальшому було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «Daewoo Lanos D4LM500», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна». 03 липня 2020 року представник позивачки повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме: 67 014 грн - страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника (від ОСОБА_4 ); 67 014 грн - страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника (від ОСОБА_1 ); 11 169 грн - страхове відшкодування, пов`язане із моральною шкодою (від ОСОБА_4 ); 11 169 грн - страхове відшкодування, пов`язане із моральною шкодою (від ОСОБА_1 ), проте страхова компанія не здійснила виплату страхового відшкодування. За доводами позивачки, вона є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 , оскільки на день її смерті перебувала на її утриманні та мала право на одержання від неї цього утримання.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2022 року позов задоволено; стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 170 028,00 грн страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника; стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивачка, матір загиблої у ДТП ОСОБА_3 , на день смерті останньої досягла пенсійного віку та перебувала під її наглядом та на її утриманні, отже має право на отримання грошових коштів страхового відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілої, у розмірі 170 028 грн.

Додатковим рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2022 року стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 24 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Провідна» просить скасувати зазначені судові рішення і відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що максимальний розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю ОСОБА_3 за договором не може перевищувати 200 000 грн. До ухвалення судом рішення відповідач вже здійснив виплату страхового відшкодування за даним випадком в загальному розмірі 44 676 грн, який складається із відшкодування моральної шкоди, завданої родичам загиблого. Таким чином, залишок ліміту відповідальності страховика становить 155 324 грн. За доводами ПрАТ «СК «Провідна», судом зазначене було проігноровано і стягнуто відшкодування, яке на 14 704 грн перевищує страхову суму за полісом страхування. Відповідач звертає увагу, що дорожньо-транспортна пригода сталась у 2018 році, тому в розрахунок страхового відшкодування утриманцям загиблого приймається розмір мінімальної зарплати, встановленої на 2018 рік, відповідно 36 мінімальних заробітних плат становить 134 028 грн, а не 170 028 грн, як розрахувала позивачка. За доводами ПрАТ «СК «Провідна», позивачкою не надано документи, які підтверджують перебування на утриманні загиблої, а саме: довідки про призначення пенсії, призначеної саме по втраті годувальника; довідки про доходи загиблої за 12 місяців до ДТП. Також відповідач важає, що ОСОБА_3 не могла бути годувальником, оскільки за життя вона не мала доходів. Посилається на те, що пенсія позивачки перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом, отже вона не є особою, яка потребує матеріальної допомоги. Крім того, ПрАТ «СК «Провідна» вважає, що не було підстав для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки договір позивача та адвоката не містить порядку обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати з урахуванням складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягом послуг та ціни позову, а також позивачем не надано належних доказів понесених обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу та не надано доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивачка вказує, що їй на дату смерті доньки було 80 років, а тому вона досягла встановленого законом пенсійного віку, тобто була і є непрацездатною. Потерпіла постійно проживала зі своєю матір`ю, оскільки остання є особою з інвалідністю та не обходиться без сторонньої допомоги. ОСОБА_1 звертає увагу, що наявність в особи похилого віку пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, не може свідчити про те, що така особа не потребує допомоги, оскільки вона не може самостійно розпорядитися коштами - сходити в аптеку чи магазин, придбати продукти харчування, посадити на городі овочі і зібрати їх, приготувати собі повноцінний сніданок тощо.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 березня 2024 року, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення скасовані і у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою Чернігівського апеляційного суду, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою. За результатами перегляду в касаційному порядку даної справи постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 березня 2024 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що на час настання страхового випадку ОСОБА_3 була працездатною та отримувала доходи, що не спростував відповідач, у тому числі пенсію за вислугу років, водночас ОСОБА_1 є непрацездатною особою з огляду на її вік, з 1980 року має встановлену інвалідність III групи, хворіє на атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу II ступеня, деформуючий поліартроз та потребує сторонньої допомоги. Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно також врахувати висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20) та за наявності правових підстав для відшкодування шкоди, заподіяної загибеллю потерпілого, з метою перевірки правильності визначення розміру відшкодування цієї шкоди, врахувати їх, взявши до уваги доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції частково не відповідає.

По справі встановлено, що 19 вересня 2018 року близько 09:30 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos D4LM500», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Київська у м.Прилуки зі сторони центру міста в напрямку вул.Садова, за межами пішохідного переходу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перетинала проїжджу частину. В результаті ДТП ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, була доставлена до Прилуцької ЦМЛ, де від отриманих тілесних ушкоджень померла.

По факту вказаної дорожньо-транспортної пригоди відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Постановою Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 29 травня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270000000215 від 19 вересня 2019 року, закрито за відсутності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України (а.с.10-14 т.1).

Станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daewoo Lanos D4LM500», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» на підставі поліса №АМ/3841254 (а.с.54 т.1).

Батьками загиблої ОСОБА_3 є ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (а.с.15 зворот, 16, 17 т.1).

03 липня 2020 року представник ОСОБА_5 і ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 19 вересня 2018 року і в результаті якої загинула ОСОБА_3 . До повідомлення ним було додано, зокрема заяви на виплату страхового відшкодування: пов`язаного із втратою годувальника (для батьків) - 67 014 грн, пов`язаного із моральною шкодою - 11 169 грн для кожного із заявників (а.с.21-24 т.1).

У відповіді на заяви ПрАТ «СК «Провідна» повідомила, що відповідно до заяви та наданих документів відшкодувала доньці загиблої моральну шкоду в повному обсязі, у зв`язку з чим не має можливості здійснити відшкодування моральної шкоди. Одночасно для прийняття рішення щодо виплати шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, просила надати довідку про призначену державну пенсію у зв`язку з втратою годувальника (а.с.24 зворот).

Відповідно до платіжного доручення №020021 від 10 червня 2020 року ПрАТ «СК «Провідна» виплатила доньці загиблої ОСОБА_3 - ОСОБА_6 за її заявою страхове відшкодування у розмірі 44 676 грн (а.с.55, 56 т.1).

08 вересня 2020 року представник ОСОБА_5 і ОСОБА_1 подав до страхової компанії заяву про долучення документів на виплату страхового відшкодування разом з оригіналами довідок про доходи своїх довірителів (а.с.25 т.1).

Відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17 зворот).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким заподіяно шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до абзацу шостого статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

У пункті 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Вказана вище норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Звернувшись з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що є непрацездатною (пенсіонерка за віком, маломобільна особа з інвалідністю ІІІ групи) матір`ю загиблої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 і на час смерті останньої перебувала на її утриманні та мала право на утримання від дочки.

Відповідно до копії посвідчення ОСОБА_1 є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці (а.с.19 т.1).

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України позивачка знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ ГУ ПФУ в Чернігівській області (Прилуцьке ОУ ПФУ) і отримує пенсію за віком, яка за період з січня 2018 року до березня 2018 року становила 3 607,11 грн на місяць, з квітня 2018 року до листопада 2018 року - 3620 грн на місяць, у грудні 2018 року - 3 629,45 грн (а.с. 20 т.1).

Донька позивачки - ОСОБА_3 також перебувала на обліку в Управлінні ПФУ ГУ ПФУ в Чернігівській області (Прилуцьке ОУ ПФУ) і отримувала пенсію за вислугу років, яка за період з січня 2018 року до червня 2018 року становила 1383,43 грн на місяць, з липня 2018 року до вересня 2018 року - 1 435 грн на місяць (а.с. 130 т.1).

Згідно з індивідуальними відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_3 від 15 лютого 2022 року, форма ОК-5, останнім місцем роботи загиблої (квітень 2012 року) була Державна установа «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (а.с.92-94 т.1).

Сусідами позивачки складено акт про те, що ОСОБА_1 потребувала утримання та перебувала на утриманні у своєї загиблої доньки, ОСОБА_3 , оскільки її дохід був меншим ніж необхідні витрати (а.с.19 зворот).

Також відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов громадянки ОСОБА_1 від 20 липня 2022 року № 180, складеного головою комітету самоорганізації населення №1 Центрального мікрорайону та головою вуличного комітету №25, позивачка проживала разом із дочкою ОСОБА_3 , яка здійснювала догляд за нею, оскільки позивачка хворіє та є маломобільною (утруднене пересування). На цей час позивачка проживає в будинку сама, будинок потребує ремонту, опалення пічне, присадибна ділянка не оброблена (а.с.113 зворот т.1).

ОСОБА_1 у своїй письмовій заяві до ПрАТ «СК «Провідна» повідомляла, що на день загибелі її донька офіційно не працювала (а.с.59 т.1).

06 вересня 2022 року Прилуцький міський центр первинної медико-санітарної допомоги склав висновок №385 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, яким позивачці рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.114 т.1).

Згідно з довідкою Прилуцького міського центру первинної медико-санітарної допомоги №13 від 06 вересня 2022 року ОСОБА_1 з 1980 року має ІІІ групу інвалідності і потребує постійного амбулаторного лікування (а.с.114 зворот т.1).

