Рішення

від 22.01.2025 по справі 357/16491/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/16491/23

Провадження № 2/357/24/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Коннової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 (далі «Відповідач») про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на такі обставини.

18.10.2003 року між сторонами було укладено шлюб, який було зареєстровано 17.09.2016 року виконавчим комітетом Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, актовий запис №5.

27.05.2011 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №2-1174 шлюб між сторонами було розірвано.

Від спільного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №7.

Повнолітній син сторін ОСОБА_3 є студентом факультету транспортних та інформаційних технологій по спеціальності «Інженерія програмного забезпечення» Національного транспортного університету. Навчання здійснюється за денною формою.

Згідно з умовами договору №1548-23 від 12.08.2023 року, укладеним між Позивачем та Національним транспортним університетом в інтересах ОСОБА_3 про надання освітніх послуг вартість навчання складає: за 2023-2024 навчальний рік 27000,00 гривень, за 2024-2025 навчальний рік 27000,00 гривень, за 2025-2026 навчальний рік 24000,00 гривень, за 2026-2027 навчальний рік 27000,00 гривень.

На момент звернення до суду із даним позовом ОСОБА_3 досяг повноліття та проживає окремо від батьків у гуртожитку указаного закладу вищої освіти за адресою: АДРЕСА_1 . Проживання у гуртожитку є платним. Такі витрати несе Позивач.

Позивач самостійно не в змозі утримувати їхнього з Відповідачем сина, оскільки її дохід становить від 10000,00 гривень до 12000,00 гривень на місяць, що підтверджується довідкою про доходи і податки від 24.07.2024 року №311, виданою КНП «ОБЛАСНА СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА».

У зв`язку із викладеними син сторін потребує матеріальної допомоги.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Він є працездатним та проходить службу у лавах Збройних сил України, тож має стабільний дохід.

За таких умов, Позивач просила суд стягнути з Відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

26.09.2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 23).

14.11.2023 року до канцелярії суду представником Відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначила, що зі змісту позовної заяви вбачається, що син сторін ОСОБА_3 проживає не з Позивачем. Таким чином, з огляду на приписи ст.199 СК України остання не мала права звертатися до суду із даним позовом. Окрім цього повідомила, що Відповідач є військовослужбовцем та у зв`язку з проходженням служби має поганий стан здоров`я (а.с. 40-41).

22.01.2025 року у судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Надала пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві. Зазначила, що їхній з Відповідачем повнолітній син зареєстрований та проживає у гуртожитку, який оплачує вона. Уже після звернення до суду із даним позовом Відповідач почав перераховувати синові кошти у розмірі 2000,00 гривень та 5000,00 гривень.

Позивачу суд неодноразово роз`яснював її право на професійну правничу допомогу. Утім, у ході розгляду справи остання зазначила, свої інтереси вона захищатиме сама. Наполягала на закінченні розгляду справи саме в даному судовому засіданні. Категорично заперечувала проти відкладення розгляду справи.

22.01.2025 року у судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, просили суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву. Зазначила, що повнолітній син сторін ОСОБА_3 проживає не з Позивачем. Таким чином, з огляду на приписи ст.199 СК України остання не мала права звертатися до суду із даним позовом. Окрім цього повідомила, що Відповідач добровільно надає матеріальну допомогу своєму синові та надаватиме її у майбутньому.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18.10.2003 року між сторонами було укладено шлюб, який було зареєстровано 17.09.2016 року виконавчим комітетом Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, актовий запис №5 (а.с. 50).

27.05.2011 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №2-1174 шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 12).

Від спільного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №7 (а.с. 4).

Повнолітній син сторін ОСОБА_3 є студентом факультету транспортних та інформаційних технологій по спеціальності «Інженерія програмного забезпечення» Національного транспортного університету. Навчання здійснюється за денною формою (а.с.6, 13).

На момент звернення до суду із даним позовом ОСОБА_3 досяг повноліття, зареєстрований та проживає окремо від батьків у гуртожитку указаного закладу вищої освіти за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 53).

Наведені фактичні обставини підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами та не оспорювалися сторонами у справі, а тому, вважаються доведеними.

2. Мотивувальна частина.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Висновки суду.

Судом встановлено та сторонами не оспорювалося, що на момент звернення до суду із даним позовом син сторін ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання якого його матір`ю подано даний позов, досяг повноліття, зареєстрований, навчається та проживає окремо від батьків - у гуртожитку указаного закладу вищої освіти за адресою: АДРЕСА_1

Відтак, у силу приписів ст.199 СК України, Позивач не має права на звернення до суду з даним позовом, оскільки син сторін проживає окремо від неї. Факт відвідування її сином на вихідних та в інші дні правового значення для вирішення цієї справи не має, позаяк такі відвідування не визначаються законодавством як «проживання», а син сторін має таке ж право відвідувати й батька, що однак, в судовому засіданні не встановлювалося, оскільки не є предметом доказування.

З огляду на викладене, заслухавши пояснення сторін, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами та витребуваних судом доказів.

Також суд роз`яснює, що за встановлених обставин, право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, має безпосередньо син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради Київської області до ОСОБА_4 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь держави в особі Білоцерківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:007:0125 площею 0,6959 га, що розташована на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Київської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ: 2909996, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), р/р: UA08201720343190001000015641.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Білоцерківська міська рада Київської області, місцезнаходження: 09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15, код ЄДРПОУ: 26376300.

Відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 27.01.2025 року.

Суддя В. П. Цукуров