Рішення

від 20.01.2025 по справі 363/2279/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.01.2025 Справа № 363/2279/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Дрозд В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Савельєвої Т.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що працював в шахті Красноармійська Західна № 1 посадах підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 та 6 розряду з 25 жовтня 2004 року по 08 червня 2010 року, з них з 25 жовтня 2004 року по 18 листопада 2004 року навчався в учбовому пункті; з 18 листопада 2004 року - підземним машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду по 01 квітня 2007 року; з 01 квітня 2007 року по 08 червня 2010 року підземним машиністом гірничих виїмкових машин 6 розряду. За медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 29 червня 2021 року № 22/699 йому встановлені професійного характеру захворювання, а саме: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛНІ-ІІ ст. (першого-другого ступеню). Відповідно до довідки Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 222958 позивачу безстроково встановлена третя група інвалідності з 27 вересня 2021 року, причиною якої є професійне захворювання. Згідно довідки про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 106078 ступінь втрати позивача професійної працездатності первинно становить - 65% (50% радикулопатія, 15% бронхіт) з 27 вересня 2021 року безстроково. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 серпня 2021 року професійне захворювання позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - шахта Родинська, шахта «Красноармійська-Західна № 1», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 95,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участі м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксид кристалічний при вмісті в пилу до 5% - фактична величина 30,8 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3. Позивач зазначив, що час від часу змушений проходити медикаментозне лікування та періодичні обстеження у лікарів, переносить щоденний фізичний біль та значні моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Окрім того, вказав, що йому рекомендовано нагляд у терапевта та невролога, носіння спеціального корсету, що завдає суттєвих незручностей, а також вказав, що змушений відмовитися від заняття активними видами спорту, побутових навантажень, що глибоко пригнічує його. Через це обмежений у спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням йому було спричинено моральну шкоду. Хронічні професійні захворювання у нього, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини відповідача, яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Вважає, що наявні правові та фактичні підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок професійного захворювання, і стягнення моральної шкоди з роботодавця - Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське». На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 гривень; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по даній справі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.06.2024 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача, яка приймала участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції щодо задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Крім того, подала до суду відзив в якому зазначила, шо позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем в період з 18.11.2004 року по 08.06.2010 року на посаді машиніста гірничих виїмкових машин на дільниці з видобутку вугілля № 9. Позивач, при працевлаштуванні на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на виконання вимог ст. 1.4. Наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113 пройшов медичний огляд, та на момент проходження медичного огляду позивач був здоровий та придатний до роботи, професійних захворювань, на підприємстві відповідача виявлено не було, що свідчить про те, що на момент його звільнення з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» у нього не було навіть ранніх ознак профзахворювання. Позивач зазначає, що працював машиністом гірничих виїмкових машин на дільниці з видобутку вугілля № 9 з 25.10.2004 по 08.06.2010 роки на Красноармійська Західна №1 та виконував роботи, які характеризувалися підвищеним рівнем фізичної навантаженості та несприятливим мікрокліматом. Причинами професійного захворювання зазначає про роботу впродовж 14 років 11 місяців в умовах підвищеного рівня фізичної навантаженості та несприятливого мікроклімату, тоді як в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.08.2021 в п. 12 період роботи в умовах впливу шкідливий факторів зазначено 7 років 1 місяць 9 днів. Згідно п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.08.2021, на який посилається позивач та долучає до позовної заяви, професійне захворювання виникло в період роботи позивача в ДП «ВК «Краснолиманська», а не в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське». Відтак вважає, що професійне захворювання у позивача виникло за період роботи на ДП «ВК «Краснолиманська». Окрім того, просила суд звернути увагу, що період роботи ОСОБА_1 на підприємстві ДП «ВК «Краснолиманська» склав лише 7 років 1 місяць 9 днів, що відповідає п. 12 Акту від 03.08.2021 року, в якому зазначено стаж роботи в умовах шкідливих факторів саме на цьому підприємстві.Підприємство відповідача не було останнім місцем роботи позивача, де були шкідливі фактори виробничого середовища та умови для виникнення профзахворювання. Законодавством передбачено, що визначення підприємства, яке винне у виникненні хронічного профзахворювання особи, здійснюється не судом під час розгляду справи про стягнення моральної шкоди і не комісією з розслідування ХПЗ на етапі розслідування його причин, а здійснюється саме лікувально-експертною комісією Спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я. Вважає, що наданими позивачем доказами не підтверджено заподіяння моральної шкоди позивачу саме відповідачем. Незважаючи на те, що в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.08.2021 року наявна інформація про роботу позивача на підприємстві відповідача, однак зазначено, що стаж його роботи в умовах впливу шкідливих факторів становить 7 років 1 місяць 9 днів, що відповідає періоду роботи позивача саме на ДП «ВК «Краснолиманська». На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що повністю заперечує проти обставин викладених у відзиві. Зазначив, що робота на підприємстві відповідача вплинула на його стан здоров`я та це підприємство є найбільш небезпечним та з найбільш шкідливими факторами, а тому, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1», найменування якої з 05.08.2008 року було змінено на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» та з 01.10.2008 року змінено з ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» на ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1», а на теперішній час перейменовано на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» та працював в шахті на посадах підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 та 6 розряду з 25 жовтня 2004 року по 08 червня 2010 року, з них з 25 жовтня 2004 року по 18 листопада 2004 року навчався в учбовому пункті; з 18 листопада 2004 року - підземним машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду по 01 квітня 2007 року; з 01 квітня 2007 року по 08 червня 2010 року підземним машиністом гірничих виїмкових машин 6 розряду та 08 червня 2010 року звільнений з шахти за власним бажанням, що підтверджується долученою до справи копією трудової книжки.