У суді першої інстанції свідки ОСОБА_7 (сусідка позивачки) та ОСОБА_6 (онука позивачки, дочка загиблої ОСОБА_3 ), які були обізнані з умовами проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , давали показання про те, що загибла постійно проживала разом із ОСОБА_1 , купувала їй ліки, необхідні речі, оскільки остання є особою з інвалідністю та без стороннього догляду не обходиться.

Суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема показань свідків, актів, довідок про розмір пенсії за віком позивачки та пенсії за вислугу років загиблої, медичних довідок про стан здоров`я позивачки, дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 - матір загиблої ОСОБА_3 на день смерті останньої досягла пенсійного віку, перебувала під її наглядом та на її утриманні, отже, має право на отримання страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої.

Доводи апеляційної скарги, що позивачка не була утриманцем загиблої ОСОБА_3 , є безпідставними.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

З аналізу законодавства про соціальний захист людей похилого віку випливає, що особи, які досягли 80 років, потребують особливого захисту та догляду, незважаючи на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, твердження відповідача, що пенсія позивачки перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом, не можуть бути прийняті судом до уваги і не є підставою для висновку, що ОСОБА_1 не є особою, яка потребує матеріальної допомоги.

При цьому, відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16, провадження № 61-33638св18; від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, провадження № 61-20355св19; від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, провадження № 61-320св20.

Відповідно до ч.3 ст. 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Таким чином, є безпідставними твердження відповідача, що позивачка повинна була надати довідку про призначення пенсії, призначеної саме по втраті годувальника.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц, провадження № 61-14226св21 зробив правовий висновок, що у справах, зокрема про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у тому числі автомобілем, діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Доводи апеляційної скарги, що до заяви про виплату страхового відшкодування не були долучені всі необхідні документи, є необгрунтованими.

Підпунктом «е» пункту 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що до заяви про виплату страхового відшкодування додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника.

Вказаним підпунктом не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ОСОБА_1 було надано всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування, зокрема документи, які підтверджують перебування на утриманні потерпілого; про доходи, в тому числі про розміри пенсій.

Проте є слушними доводи ПрАТ «СК «Провідна» про неправильний розрахунок страхового відшкодування.

Так, пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Дорожньо-транспортна пригода, в якій загинула ОСОБА_3 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже для розрахунку страхового відшкодування застосовується мінімальна заробітна плата, встановлена на 2018 рік.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3723 грн.

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого у даній справі не може бути меншим, ніж 134028 грн (3723 х 36).

Водночас за приписами пункту 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Отже, страхова виплата за шкоду, пов`язану зі смертю особи, що настала внаслідок ДТП, здійснюється особам, які мають право на таке страхове відшкодування відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Якщо особи, визнані потерпілими у кримінальному провадженні, мають право на таке страхове відшкодування і до участі у кримінальному провадженні залучено страховика, то суд визначає його розмір для кожної такої особи в порядку, передбаченому вказаним Законом, з урахуванням страхової суми, зазначеної у страховому полісі, стосовно одного померлого, а не щодо кожної особи, яка має право на страхове відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 липня 2024 року у справі № 519/1079/21 (провадження № 51-7055км23).

Відповідно до полісу №АМ/3841254 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200 000 грн.

З урахуванням виплаченого доньці загиблої ОСОБА_3 - ОСОБА_6 відшкодування шкоди, завданої ДТП, у розмірі 44 676 грн, страхове відшкодування, яке підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , не перевищує ліміт відповідальності страховика (44 676 + 134028 = 178 704).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження №61-12719сво20) виклав правовий висновок, згідно з яким відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.

За обставин даної справи стягнення страхового відшкодування у вигляді одноразової виплати відповідає особливому захисту людей похилого віку, зважаючи, що позивачка станом на час розгляду справи апеляційним судом досягла віку 86 років.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для отримання ОСОБА_1 грошових коштів страхового відшкодування шкоди внаслідок смерті своєї доньки, проте неправильно визначив розмір такого відшкодування, в зв`язку з чим рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2022 року належить змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, зменшивши розмір страхового відшкодування з 170028,00 грн до 134028,00 грн.

Також судом першої інстанції невірно визначено розмір судового збору, який підлягав стягненню з відповідача на користь держави.

Так, відповідно до п/п 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у даній справі становить 170028 грн, отже за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1700,28 грн (170028 грн х 1%), а не 908 грн, як встановив суд першої інстанції.

Таким чином, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2022 року підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат з ухваленням нового судового рішення в цій частині.

Розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18)).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» і її позовні вимоги задоволено частково (на 79%), з ПрАТ «СК «Провідна» на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1343,22 грн (1700,28 грн х 79%) за розгляд справи судом першої інстанції.

Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (на 21%), з урахуванням того, що позивачка звільнена від сплати судових витрат у даній справі, Приватному акціонерному товариству «Страхова Компанія «Провідна» належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 535 грн 59 коп. (2550,42 грн (сплачено за подання апеляційної скарги) х 21%) за апеляційний розгляд справи.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 частково задоволена, підлягає стягненню з відповідача на користь держави половина розміру судового збору, який підлягав сплаті при зверненні до суду касаційної інстанції, - 1700,28 грн ((170028 грн х 1% х 200%) : 2) за касаційний розгляд справи.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами.

У позовній заяві ОСОБА_1 заявляла попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції - 20 000 грн.

У клопотанні про стягнення судових витрат, поданому після ухвалення судом першої інстанції рішення, позивачка просила стягнути на її користь з відповідача 24 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження своїх вимог надала, зокрема Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого адвокат надав наступні роботи (послуги): консультація клієнта щодо порядку, строків та розміру відшкодування, який можливо отримати, - 1 год. - 2000 грн; підготовчі дії, спрямовані на подання позовної заяви в суд, - 2 год. - 4000 грн; підготовка та подання позовної заяви в суд - 3 год. - 6000 грн; судовий розгляд справи - 6 год. - 12 000 грн; всього 24 000 грн (а.с.145 т.1).

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «СК «Провідна» про відсутність підстав для стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу не заслуговують на увагу, оскільки пунктами 4.1., 3.2.2. Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №2675 від 24 червня 2020 року встановлено, що вартість послуг Адвокатського об`єднання та порядок їх сплати передбачено в додатку до цього договору, а клієнт має право здійснювати оплату наданих Адвокатським об`єднанням послуг лише після одержання грошової компенсації за спричинену шкоду (а.с.146-147 т.1).

Відповідно до п.2 Замовлення на надання професійної правничої допомоги, яке є додатком до Договору про надання професійної правничої допомоги, вартість правничої допомоги Адвокатського об`єднання визначається шляхом множення кількості затрачених Адвокатським об`єднанням годин на вартість нормо-години роботи, яка становить 2000 грн (а.с.147 зворот-148 т.1).

Верховний Суд у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 виклав правову позицію, згідно з якою витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт перший частини другої статті 137 ЦПК України).

Взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, виходячи із засад розумності та справедливості, а також часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду вважає, що додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2022 року належить змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу - з 24000,00 грн до 10000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті в процесі розгляду справи апеляційним судом, у розмірі 24000 грн. До відзиву вона надала, зокрема Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого адвокат надав наступні роботи (послуги): консультація клієнта щодо порядку, строків та можливих наслідків розгляду апеляційної скарги апеляційним судом - 1 год. - 3000 грн; підготовчі дії, спрямовані на подання відзиву на апеляційну скаргу в суд, - 2 год. - 6000 грн; підготовка та подання в суд відзиву на апеляційну скаргу - 3 год. - 9000 грн; судовий розгляд - 2 год. - 6000 грн; всього 24 000 грн (а.с.190 т.1).

У касаційній скарзі позивачка в тому числі зявляла вимоги про стягнення на її користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачем в процесі розгляду справи апеляційним судом, - у розмірі 12000 грн, а також 18000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачем за оскарження постанови апеляційного суду у Верховному Суді.

Згідно з доданими до касаційної скарги Детальними описами робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги, адвокат надав наступні роботи (послуги): консультація клієнта щодо порядку, строків та можливих наслідків розгляду апеляційної скарги апеляційним судом - 1 год. - 2000 грн; підготовчі дії, спрямовані на подання відзиву на апеляційну скаргу в суд - 2 год. - 4000 грн; підготовка та подання в суд відзиву на апеляційну скаргу - 3 год. - 6000 грн; всього 12000 грн; оскарження постанови апеляційного суду - 9 год. - 18000 грн (а.с.14, 14 зворот т.2).

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «СК «Провідна» частково відмовлено, а касаційна скарга ОСОБА_1 частково задоволена, виходячи із засад розумності та справедливості, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн, а також 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2022 року в частині визначеного до стягнення розміру страхового відшкодування з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши його розмір з 170028,00 грн до 134028,00 грн.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2022 року скасувати в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» (місцезнаходження: 03049, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь держави судовий збір в розмірі 1343 грн 22 коп. за розгляд справи судом першої інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2022 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу - з 24000,00 грн до 10000,00 грн.

Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Страхова Компанія «Провідна» (місцезнаходження: 03049, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 535 грн 59 коп. за апеляційний розгляд справи.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» (місцезнаходження: 03049, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь держави 1700 грн 28 коп. судового збору за касаційний розгляд справи.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» (місцезнаходження: 03049, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн, а також 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року.

Головуючий: Судді: