Рішення

від 27.01.2025 по справі 939/718/24

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 939/718/24

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2025 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.

за участю секретаря - Рассказової М.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Картель» про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через представника - адвоката Пономарьову В.М., звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «depoua» (https://www.depo.ua) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщена публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Інформація на вказаному веб-сайті містить активне посилання, яке переправляло на веб-сторінку ІНФОРМАЦІЯ_3 , де ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена публікація ОСОБА_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яка містить наступну негативну інформацію: «заплатив мільярди у бюджет рф і вів там бізнес навіть під час повномасштабки. ОСОБА_1 зімітував вихід своїх бізнесів із росії і продовжує ними володіти через кіпрський офшор. Тільки за 2022 рік він заплатив до бюджету рф майже 6 млрд у перерахунку на гривні! В Росії холдинг ОСОБА_1 закуповував продукцію і після початку великої війни»; «Журналісти оприлюднили черговий масив незаперечних фактів, які свідчать про роботу ОСОБА_1 в росії. Олігарх не припиняв цю роботу ні в 22ому, ні в 23-ому роках: його компанії закупали в рф деталі, виготовляли там продукцію, здійснювали туди поставки з України, через треті країни і т.д.»; «продовжував бізнес в росії та, фактично, оплачував ракети, які летіли на його рідне місто Запоріжжя»; «продовжував свій бізнес в рф, поповнюючи її бюджет мільярдними сумами».

У позові вказано, що розповсюджена інформація стосується безпосередньо позивача, оскільки в публікаціях зазначаються його прізвище та ім`я. В публікації відповідача ПАТ «Картель» є активне посилання на «журналістське розслідування», при натисканні на яке відбувається пересилання на веб-сторінку ІНФОРМАЦІЯ_5 , де розміщено фото ОСОБА_1 . Розповсюджена серед широкого загалу інформація про позивача є негативною та недостовірною, порушує його особисті немайнові права і завдає таким правам шкоди, порушує презумпцію невинуватості. Інформація, яка поширена відносно позивача, є недостовірною та такою, що була подана суспільству як конкретні факти, які відбулися, а тому така не є оціночними судженнями та не є критичною оцінкою певних фактів і недоліків. Спірна інформація створює вкрай негативне враження про позивача у оточуючих, оскільки позивач є відомим бізнесменом, позиціонується як особа, що досягла успіху завдяки власній наполегливості та працелюбству, а тому поширюючи спірну негативну інформацію відповідачі дискредитують позивача в очах широкого загалу, його бізнес-партнерів та осіб, що складають коло його спілкування.

Оскільки автором публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 , наразі така публікація видалена власником сайту, а автор публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 не визначений, проте встановлено, що власником сайту на якому відбулася така публікація вказано ПрАТ «Картель», то відповідно відповідачами у вказаному позові визначено ОСОБА_2 та ПрАТ «Картель».

У позові серед іншого також вказано, що позивач з перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну розпочав активну волонтерську діяльність, максимально жорстко висловлюється, щодо країни терориста, його допомога високо оцінена провідними виданнями країни (Форбс та Фокус). Українськими заводами, засновником торгових марок яких є позивач, для Збройних Сил України регулярно виробляються та поставляються бронежилети, закуповується автотранспорт, медична та гуманітарна допомога, військовим передаються дрони, турнікети, генератори, павербанки, інше обладнання, продовольчі товари, у лікарні в великих кількостях надаються медикаменти. Разом з медичними волонтерами організовано реанімаційні місії на передову, метою яких є надання допомоги для поранених. В місті Нью-Йорку (США) за кошти компанії проходить протезування воїнів ЗСУ, які отримали поранення під час проведення бойових дій. Підприємства мають цілу низку грамот, дипломів та подяк. Ними на постійній основі через благодійні фонди здійснюється підтримка сил оборони. Отже, така вагома та системна допомога українцям та Збройним Силам України свідчить про підтримку ОСОБА_1 України під час збройної агресії рф. Таким чином, поширена відповідачем інформація в значній мірі принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, які становлять для нього, як порядної людини та успішного бізнесмена - найвищу цінність. У бізнесі, та й взагалі у суспільстві, цінують принциповість, надійність, порядність, а враховуючи поширену відповідачами недостовірну інформацію, позитивні людські та професійні якості позивача ставляться під сумнів, від чого страждає його репутація.

Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка ухвалою від 19 липня 2024 року була прийнята судом до розгляду, позивач просить визнати такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_15 , а саме: « ОСОБА_1 , вже після початку повномасштабного вторгнення, заплатив мільярди в бюджет країни-агресора»; «заплатив мільярди у бюджет РФ і вів там бізнес навіть під час повномасштабки. ОСОБА_1 зімітував вихід своїх бізнесів із Росії і продовжує ними володіти через кіпрський офшор. Тільки за 2022 рік він заплатив до бюджету РФ майже 6 млрд у перерахунку на гривні! В Росії холдинг ОСОБА_1 закуповував продукцію і після початку великої війни», та інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_16, а саме: «заплатив мільярди у бюджет рф і вів там бізнес навіть під час повномасштабки. ОСОБА_1 зімітував вихід своїх бізнесів із росії і продовжує ними володіти через кіпрський офшор. Тільки за 2022 рік він заплатив до бюджету рф майже 6 млрд у перерахунку на гривні! В Росії холдинг ОСОБА_1 закуповував продукцію і після початку великої війни»; «продовжував бізнес в росії»; «продовжував свій бізнес в рф, поповнюючи її бюджет мільярдними сумами». Просив зобов`язати відповідачів спростувати зазначену недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом опублікування резолютивної частини рішення в мережі інтернет на вказаних вище веб-сторінках протягом місяця з моменту набрання рішенням законної сили під заголовком «Спростування».

Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

30 квітня 2024 року від представника відповідача ПрАТ «Картель» - адвоката Врублевського І.О. надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким він просив відмовити позивачу у задоволенні позову. Зазначив, що позивачем не доведено усіх елементів складу правопорушення. Так, у позовній заяві відсутні жодні відомості про те, що позивач є саме тією особою, інформація про яку вказується у наданих позивачем роздруківках публікацій. Крім того, з положень ч. 1 ст. 277 ЦК України вбачається, що фізична особа має право на спростування виключно недостовірної інформації, тобто такої яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво. Водночас, спірна стаття містить інформацію про подію, що відбулась наприкінці грудня 2023 року, а саме про оголошення Службою безпеки України підозри ОСОБА_1 та про обставини, на яких ґрунтувалася вказана підозра. Підтвердженням достовірності цієї інформації є офіційна інформація державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує безпеку України - Служба безпеки України (далі - СБУ). 29 грудня 2023 року на офіційному веб-сайті СБУ була опублікована відповідна новина, яка була також розміщена на платформі спільного доступу - офіційному телеграм каналі СБУ. Публікації на офіційних джерелах інформації - веб-сайті та телеграм каналі СБУ, є належними та достатніми доказами, що підтверджують факт достовірності наступної інформації, опублікованої в статті відповідача 2: інформації щодо повідомлення про підозру позивачеві - «На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили про підозру ОСОБА_1...» (шостий абзац публікації СБУ); інформації щодо сплати коштів в бюджет країни-агресора (РФ) - «Встановлено, що протягом 2022 року лише у вигляді сплати податків і зборів підпорядковані йому підприємства перерахували до бюджету рф близько 6 млрд у гривневому еквіваленті» (третій абзац публікації СБУ); інформації щодо закупівлі в країні-агресорі компаніями позивача продукції після початку війни - «Задокументовано, що підприємства фігуранта, розташовані на території чотирьох країн Центральної Азії та Південного Кавказу, закуповували в росії промислові обсяги спирту та іншу супутню продукцію» (четвертий абзац публікації СБУ); інформації щодо неприпинення роботи з рф - «За даними слідства, незважаючи на повномасштабне вторгнення, його компанії продовжили вести бізнес із країною-агресором» (другий абзац публікації СБУ). Таким чином, опублікована в статті інформація, в тому числі і та, що є предметом даного спору, повністю відповідає інформації, що опублікована на офіційному веб-сайті та телеграм-каналі СБУ. Оскільки спірна інформація отримана з офіційних джерел, якими безумовно є офіційні веб-сайт та телеграм-канал СБУ, на підставі статті 302 ЦК України відповідач 2 не зобов`язаний перевіряти достовірність такої інформації та не несе відповідальності в разі її спростування. Враховуючи те, що офіційний веб-сайт СБУ є першоджерелом опублікованої інформації, то, відповідно, така інформація не може бути спростована відповідачем 2 до того моменту, поки така інформація не буде спростована першоджерелом публікації даної інформації. При цьому представником відповідача 2 наголошено, що в останньому абзаці статті міститься гіперпосилання на офіційний сайт СБУ, при натисканні на яке читач переходить на офіційну сторінку СБУ з новиною про оголошення підозри ОСОБА_1 та має змогу ознайомитися з першоджерелом цієї інформації та, відповідно, впевнитись в достовірності даної інформації. Додатковим доказом достовірності спірної інформації є опублікована ІНФОРМАЦІЯ_6 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора аналогічна новина під назвою «Засновнику міжнародного алкогольного холдингу та шістьом топменеджерам повідомлено про підозру у пособництві державі-агресору». Також представник наголошує, що відповідач 2 самостійно не стверджує про здійснення ОСОБА_1 роботи в росії чи інші факти, а чітко та однозначно вказує, що таку інформацію оприлюднили інші журналісти. Ця інформація є достовірною, оскільки дійсно на декількох інформаційних ресурсах була оприлюднена така інформація (стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_17», опублікована на інтернет- ресурсі «Українська Правда» за відповідним посиланням). Відповідач 2 у публікації розмістив гіперпосилання на вказану вище статтю на інтернет-ресурсі « Українська Правда », при натисканні на яке читач переходить на сторінку з цим розслідуванням та має змогу ознайомитись з першоджерелом цієї інформації та, відповідно, впевнитись в достовірності даної інформації. Крім того, представник відповідача 2 зазначає, що стаття містить також інформацію, яка є коментарем публічної особи - політолога, екснардепа ОСОБА_1 (далі також - відповідач 1). За своїм змістом ця інформація є оціночними судженнями, тобто оцінкою подій, пов`язаних з діяльністю ОСОБА_1 під час військової агресії росії проти України, з огляду на підозру, оголошену ОСОБА_1 СБУ. Вказана інформація є оціночними судженнями, оскільки виражає ставлення автора коментаря ( ОСОБА_2 - відповідача 1) до цієї ситуації. Вказані оціночні судження автора коментаря ґрунтуються на інформації, що стосується ОСОБА_1 , а саме на підставі публікацій на офіційних веб-сайтах і телеграм-каналах СБУ та Офісу Генерального прокурора про оголошення підозри ОСОБА_1 , що дійсно мало місце. Тобто, автор коментаря самостійно не звинувачував ОСОБА_1 у вчиненні порушень, а виключно оцінював інформацію, опубліковану на офіційних веб-сайтах і телеграм- каналах СБУ та Офісу Генерального прокурора. Посилаючись на вказані обставини, практику Європейського Суду з прав людини, положення ст. 34 Конституції України, ст. 30 ЗУ «Про інформацію», вказав, що право громадськості України знати інформацію про дії відомої публічної особи в такий період переважає потенційну шкоду від її поширення. Враховуючи те, що ОСОБА_1 є публічною особою, інформація про нього становить громадський інтерес та, відповідно, громадськість має право на отримання такої інформації. Представник відповідача 2 також вважає, що позивачем не доведено факт того, що внаслідок розповсюдження оскаржуваної ним інформації, було порушено особисті немайнові права позивача та/або внаслідок розповсюдження такої інформації завдано шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача. Враховуючи наведене, представник відповідача 2 просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

09 травня 2024 року до суду від представника позивача - адвоката Пономарьової В.М. надійшла відповідь на відзив, у якій, не погоджуючись із доводами представника відповідача 2, вказала, що у спірній публікації зазначено ім`я та прізвище позивача - ОСОБА_1 та наводяться посилання, в яких опубліковано фото ОСОБА_1 . Спірна інформація розповсюджена без посилання на офіційне джерело. Відповідач 2 не є фізичною особою, а тому на нього не розповсюджується положення статті 302 ЦК України. На підтвердження того, що опублікована у статті інформація відповідає дійсності відповідач 2 не надав жодного доказу, а публікації з веб-сайту та телеграм каналу СБУ, веб-сайту Офісу Генерального прокурора є неналежними доказами. Інформація викладена в інших публікаціях також не може бути використана в якості доказів достовірності спірної інформації. Відповідач 2 також не довів свої заперечення щодо викладення спірної інформації в формі оціночних суджень. Твердження представника відповідача 2 про те, що спірна інформація є предметом суспільного інтересу, не підтверджується ніякими доказами. Вважає, що, з огляду на те, що позивач не є публічною особою, в спірній публікації відсутня інформація про політичні дебати та приватне життя позивача, відповідач 2 не зареєстрований в якості медіа, розповсюдження відповідачами недостовірної та негативної інформації має наслідки у вигляді відповідальності, передбаченої цивільним законодавством України, без можливості застосування Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації та Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право та недоторканість приватного життя.

15 травня 2024 року від представника відповідача ПрАТ «Картель» - адвоката Врублевського І.О. надійшли заперечення, у яких посилаючись на раніше висловлені доводи, додатково зазначив, що спірна стаття є літературним твором у електронній (цифровій) формі, автором якої може бути тільки фізична особа. Автор - фізична особа при підготовці статті отримав інформацію з офіційних джерел, якими безумовно є офіційні веб-сайт та телеграм-канал СБУ, внаслідок чого на підставі статті 302 ЦК України автор не зобов`язаний був перевіряти достовірність такої інформації та не несе відповідальності в разі її спростування. Вказане свідчить про те, що дії автора щодо збору інформації та її використання для створення спірної статті є добросовісними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема ст. 302 ЦК України. У свою чергу відповідач 2 також перевірив, що використана в спірній статті інформація отримана з офіційних джерел та відповідає змісту публікацій, розміщених на цих джерелах. Зважаючи на це, відповідач 2 також не повинен був перевіряти достовірність такої інформації і не може нести відповідальності в разі її спростування, оскільки автор статті діяв добросовісно, отримавши інформацію з офіційних джерел. Це підтверджується і тим, що норми ст. 302 ЦК України повністю корелюються з нормою п. 3 ч. 1 ст. 117 ЗУ «Про медіа», згідно з якою в аналогічному випадку звільняються від відповідальності суб`єкти у сфері медіа та їх працівники за поширення інформації, якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях державних органів, в тому числі була оприлюднена на їхніх веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації. Вказує, що твердження представника позивача, що необхідними умовами застосування підстави звільнення від відповідальності, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 117 ЗУ «Про медіа» є факт реєстрації відповідача 2 як суб`єкта у сфері медіа, є хибним та безпідставним, оскільки в законодавстві відсутня вимога обов`язкової реєстрації суб`єктів у сфері онлайн-медіа. Посилаючись на положення ст. 1, 13, 16 ЗУ «Про медіа» вказав, що веб-сайт «depo.ua» є онлайн-медіа, а відповідач 2, відповідно, є суб`єктом у сфері онлайн-медіа. Спірна стаття містить коментар публічної особи - політолога, екснардепа ОСОБА_1 (відповідач 1), та є його оціночними судженнями, оскільки виражає ставлення автора коментаря до офіційного повідомлення СБУ про те, що ІНФОРМАЦІЯ_18 , при цьому автор коментаря посилається на таку подію. Спірна стаття відповідача 2 також містить посилання на джерело інформації з гіперпосиланням, при натисканні якого читач переходить на офіційну сторінку СБУ на офіційній платформі спільного доступу (телеграм каналі) СБУ, де розміщена публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_18 ». Враховуючи те, що офіційний веб-сайт СБУ є першоджерелом опублікованої інформації, то відповідно, така інформація не може бути спростована відповідачем 2 до того моменту, поки така інформація не буде спростована першоджерелом публікації даної інформації. Відповідно до абзацу 4 пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ № 1 у випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Враховуючи наведене, представник вважає, що позивач мав би залучити СБУ до участі в даній справі в якості належного відповідача/співвідповідача для того, щоб спростувати інформацію, опубліковану першоджерелом. Натомість, у відповіді на відзив позивач намагається не допустити залучення до матеріалів справи підтверджень публікацій на офіційних веб-сайтах і телеграм-каналах СБУ і Офісу Генерального прокурора, одночасно вимагаючи у відповідача 2 доказів достовірності інформації, тобто фактично тих самих доказів, проти залучення яких в матеріали справи він заперечує. Щодо посилань на журналістські розслідування, представник наголошує, що у спірній статті відповідач не робить жодних висновків про те, що розповсюджена на Інтернет-сайтах інформація є достовірною, а лише вказує на факт наявності таких публікацій. Також представник відповідача 2 наголосив, що за інформацією Вікіпедії ОСОБА_1 - бізнесмен, входить у ТОП-30 найбагатших людей України за версією журналу Forbes-Україна, голова наглядової ради холдингу Global Spirits. ОСОБА_1 запустив YouTube- канал, який має 833 000 підписників. На цьому каналі міститься 179 інтерв`ю з бізнесменами, які проводив ОСОБА_1 . Наведені аргументи дозволяють стверджувати про можливість визнання ОСОБА_1 публічною особою, інформація про якого становить громадський інтерес та, відповідно громадськість має право на отримання такої інформації.