Згідно інформаційної довідки про умови праці працівника ОСОБА_1 при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 28.12.2020 року складеної головним спеціалістом відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління з питань праці Головного управління держпраці у Донецькій області Полудо С.В., умови та характер праці машиніста гірничих виїмкових машин, зокрема, ПрАТ «ШУ «Покровське» відноситься: за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до третього класу другого ступеня; за рівнем виробничого шуму - до третього класу другого ступеню; за важкістю праці - до третього класу третього ступеню; за показниками мікроклімату - до другого класу (допустимі).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 29 червня 2021 року № 22/699 ОСОБА_1 встановлені професійного характеру захворювання, а саме: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛНІ-ІІ ст. (першого-другого ступеню). Також у даному висновку зазначено, що підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явилися: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань, їх розвиток в період робот; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 28.12.2020 р., згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, вимушена робоча поза), параметри яких, перевищували допустимі величини; дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК; стаж в шкідливих умовах праці - 14 років 11 місяців.

Відповідно до довідки Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 222958 ОСОБА_1 безстроково встановлена третя група інвалідності з 27 вересня 2021 року, причиною якої є професійне захворювання, рекомендовано медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування, підстава - Акт огляду МСЕК № 849.

Згідно довідки про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 106078 ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності первинно становить - 65% (50% радикулопатія, 15% бронхіт) з 27 вересня 2021 року - безстроково.

Відповідно до довідки Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 222958 йому безстроково встановлена третя група інвалідності з 27 вересня 2021 року, причиною якої є професійне захворювання.

03.08.2021 року начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Король В.І. було затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, складений комісією, яким встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, яке виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - шахта Родинська, шахта Білозерська, шахта «Красноармійська-Західна № 1», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 95,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участі м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксид кристалічний при вмісті в пилу до 5% - фактична величина 30,8 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до положень статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.

Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

У статті 173 КЗпП України визначено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Таким чином, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Твердження позивача про те, що наявність вини відповідача у виникненні у позивача професійного захворювання є недоведеною, суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.08.2021 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, комісією зазначено, що стаж роботи в цеху в умовах шкідливих факторів 7 років 1 місяць 9 днів. Висновок про наявність шкідливих умов праці (п.13 Акту), а саме умови та характер праці машиніста гірничих виїмкових машин дільниці № 8 складений за час роботи позивача в ДП«ВК «Краснолиманська». Згідно п.20 Акту зазначено, що у зв`язку з тривалим часом роботи ОСОБА_1 на різних підприємствах вугільної промисловості в умовах дії шкідливих виробничих факторів, та тим фактом, що на момент розслідування він не працює в шкідливих умовах з 04.12.2016 року , виявити осіб, які порушили законодавство України з охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, що призвели до даного професійного захворювання, неможливо.

З матеріалів справи не вбачається чи були встановлені перевищення показників умов праці на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», як вони вплинули на позивача, коли у позивача з`явилися та діагностували перші ознаки професійного захворювання, якими документами підтверджується порушення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» діючого законодавства, які призвели до професійного захворювання позивача.

Тобто, з наданих документів неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача по справі та завданою моральною шкоду позивачу у зв`язку із ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивач перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 25 жовтня 2004 року по 08 червня 2010 року, з них з 25 жовтня 2004 року по 18 листопада 2004 року навчався в учбовому пункті; з 18 листопада 2004 року - підземним машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду по 01 квітня 2007 року; з 01 квітня 2007 року по 08 червня 2010 року підземним машиністом гірничих виїмкових машин 6 розряду, тобто 5 років 6 місяців 21 день. При укладанні трудового договору був придатний до роботи, протипоказань за станом здоров`я не мав.

Позивач у судовому засіданні наголосив, що за час перебування у трудових відносинах з відповідачем не був забезпечений засобами індивідуального захисту, однак жодних доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав.

З 14.03.1996 року по 04.12.2016 року (більше 20 років) працював на різних підприємствах вугільної промисловості в умовах дії шкідливих виробничих факторів, зокрема і в ДП «ВК «Краснолиманська».

Судом з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року у справі №363/2659/22 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Вугільної компанії» «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. Стягнуто з ДП «Вугільної компанії «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн та стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 992,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у справі №363/2659/22 апеляційну скаргу представника ДП «Вугільної компанії» «Краснолиманська» задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року змінено, зменшено суму, яка підлягала стягненню з ДП «Вугільної компанії» «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 з 150 000 грн до 100 000 грн. У решті рішення суду залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції у справі № 363/2659/22 було встановлено факт того, що саме відповідач у вказаній справі ДП «Вугільна компанія» «Краснолиманська» не дотрималось вимог закону щодо забезпечення ОСОБА_1 належних умов праці, що призвело до виникнення у останнього професійного захворювання.

Відповідно до положень частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З викладеного слід дійти висновку, що підприємством, на якому у позивача встановлено професійне захворювання відповідно до акту від 03.08.2021 року є ДП «Вугільна компанія» «Краснолиманська».

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

За змістом ст. ст. 76, 80 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок доказування покладається на сторін.

Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.

Звертаючись до суду, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань поведінкою відповідача в справі, зокрема, доказів погіршення стану здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій саме відповідача.

Зокрема, відсутні будь-які докази, які б підтверджували пережитий позивачем психологічний стрес, порушення нормального способу його життя, дискомфорту, посилення душевних страждань, погіршення психологічного стану здоров`я.

Під час розгляду даної справи, судом наголошувалося сторонам про можливість призначення по справі відповідної експертизи, однак даних клопотань сторонами заявлено не було.

Крім того, жодними доказами позивач не довів розумності та співмірності зазначеного в позові розміру моральної шкоди з урахуванням приведених ним обґрунтувань та обставин її завдання.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, характеризуючи свій стан внаслідок понесених моральних страждань, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до спору сторін.

Відтак, виходячи із встановлених фактичних обставин справи і вимог чинного законодавства, дослідивши і проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, то судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76-83, 88, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання - відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлений 27 січня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» (код ЄДРПОУ 13498562, місцезнаходження: 85300, Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд. 1-А).

Суддя І.Ю. Котлярова