24 травня 2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких представник додатково вказує, що на відповідача 2 не розповсюджується правила ст. 302 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 117 ЗУ «Про медіа», оскільки власник веб-сайту та автор публікації збігаються в одній особі, яка є юридичною особою та не відноситься до суб`єктів медіа. Відповідно до висновку експерта № 24-1101 від 26 квітня 2024 року спірні висловлювання є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, і викладена в формі фактичних тверджень. До національних публічних діячів позивач не відноситься, а інформація з Вікіпедії не є офіційною інформацією.

Ухвалою суду від 19 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пономарьова В.М. позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «Картель» - адвокат Врублевський І.О. проти позову заперечував та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не повідомив про причини своєї неявки, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, у суду наявні відомості про належне його повідомлення про дату, час і місце цього засідання, тому причин для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає і вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ПрАТ «Картель», дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що висунуті позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті «Цензор.НЕТ» було розміщено публікацію ОСОБА_1 (відповідач 1) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», де вказано дослівно:

« Я з повагою ставлюсь до людей, які після лютого 22-го року змінили свої погляди на більш проукраїнські та почали говорити у побуті державною мовою. Як то кажуть, краще пізно ніж ніколи. Однак з огидою ставлюсь до тих, хто робить подібні дії з корисних мотивів, думаючи лише про власну вигоду.

Мав великі сумніви щодо раптового перевтілення горілчаного олігарха ОСОБА_1 . Раніше він активно виступав за поновлення зв`язків з рф, звинувачував у всьому Майдан та постійно вкидав в своїх ефірах проросійські тези. Після вторгнення різко «вдягнув вишиванку». Саме тоді ОСОБА_1 почав називати себе виключно українським бізнесменом, що дозволило йому уникнути західних санкцій. Інтуїція мене не підвела.

Днями стали відомі нові подробиці справи, яку Служба Безпеки порушила проти горілчаного магната. Їх оприлюднило видання «Українська правда». Як йдеться у статті, олігарх заплатив мільярди у бюджет рф і вів там бізнес навіть під час повномасштабки. ОСОБА_1 зімітував вихід своїх бізнесів із росії і продовжує ними володіти через кіпрський офшор. Тільки за 2022 рік він заплатив до бюджету рф майже 6 млрд у перерахунку на гривні! В Росії холдинг ОСОБА_1 закуповував продукцію і після початку великої війни.

На мою суб`єктивну думку у «кейсі ОСОБА_1 » йдеться не про «тиск на бізнес», про який говорить олігарх, а про цинічного ділка, який проігнорував війну і продовжив працювати в країні-агресорі. Журналісти оприлюднили черговий масив незаперечних фактів, які свідчать про роботу ОСОБА_1 в росії. Олігарх не припиняв цю роботу ні в 22ому, ні в 23-ому роках: його компанії закупали в рф деталі, виготовляли там продукцію, здійснювали туди поставки з України, через треті країни і т.д. Спроби олігарха «відмазатись» виглядають абсолютно недолуго.

Мені здається, що ОСОБА_1 - не «український бізнесмен і волонтер», як він себе хоче представити. А міжнародний ділок, який продовжував бізнес в росії та, фактично оплачував ракети, які летіли на його рідне місто Запоріжжя (доречі, з початку війни ОСОБА_1 жодного дня не був в Україні). Абсолютно переконаний, що викриття ділків які продовжують працювати в рф - одне із важливих завдань СБУ. Така робота олігархів-зрадників не тільки поповнює бюджет країни-агресора, але і несе для України значні безпекові ризики: таких ділків легко «беруть на крючок» російські спецслужби.

ОСОБА_1, на мою думку, обрав вкрай цинічний варіант публічної поведінки. З одного боку, він після лютого 22-го року начебто змінив свої погляди з проросійських на проукраїнські та виділяв кошти на допомогу українським біженцям. В той же час, як свідчить СБУ, продовжував свій бізнес в рф, поповнюючи її бюджет мільярдними сумами. УП наводить у статті цікаві подробиці: адвокат ОСОБА_1 у Москві заперечував його допомогу ЗСУ. Мовляв він лише постачає українцям продукти, ліки та допомагає біженцям у Польщі. «Ця лінія захисту суперечить тій, якої ОСОБА_1 дотримується в Україні», - пише видання.

Рідне місто ОСОБА_1 - Запоріжжя. Його через день обстрілюють російськими ракетами, часто балістичними. Для виробництва цих ракет, цілком можливо, використовуються і мільярди сплачені олігархом до бюджету агресора. Тобто однією рукою ОСОБА_1 начебто допомагає біженцям із Запоріжжя, а іншою спонсорує знищення їх будинків? Питання «Чи є межа цинізму у подібних ділків?» залишу на ваш розсуд.».

У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «depoua»,власником якого є ПрАТ «Картель» (відповідач 2), за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщена публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14 », де вказано дослівно:

«Горілчаний магнат ОСОБА_1 , вже після початку повномасштабного вторгнення, заплатив мільярди в бюджет країни-агресора

Про це пише політолог, екснардеп ОСОБА_2 , аналізуючи нове журналістське розслідування діяльності ОСОБА_1 , який раніше отримав підозру від СБУ.

" Олігарх заплатив мільярди у бюджет РФ і вів там бізнес навіть під час повномасштабки. ОСОБА_1 зімітував вихід своїх бізнесів із Росії і продовжує ними володіти через кіпрський офшор. Тільки за 2022 рік він заплатив до бюджету РФ майже 6 млрд у перерахунку на гривні! В Росії холдинг ОСОБА_1 закуповував продукцію і після початку великої війни", - акцентує експерт.

На його думку, у "кейсі ОСОБА_1 " не йдеться про "тиск на бізнес", про який говорить олігарх. "Мова про цинічного ділка, який проігнорував війну і продовжив працювати в країні-агресорі. Журналісти оприлюднили черговий масив незаперечних фактів, які свідчать про роботу ОСОБА_1 в Росії. Олігарх не припиняв цю роботу ні у 22-ому, ні у 23-ому роках: його компанії закупали у РФ деталі, виготовляли там продукцію, здійснювали туди постачання з України, через треті країни і т.д. Спроби олігарха "відмазатись" виглядають абсолютно недолуго", - підкреслює політолог.

Черненко вважає, що викриття ділків, які продовжують працювати у РФ - одне із важливих завдань СБУ. "Така робота олігархів-зрадників не тільки поповнює бюджет країни-агресора, але і несе для України значні безпекові ризики: таких ділків легко "беруть на гачок" російські спецслужби. ОСОБА_1 після вторгнення різко "вдягнув вишиванку". І саме тоді почав називати себе виключно українським бізнесменом, що дозволило йому уникнути західних санкцій. Однак, як свідчить справа СБУ, не припинив роботу у РФ", - резюмує ОСОБА_2 .

Нагадаємо раніше стало відомо, що за матеріалами СБУ було оголошено про підозру алкогольному магнату ОСОБА_1 ».

У вказаній публікації містяться гіперпосилання:

«політолог, екснардеп ОСОБА_2 », яке перенаправляло на веб-сторінку ІНФОРМАЦІЯ_3 , де ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена публікація ОСОБА_2 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (зміст цієї публікації наведено вище);

« журналістське розслідування », яке перенаправляє на веб-сторінку ІНФОРМАЦІЯ_5 , де ІНФОРМАЦІЯ_10 була розміщена публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_19 » (як вбачається зі змісту цієї публікації у ній наведено журналістське розслідування з відповідними гіперпосиланнями);

«за матеріалами СБУ», яке перенаправляє на офіційний телеграм каналі СБУІНФОРМАЦІЯ_13 , де ІНФОРМАЦІЯ_6 була розміщена публікація під назвою «За матеріалами СБУ оголошено про підозру алкогольному магнату ОСОБА_1 ».

Як вбачається, з публікації на офіційному телеграм каналі СБУ ІНФОРМАЦІЯ_13 під назвою «За матеріалами СБУ оголошено про підозру алкогольному магнату ОСОБА_1 », посилання на яку містить публікація відповідача 2, у ній зазначено:

«Служба безпеки зібрала доказову базу на власника одного з найбільших алкогольних холдингів України ОСОБА_1 , який підозрюється у фінансуванні збройної агресії рф.

За даними слідства, незважаючи на повномасштабне вторгнення, його компанії продовжили вести бізнес із країною-агресором.

Встановлено, що протягом 2022 року лише у вигляді сплати податків і зборів підпорядковані йому підприємства перерахували до бюджету рф близько 6 млрд у гривневому еквіваленті.

Задокументовано, що підприємства фігуранта, розташовані на території чотирьох країн Центральної Азії та Південного Кавказу, закуповували в росії промислові обсяги спирту та іншу супутню продукцію.

Під час обшуків в офісних приміщеннях холдингу в Україні виявлено документи та інші речові докази незаконної діяльності на користь країни-агресора.

На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили про підозру ОСОБА_1 та ще 6 топменеджерам його компаній за ч. 2 ст. 28, ст. 111-2 Кримінального кодексу України (пособництво державі-агресору, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Вирішується питання про накладення арешту на їх приватне і корпоративне майно для передачі в управління АРМА.

Розслідування проводили за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури.

Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.»

Відповідно до висновку експерта № 24-1101 від 26 квітня 2024 року, долученого до справи за клопотанням представника позивача, спірні висловлювання, які є предметом даного позову, викладено у формі фактичних тверджень.

Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У той же час статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на повагу до приватного життя.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Беручі до уваги зазначені вище конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен надати оцінку балансу права особи на свободу вираження поглядів та права особи на повагу до його гідності і честі, на недоторканність ділової репутації та на приватність.

Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Одним з основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у контексті є оціночними судженнями, з огляду на вжиті слова, вирази та мовно-стилістичні засоби.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує право на свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним.

У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц).

Для захисту честі, гідності та ділової репутації суду необхідно чітко визначити предмет доказування у справі і яка інформація була поширена, тобто, чи є об`єктивні підстави для відповідальності за статтею 277 ЦК України. Для цього слід визначитися з діями, явищами, фактами, на які направлений матеріал, а також безпосередній чи опосередкований зв`язок мають ці дії, явища, факти з особою позивача. Тобто, чи поширена інформація від імені автора стосується безпосередньо особи позивача, чи цим самим опосередковано висвітлюються події, що стосуються позивача, у суспільному житті через призму думок автора. Це можливо зробити лише проаналізувавши весь контекст поширеної інформації, а не «вирвані» з нього фрази чи поняття.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 446/1953/16-ц.

Особисте коректне трактування отриманої з інших джерел інформації в формі коментаря слід вважати оціночним судженням, а не твердженням, тому не може бути ані спростоване, ані підтверджене (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 757/22307/17-ц, від 02 червня 2022 року в справі № 757/55559/20-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 201/10970/21).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ Karpyuk and others v. Ukraine, № 30582/04, 32152/04, § 188, 06 жовтня 2015 року).

Для того, щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ Brasilier v. France, № 71343/01, § 37, 11 квітня 2006 року; Balaskas v. Greece, № 73087/17, § 58, 05 листопада 2020 року), маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів (рішення ЄСПЛ Paturel v. France, № 54968/00, § 37, 22 грудня 2005 року).

ЄСПЛ, розглядаючи дифамаційні справи по суті, перевіряє дотримання балансу між правом, передбаченим статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), та правом, передбаченим статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У таких справах необхідно враховувати дві ключові обставини: 1) ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації і 2) ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація.

Значний суспільний інтерес має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації (рішення ЄСПЛ Sunday Times v. the United Kingdom, № 6538/74, § 66, 26 квітня 1979 року), особливо, якщо це стосується добробуту населення (рішення ЄСПЛ Barthold v. Germany, № 8734/79, § 58, 25 березня 1985 року).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, враховує положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.

У вказаній Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність.

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Указані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 127/24530/16-ц.

Таким чином, межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість до висловленої критики, сатири, провокацій.

Судом встановлено, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті «Цензор.НЕТ» було розміщено публікацію ОСОБА_1 (відповідач 1) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4». У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «depoua»,ПрАТ «Картель» (відповідач 2) розміщено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14 ».

Вказаним статтям передували публікація на вебсайті «Українська правда» щодо журналістського розслідування під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_19»(публікація від ІНФОРМАЦІЯ_20) та публікація на офіційному телеграм каналі СБУщодо оголошення про підозру під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_21 » (публікація від ІНФОРМАЦІЯ_22).

Аналізуючи зміст поширеної відповідачами інформації, враховуючи її контекст, суд дійшов висновку, що така інформація є оціночним судженням автора, оскільки у ній вживаються мовно-стилістичні засоби, які свідчать про викладення автором статті своєї думки щодо обставин викладених у журналістському розслідуванні та обставин повідомлених СБУ стосовно ОСОБА_1 . До того ж публікація ПрАТ «Картель», у якій цитуються оціночні судження відповідача 1, містить як гіперпосилання на публікацію відповідача 1, так і гіперпосилання на публікації щодо журналістського розслідування та оголошення про підозру ОСОБА_1 .

Публікації, що є предметом спору, викладені із застосуванням критики в бік позивача, а саме щодо наявності сумніву в його законослухняності та порядності під час здійснення своєї діяльності, але така критика не перевищує допустимі межі. Фрази, зазначені в публікаціях, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів автора, які ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації, його характеристики та оцінки можливим діям позивача і не носять характеру однозначного власного твердження, а тому така інформація не підлягає спростуванню.

При цьому суд не може взяти до уваги наданий представником позивача висновок експерта, оскільки такий надано за результатом дослідження змісту окремих висловлювань, без врахування змісту усього тексту публікацій та наявних у них гіперпосилань.

Врахувавши, що позивач є публічною особою, та те, що поширена відповідачами інформація є оціночним судженням автора, оскільки у ній вживаються мовно-стилістичні засоби, які свідчать про викладення автором статті своєї думки щодо обставин викладених у журналістському розслідуванні та обставин повідомлених СБУ стосовно ОСОБА_1 , а також те, що фрази, зазначені у спірних публікаціях, не містять характеру однозначного власного твердження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Також слід зазначити, що, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у такий самий спосіб з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Картель» про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 27 січня 2025 року.

СуддяМ.Герасименко